На Київщині прощаються з Левком Лук’яненком
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, у будинок покійного несуть квіти його родичі, друзі, односельці і політики.
Дружина Лук'яненка Надія Іванівна розповіла, що протягом останніх років він багато працював.
“Левко був великим трудоголіком. Хоча в останні роки він і відійшов від керування Республіканською партією, але іще очолював Асоціацію дослідників Голодомору. За останні 20 років він написав 16 книг, які потім зібрали у 13-томник. Зараз ми розповсюджуємо його книги. Багато подарували інститутам. Майже всі книжки ми видавали своїм коштом”, - розказала вона.
Впродовж останніх декількох років Левко Лук'яненко лікувався від лейкозу. А 1,5 року тому проблем зі здоров’ям побільшало - він зламав ногу і йому поставили штучний суглоб. "В останній місяць у нього утворився тромб на цій нозі, який також не давав спокою. Нога посиніла і "давала" температуру. Цей весь "букет" і спричинив його кінець",- зазначила Надія Лук'яненко.
Прощання з Левком Лук'яненком у Хотові / Фото: Павло Багмут, Укрінформ
За її словами, Левко Григорович дуже хотів дочекатися свого 90-річчя, яке мало відбутися 24 серпня.
Попрощатися з Левком Лук’яненком прийшов і його друг-дисидент Іван Фещук, з яким вони у 1961 році деякий час разом відбували покарання у Мордовському таборі №7.
“Він був дуже уважною людиною. Розумів усіх. Міг знайти спільну мову з любим. Якщо у когось були якісь проблеми, то йшли до нього. Левко був юристом і допомагав”, - пригадує колишній в’язень.
“Ми зустрілися у Мордовському таборі у 1961 році, коли його туди привезли. На той час я там уже був три роки, а потім мене етапували в інший табір, а він лишився там”, - додав Фещук.
Своїми спогадами про Левка Лук’яненка поділилася і його внучка Ганна: “У нього голова завжди працювала на сто відсотків. Якщо його запитати про минуле, то він усе пам’ятав... Мені здається, дідусь іще був не готовий іти з життя. У нього були плани. Він якраз склав у 13-томник всі свої книжки. Після здобуття Україною незалежності, його хвилювало, що люди, які сидять у Верховній Раді, не є духовно українськими”.
Як повідомляв Укрінформ, 7 липня стало відомо, що Левко Лук'яненко потрапив до реанімації клінічної лікарні "Феофанія". Того ж дня він помер.
У вівторок, 10 липня, відбудеться офіційна церемонія прощання у приміщенні клубу Кабінету міністрів. Після цього небіжчика відспівають у Володимирському соборі і поховають на Байковому кладовищі.
Лук'яненко був співзасновником Української гельсінської групи і автором Акту проголошення незалежності України. Цей документ Верховна Рада ухвалила у день народження Лук’яненка - 24 серпня 1991 року.
Лук’яненко був першим послом України в Канаді, а потім народним депутатом Верховної Ради чотирьох скликань. Ушанований званням Герой України.
Лук'яненко народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка Чернігівської області. Через підпільну антирадянську діяльність у травні 1961 року Львівський обласний суд засудив його до розстрілу, проте через 72 доби Верховний суд замінив розстріл 15-ма роками позбавлення волі. Покарання відбував у Мордовії.
У 1976 Левко Лук'яненко вийшов на свободу і став одним із засновників Української гельсінської групи. У наступному році він був знову заарештований і засуджений до 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання. У 1988 Левко Лук'яненко вийшов на свободу. Таким чином він провів 26 років свого життя в ув'язненні. У 1988 році Левко Лук’яненко був помилуваний, звільнений із заслання.
