Сьогодні до процесу утворення Православної церкви України долучається все більше й більше людей. Нещодавно у головному конференц-залі Дніпровської єпархії Православної церкви України єпископ Дніпровський і Криворізький Симеон, керуючий Дніпровською єпархією Православної церкви України зустрівся із журналістами. Його відповіді на запитання щодо становлення Української автокефальної церкви, труднощів, пов`язаних із переходом парафій, можливої мови літургій, будуть цікавими читачам Укрінформу.
- Яким чином відбуватиметься перехід церков під юрисдикцію єдиної помісної церкви?
- Цей процес ще важкий, попри те, що національна церква вже відбулася. Так, ми обрали предстоятеля, 6 січня отримаємо Томос, свого роду паспорт, грамоту, лист, – як завгодно його називайте. Отоді український єпископат разом з інтелігенцією, громадськістю вперше спільно зі Вселенським Патріархом звершить літургію, засвідчивши, що євхаристійна чаша розділена для всіх національних церков. Сьогодні Національна церква об’єднала всі українські церкви, що вели свою діяльність і розбудовувались в Україні досі. І якщо до нас звертається священик, і ми юридично підтверджуємо його приєднання, то не виникає вже питання створювати щось інше, більш національне. Коли це зрозуміють душпастирі громад, ми прийдемо до логічного завершення питання переходу церков. Я переконаний, що сам процес приєднання триватиме довго.
- Якою мовою вестимуться богослужіння?
- До мене багато людей звертається з питанням: Владико, а от якщо ми, мовляв, ще не звершуємо богослужіння українською мовою, а старослов’янською, але дух і поклик розуміємо, чому ми не повинні бути вже в національній церкві? Я їм кажу: Приходьте! Ніхто не буде насилувати вести богослужіння лише українською мовою. Я вважаю, що цей процес повинен проходити поступово, люди мають змінюватись поступово. Двері національна церква сьогодні відкриває для кожного з вас. Через це ми запрошуємо все духівництво Російської православної церкви в Україні до єдиної Національної автокефальної української православної церкви.
Зауважте, за церковним статутом в обох церквах – що в Православній церкві України, що в Московському патріархаті, богослужіння звершуються однаково.
- У чому полягає відмінність Православної церкви України від церков Московського патріархату?
- Ми в церкві виховуємо дух патріота, любов до своєї країни, ми молимося за наших воїнів, за українську владу і військо її, за український народ. А стосовно церковнослов’янської мови, якою переважно звершуються богослужіння у Московському патріархаті, то вона не є мовою РФ, це і наша древня мова – Київської Русі. Питання лиш у тому, чи всі віруючі люди сьогодні до кінця розуміють її. Безперечно, Православна церква України закликає звершувати богослужіння українською мовою, але є парафії, і такі були в Київському патріархаті до Об’єднавчого собору, де віруючі зверталися до священнослужителя і владика благословляв, відповідно до заяви священика, звершували богослужіння церковнослов’янською мовою. Так відбуватиметься й нині. Якщо громада захоче, вона й далі послуговуватиметься цією мовою. Для цього достатньо є літератури, і проблем у цьому немає.
Раніше, коли існував Московський патріархат, до нас зверталися прихожани й говорили, що їм не вистачає українського слова. А особливо це відчутно стало після того, коли священики Московського патріархату принципово не відспівували українських воїнів. Тоді в душах у людей відбувалася така революція, що вони ще до Об’єднавчого Собору масово переходили до Київського патріархату. Наразі національний підйом уже відбувся, а національний перехід ще має статись, але звернень уже маємо дуже багато. І скажу відверто, що сьогодні телефонують сильні, вольові, харизматичні священики.
- Чи має держава втручатися в цей процес?
- Дуже важливо, що держава забезпечує юридично правильний перехід цих громад. Тому що ще з початку війни багато громад виявляли бажання перейти у Київський патріархат, але вони не змогли це зробити юридично. Сьогодні держава, Президент говорять, і ми віримо в це, що будуть забезпечувати цей перехід, і тоді людям і громадам буде простіше це робити.
- Віряни, а швидше – настоятелі релігійних громад, побоюються – чи не буде гоніння й утисків?
- Ми відповідаємо – це ваші громади, а ви в них – духовні пастирі, і ними лишаєтеся, але наші двері для цього діалогу відкриті абсолютно для кожного з вас. Я вітаю всіх, хто переймається процесами Національної церкви і тільки просив би у допомогу, щоб цей процес був якомога більш мирний, спокійний, адже в таких стосунках присутнім є сам Бог.
- А якщо подібні ексцеси трапляться, то як на них реагувати?
- Ми не повинні показувати агресію зі сторони, що хтось когось утискує чи лякає, що буде якесь захоплення церковних споруд чи ще щось. І якщо ви сьогодні це бачите, то знайте, що це – свої ж провокатори. Нам відомо вже чимало випадків, де вони провокують стільки різного такого, що сьогодні не відповідає гідності християнина. Через те я, як єпископ Дніпра, свідчу про те, що сьогодні в Дніпрі Національна церква відкрила двері всім. І от такою спільною тихою молитвою ми будемо об’єднуватися великими громадами.
- Чи будуть дійсними таїнства, які раніше отримали віруючі в тій чи іншій церкві? Чи не треба буде наново вінчатися, хрестити дітей?
- Все це – спекуляції, які були й раніше. Пам’ятаєте, як у Запоріжжі священик МП відмовив у відспівуванні померлої дитини, бо та була хрещена у КП? Я скажу більше: охрестити дитину в крайніх випадках може й мати. А священик завершує вже чин хрещення, миропомазує та інше. У пологових будинках відомі такі випадки, коли дитинку хрестили екстрено, і Бог благословляв це чадо, давав йому друге дихання. І коли мати зверталась до священика, говорила, що сталось ось так і я вже похрестила, то він уже не перехрещував – хрестять один раз, як один раз отримують Томос.
Як повідомляв Укрінформ, 15 грудня у Києві в Софійському соборі відбувся Об’єднавчий Собор зі створення єдиної помісної Православної церкви України, який обрав її предстоятелем митрополита Епіфанія. Саме йому мають дати Томос про автокефалію Православної церкви України. Передача Томоса відбудеться 6 січня у Стамбулі після спільної літургії.
Людмила Блик, Дніпро
Фото: marganetz.wordpress, dniprograd.org,