Петиційна лихоманка: чого хочуть українці від президента Зеленського

Тільки-но пройшла інавгурація Володимира Зеленського, як в той же день на сайті президента активізувалися небайдужі громадяни — як з цікавими, так із провокативними чи навіть відверто безглуздими пропозиціями. За перші три дні роботи нового президента назбиралося аж близько 130 нових електронних петицій, причому майже 100 — лише за середу, 22 травня. Тут варто нагадати, що президент як гарант конституції повинен розглянути ті з них, які наберуть 25 тисяч голосів, і за бажання (але не зобов’язаний) може дати доручення відповідним органам, аби реалізувати важливі ініціативи. Укрінформ вирішив не намагатися оглянути усі з них, а зосередився на тих, які набрали за ці три дні найбільше голосів. Ну і звісно не оминув «сюрреалістичні», але про це наприкінці.

Три петиції про імпічмент, одна з яких уже набрала 25 тисяч голосів

Найбільше голосів на цей момент набрала петиція під назвою “За відставку Володимира Зеленського”, розміщена 22 травня. Станом на 12:12 23 травня за неї проголосували 12 960 людей, що перевищило половину необхідної кількості, а вже станом на 15:10 вона отримала 25 002 голоси. Петиція, щоправда, малозмістовна і виглядає скоріше як спосіб висловити своє несприйняття нового президента інтернет-активною частиною українського суспільства. Звісно, як її виконувати – не зрозуміло нікому.

Інша петиція під назвою “Відставка Президента України Володимира Зеленського у разі невиконання своїх обіцянок”, яка набрала за добу теж чимало - 3290 голосів, дещо відрізняється за тональністю. Це швидше набір кліше, які пропагандисти вкладали в голови електорату упродовж останніх місяців. Приміром, у ній пропонується зняти недоторканність з “депутатів, суддів, міністрів, президента...” Але варто для початку пригадати, що у міністрів-то немає і ніколи не було недоторканності.

Знайшлася іще одна подібна петиція із єдиним реченням у тексті “Терміново прийняти закон про імпічмент!!!!!!!” - вона набрала понад 2000 голосів.

20 років за незаконне збагачення — це реально?

Декілька пропозицій присвячено боротьбі з корупцією. Приміром, петиція з вимогою повернути кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, яку підтримали 479 людей: “Якщо хтось не може довести, що отримав якесь майно чи гроші законно, то сідає за грати на 20 років без права дострокового звільнення і з конфіскацією награбованого”. Власне, це весь текст петиції, тож можна сказати, що маємо - популізм чистої води. Тут ще й варто нагадати, що навіть за такий тяжкий злочин, як вбивство, максимальний строк позбавлення волі в основному сягає 15 років (дуже рідко довічне ув’язнення), і то у обвинуваченого залишається право на умовно-дострокове звільнення. Тож схоже, підтримають таку петицію лише люди, що мають переконання на кшалт «треба всіх посадити – і все буде добре».

В іншій петиції, яка набрала 314 голосів, пропонується на законодавчому рівні заборонити обіймати державні посади або посади в органах місцевого самоврядування тим, хто притягувався до відповідальності за корупцію. Це теж від необізнаності і популізму, оскільки в нашому законодавстві вже існує подібна норма: особа, яка піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили не може вступити на державну службу відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну службу». Інше питання, що ця норма далеко не завжди виконується на практиці...

Зменшити кількість депутатів у Верховній Раді — до 100 чи 55

Це - іще один популярний суспільний запит. Ми знайшли щонайменше 5 петицій з такою вимогою. У одній з перших пропонується провести референдум, аби визначити кількість депутатів Верховної Ради України. “450 депутатів при скороченні населення та тимчасово окупованих територіях України — невиправдана цифра”, - йдеться у тексті. Тож автор пропонує створити робочу групу, яка має визначити кількість депутатів з урахуванням представництва всього населення в парламенті України. А напрацьовані варіанти робоча група має винести на всеукраїнський референдум. Навіщо тут «референдум» зрозуміти не просто. Ну, може слово популярне…

Утім дехто вже без всіляких комісій підрахував оптимальну кількість депутатів — Костянтин Сокуренко та Дмитро Косенко у своїх петиціях пропонують зменшити кількість депутатів до 100, а Наталія Лаврєнова — до 55. Ініціатори мотивують свою пропозицію майже ідентично — тим, що кількість депутатів не відповідає кількості населення країни та складному економічному становищу. А Віталій Начиньонний пропонує ще й ввести реєстрацію у сесійній залі за відбитком пальця, щоб уникати кнопкодавства. Теж, відверто кажучи, не новина…

Міністерство щастя і Саакашвілі — прокурором

Іронічний збіг чи провокація, але першою петицією до Володимира Зеленського стала пропозиція надати Петру Порошенку звання Героя України за його досягнення на посаді. За три дні петиція набрала усього 45 голосів, але зрозуміло, що навіть при досягненні 25 тисяч голосів Володимир Зеленський навряд чи підтримає цю ідею.

Крім того, набралося з десяток петицій, що вимагають розблокувати проросійські мережі “Вконтакте” і “Однокласники”. Здавалося б, за ці кілька років можна було б забути про ці ресурси, перейшовши на більш сучасні, і головне — не отруєні російською пропагандою і не «заміновані» увагою російських спецслужб. На жаль, дуже нелегко Україні позбутися цього впливу остаточно.

Не обійшлося і без пропозицій, переглядаючи які, у думках переслідує: “Невже хтось це всерйоз запропонував?” І одразу ж: “Це ж треба, знайшлося ще кілька десятків чи сотень людей, які це підтримали...” Приміром, петиція про створення міністерства щастя для українців з єдиним обґрунтуванням — “ми його заслужили” (між іншим, 18 людей цю пропозицію підтримали). Або ж петиція під назвою “Змінити назву Україна на назву Київська Русь!” (за - 11 співгромадян).

А ще — пропозиції затвердити на державному рівні святкування 1 червня Дня заробітчанина, призначити генпрокурором Міхеіла Саакашвілі... Серед усього цього трешу, здається, не вистачає хіба що петиції про відміну петицій…

Після такого огляду напрошується висновок, що електронним петиціям ще далеко до того, щоби стати дієвим інструментом впливу громадськості на владу. Зрозуміло, що ніхто не буде втілювати 99% цих пропозицій, бо це просто неможливо, та і самі ініціатори, судячи з кострубатого формулювання текстів петицій, схоже, теж не розраховують на це. Але виходячи з динаміки соціальної активності в такому поданні, саме зараз можна вивчати соціальні настрої громадян. Чому б не використати це, готуючись до парламентських виборів?

Юлія Горбань, Київ