Медична освіта: яких змін очікувати найближчим часом
За кілька днів розпочнеться новий навчальний рік, який несе чергові освітянські зміни. Цього разу у вищій школі. Для однієї категорії студентів цей рік точно буде знаковим, а саме, для майбутніх медиків. Нові підходи в оцінюванні якості їх знань, в організації професійної підготовки лікарів на рівні інтернатури, а також в підготовці молодшого медичного персоналу – медсестер вже активно обговорюються професійною спільнотою та суспільством. Адже майбутнім лікарям доведеться вчитися довше, звикаючи до складання міжнародних іспитів, а медсестрам готуватися до розширення повноважень. Стратегічна ціль – наблизити якість професійної підготовки українських медиків до міжнародних стандартів. Навіть попри спротив майбутньої професійної спільноти, яка переконана, що з медичною освітою в Україні все гаразд.
Інтерни, а потім резиденти, а потім вже лікарі
Нещодавно МОЗ запропонувало для громадського обговорення проект наказу про нову модель інтернатури. Пропонується з 2020 року наблизити вітчизняну систему підготовки лікарів до європейських стандартів, що дозволить українським медикам успішно конкурувати на світовому рівні. Зокрема, у міністерстві вважають, що час на практичну підготовку лікаря потрібно збільшити. “Наприклад, в США підготовка лікаря акушера-гінеколога триває 12 років, в той час як в Україні – 9. Це є нерелевантним досвідом і унеможливлює конкуренцію українських спеціалістів на світовому рівні”, – йдеться на сайті МОЗ.
Наразі тривалість інтернатури в Україні для різних спеціальностей складає від 1 до 3 років. Але згідно з проектом наказу цей термін пропонується збільшити до 3 років для всіх медиків, окрім стоматологів (для них інтернатура триватиме так само 1 рік). Також очікуються зміни у розподілі студентів на інтернатуру. Зараз студенти-медики, які навчалися "на бюджеті", хоч і могли знайти собі самостійно місце проходження інтернатури, але в більшості випадків направлялися за розподілом від вишу. З одного боку це гарантувало подальшу профпідготовку бюджетників та з іншого зменшувало їх конкуренцію з контрактниками, які могли вільно обирати медичний заклад для проходження лікарської практики. У МОЗ наголошують: така система розподілу теж не відповідає європейським стандартам та збільшує корупційні ризики. Адже нерідко виходило так, що потрапити в кращу лікарню для проходження інтернатури могли ті студенти, батьки яких або мали там певні зв’язки, або кошти, щоб "зацікавити" в медзакладі "кого потрібно". Бюджетників часто ж направляли у медичні заклади на периферії. Відтак, аби всі були в рівних умовах, розподіл в інтернатуру пропонується здійснювати за електронним реєстром з результатами Єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
У планах також зменшити кількість спеціальностей, за якими відбуватиметься набір до інтернатури, з 34 до 13 (акушерство і гінекологія, анестезіологія та інтенсивна терапія, внутрішні хвороби, загальна практика сімейна медицина, загальна стоматологія, медицина невідкладних станів, педіатрія, психіатрія, отоларингологія, офтальмологія, радіологічна онкологія та ядерна медицина, радіологія, хірургія). Аби отримати звання лікаря-спеціаліста, потрібно буде пройти обов’язкову атестацію – тестування у формі ліцензійного інтегрованого іспиту Крок-3 за відповідною спеціальністю, допуском до якого буде структурований клінічний іспит (ОСКІ, простими словами – держіспит).
А вже більш вузьку спеціалізацію медики здобуватимуть у так званій резидентурі – новій для наших медиків формі навчання. Приміром, щоб стати нейрохірургом, студент повинен буде пройти інтернатуру за спеціальністю хірургія, а згодом – резидентуру за спеціальністю нейрохірургія. (У МОЗ зазначають, що тривалість навчання в резидентурі залежатиме від складності спеціалізації, але точних термінів поки не називається. – Авт.).
Портал "Слово і Діло" наводить порівняння систем медичного навчання в Україні та за кордоном: “Так, якщо в Україні повний термін навчання для лікаря становить 6–9 років, 5–6 із яких він здобуває освіту у вищому навчальному закладі та 1–3 витрачає на проходження інтернатури та магістратури (також передбачена лікарська резидентура, яка поки не реалізується), то, наприклад, у США здобути фах лікаря менше, ніж за 11 років не вдасться. Загалом термін навчання там становить від 11 до 14 років. 3–4 роки майбутній лікар вчиться в медичному коледжі, 4 роки – у медичній школі. Наступні 3–5 років ідуть на проходження лікарської резидентури (рік інтернатури й 2–4 роки факультативного навчання). 12 років становить термін здобуття професії лікаря в Ізраїлі, 11–12 – у Німеччині, 8–11 – у Франції. Схоже, невдовзі і лікарі України вчитимуться за такою схемою”.
Міжнародний екзамен показав наочно проблеми медичної освіти
Цього року сталася іще одна подія, яка докорінно змінює підходи у медичній освіті. Вперше в Україні студенти-медики склали міжнародний іспит з основ медицини (IFOM), який містить 160 питань і перевіряє рівень професійної компетентності із фундаментальних дисциплін. Його завдання розробляються та перевіряються однією з найавторитетніших у світі атестаційних агенцій – Національною радою медичних екзаменаторів США (NBME). А в Україні іспит адмініструється Центром тестування при МОЗ України спільно з NBME, а перевіряється – за кордоном, тож підробка результатів неможлива. На майбутнє планується, що студентам, які провалили цей іспит, дипломи не видаватимуть.
У першому тестуванні взяли участь понад 10 тисяч студентів із 21-го медичного вишу. У більшості медичних вишів (14 з 21) явка студентів для здачі IFOM склала понад 90%. Найактивніше складали іспит в Запорізькому державному медичному університеті (99,3% студентів), Львівському національному медичному університеті (97,9%), Буковинському державному медичному університеті (97,7%).
Однак показово, що студенти деяких вишів саботували іспит. Свої протести проти складання іспиту вони пояснювали, по-перше, браком часу, відведеним на підготовку до тестування (менше 3-х місяців), по-друге, невідповідністю вітчизняних навчальних програм змісту тестуванню.
Зоряна Черненко, експертка з медреформи і медичного права, викладачка Школи охорони здоров’я «Києво-Могилянської академії» у коментарі "Радіо Свобода" критикувала міжнародний іспит: “...Американська система подачі інформації в освітньому процесі відрізняється від української. Українці завжди вчать теорію, а потім розбирають її на прикладах. Американці, навпаки, спершу розбирають приклади – кейси, а потім переходять до теорії". Тому, тести, які побудовані за американськими принципами, українським студентам, мовляв, були незрозумілими. "Не надавши їм необхідну інформацію, не відкоригувавши навчальний процес, ми отримали той хаос, який ми маємо”, – зазначала Зоряна Черненко.
Дійсно, середній показник успішності майбутніх лікарів за даними IFOM склав лише 30,2%. “Загальна оцінка іспиту невтішна: іспит студенти склали, але стара система медичної освіти його "провалила". Доказ тому – безпрецедентний опір і саботаж, якого не було під час жодного іншого іспиту до цього”, – підсумував заступник голови МОЗ Олександр Лінчевський.
Едуард Рубін, директор центру тестування при МОЗ, назвав недоліки системи вітчизняної медичної освіти, які відкрило проведення міжнародного тестування. Передусім, практику формального підходу до навчання та фактично "продажу" медичного диплому через неофіційні побори. Найбільше, за його словами, протестували іноземні студенти-медики, які для отримання медичного диплома в Україні не надто й напружуються, неофіційно оплачуючи екзамени, заліки, курсові тощо. "Освіта для іноземців коштує $ 3-5 тис. на рік. І вузи замість того, щоб вкладати ці гроші в розвиток і поліпшення якості освіти, просто стригли купони. Тепер всієї цієї практики продажу дипломів настає кінець. Впровадження IFOM просто не дозволить зберегти сформований статус-кво. Тепер студенти розумітимуть, що не зможуть скласти іспит і отримати диплом, якщо не почнуть серйозно вчитися, а вузи будуть розуміти, що синекура закінчилася і їм потрібно змінюватися", – каже Едуард Рубін.
На його думку, необхідність в незалежному зовнішньому тестуванні виникла через те, що з кожним роком суспільство висловлює все більше претензій до кваліфікації медиків, і це на тлі стабільно непоганих результатів випускників вузів, які вони показують при проходженні національної системи тестування КРОК. "Зараз ми нарешті побачили, чого варто наша освіта в цілому. Результат правильних відповідей на IFOM – 30,2%, в той час як в середньому в світі він становить 54%. Розрив дуже великий, але це і є об'єктивний показник якості нашого медичної освіти", – зазначив директор центру тестування про МОЗ.
Медсестри отримають більше повноважень і більші зарплати
Поза увагою не залишають і середню медичну ланку – медсестринство. У зв’язку з цим нещодавно в Україні створили Центр розвитку медсестринства, який захищатиме інтереси медсестер та медбратів, працюватиме над розвитком нової моделі медсестринства, аби підняти роль цієї категорії медпрацівників. Для цього у підготовці медсестер і медбратів передбачено ряд змін. Передусім буде збільшено практичну підготовку на додипломному етапі освіти – аби після навчання фахівці почувалися впевнено і могли виконувати необхідні функції.
Також буде запроваджено вищу освіту та наукові ступені за спеціальністю «Медсестринство». У МОЗ відмічають, що лише в Україні і деяких пострадянських країнах медсестри належать до середньої професійної категорії, яким начебто не потрібна вища освіта. Насправді, з розвитком медицини вимоги до їх професії теж зростають.
Крім того, у МОЗ вважають за необхідне розширити повноваження медичних сестер та медбратів. Пояснюють тим, що у більшості країн світу до обов’язків медсестер і медбратів входить значний обсяг роботи, яку в Україні виконують винятково лікарі. Тому планується переглянути професійні стандарти, за якими будуть працювати медсестри і медбрати (їх наразі розробляють разом з Міністерством соціальної політики України).
Після підвищення кваліфікації обіцяють надати не лише більше повноважень, а й підняти зарплати. За даними Trud.ua, станом на березень 2019 року середня зарплата медсестер по Україні складала 5000 гривень. Тому зрозуміло, що це змушує наших фахівців масово виїздити за кордон, де їм пропонують зарплату у 800-1000 євро.
«Робота за згаданими напрямами лише розпочинається. Паралельно відбуваються консультації з регіонами. Наразі Центр розвитку медсестринства вже провів 50 нарад в 15 регіонах України. Налагоджена співпраця з головними, старшими, сімейними медичними сестрами та братами, представниками обласних департаментів охорони здоров’я, коледжів, академій та інститутів, що ведуть підготовку за спеціальністю «Медсестринство», а також з усіма 25-ма регіональними професійними сестринськими асоціаціями», – зазначають у МОЗ.
Директорка Центру розвитку медсестринства МОЗ України Катерина Балабанова додає: “Ми в постійному діалозі з медсестрами і медбратами по всій країні і точно знаємо, якою є нинішня реальність і що треба змінювати. Наша мета – збудувати нову модель розвитку медсестринства, за якої зростуть не лише зарплати медсестер і медбратів, а й їхня роль. Вони матимуть більше повноважень і, відповідно, більше відповідальності і можливостей. На цьому етапі зосереджуємось на освіті, стандартах і професійному розвитку”.
Юлія Горбань, Київ
