Карпюк нагадав, що в неволі залишаються ще багато громадян України
"Українці сприймають цей обмін як великий успіх, як нашу чергову перемогу. Але нам не слід забувати, що там іще залишилося доволі багато наших співвітчизників. І процес підтримки, процес боротьби за своїх треба вести до того моменту, поки ми не заберемо звідти останнього", - наголосив Карпюк.
Він розповів про те, що в ув'язненні дуже важливі листи підтримки.
"Коли ти відкриваєш лист, то важливий не текст, який написаний, а енергія братолюбства, підтримки, емоції, котрі людина переживала, яка писала цей лист. Я їх зчитував і пам'ятаю досі", - зазначив колишній політв'язень.
Говорячи про життя у неволі, він зазначив, що ставлення до людини в ув'язненні формується залежно від її поведінки.
Карпюк розповів, що більшість часу, проведеного в російських тюрмах, він був один. Лише у період січень-травень 2015 року в СІЗО ФСБ він утримувався з іншими в’язнями, але їх було небагато. "Всі ставилися нормально, з повагою ставилися. Так само і в чеченському СІЗО. Розумієте, коли людина знаходиться в увязненні, то до неї ставлення формується за рахунок, у першу чергу, того, як ця людина себе поводить, у другу чергу - як вона сприймається на свободі. З цими двома питаннями у мене проблем немає, тому питань не виникало. Як, зрештою, і у Станіслава (Клиха — ред.)", - сказав Карпюк.
Як повідомлялося, 7 вересня Україна і Росія провели взаємне звільнення утримуваних осіб у форматі "35 на 35". На Батьківщину тоді повернулися 11 незаконно засуджених українців, серед яких Микола Карпюк і Станіслав Клих, а також 24 моряки, які були захоплені Росією у районі Керченської протоки у листопаді 2018 року.
26 травня 2016 року суд Чечні засудив Карпюка та Клиха до 22,5 і 20 років ув'язнення відповідно. Їх звинуватили у вбивстві російських військових у Грозному в 1994-1995 роках.
За версією російського слідства, Клих і Карпюк були членами організації УНА-УНСО і наприкінці 1994 - на початку 1995 року воювали проти російських федеральних сил у складі збройних формувань самопроголошеної республіки Ічкерія. На слуханнях сторона обвинувачення не надала жодних доказів того, що обвинувачені українці були в Чечні в цей період.
