26 вересня. Пам’ятні дати

Європейський день мов проводиться з ініціативи Ради Європи і ЄС з 2001 року за підтримки Комісії з освіти ЮНЕСКО. Вперше День мов був організований у 2001 році Радою Європи в рамках Європейського року мов. Європейська комісія та Європейський центр із вивчення живих мов беруть активну участь в організації заходів у цей день. Мета Європейського дня мов – привернути увагу аудиторії до мов, яким розмовляють у Європі, поширювати культурне та лінгвістичне різноманіття та заохочувати до вивчення мов протягом усього життя. У Європейському Союзі нараховують 24 офіційні мови, близько 60 регіональних та мов меншин, та більше 175 мов, якими розмовляють емігранти. У світі ж існує майже 6 тис. мов, більшістю з яких розмовляють в Азії та Африці. Щонайменше половина мешканців планети розмовляє двома або й більше мовами, або розуміють дві або більше мови. Мова та комунікації зараз як ніколи складають серцевину європейського суспільства. Вивчення мов відкриває шлях до нових перспектив та пізнання культур. Крім Європейського дня мов, існує також і Міжнародний день рідної мови, який відзначається щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.

Сьогодні ж Міжнародний день за повну ліквідацію ядерної зброї, який відзначається за рішенням  68-ї сесії ГА ООН від 5 грудня 2013 року. Повна ліквідація ядерної зброї залишається однією з найголовніших і разом із тим найдавніших цілей Організації Об’єднаних Націй. Вона була темою обговорення першої резолюції Генеральної Асамблеї в 1946 році, а також головною темою оглядових конференцій, які проводили в ООН починаючи з 1975 року держави-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Крім того, починаючи з 1959 року, разом із загальним і повним роззброєнням була включена до порядку денного Генеральної Асамблеї і визначена в якості однієї з пріоритетних задач першої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї з роззброєння у 1978 році, яка приділила особливу увагу проблемі ядерного роззброєння. До того ж вона була підтримана кожним із генеральних секретарів Організації Об’єднаних Націй. Тим не менш, сьогодні у світових збройних арсеналах нараховується близько 14 тис. одиниць ядерної зброї. Країни, які володіють такою зброєю, не мають проблем з фінансуванням і розробили довготермінові плани з модернізації своїх ядерних арсеналів. Понад половина населення світу живе в країнах, які або мають таку зброю, або є членами ядерних альянсів. Нині доктрина ядерного стримування зберігається в якості елементу політики безпеки всіх ядерних держав та їх ядерних союзників. Однак, не дивлячись на це, у світі зростає занепокоєння стосовно катастрофічних гуманітарних наслідків, які можуть виникнути від застосування навіть одного ядерного заряду, не кажучи вже про регіональну чи глобальну ядерну війну. Ці факти й спонукали Генеральну Асамблею заснувати 26 вересня Міжнародний день боротьби за повну ліквідацію ядерної зброї. Як відомо, Україна у 1992 році відмовилась від свого ядерного арсеналу.

Разом з тим, сьогодні, в останній четвер вересня, відзначається Всесвітній день моря. День встановлено рішенням Міжнародної морської організації (Іnternational Maritime Organization, IMO) у 1978 році. ІМО – спеціалізований орган ООН, що опікується безпекою судноплавства та попередженням забруднення суднами вод світового океану. Організацію створено у 1948 році шляхом прийняття Конвенції про Міжурядову морську організацію (Женева, 06.03.1948). Чинну назву Організація отримала після ухвалення поправок до Конвенції у 1977 році. На сьогодні членами ІМО є 174 держави, у тому числі й Україна (з 1993). Мета Всесвітнього дня моря – привернути увагу світової спільноти до актуальних проблем збереження біологічних, природних і рекреаційних ресурсів морів для майбутніх поколінь. Окрім охорони біорозмаїття акваторій та інших гострих проблем, День моря вказує ще на безпеку морських перевезень, боротьбу з браконьєрством, необхідність захисту водного простору від нафтового забруднення, популяризацію морського туризму тощо. Тема Дня 2019 року: «Зміцнення ролі жінок в морському співтоваристві». За даними ІМО, на сьогодні жінки складають лише 2% від 1,2 мільйона моряків у всьому світі, а 94% жінок-мореплавців працюють у круїзній галузі. ІМО докладає зусиль, щоб допомогти цій галузі рухатися вперед та підтримувати жінок.

Ювілеї дня:

168 років від дня народження Михайла Калачевського (1851–1907), українського композитора. Закінчив Лейпцизьку консерваторію. Визначний твір – «Українська симфонія» (1876, дипломна робота, виконана тоді ж у Лейпцигу). До початку ХХ ст. в Україні не виконувалась, поки український музикант Дмитро Ахшарумов не включив її до програми своїх концертів у Полтаві, Кременчуці, Катеринославі та ін. На початку 30-х років Микола Олексійович Грінченко (український музикознавець і фольклорист) знайшов оригінальний рукопис симфонії, відтоді вона постійно в репертуарі українських симфонічних оркестрів. У доробку Калачевського фортепіанні п’єси («Романс», «Ноктюрн», «Баркарола»), романси («Вона співає», «Зови надію сновидінням»).

141 рік від дня народження Михайла Галущинського (1878–1931), українського громадсько–політичного і військового діяча. Навчався у Львівському і Віденському університетах. Разом з Володимиром Старосольським, Антоном Крушельницьким, Лонгином Цегельським, Семеном Горуком та Євгеном Косевичем видавав перший український студентський журнал «Молода Україна», в якому пропагувалася ідея побудови незалежної української держави. Після закінчення навчання працював директором Рогатинської гімназії. В цей період Михайло Галущинський став визначним організатором гімназійної освіти в Галичині. Активний учасник Листопадового повстання 1918 року у Львові. В 1923–1931 рр. очолював організацію «Просвіта», яка під його керівництвом перетворилася в значну громадсько-освітню організацію. У 1925 році став одним з співзасновників і провідним членом Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО). В 1928–1931 рр. обирався сенатором і віце-президентом польського сенату від УНДО. Автор мемуарів «З Українськими Січовими Стрільцями».

130 років від дня народження Мартіна Гайдеґґера (1889-1976), німецького філософа, одного з основоположників німецького екзистенціалізму, однієї з центральних постатей європейської філософії ХХ ст. Автор філософських праць «Буття і час», «Кант і проблема метафізики», «Про суть істини», «Що означає думати?», «На шляху до мови», двотомника «Ніцше».

121 рік від дня народження Джорджа Гершвіна (1898-1937), американського композитора і піаніста. Автор концерту для фортепіано і скрипки з оркестром «Рапсодія в блюзових тонах» (цей твір відкрив джазу доступ у концертні зали), сюїти «Американець в Парижі», фолк-опери «Поргі і Бесс» – одного з найпопулярніших музичних творів американської класики. За своє коротке життя (39 років) написав понад 300 пісень, багато з яких стали шлягерами у багатьох країнах світу. Після смерті композитора, за багатьма його музичними творам були поставлені фільми.

83 роки від дня народження Євгена Пронюка (1936), українського громадського діяча, почесного голови Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих; Героя України (2006). Народився Євген Пронюк в селі Хом’яківка, Тисменецького р-ну, Івано-Франківської області. Батько був активним учасником ОУН-УПА, у 1945 році був репресований радянськими каральними органами, багаторічне покарання відбував на шахтах Воркути. Сім’я Пронюків була депортована до Казахстану. Там від непосильної праці та виснаження померла мати. Діти – брати Станіслав і Євген опинилися в дитбудинку. Напередодні 16-річчя Євгенові вдалося втекти до Києва. В столиці він влаштувався робітником на завод. Працював токарем, електрозварювальником, контролером ВТК, одночасно навчався у вечірній школі, згодом йому вдалося стати студентом філософського факультету Київського університету ім. Т. Шевченка. З 1962 працював науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР. З кінця 50-х – учасник опозиційного комуністичному режимові національно-визвольного руху. Розповсюджував літературу нелегального українського самвидаву. У 1964 написав для самвидаву статтю «Стан і завдання Українського визвольного руху», пізніше вилучену КДБ при арештах багатьох опозиціонерів. Почалися утиски – не була видана книга Пронюка про діяльність і творчість Остапа Терлецького, його не допустили до захисту кандидатської дисертації, намагалося вигнати з Інституту філософії. Попри стеження і тотальний контроль КДБ, Пронюк разом з однодумцями, зокрема, з Василем Лісовим, далі розповсюджував самвидав, тісно співпрацював з Іваном Світличним. У липні 1972 року Євгена Пронюка арештували, звинуватили в антирадянській агітації й засудили до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Покарання відбував у таборах Пермської області та Казахстану. Брав активну участь у боротьбі політв’язнів за свої права. Повністю відбувши термін, у квітні 1984 року повернувся в Київ. З труднощами влаштувався на роботу бібліотекарем. У 1988 Євген Пронюк брав участь у створенні Української Гельсінкської Спілки (УГС), був членом її виконкому. Того ж року, як член ініціативної групи, створював Український «Меморіала» ім. В. Стуса. 1989 року ініціював створення Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих. Був серед організаторів Народного Руху України (НРУ). 1990 року обраний депутатом Київської міської ради, 1994 – народним депутатом України.