Що не так із якістю шкільних підручників в Україні і як це змінити?
Днями Мережу облетів черговий «шкільний» скандал. У підручнику зі світової історії за 10 клас (авторства Ігоря Щупака, 2018 рік) на фотографії з будівництва хмарочоса в Нью-Йорку, датованій 1932 роком, «запримітили» голлівудського актора Кіану Рівза, який тоді ще й не народився (наразі актору 55 років). Видавці не відрізнили історичне фото від фейкового, яке користувачі Мережі жартома поєднали із фото Рівза 2010 року, де він із сумним виразом обличчя їсть сендвіч.
Автор підручника пізніше в коментарі журналістам пояснив, що нібито помітив це у перших друках книги, але вирішив залишити, аби… перевірити учнів на уважність. Може, автор просто вирішив жартома виправдатися у такий спосіб, але проблему якості підручників в освітніх колах стали обговорювати ще активніше.
Найбільше нарікань на підручники з англійської мови та історії
Негативними враженнями щодо підручників регулярно діляться в Мережі і батьки школярів, і вчителі. Чи не найчастіше зустрічаються претензії до підручників з англійської. Наприклад, Вікторія Мельничук знайшла помилки на сторінках підручника з англійської мови за 3 клас авторства Оксани Карпюк (щоправда, слід уточнити, що вона має рацію лише щодо вживання артикля “a” перед Ukrainians).
Але судячи з коментарів інших батьків під її дописом, помилки у підручниках авторства Карпюк зустрічаються регулярно. Наприклад, ще у 2015 році Наталія Буглак помітила помилку при визначенні англійською часу доби (аfternoon, тобто після обід — це час з 12 до 17, а не до 18), а також у написанні слова music через “і” замість “u”. На інший підручник авторства Алли Несвіт теж є нарікання, тож, мабуть, саме тому у школах вчителі все частіше рекомендують купувати підручники британських та американських видавництв.
Про серйозність проблеми з якістю підручників з історії свідчить те, що у Facebook навіть створена окрема сторінка під назвою “Підручник з історії як помилка”. Наприклад, у підручнику з історії за 10 клас старший науковий співробітник Інституту історії України НАН Геннадій Єфіменко на одній сторінці знайшов аж п’ять фактологічних помилок, які стосуються голодомору.
Учителі теж часто не в захваті, зокрема наповненням, трафаретністю завдань для учнів, перенасиченістю другорядною інформацією і навіть фізичними характеристиками — замалим розміром шрифту, поганою якістю обкладинок і незручним форматом.
Експерт освітнього напрямку Інституту майбутнього Микола Скиба теж поділився Укрінформу своїми спостереженнями. У нього зауваження до власне програм Нової української школи - НУШ1 і НУШ2: “Наприклад, НУШ1 не враховує вікові особливості учнів. Наприклад, фонетичний розбір слова дуже часто збиває учнів з пантелику. Якщо діти навчилися писати слово яблуко, то після фонетичного розбору вони починають писати його через… “йа”. Або, наприклад, ряди натуральних чисел у підручнику з математики виписані незрозуміло”.
Коли автори мають думати про учнів, а думають про експертизу...
Варто нагадати, що шкільні підручники випускаються за кошти платників податків — і печально, що з багатомільйонних видатків ми врешті отримуємо продукт низької якості. Здавалося б проблему мала вирішити експертиза, яка в останні роки здійснювалася Інститутом модернізації змісту освіти. Але практика показала, що ця процедура є неефективною та заформалізованою, через що Національна освітня асоціація підготувала звернення до президента України.
Ситуація загострилася цьогоріч, коли експерти відхилили десяток підручників для 3 класу НУШ, за якими учні мали навчатися уже з осені 2020 року. “Національна освітня асоціація звернулася до освітнього відомства із закликом допустити всі подані на конкурс проєкти підручників до наступного етапу конкурсу і надати можливість виключно вчителям-практикам вибрати якісні підручники. Ми переконані, що лише професіонали, які навчають майбутнє України – наших дітей, можуть обрати засоби навчання для них, а не 2-3 експерти”, - йдеться у зверненні Національної освітньої асоціації.
Експерт освітнього напряму Інституту майбутнього Микола Скиба детальніше пояснив Укрінформу, що не так з експертизою шкільних підручників в Україні.
“Експерти анонімні і несертифіковані, тож незрозуміло, хто власне оцінює і яку відповідальність несе за прийняті рішення. Та чи не найбільше на якість експертизи впливає громіздкість критеріїв оцінки підручників, які дуже складно прописані. Тобто експерт пильнує дотримання цих критеріїв автором, автор про це знає і підсвідомо налаштовується, щоби пройти цей фільтр. У результаті він думає вже не про учня, який читатиме підручник, а про експерта, який його оцінюватиме. В освітньому середовищі уже жартують: якщо витримати усі критерії оцінки підручників, то підручник вийде на 800 сторінок. І виходить, що формально все правильно, тільки прочитати неможливо”, - говорить Микола Скиба і додає, що до процесу відбору підручників слід було б залучити школи, вчителів, а можливо навіть й учнів.
Голова правління Національної освітньої асоціації Вікторія Войціцька у блозі для УП наголосила також, що через великі навантаження, експерти підходять до процедури поверхово:
“Двоє експертів, наприклад, написали висновки, в яких аж 17 дослівних збігів тексту. По простому – списали одне в одного. А може, переписали з кимось заготовленої “риби”, бо не мали часу на професійну оцінку. Кожен експерт аналізував 3-5 проєктів підручників. Це 600-1000 сторінок. Чи можливо об’єктивно оцінити такий обсяг матеріалів з належною аргументацією всього за місяць часу? Мабуть, ні”.
У Міносвіти визнають проблему з якістю підручників і недосконалістю експертизи і запевняють, що працюють над її вирішенням. “Мемчик у підручнику замість оригінальної фотографії - це все, що потрібно знати про підхід багатьох видавців до створення та верстки підручників. На жаль, я ще не бачила у нас жодного підручника без ляпів, де поважається авторство всіх візуальних матеріалів (і не лише візуальних), а підхід до викладу інформації логічний та сприяє кращому навчанню” - написала міністерка освіти і науки Ганна Новосад. За її словами, гряде реорганізація Інституту модернізації змісту освіти та створення Українського інституту розвитку освіти (УІРО), який має серйозно переглянути критерії відбору та експертизи. “Перша пілотна експертиза УІРО відбудеться восени 2020. Її проходитимуть усі підручники для 4-х класів НУШ. Я сподіваюсь, що якісно новий результат ми зможемо отримати вже для підручників 5-х класів”, - додала Новосад.
Підручник має орієнтувати дітей у цифровій епосі і бути навігатором
Звісно, серед вчителів трапилися і позитивні відгуки про якість підручників. Наприклад, Олена Пажун (Біла Церква) відповіла, що їй до вподоби підручники НУШ: “Різноманітні завдання з QR-кодами, графічні завдання, завдання на логіку, на кмітливість”. Оксана Карпляк (Львів) говорить, що як вчитель української мови, може поставити за зразок якості підручники Олександра Авраменка, де чіткі правила і актуальні теми.
Але, на жаль, позитивних оцінок вкрай мало. Чи вирішить проблему створення Українського інституту розвитку освіти і нова експертиза — покаже тільки час. А поки Укрінформ поспілкувався з експертами про те, що могло б покращити якість підручників і якими взагалі мають бути сучасні підручники, щоб відповідати потребам дітей 21 століття?
На думку Миколи Скиби, головна концептуальна претензія до підручників базової і старшої школи у тому, що вони претендують бути джерелом знань, що в принципі у сучасному світі неможливо. “Швидкість прогресу у сферах науки і технологій така, що жоден підручник за цим не встигне. Підручник має виконувати роль навігатора. Але в нашій системі освіти підручник трактується як джерело, з якого учень має отримати знання. Якщо, приміром, переглядаються базові наукові концепції, з’являються нові історичні факти, то підручник не може виконувати таку функцію і штучно затримує учнів у вчорашньому дні. Тобто треба переглядати роль підручників у системі шкільної дидактики”, - вважає експерт.
Він переконаний, що підручник не має бути відділений від іншого освітнього контенту. “Контент, на моє суб’єктивне переконання, не має бути створений спеціально для школи. Він має бути присутнім на загальному ринку (тобто інформаційній системі в цілому), перш ніж потрапити до школи. На ринку продукти і сервіси, які мають недоліки, не затримується. Вони швидко стають об’єктами критики і або вдосконалюються, або знімаються з виробництва, чого не відбувається з підручниками”, - коментує пан Скиба і додає, що право вибору освітнього контенту потрібно передати вчителю. А до цього — навчити вчителів (на тренінгах, курсах) грамотно його обирати навчальний контент.
Ще один нюанс, якому слід приділити увагу і який теж впливає на якість — це недотримання прав власності авторами і видавцями підручників, передусім щодо використання візуального контенту. “Ілюстрації банально намагаються стягнути з просторів Інтернету, де багато мемів, фейкових зображень тощо. Тому потрібно створювати умови, щоб автори і видавці замовляли оригінальний контент: фотографічний, дизайнерський, художній, графічний. Якщо візуальний ряд буде створений під конкретний авторський текст, це теж покращить якість, спонукатиме авторів до творчості, - вважає Микола Скиба.
Експертка ГС Освіторія, методистка Новопечерської школи, авторка підручників НУШ Інна Большакова вважає, що найперше і найважливіше при створенні сучасного підручника – орієнтуватися на можливості і потреби дітей, що живуть у цифровому суспільстві, на ті навички, які їм знадобляться в майбутньому.
“Наразі підручники не подають інформацію в тому обсязі (стисло) та в тому вигляді (візуалізація), який є природним для сучасної дитини. Ми живемо в час, коли дорослі, які створюють підручники, і діти, належать не лише до різних поколінь, а й до різних комунікативних культур. Це не добре, і не погано. Це ознака часу, яку варто враховувати при створенні підручників. Наприклад, дітям стало складніше опановувати навички читання і письма. Вони тяжіють до зображень, відео. Коли ви читаєте, ви маєте уявляти, про що ви читаєте. При перегляді відео – ні, сигнал одразу потрапляє у мозок. Отже, підручники, які складаються переважно з текстової інформації, перенасичені науковою термінологією, складними синтаксичними конструкціями – просто не сприймаються дітьми. Це про те, що інформація, яка подається має бути не переобтяженою другорядними фактами; доступною для сприйняття і знаходитися у колі найближчого розвитку дитини”, - говорить Інна Большакова.
Вона наголошує, що «теорієзалежність» підручників не дає простору для розміщення достатньої кількості практичних завдань. “Сучасний підручник має спрямовуватися на формування навичок 21 століття, зокрема критичного і креативного мислення, а не лише запам’ятовування. Великий обсяг інформації спонукає нас обирати. Сучасні діти мають навчитися обирати також. Підручник має надавати і такі можливості, починаючи від різних трактувань літературних творів, вибору завдань, способів дій тощо”, - резюмує методистка початкової школи. Не можемо не погодитися з експертами і сподіваємося на покращення якості підручників, а значить і шкільної освіти в цілому,
Юлія Горбань, Київ
