Доповнені правила госпіталізації пацієнтів з COVID-19: оцінки та пропозиції

У Центрі громадського здоров'я роз’яснили нові правила госпіталізації хворих на COVID-19 – пацієнти з легкою формою перебігу захворювання лікуватимуться вдома, а з середньою та важкою підлягають госпіталізації. Таке рішення прийняте з огляду на те, що кількість хворих в Україні збільшується, і в лікарнях може просто не вистачати місць. Тим часом у Мережі з’являються історії про те, що хворим відмовляють у госпіталізації. Приміром, про таку відмову написав головлікар Бориспільської лікарні Євген Черенок 2 квітня, а згодом дружина пацієнта з підозрою на коронавірус, який помер 6 квітня: чоловіка лише з третього разу погодилися госпіталізувати. Тож які наразі нові правила госпіталізації, і що думають про них фахівці.

Коли госпіталізація показана?

Згідно з оновленими стандартами надання медичної допомоги хворим на COVID-19, пацієнтів з легкою формою захворювання, які не мають ризику ускладнень, а також пацієнтів, що одужують та вже не потребують цілодобового нагляду лікарів, рекомендовано лікувати амбулаторно, тобто в домашніх умовах. При цьому лікарі забезпечують постійний контроль поточного стану пацієнта і його контактних осіб за телефоном та можуть здійснювати виїзні консультації з дотриманням правил інфекційного контролю. АМБУЛАТОРНЕ (ДОМАШНЄ) ЛІКУВАННЯ СУВОРО ЗАБОРОНЕНЕ У РАЗІ, ЯКЩО ПАЦІЄНТ ПЕРЕБУВАЄ У ГРУПІ РИЗИКУ щодо розвитку ускладнень або має симптоми, що характеризують середньо-тяжкий і тяжкий перебіг.

Рішення про госпіталізацію, залежно від стану хворого, приймає лікар. Госпіталізація показана хворим з підозрою/підтвердженим COVID-19, якщо:

• перебіг хвороби середньої тяжкості або тяжкий (ознаки пневмонії та/або дихальної недостатності за наявності рентгенологічно підтвердженої пневмонії);
• наявні клініко-інструментальні дані гострого респіраторного дистрес-синдрому;
• наявні клініко-лабораторні дані сепсису та/або септичного шоку;
• наявні клініко-лабораторні дані органної/системної недостатності, крім дихальної;
• пацієнт, незалежно від тяжкості стану, належить до групи ризику розвитку ускладнень: цукровий діабет, хронічна патологія дихальної та серцево-судинної систем, ниркова недостатність, аутоімунні захворювання, тяжкі алергічні хвороби, онкологічні захворювання тощо;
• у пацієнта, незалежно від тяжкості стану, відзначається підвищення температури вище 38 °С, що погано піддається корекції.

Пацієнтам із тяжким перебігом підтвердженої COVID-19 забезпечується моніторинг та корекція лікувальних заходів залежно від супутніх патологічних станів.

Досвідчений сімейний лікар прийме рішення на користь пацієнта

Про те, як же приймається рішення про госпіталізацію пацієнта на практиці і чи достатньо таких критеріїв, щоб убезпечити хворого, Укрінформ запитав у практика – сімейної лікарки Дарини Дмитрієвської. Вона говорить, що хоча не погоджується з приводу критерії тестування, вважаючи, що тестувати потрібно і тих, хто має легкий перебіг захворювання, схожого на COVID-19, але з приводу правил госпіталізації зауважень не має.

“Усе ж таки госпіталізація, не лише з приводу коронавірусу, несе певні ризики щодо внутрішньолікарняного інфікування. Якщо в лікарню госпіталізують людину з складним перебігом ГРВІ, а в неї не підтвердиться коронавірусна хвороба, то є небезпека, що людина може підхопити ще й COVID-19. Тому ми завжди дивимося на баланс користі і шкоди від такого рішення. Якщо, наприклад, є висока температура, яка не збивається, утруднення дихання чи ознаки, які свідчать про швидкий розвиток пневмонії, ми розуміємо, що користь від госпіталізації, коли людина буде під цілодобовим наглядом, є вищою, ніж інші ризики”, – пояснює Дарина Дмитрієвська.

Крім того, лікарка погоджується з тим, що госпіталізація великої кількості людей дуже швидко перевантажить систему охорони здоров’я. “Серед моїх пацієнтів тільки двоє госпіталізовані, але в них за результатами тестувань на той час не було виявлено коронавірусу. Якщо ж ми бачимо, що в людини є складніші прояви хвороби, або патологія, або супутні хвороби, які можуть ускладнити перебіг дуже швидко, то приймаємо рішення про госпіталізацію”, – говорить пані Дарина. Але додає, що часом трапляються випадки, коли організм людини навіть при нормальному перебігу певного захворювання, не лише COVID-19, реагує несподіваним погіршенням стану. “На жаль, ми не можемо цього передбачити і госпіталізувати всіх людей із температурою 37.5. Тому ВАЖЛИВО, ЩОБ ЛЮДИНА БУЛА ПОСТЙНО НА ЗВ’ЯЗКУ ЗІ СВОЇМ ЛІКАРЕМ І ЗНАЛА, ЩО НАВІТЬ ВНОЧІ МОЖЕ З НИМ ЗВ’ЯЗАТИСЯ у разі зміни стану. І, можливо, краще, щоб саме лікар викликав швидку, оскільки він краще прояснить колегам стан хворого”, – каже Дмитрієвська.

Запитуємо також і про те, коли пацієнту, який перебуває вдома на лікуванні, варто насторожитися і набрати свого лікаря. “Пацієнту треба одразу повідомити лікаря, якщо в нього змінилася клінічна картина, виникли певні скарги, суб’єктивне погіршення стану. Своїх пацієнтів я прошу казати про це в будь-якому разі, і рішення про госпіталізацію ми приймаємо разом. Приміром, ОДНА З ОЗНАК, НА ЯКУ ВАРТО ЗВЕРНУТИ УВАГУ – ЯКЩО ДИХАННЯ СТАЄ ЧАСТІШИМ. Треба заміряти частоту дихання в максимально спокійному стані (тут головне не піддаватися паніці, що впливає на частоту дихання). Якщо частота буде 25-30 циклів за хвилину (один цикл – це вдих-видих) чи більше, то це свідчить про поверхневе дихання. Тобто має бути задишка, яку не сплутати. Головне – це спілкування лікаря з пацієнтом і знання лікарем своїх пацієнтів, тобто хто з них більше схильний до паніки”, – говорить сімейна лікарка.

Є думка: ця стратегія нам не зовсім підходить, а «легких» – теж варто госпіталізувати

Дещо іншу думку в коментарі Укрінформу висловив Вадим Арістов, директор Revival Institute for Future, стратег, інфекціоніст, консультант з управління змінами. Він говорить, що відправляти хворих з легкою формою перебігу COVID-19, щоб не завантажувати лікарні – це світова практика, яка має сенс, але у разі високого напливу пацієнтів. “Коли ці правила вводили в Україні, очікувалися шквал пацієнтів, як в Італії, і відповідно велике навантаження на лікарів. Однак наразі є важкі хворі і середнє навантаження, і навіть не в усіх місцевостях. Звісно, це є результатом, по-перше, дієвості карантину, а по-друге – наслідком наших проблем з проведенням тестування, бо ми не бачимо реальної кількості хворих. Revival Institute підрахував, якими би мали бути реальні цифри. Ми взяли країну з найбільшою кількістю тестувань на одиницю населення (серед країн, де кількість зареєстрованих випадків вища за 1000) – Ісландію (100 тис. тестів на 1 млн населення). Кількість померлих в Ісландії (6) співставили з кількістю хворих (1675). При збереженні пропорції, враховуючи, що в Україні зараз 69 померлих – то кількість випадків захворювання на COVID-19 мала б становити близько 19 тисяч. Тобто такі дані ми, можливо, отримали б, якби проводили тестування на тому рівні, як в Ісландії”, – говорить пан Арістов. Пан Арістов наголошує, що на прикладі багатьох країн, особливо – успіху Південної Кореї, така система широкого тестування і виявлення інфікованих, яких треба відправити на ізоляцію, дозволяє уникнути тотального карантину для цілої країни.

Він продовжує: якщо виявиться, що навіть з достатнім рівнем тестування в нас не буде шквалу хворих, то потрібно буде переглядати стратегію госпіталізації. “Адже ми тестуємо людей, бачимо, що вони інфіковані, але не мають середнього чи тяжкого перебігу, тож відпускаємо їх додому. А далі, оскільки цим людям немає чого їсти, відкриваємо ломбарди, щоб вони мали змогу піти в аптеки, магазини... Але гірше, що ці люди інфікують своїх родичів. Дані з Китаю засвідчили, що близько 70% нових випадків з’являється через зараження всередині сім’ї. Погані умови вдома – особливість бідних країн. Тому що в Британії, приміром, стратегія відмови в госпіталізації легких випадків розрахована на те, що люди мають окремі кімнати, де можуть ізолюватися, і мають достатньо коштів, щоб замовляти їжу. Тобто людина може самоізолюватися вдома. У нас же більшість людей живе скупчено, коли в одній квартирі може мешкати кілька поколінь. А ще є комунальні квартири, “малосімейки”, гуртожитки... Тобто інфікованих людей ми посилаємо назад у велике скупчення. І хоча введення карантину з одного боку, скоріш за все, сильно знизило темпи появи нових захворювань, але водночас через повернення додому легких випадків відбувається навпаки прискорення захворюваності. Тому все залежить від того, який з цих двох факторів буде сильніший”, – говорить експерт.

Як приклад вирішення проблеми, він згадує Полтавську область, де за кошти місцевої влади виділено місця у лікарні відновного лікування з повним харчуванням для тих, хто повертається з-за кордону для обсервації, а також для тих, у кого діагностовано COVID-19 (якщо хворі бояться наражати на небезпеку своїх рідних). “МИ – КРАЇНА ДОСИТЬ БІДНА – СЛІПО КОПІЮЄМО ПРОТОКОЛИ І СТРАТЕГІЇ БАГАТИХ РОЗВИНЕНИХ КРАЇН, АЛЕ ЦЕ НЕ ПРАЦЮЄ”. Це як з туберкульозними диспансерами, які ми закриваємо, не оцінюючи соціальних умов таких хворих. Тому, на мою думку, прийшов час переглянути таку стратегію і повернути в цілому питання контролю і попередження захворювань з місцевих рішень у централізовану вертикаль”, – каже пан Арістов. Він додає, що оскільки відмова від планової госпіталізації на час карантину вивільнила значну кількість місць у відділеннях лікарень, то потрібно використати ці місця для ізоляції легких хворих.

Юлія Горбань, Київ

P.S. Що ж, коли в Україні почнуть проводити тестування більш масово, то стане зрозуміліше, якою стратегією нам слід надалі керуватися. А поки що наводимо рекомендації МОЗу по догляду за пацієнтом з COVID-19 в домашніх умовах.

• Людям із легкими проявами захворювання лікар може рекомендувати залишатися вдома на самоізоляції. У цьому разі необхідно дотримуватися низки правил.
• Розмістіть пацієнта у добре провітрюваному приміщенні.
• Бажано, щоб доглядала одна людина, яка не належить до осіб із ризиком появи ускладнень. Відвідування пацієнта заборонено.
• Члени сім’ї мають перебувати в окремій кімнаті або підтримувати відстань не менше 1 м від пацієнта. Винятком є матері, що годують грудьми. Вони повинні носити медичну маску, коли перебувають поряд з дитиною, і мити руки теплою водою з милом протягом 20-40 секунд перед контактом.
• Варто обмежити рух пацієнта місцями спільного користування.
• Доводиться нагадувати: людина, яка доглядає, має носити медичну маску, коли перебуває в одній кімнаті з пацієнтом. Правила користування маскою: https://bit.ly/2UQtAM7.
• Мийте руки після будь-яких контактів із пацієнтом чи його найближчим оточенням. Після миття рук з милом витирати їх варто одноразовими паперовими рушниками.
• Використовуйте одноразові медичні рукавички для догляду за пацієнтом і прибирання приміщення. До та після зняття медичних рукавичок слід мити руки.
• Рукавички, маски та інші відходи після догляду за пацієнтом складайте в окремому контейнері (поліетиленовому пакеті) в тому ж приміщенні, де перебуває хворий, до їх утилізації.
• Посуд після індивідуального використання необхідно мити з мийним засобом. Викидати посуд не слід.
• Необхідно щодня очищати і дезінфікувати поверхні в найближчому оточенні хворого, а також ванну кімнату і туалет побутовим мийно-дезінфекційним засобом.
• Прати речі пацієнта можна звичайним милом. Для машинного прання рекомендовано температуру 60–90 °C і звичайні пральні порошки. Забруднену білизну заборонено струшувати, але можна збирати в загальний мішок.
• Люди із симптомами хвороби мають залишатися вдома до зникнення клінічних проявів та отримання негативного результату лабораторних досліджень.
• Якщо у члена сім’ї виникають симптоми гострої респіраторної інфекції (гарячка, кашель, біль у горлі, утруднене дихання), із ним слід поводитись як із підозрілим на інфікування SARS-CoV-2.
• У разі появи перших симптомів ГРВІ негайно зверніться до сімейного лікаря. Якщо ви не знаєте, до кого звернутися, телефонуйте на гарячу лінію Центру громадського здоров’я України для консультації щодо нової коронавірусної інфекції: 0-800-505-840.