Як надалі працюватимуть школи під час епідемії: критики дуже багато

Днями закладам освіти представили рекомендації щодо того, як організувати навчання в умовах загрози коронавірусної інфекції, надані міністерством охорони здоров’я. Наразі ці рекомендації активно обговорюються – серед учителів, батьків учнів та навіть лікарів. Останні кажуть, що після ЗНО побачили сплеск захворюваності, тож з настороженістю чекають початку навчання у школах. Батьки нібито й чекають можливості відправити дітей у школи, адже багато з них були незадоволені організацією дистанційного навчання, але оскільки побачили у нових рекомендаціях деякі недопрацювання, то наразі налаштовані досить скептично.

На заняттях без масок, мінімум пересувань між кабінетами, дезінфекція

Варто почати з того, що з 1 вересня навчання у закладах освіти розпочнеться не скрізь – у регіонах, які опиняться у «червоній» зоні, продовжиться «дистанційка».

Отже, згідно з рекомендаціями для «зеленої», «жовтої» та «помаранчевої» зон, заходити до навчального закладу можна буде лише у масці чи респіраторі. При цьому у період карантину батьків до закладу не допускатимуть (крім тих, які супроводжують дітей з інвалідністю). На заняттях маски або респіратори можна не одягати, але поза межами класу чи аудиторії носити їх буде обов’язково.

Перед заняттями педагоги опитуватимуть учнів/студентів про їхнє самопочуття. Відповідно, тих, у кого запідозрять симптоми ГРВІ, оперативно направлятимуть на медогляд.

Термометрія буде обов’язковою для персоналу, який не допускатимуть до роботи, якщо термометр покаже понад 37,2°С. Вимірювати температуру учням та студентам буде не обов’язково.

Крім того, закладам рекомендували по можливості проводити заняття на відкритому повітрі, встановити різний час початку та закінчення занять та перерв для різних класів та груп, обмежити проведення масових заходів (нарад, зборів тощо) у закритих приміщеннях. Також бажано мінімізувати пересування учнів та студентів між кабінетами і аудиторіями.

Власне від закладів освіти вимагається забезпечити:

• місця для обробки рук антисептиками на вході до всіх приміщень;
• збір використаних масок і рукавичок в окремі контейнери;
• підготовлені санітарні кімнати: рідке мило, паперові рушники або електросушарки для рук;
• плакати, банери про респіраторну гігієну та етикет кашлю;
• обладнання медпунктів: безконтактними термометрами, дезінфекторами, засобами індивідуального захисту;
• розмітку на підлозі для утримання дистанції та організованого руху коридорами;
• провітрювання приміщень не менше 10 хвилин після кожного заняття;
• очищення і дезінфекцію поверхонь – дверних ручок, столів, місць для сидіння, перил тощо – після проведення занять наприкінці робочого дня.

Як згодом роз’яснили у Міністерстві освіти і науки, забезпечити працівників захисними масками, антисептиками і засобами для дезінфекції поверхонь повинні засновники шкіл – тобто місцева влада.

Щодо організації харчування, то закладам доведеться відмовитися від “шведського столу” та самообслуговування. Також слід буде погодити графік харчування учнів/студентів і забезпечити відстань між столами не менш як 1,5 м (за одним столом має бути не більше чотирьох осіб).

Але слід зазначити, що йдеться саме про рекомендації, відповідно, остаточно вирішувати, як краще організувати інфекційну безпеку, будуть самі навчальні заклади.

Чим незадоволені батьки?

Побачити загальні настрої батьків учнів можна в обговоренні громадської організації «Батьки SOS». Там зачепили ледь не всі можливі проблеми, які можуть виникнути – починаючи від того, що діти все одно користуватимуться спільною вбиральнею і закінчуючи можливим булінгом, якщо хтось із дітей не надягне маску на перерві. Деякі замислюються про переведення на дистанційне навчання або ж про те, щоб першокласника віддати в школу наступного року.

Показово, що школи ще практично не розпочали готуватися до нового навчального року за карантинними правилами. Обдзвонивши зо два десятки шкіл, Укрінформ з’ясував, що адміністрація та більшість персоналу наразі у відпустках – до середини серпня. Відповідно активна фаза приготувань до навчального року ще не розпочалася. Тож питання у тому – чи встигнуть школи все підготувати як належить?

Поговорити вдалося лиш із заступницею директора столичної 137-ї школи, яка чомусь відмовилася представитися, але запевнила, що в закладі з новими правилами ознайомилися: «Ми все продумуємо і готуємося. Ми вивчили всі пункти, але конкретніше зможемо розпочати роботу за тиждень, коли вчителі вийдуть із відпусток. Усі зацікавлені дотримуватися рекомендацій, аби не допустити поширення інфекції».

На думку експерта з питань освіти Офісу підтримки реформ при Мінрегіоні Сергія Дятленка, з вересня треба до кожного населеного пункту підходити диференційовано. «В одному місті школи можуть працювати у дві зміни, в іншому – розклад уроків має бути перероблено таким чином, щоб школярі з різних класів якнайменше контактували одне з одним. Не треба дивитися на дзвінок, як на священне корову, – без нього цілком можна обходитися. Про кінець уроку може сповіщати неголосний коротенький сигнал зі смартфону вчителя. Деякі школи мають по кілька поверхів і навіть по кілька окремих будівель, і цю особливість цілком можна використати зараз. Але я підозрюю, що й такі заходи не сподобаються батькам. Проте хочу сказати їм, що нестандартна задача вимагає незвичних способів розв’язання», – переконаний фахівець.

Без нормальної вентиляції і зменшення кількості учнів у класах – безпечно не буде

Аби зрозуміти, наскільки ефективними є надані МОЗом рекомендації, Укрінформ звернувся по коментар до епідеміолога та голови ГО “Інфекційний контроль в Україні” Андрія Александріна. Передусім він почав із того, що самі рекомендації надані запізно, особливо з урахуванням того, що працівники освітніх закладів вийдуть на роботу тільки з 15 серпня…

«Держава має не карати, а допомагати впроваджувати заходи з інфекційної безпеки, зокрема і фінансово. А що було зроблено за два місяці жорсткого карантину? Чому тоді не провели такої підготовки? Привести все до ладу у навчальних закладах за такий короткий час просто не вийде, а у вересні ситуація погіршиться ще й у зв’язку з появою сезонних вірусних захворювань», – каже фахівець.

Він додає, що найважливішим для функціонування дитячого закладу є сучасна система вентиляції приміщень. Про це не замислюються і при будівництві нових шкіл та садочків у межах програми «Великого будівництва», а що вже й говорити про старі школи.

«Якщо у новому садочку чи школі немає механічної вентиляції, який сенс у тому, щоб просто зводити нові стіни? Потрібно створювати такі умови, щоб діти не хворіли», – наголошує епідеміолог і додає, що ситуацію з санбезпекою у школах регіонів погіршує елементарна побутова проблема – відсутність води у багатьох школах. Про яке дотримання гігієни в часи епідемії тоді взагалі можна говорити?

 А на цю проблему ще на початку 2019 року звертав увагу Сергій Бабак, директор освітніх програм «Українського інституту майбутнього», посилаючись на дані Держстату.

«Водогін і, відповідно, їдальні або буфети з гарячим харчуванням, є в 14849 школах з 16180. Тобто, в 1331 школі (8,2%) немає води! Взагалі! Уявіть собі провести 5-6 уроків щодня в приміщенні без харчування і води… Якщо в школі немає води – очевидно, що в ній немає й санвузлів всередині будівлі. Як мінімум, в 1331 школі туалет знаходиться на вулиці! В 7821 школі (48,3%) немає гарячої води!» – зазначав тоді Сергій Бабак. І станом на зараз ситуація навряд чи надто змінилися, адже за останній рік чути про значні зрушення у цьому питанні не доводилося…

Повертаючись до рекомендацій, Андрій Александрін вважає носіння масок у приміщеннях без достатньої вентиляції – знущанням над учнями та персоналом. «Якби в наших приміщеннях дотримувався правильний температурний режим та вологість, що дозволяло б знаходитися в масках, то цю практику можна було б застосувати. А в такому вигляді, як зараз, вона принесе більше шкоди, ніж користі. Не потрібно порівнювати нашу країну з розвинутими державами, де створені умови для перебування в масках у закритих приміщеннях», – говорить епідеміолог.

Ще він наголошує на необхідності зменшення кількості дітей у класах, а також дотримання між ними дистанції. «Потрібно розсаджувати по одній дитині за партою, як це робиться в усьому світі, а також слідкувати, щоб відстань між партами становила не менше 1,5-2 метри. Це значить, що треба зменшувати кількість учнів у класах з 35-40 хоча б до 15 і слідкувати, аби такі невеликі групи дітей по мінімуму перетиналися між собою», – наполягає пан Александрін і додає, що проблема не в дітях, які хворіють, а в тому, що в навчальних закладах штучно створюється система, за якої діти можуть із легкістю захворіти.

Опитуванням учнів (студентів) перед початком занять щодо їхнього самопочуття мали б займатися медичні працівники при школах, які мають для цього відповідну кваліфікацію, а не вчителі. «Якщо організувати на вході правильний скринінг, коли в дитини помічатимуть ознаки захворювання і не допускатимуть до занять, то це дасть певний ефект. Але хіба є знання у педагогів, як це робити? Безконтактна термометрія – це стовідсотковий «фуфломіцин», адже більша частина таких термометрів працюють некоректно. Коли восени ще й знизиться температура повітря, то проводити такі заміри при вході – дурниця. Людина має побути 15 хвилин у приміщенні, щоб можна було заміряти їй температуру безконтактно».

Насамкінець. Важливо пам’ятати, що особиста безпека починається вдома – з того, як батьки вміють донести дітям, що мити руки треба регулярно, не користуватися ручками чи олівцями інших дітей, не їсти з однієї тарілки тощо. Але найголовніше – чи самі батьки подають правильний приклад...

Юлія Горбань, Київ