Первинка і COVID-19: чому пацієнти стикаються з відсутністю первинної допомоги
Днями міністр охорони здоров’я Максим Степанов визнав: у міністерство надходить чимало скарг про те, що пацієнти із підозрою на COVID-19 не отримують належної консультації від сімейного лікаря або ж не знають, куди звертатися. Про це він написав на офіційній сторінці у Facebook, зазначивши що департаменти охорони здоров’я отримали доручення посилити інформаційну кампанію.
Така проблема на сьомому місяці боротьби з епідемією в країні, здавалося б, мала давно залишитися позаду, але, навпаки, тільки наростає. З одного боку можна зрозуміти пацієнтів, які отримали чіткий алгоритм дій від МОЗу – за появи перших симптомів коронавірусної інфекції звертатися до свого сімейного лікаря. З іншого боку, це спричинило колосальне зростання завантаженості лікарів первинки. Адже до них з продовженням реформи пацієнти зобов’язані ще й звертатися, щоб отримати консультацію вузького фахівця чи направлення на планову госпіталізацію.
Лікар поза зв’язком? А оце вже проблема!
Коментарі до вищезгаданого посту міністра рясніють історіями про те, як через організаційний хаос у системі пацієнти сьогодні не можуть вчасно отримати медичну консультацію сімейного лікаря за підозри коронавірусної інфекції. Та й навіщо далеко ходити, колезі з Укрінформу довелося зіткнутися з цим на власному досвіді. «Коли у мого чоловіка результат тестування на COVID-19 виявився позитивним, донька, яка проживає разом з нами, намагалася відразу зв’язатися з сімейним лікарем поліклініки Дніпровського району, щоб повідомити його про можливі симптоми захворювання (уся сім’я мала однаковий набір ознак легкого ГРВЗ), та отримати поради на період самоізоляції. Однак за контактним номером, вказаним в декларації, на іншому кінці слухавки два дні поспіль було чути одне: «Лінія перевантажена». Повідомлення на електронну пошту теж залишилося без відповіді, – розповідає оглядач Оксана Поліщук. – Перенервували жорстко. Але з огляду на легкість симптомів, на сімейній раді було прийнято рішення: їхати в самоізоляцію на малу батьківщину в Умань, під «крило» нашого з чоловіком сімейного лікаря. Той узяв під консультаційний нагляд усіх трьох, і за два тижні усіх «поставив» на ноги».
Тож можна сказати, колезі пощастило – і з лікарем, і з перебігом захворювання. У коментарях же під дописом Максима Степанова є набагато драматичніші історії. Хтось п’ять днів з тяжкими симптомами марно намагався зв’язатися з лікарем, у когось лікар звільнився з роботи - і про це не було повідомлено, у когось лікар перебував на самоізоляції, а інші відмовлялися приймати «чужого» пацієнта і таке інше… «У мене друзі 5 днів намагалися додзвонитися до сімейного лікаря. В результаті самі зробити КТ (до того часу двобічна пневмонія), зробили тести…» – пише Юлія Гінжул.
Днями схожу історію розповів у соцмережі журналіст Владислав Красинський. Детально її можна прочитати, але наведемо короткий висновок, якого дійшов колега: «Тут варто зазначити, що ні в держклініці, ні в приватній амбулаторії мої симптоми нікого не турбували. Жодних окремих заходів захисту у зв'язку з цим теж ніхто не застосовував. Результати тесту на Viber сімейному лікарю я скинути не зміг, тому що номер, який дала медсестра, виявився неробочим. Сам він зі мною не зв'язувався».
Звісно, така ситуація не притаманна усій системі «первинки», і у кожному такому випадку НСЗУ рекомендує телефонувати на спеціальну гарячу лінію – 16-77. Та вже зараз можна констатувати, що епідемія COVID-19 дуже чітко виявила організаційні провали в системі надання первинної допомоги, а також якість кадрового забезпечення і професійний рівень на місцях – хтось намагається втекти від відповідальності, а хтось сумлінно виконує свою роботу навіть у складних умовах епідемії. Тож, схоже, вже незабаром можна буде спостерігати хвилю «міграції» пацієнтів до інших сімейних лікарів. Нагадаємо, це можна зробити, просто уклавши нову декларацію з новим лікарем. При цьому попередня автоматично анулюється в системі.
Лікарів теж можна зрозуміти
Сімейні лікарі, коментуючи Укрінформу ситуацію, зізнаються: буває важко фізично і психологічно витримати нинішнє навантаження – трапляються і нервові зриви, і перевтома…
«На день бувало отримую до 70 дзвінків від пацієнтів», – говорить Оксана Зенинець, головна лікарка Славської міської лікарні. Хоч додає, що переваги роботи в сільській місцевості у тому, що лікарі знають усіх своїх пацієнтів в обличчя і отримують менше навантаження порівно з колегами у великих містах.
Ігор Заставний, співзасновник та член правління ГО «Академія сімейної медицини України», співзасновник та сімейний лікар мережі сімейна амбулаторія «ВУЛИК» у Львові визнає – комунікаційне навантаження на лікарів особливо зросло в умовах COVID-19, тому що люди дуже знервовані, насторожені і можуть телефонувати не завжди зі значних причин.
«Ми пояснюємо людям, якими є прояви коронавірусної інфекції, на які «червоні прапорці» треба звертати увагу при погіршенні стану. Також запровадили певні правила: за яких обставин і коли нам можна телефонувати, коли краще писати на вайбер, а коли краще звернутися на рецепцію (зокрема, для запису на прийом, щоб уникнути перевантаження відвідувачами). Це дозволяє розвести потоки людей. Усі наші пацієнти мають наші особисті номери телефонів і в разі невідкладного стану можуть одразу телефонувати. Звісно, це виснажує, але у такий час немає іншого вибору», – розповідає Ігор Заставний.
Дарина Дмитрієвська, сімейна лікарка медичного центру «Мій лікар» у Києві та авторка телеграм-каналу «Вір мені, я лікарка» говорить, що накази МОЗ фактично зобов’язують лікаря бути на зв’язку з пацієнтами 24 години на добу. «Але принцип реформи про безперервну допомогу передбачає її безперервне отримання упродовж життя, а не в будь-який час доби, як часом розуміють деякі пацієнти. Звісно, люди не винні, що буквально сприймають рекомендації медичного відомства. До того ж, вони охоплені панікою через велику кількість дезінформації і міфів, пов’язаних з COVID-19. Ми, лікарі, змушені постійно з цим боротися і роз’яснювати, бо розуміємо, людям страшно і немає вибору, куди звернутися з питаннями», – каже Дарина Дмитрієвська.
На запитання про те, чи зобов’язаний лікар надавати свій особистий номер телефону, вона пояснює, що такого обов’язку у лікарів немає – це швидше його добра воля. Але номер кол-центру закладу у пацієнта має бути обов’язково, і ситуації, коли пацієнт не може взагалі зв’язатися з лікарем через кол-центр - неприпустимі.
Сімейний лікар – твоя медична «пуповина» без варіантів
На передовій боротьби з епідемією COVID-19 нині стоять саме лікарі первинної ланки – адже вони першими зустрічаються з пацієнтом, який може бути інфікованим. Але ситуація із захворюваністю на первинній ланці наразі не є критичною, стверджують медики у розмові з кореспондентом Укрінформу. На жаль, перевірити це припущення немає можливості – окремої статистики захворюваності серед медиків первинної ланки наразі не ведеться. Але зрозуміло, що медикам первинки додає роботи ще й необхідність обслуговувати планові звернення пацієнтів, які потребують лікування вторинною медичною ланкою. Наскільки раціонально зберігати такий підхід у час епідемії? Можливо, аби не створювати додаткових труднощів, ефективніше було б на певний час дозволити пацієнтам звертатися до вузьких спеціалістів самостійно? Як виявилося, самі лікарі первинки так не вважають.
«Це лише збільшує ризик зараження людини в часи епідемії. Людина не завжди знає, до якого лікаря їй краще звернутися і ходитиме до багатьох – до кардіолога, до невролога й інших. І з кожним таким зверненням це збільшуватиме її ризик заразитися чи заразити інших. Навпаки, цей час показав, що сімейні лікарі і є якраз тією ланкою, що вбереже всіх інших. Багато пацієнтів нам так і кажуть: раніше ми ходили з цією проблемою до інших фахівців, але тепер прошу вас її вирішити, тому що боюся йти до поліклініки. Це так і має працювати – сімейні лікарі мають вирішувати 80% звернень. Зокрема, і хронічних хворих», – пояснює Ігор Заставний
Цікаво, що доплат медикам первинної ланки за навантаження і постійний ризик через ведення пацієнтів з COVID-19, не передбачено законодавством – ні з державного, ні з місцевого бюджетів. Доплату отримують лише мобільні бригади, які виїжджають за направленням лікарів до пацієнтів з підозрою на COVID-19, щоб взяти у них матеріал для проведення ПЛР-тестування (такі бригади сформовані у майже 600 медзакладах первинки), та спеціалізована ланка, що уклала спеціальні договори з НСЗУ по веденню пацієнтів з COVID-19. Тож сімейних лікарів, які постійно зустрічаються з інфекцією, звісно, дещо дивує така ситуація. Не виключено, що саме цей фактор інколи спрацьовує як демотиватор для окремих, не вельми сумлінних, сімейних лікарів, мовляв, нема грошей – нема допомоги. Адже окрім кількості підписантів, жодних інших критеріїв якості роботи сімейного лікаря досі немає. Певно, система покладається на закони «вільного ринку» – коли пацієнти голосуватимуть «ногами» за якість обслуговування того чи іншого сімейного лікаря.
Бережімо лікарів, лікарів бережімо
Тим часом стало відомо, що від початку пандемії інфікувалося та захворіли понад 16 тисяч медиків. Одужали понад 11 тисяч, 131 – померли. Якщо порівнювати смертність медичних працівників через COVID-19 з іншими країнами, то це дуже високий показник, наголошує екс-очільниця МОЗу Уляна Супрун. Наприклад, в США з 214 тисяч всіх смертей, медиків померло близько 1700. Це становить 0,8% від загальної кількості. В Україні ця цифра становить 2,95% (загальна кількість померлих 4430, з них 131 - лікарі), що більш ніж утричі більше.
«Це говорить про те, що ми маємо серйозну проблему. Адже медичні працівники на передовій боротьби з хворобою. Що більше медиків хворітимуть, то менше пацієнтів, які потребують допомоги, зможуть її отримати. Це дуже небезпечно, враховуючи тенденції поширення вірусу в Україні та щоденну статистику зафіксованих випадків», – каже екс-очільниця МОЗу.
Чому маємо таку проблему? За її словами, передусім, через відсутність та недотримання чітких алгоритмів та процедур щодо маршруту пацієнта, неправильне користування засобами індивідуального захисту та недостатня їхня кількість, тривалі зміни роботи без можливості відпочити та з великою кількістю контактів. «Ще одна ймовірна причина – погана комунікація принципу “захворів – сиди вдома”. Від цього найбільше страждають сімейні лікарі, до яких на прийом щодня приходять десятки пацієнтів з респіраторними симптомами, чи навіть одразу ж з підозрою на COVID-19», – каже Уляна Супрун.
На її думку шляхи вирішення проблеми мають бути наступними.
По-перше, забезпечити безперебійний доступ до засобів індивідуального захисту для всіх медичних працівників та навчити ними правильно користуватися. Це здається першочерговим рішенням, але за пів року пандемії медики досі не мають достатньо засобів, аби захистити себе.
По-друге, в медзакладі має існувати зрозумілий та чіткий протокол з інфекційного контролю. В комбінації з правильним використанням засобів індивідуального захисту, це допоможе кардинально знизити ризики інфікування.
І, по-третє. Медикам потрібний адекватний доступ до безоплатного та швидкого тестування. «Це означає, що хворі медики не повинні очікувати на результати тестів по кілька днів чи тижнів, тим більше не платити свої власні гроші, аби зробити тест в приватній лабораторії, щоб швидше дізнатися результат. На жаль, в Україні, це досить поширено», – резюмувала Уляна Супрун.
Юлія Горбань, Київ
