12 жовтня. Пам’ятні дати

Лев Ребет (1912-1957) загинув на сходах будинку на Карлплатц у Мюнхені, де знаходилась редакція журналу «Український самостійник». Вбивцею був агент КГБ Богдан Сташинський. Знаряддям убивства став пристрій, який вистрілював струменем синильної кислоти. Він був виготовлений в КДБ у «спецлабораторії №12». Через два роки Сташинський схожим чином убив Степана Бандеру.

Лев Ребет народився 3 березня 1912 року у Стрию, що на Львівщині. У 15 років, навчаючись у Стрийській українській гімназії, став членом Української військової організації (УВО), у 1929 році вступив до лав ОУН, а 1930 року очолив її провід у Стрийському повіті. Протягом 1934-1938 років був керівником Краєвої Еквекутиви ОУН на західноукраїнських землях.

Після розколу ОУН, у 1940 році, Лев Ребет приєднався до фракції Степана Бандери і був одним з ініціаторів проголошення Акту відновлення української державності у Львові 30 червня 1941 року. Як заступника Ярослава Стецька нацисти заарештували його на початку липня 1941 року разом з іншими членами Українського державного правління і з вересня 1941 до грудень 1944 року утримували в концтаборі Аушвіц. Після звільнення Ребет емігрував до Західної Німеччини.

В Німеччині, крім політичної, Ребет активно займався громадською і науковою діяльністю. У 1949 році він захистив докторську дисертацію на тему «Держава і нація» в Українському вільному університеті у Мюнхені, де в 1952 році став доцентом, а в 1954-у - професором державного права. Друкувався в українській емігрантській пресі - газетах «Українська трибуна», «Час», «Сучасна Україна», був членом Наукового товариства Тараса Шевченка, з 1955 року став головним редактором журналу «Український самостійник».

Лев Ребет тривалий час перебував у полі зору радянських спецслужб, які після невдалих спроб домогтися його видачі на підставі звинувачень у співпраці з нацистами, планували його викрадення. Коли й цей план провалився, було прийняло рішення про ліквідацію Ребета.

Вранці 12 жовтня 1957 року, у під'їзді будинку №8 на Карлплатц у Мюнхені, агент КДБ Богдан Сташинський за допомогою хімічної зброї вбив Лева Ребета. Лікарська експертиза причиною смерті назвала серцеву недостатність. Замітаючи сліди, Сташинський через Франкфурт та Берлін повернувся до СРСР. 15 жовтня 1959 року за такою ж схемою, але вже з більш вдосконаленої зброї Богдан Сташинський убив Степана Бандеру.

Поховали Лева Ребета на кладовищі «Вальдфрідгоф» у Мюнхені. 30 жовтня 2010 року прах Ребета та його дружини Дарії було перепоховано у Львові на Личаківському цвинтарі.

Події дня:

Цього дня, у 1492 році, експедиція італійського мореплавця Христофора Колумба досягла берегів сучасних Багамських островів. Мореплавці щиро вірили - вони досягли берегів Індії, не здогадуючись, що відкрили нову частину світу, яку згодом назвали Америкою. Христофор Колумб, генуезький моряк, не діставши підтримки у португальського короля, запропонував свою ідею нового шляху до Індії та Китаю іспанській монаршій четі. На той час в Іспанії склалась доволі несприятлива економічна ситуація: спустошена казна, відсутність вільних для продажу земель, мізерні прибутки від податків на торгівлю та ремесло, а також збідніле дворянство не залишали вибору монархам. Вдала подорож до Індії новим шляхом давала надію на покращення економічного становища в країні. Таким чином, 3 серпня 1492 року, з порту Палос під командуванням Колумба вирушила флотилія в складі трьох кораблів – «Санта Марія», «Пінта» і «Нінья». Подорож тривала понад 2 місяці. Не раз на кораблях спалахував бунт невдоволених матросів, але Колумбові вдавалося приборкати команду, і флотилія йшла по заданому курсу. На світанку 12 жовтня 1492 року матроси побачили землю. Це був один з  Багамських островів, який назвали Сан-Сальвадор. Далі були відкриті Куба та Гаїті. Загалом Колумб здійснив 4 плавання (1492-1504) через Атлантичний океан, відкрив частину островів Вест-Індії. Проте, відкриті Колумбом землі не справдили сподівань іспанської корони. Тому про людину, яка відкрила нові, землі дуже швидко забули. Христофор Колумб помер в 1506 році, так і не усвідомивши значення своїх відкриттів. Знадобилося ще майже століття, аби багатства Нового Світу зробили Іспанію найбагатшою і найсильнішою державою планети на той час.

Ювілеї дня:

85 років від дня народження Лучано Паваротті (1935-2007), італійського оперного співака (ліричний тенор), одного з найвидатніших оперних тенорів другої половини ХХ ст. Його називали «Королем верхнього до» за те, що став першим тенором, котрий заспівав усі дев’ять до другої октави в арії «Quel destin» із «Доньки полку» Гаетано Доніцетті, а ще – «найринковішим голосом у світі» – такий титул присвоїв йому «Форбс». За оцінками журналу, щорічний дохід співака у середині 90-х років становив понад 20 мільйонів доларів. На великій сцені, а це були провідні оперні театри світу, такі як Ковент-Гарден, Ла Скала, Метрополітен-опера, Штатсопер, Паваротті співав 40 років. Його обожнювала публіка, але його так само визнавали й музичні критики. Останні, за дивовижний («сонячний») тембр співака, вибачали йому навіть відкриті «реверанси» у бік популярної музики й мас-мистецтва – такі, як спів трьох тенорів (Паваротті, Домінго, Карерас) на стадіоні чи дуети з поп-зірками. Він поєднував у собі дивовижні вокальні дані з щирістю і відкритістю. На сольні концерти Паваротті приходили сотні тисяч слухачів. На одному з таких виступів у нью-йоркському «Метрополітен-опера» глядачі були настільки у захваті від його голосу, що завісу довелося підіймати 165 разів. Цей унікальний випадок був занесений до Книги рекордів Гіннеса. 500 тисяч глядачів слухали його концерт у Центральному парку Нью-Йорка (і ще понад мільйон дивилися виступ по телевізору) – таку аудиторію не збирав жоден із популярних виконавців. З 1992 року Паваротті брав участь у благочинних концертах «Паваротті та друзі». Проект миттєво зажив колосальної слави завдяки участі рок-музикантів Браяна Мея і Роджера Тейлора (Queen), Стінга, Елтона Джона, Боно і Еджа (U2), Еріка Клептона, Джона Бон Джові, Браяна Адамса, Бі Бі Кінга, Селін Діон, гурту Cranberries, відомих італійських виконавців, котрі разом із Паваротті й оркестром співали свої кращі пісні. Альбоми, записані проектом «Паваротті та друзі», стали сенсацією на ринку популярної музики. Дискографія Паваротті складається з понад ста дисків. Серед записів – партії в десяти операх Верді, п’яти операх Пуччіні; партії Каніо в «Паяцах» (диригент Ріккардо Муті), Енцо в одному з записів «Джоконди» Понк’єллі (диригент Бруно Бартолетті) та інші.

Сьогодні відзначає день народження Г’ю Джекман (1968), відомий австралійський актор, співак і продюсер. Номінант на премію «Оскар» (2013), BAFTA (2013) і «Золотий глобус» (2002, 2018), володар премії «Золотий глобус» (2013), театральної премії «Тоні» (2004) і телевізійної премії «Еммі» (2005). Широкому загалу глядачів Г’ю Джекман відомий своїми ролями фільмах найрізноманітніших жанрів. Передусім, він відомий своєю роллю Росомахи в серії фільмів «Люди Ікс», а також за головні ролі в романтичній комедії «Кейт і Лео» (2001), фільмі жахів «Ван Хелсінг» (2004), трилері «Престиж» (2006), історичній драмі «Австралія» (2008), фантастичному екшні «Реальна сталь» (2011), кіноверсії мюзіклу «Знедолені» (2012), фантастичному фільмі «Робот Чаппі» (2015). Загалом у доробку актора понад 30 ролей у кіно. Окрім того, Джекман озвучує мультфільми та грає в театрі.

Роковини смерті:

126 років з дня смерті Володимира Беца (1834–1894), українського вченого-медика, доктора медицини, професора. Закінчив медичний факультет Київського університету і був залишений прозектором на кафедрі анатомії, в 1868–1890 рр. – професор, завідувач кафедрою Київського університету, водночас з 1871 року – консультант з нервових хвороб при Кирилівській міській лікарні Києва. В 1890 році був вимушений залишити Київський університет після виходу його спільної з Володимиром Антоновичем праці «Історичні діячі Південно-Західної Росії» і звинуваченні в незгоді «з монаршею національною політикою в Україні». З 1890 року – старший лікар Південно-Західної залізниці. Помер на 60 році життя у Києві, похований на цвинтарі Видубицького монастиря. Наукові праці вченого присвячені анатомії та гістології головного мозку. Відкрив рухову зону кори головного мозку і описав (1874) велетенські пірамідні нервові клітини, названі його іменем. Зібрав унікальну колекцію препаратів мозку людини і тварин (8 тис. одиниць), яка нині зберігається в Національному медичному університеті в Києві. Володимир Бец одним із перших дослідив проблему розвитку та росту кісток людини. Засновник анатомічного музею Київського університету, був директором Анатомічного театру університету.