Карантинне життя-2020: що ми спробували та чого навчились
Локдаун, адаптивний карантин, обмеження на вихідних, знову локдаун… Протягом останніх дев’яти місяців нам довелось вчитись жити в умовах нової реальності, обов’язковими аксесуарами для відповідальних людей стали захисні маски та антисептики. А ще – нескінченне миття рук. Ми перевіряли свою спроможність жити без активного «живого» спілкування, роботи в колективі та поїздок. Нам довелося шукати нові хобі, розваги, учитися бути поруч крізь кілометри, налагоджувати нові схеми роботи й ще багато-багато чого.
То може, варто в чомусь і подякувати «карантинному» 2020-му?
Ми зібрали зовсім невеличку добірку про цей досвід – через Мережу та опитавши колег. А ви які навички здобули за цей час, чого нового навчилися?
ПОЧАЛА ВИПІКАТИ ХЛІБ, ВИРОЩУВАТИ ЗАКВАСКИ ТА МОНТУВАТИ ФІЛЬМИ
Для Світлани Рудєвої цей рік, мабуть, як і для багатьох із нас, став незвичним випробуванням. За фахом – Світлана PR-менеджер із досвідом роботи у маркетингу. З початком карантину втратила постійну роботу. Дуже швидко влаштувалась на нову, але через три місяці знову втратила – посаду скоротили.
Проте, духом не впала. Ще у 2014-му, в часи революції, вона почала випікати домашній хліб. Утворила групу «Хлебопёки» у Фейсбуці. З початком карантину кількість її учасників стрімко почала зростати, і зараз наближається до 3000! «Спільнота змотивувала мене до вирощування заквасок. Раніше на це не було часу, – розповідає Світлана. – Тепер, завдяки карантину, у мене в холодильнику «живе» два види заквасок. І домашній хліб я випікаю виключно на них, без використання промислових дріжджів».
А ще – цього року вона пройшла безкоштовний курс із відеомонтажу. Опанувала програму Vegas Pro. «І до 75-річного ювілея батька змонтувала невеличкий фільм, який дуже його порадував. Ось такі у мене досягнення ковідного року», – додала вона.
ОСВОЇВ КУРС «ЮНОГО БАРБЕРА», АБО ТАТО В ПЕРУКАРНІ БІЛЬШЕ СТРИГТИСЬ НЕ БУДЕ
Вадим Мірошниченко на деякий час перекваліфікувався з СММ-ника на… перукаря. Почалося все з початку карантину, коли перукарні закрились, а питання стрижки стало дуже актуальним: як для нього самого, так і друзів та близьких. «Я згадав, що десь в шафі загубилась зовсім нова машинка для стрижки. Здається, дуже давно тато її купив і ми її не розпаковували навіть», – ділиться з нами Вадим.
Звичайно, перш ніж взятись за практику, він звернувся за допомогою до старого доброго «Ютубу». Каже – це було десь після перших двох тижнів карантину, коли всі почали «заростати». «До справи я підійшов відповідально: пару днів дивився відеоблоги, ролики різних барберів, які розповідають про основи стрижки. І після цього всього, без сумнівів, пішов пропонувати своєму татові стрижку від юного барбера. Сумніви наганяли лише меми з соцмереж», – каже він.
Зі стрижкою тата, продовжує Вадим, упорався за 40 хвилин. Виходило спочатку «не дуже», та врешті-решт він виправив недоліки і тато йому сказав, що більше в перукарні стригтись не буде. «Після моїх розповідей друзям, що я вже почав «кар’єру барбера» і результат для першого разу наче непоганий, декілька з них попросили їх також підстригти, оскільки інших варіантів – нуль. Я здивувався їхній довірі, але в результаті – друзі задоволені, відгуки схвальні. Всього за цей час звернулося п’ять людей. – згадує СММ-барбер. – Щодо мене самого, то в моєї мами є знайома – перукарка, тож я до неї звернувся. Щоправда, вже платно. А всі, кого я стриг – то було на благодійній основі. Чим міг, як то кажуть в ці нелегкі часи, тим і поміг».
ПРОЙШЛИ ОНЛАЙН-КУРСИ ТА ВСТУПИЛИ ДО УНІВЕРСИТЕТІВ
Як казав Луцій Сенека: «Вік живи – вік учись». Наступна четвірка наших героїв до порад римського філософа віднеслися цілком серйозно. Так, кандидат мистецтвознавства, член Національної спілки композиторів України, автор програми «Музика для малюків» Анастасія Комлікова на карантині пройшла курс міжнародного креативного менеджменту від House of Europe. Нічогенько, правда? «Я творча людина, композитор. Тепер використовую набуті знання та створюю нові проєкти. Влітку випустили розвиваючі пісні-ігри "Музика для малюків-4" (їх із задоволенням співають дітки у садочках і школах). У грудні провели всеукраїнську онлайн-презентацію збірки "Інтервалія" для учнів музичних шкіл. Без жодної державної чи спонсорської підтримки. Нині презентуємо проєкт "Різдво поза часом", відомі колядки та щедрівки у сучасному аранжуванні. Часи змінюються, а мистецтво вічне. Тож рухаємось вперед незалежно від обставин», – коментує Анастасія.
Для блогера, маркетолога та письменника Артема Бебика 2020 рік теж виявився дуже плідним. «Оскільки день розвантажився від поїздок до офісу й витрат часу, пов'язаними з цим та іншими особливостями роботи в офісі – мав змогу більше вивчати те, що мене цікавить», – каже Артем.
Та так вивчав, що аж вступив до інтернатури в SoftServe. Відтак змінив напрямок кар'єри: з маркетолога на DevOps інженера. Питаємо в нього, що це таке? «Ну, DevOps або Development Operations – це набір практик, які покращують ефективність розробки програмного забезпечення, скорочуючи час розробки за допомогою автоматизації. Грубо кажучи, DevOps інженер – це «дитина» від шлюбу сисадміна й розробника. Розробники розробляють, тестувальники тестують, а ми, DevOps'и, розгортаємо готовий продукт у «реальний світ» (production)», – розповідає він.
Окрім того, Артем не закинув і раніше набуте, наприклад, письменство. Продовжує дописувати на власний блог, а також вірші й оповідки. «Знов же таки, часу й енергії на це лишається більше, що не може не радувати. Тому трохи смішить, коли люди скиглять про поганий 2020. Я вважаю цей рік одним з найкращих у моєму житті – саме через карантин», – наголосив тапер уже DevOps інженер.
Захистила диплом за спеціальністю «Дизайн одягу», закінчила онлайн-курси по 3D проектуванню одягу Clo3D, взяла участь в онлайнсемінарі «Екологія мистецтва: дискурс ракурси», поглибила знання в програмі CorelDraw для створення принтів для тканин. Все це про Ольгу Волкомор: «Тепер я постійно підвищую свої навички у пошиві одягу, створюю власні моделі, розширюю список різних видів одягу, який можу створювати: від нижньої білизни до верхнього одягу (куртки, пальто, шуби). Навіть розробила свою колекцію одягу для молоді».
Заступник директора транспортно-експедиційної компанії «Вертикаль» Андрій Воронцов також освоїв 3D моделювання, поступивши в онлайн університет за кордоном. Але не тільки це. «Ще я навчився будувати. Повністю перебудував дачу, освоїв електрозварювання, посадив сад і заклав фундамент під теплицю», – хвалиться Андрій. І є чим, це ж реально круто!
ПОКИ ВСІ СИДІЛИ ВДОМА – «ГУЛЯВ» ЛУВРОМ ТА БРИТАНСЬКИМ МУЗЕЄМ
Поки поїзди не ходили, а літаки не літали, культуролог Євген Савісько, хоч і віртуально, але все ж зумів дістатися Франції та Великої Британії.
«За 2020 рік я навчився відвідувати мистецькі заходи в онлайні. Це і вистави, і концерти, і зустрічі з митцями, і презентації книжок. Чимало музеїв і галерей почали проводити безкоштовні онлайн-екскурсії. І це дало виняткову можливість побачити унікальні мистецькі твори. Зміг відвідати цікаві профільні навчальні курси, котрі також почали проводитись онлайн. Зокрема, помандрував в онлайні Лувром, Британським музеєм», – каже він.
Утім, відвідав Євген не тільки закордонні визначні місця. Розповідає, що приємно вразив його і Черкаський обласний художній музей. «Під час весняного карантину в його стінах зняли чудовий фільм, де персонажі, чиї портрети представлені в експозиції музею, розповідають про себе. А відтворюють героїв переважно самі працівники музею», – додав культоролог.
А ще – він побував на репетиції хору імені Григорія Верьовки: «Надзвичайно емоційні виступи сестер Тельнюк. Вистава "Таїнство" за мотивами твору Оксани Кузів у виконанні Народного самодіяльного театру Старобільського РБК ім. Т. Г. Шевченка. Сильно і чуттєво».
АНТОНІНА ПОЧАЛА ГОТУВАТИ ТОРТИКИ, НАТОМІСТЬ ВІКТОРІЯ – ПЕРЕЙШЛА НА ЗБАЛАНСОВАНЕ ХАРЧУВАННЯ
«Цей рік виявився дуже плідним та важливим для мене, бо протягом весняного локдауну я навчилася харчуватися збалансовано, скинула 8 кг (зараз втрата ваги вже сягнула 16 кг)», – розповідає PR-спеціаліст інтернет-магазину автозапчастин і автотоварів DOK.ua Вікторія Купрійчук.
За час карантину Вікторія повністю перейшла на збалансоване харчування, захопилася кулінарією (точніше, тією її частиною, яка стосується корисної їжі) й отримує задоволення від самого процесу приготування їжі. «Шукаю рецепти в Інтернеті, адаптую їх у відповідності до правил корисного харчування, втілюю в життя. І мене дуже тішать результати моїх експериментів, відразу згадую слова героїні фільму «Джулі і Джулія»: «Коли цілий день працюєш у майже цілковитій непевності, проте ввечері приходиш додому і точно знаєш: якщо додати яйця до крему, він загусне». Так і я, у наш непевний час радію, що точно отримую смачний обід, якщо змішаю фарш із овочами та запечу його в духовці з травами», – коментує вона.
Під час карантину вдосконалила свої кулінарні навички і HR-менеджер компанії UAPAY Антоніна Стадник. Для цього вона подивилася близько десятка майстер-класів онлайн, причому деякі з них були платними. Також консультувалася (по телефону) з більш досвідченими в цій сфері знайомими, якщо були якісь питання. «В результаті навчилася добре готувати торти. Тепер, напевно, навіть зможу робити їх на замовлення, на комерційній основі», – говорить Антоніна. – Крім того, я стала більше часу приділяти спорту, оскільки при роботі у віддаленому режимі зазвичай мало рухаєшся, тому виділяла 1 годину на день для фітнесу».
НУ ПРИВІТ, ЦИФРОВІЗАЦІЄ!
Доцент кафедри національної економіки та публічного управління Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана Дарія Котенок за цей час опанувала сервіси для проведення онлайн зустрічей (Zoom, Google Meet, Teams Office 365 – в якості як учасника, так і організатора), створення електронних баз даних для навчальних дисциплін (передусім Google Klass та університетський сервіс організації дистанційного навчання Moodle), а також проведення контрольних заходів для оцінювання рівня знань (Class Marker, Moodle)».
Директорка Інституту масової інформації (ІМІ) Оксана Романюк каже, що головне – це відео. Вона також вивчила програми для відео-чатів (ZOOM, Microsoft Teams, BlueJeans і Google Meet). «Всі їх маю на телефоні і на ноуті. Почала читати відеолекції і вебінари, – розповідає вона. – Ледь не забула. Ще – спектр навичок, пов’язаних зі школою малого. У нього уроки на кількох різних платфомах були, як от МійКлас, Просвіта, НаУрок тощо. Тепер все це більше подобається, ніж робити уроки ручкою в зошиті».
Своєю чергою кореспондентка телеканалу «Київ» Марія Черняхівська навчилась знімати телевізійну програму не виходячи з дому. Без професійної камери і професійного оператора. «До речі, непогано виходило», – переконує вона.
«А я нарешті не просто, як усі, пишу в резюме «впевнений користувач MS Office», а дійсно щодня працюю в раніше незвіданому Exсel, – ділиться перекладач видавництва Старого Лева Анастасія Конюк. – А ще – від стадії неприйняття Zoom перейшла до проведення онлайн-уроків з іноземної для школярів з використанням різних онлайн-засобів». Крім того, Анастасія навчилася добре працювати у фото-, відео- та аудіо-редакторах, а також робити якісні субтитри.
Натомість, український журналіст та письменник Олег Шинкаренко, пішов ще далі – вивчив на початковому рівні програмування на Java і створення мобільних додатків в Android Studio. «Наразі вивчаю документування API у Postman», – каже він.
А В НАС, УКРІНФОРМІВЦІВ, ВСЬОГО ПОТРОХУ: ПРОВОДЯЧИ ІНТЕРНЕТ, МИ КУХОВАРИЛИ ПІД ТАНЕЦЬ БАЧАТА
Юлія Горбань протягом дев’яти останніх місяців багато чого навчалася. Приміром, на карантині пройшла курси з особистісного розвитку, потім з факт-чекінгу, а під кінець року навчалася на танцювальному інтенсиві з жіночої стилістики в бачаті. А ще – Юля нарешті опанувала приготування улюбленої пасти. «Загалом цей рік навчив більше концентруватися на собі та своєму здоров'ї й розставляти пріоритети», – каже вона.
Натомість, Владислав Обух та Оксана Поліщук стали на крок ближче до цифровізації свого життя.
«Довелося зробити те, від чого раніше утримувався, остерігаючись додаткових проблем для очей. Майже весь час проводив на роботі, де з Інтернетом проблем не було. Вважав, що цього вистачить. Але карантин змусив змінити цей елемент життя, що, з одного боку, принесло додаткові фінансові витати (оскільки робив це в екстреному порядку, особливо обирати кращі пропозиції від кращого провайдера часу не було). З іншого ж боку – з’явилися й певні зручності, особливо у вихідні», – розповідає Владислав.
За його словами, якщо раніше доводилося чекати понеділка, щоб на роботі щось там уточнити чи дізнатися, то тепер все набагато простіше: підійшов до ноутбука і все. Також він більше став користуватися соцмережам. «Раніше вони мене взагалі кумарили. А тепер – щоранку перегляд хоча б десятка останніх постів і публікацій став майже ритуалом. І ця будня звичка потроху перейшла і на вихідні. Плюс оцінив можливості мессенджерів, бо раніше також віддавав перевагу телефонному спілкуванню», – додав Владислав.
«У зв'язку з карантином і вимушеною самоізоляцією, ми змушені були перебувати з сім'єю у сільській місцевості. Інтернету там не було, тож – довелося облаштовувати», – розповідає Оксана.
За її словами, якби не така специфічна виробнича необхідність, як цього «епідемічного» року, то вона б ще довго організаційно відкладала б цей крок. «Але тепер я дякую ковіду, що все сталося, як сталося. Я отримала більше свободи навіть там, де її не було», – резюмувала вона.
Підготував Мирослав Ліскович. Київ
