27 квітня Національна суспільна телерадіокомпанія України отримала нового голову правління – ним став Микола Чернотицький.

Останні чотири роки він працював у команді колишнього керівника компанії Зураба Аласанії та обіймав посаду члена правління НСТУ, відповідального за адміністративно-господарський напрям і регіональний розвиток.

Ми розпитали новообраного керівника про його перші кроки на посаді та про те, на які новації можна очікувати від зміни керівництва каналу.

- Пане Миколо, сильною стороною програми, з якою ви перемогли в конкурсі на посаду голови правління, експерти назвали концепцію регіонального мовлення та розвитку форматів. Цікаво дізнатися про це детальніше з огляду на те, що з 2018 року на Суспільному відбулося величезне скорочення персоналу (це була чи не найбільша медіареформа в Україні), яке, в тому числі, торкнулося і регіонального мовлення.

- У 2018 році ми дійсно провели суттєву оптимізацію. Адже, нагадаю, коли створювалася компанія на базі всіх ОДТРК, це були різні юридичні особи, які мали у своєму штаті свої бухгалтерії, окреме обслуговування. Тому певні функції, наприклад, прибирання, транспорт – ми виводили на аутсорс. Ми тоді визначили, що лишаємо людей, які роблять базовий контент (соціально-політичні програми, новини), а все інше також виносимо на аутсорс через пітчинги. Десь близько 3 тисяч позицій тоді було скорочено. Це було непросто, але життєво необхідно для компанії, оскільки її хронічно недофінансовували і, якби ми цього не зробили, стався би колапс.

На сьогодні, завершивши всі ці об’єднавчі процеси, відбудувавши процеси всередині компанії, ми можемо говорити (за достатньої кількості ресурсів – це важлива умова) про початок певного розвитку. І ми маємо достатньо амбітні плани щодо цього.

По регіонах завершується історія з децентралізацією влади, й важливо, щоб Суспільне виконувало свою місію максимально наближено до громад. Тому, за підтримки донорів, ми запускаємо «пілот» на три області – це створення гіперлокальної мережі. Тобто, в кожному регіоні ми будемо робити мережу, щоб ці люди працювали на території громад, а не тільки в обласних центрах, і отримували ще більше інформації, і щоб нічого не губилося.

Йдеться й про продовження збільшення інвестицій в локальний контент – наша система відборів (пітчингів) довела свою ефективність, бо це створює конкуренцію, адже, де більше гарних ідей, туди йде більше коштів. Ми не займаємося тим, що утримуємо людей і вигадуємо, чим їм зайнятися. Є класна ідея - о’кей! Якщо вона відповідає нашим цінностям та нашим завданням, ми фінансуємо її реалізацію і транслюємо в ефірах Суспільного. І ці локальні продакшени отримують наші замовлення.

МИ ЗНИЩИЛИ РЕЖИМ ДЕРЖАВНОГО МОВЛЕННЯ, ОСКІЛЬКИ, ПО-СУТІ, ОДТРК БУЛИ ЧАСТИНОЮ ПІАР-КОМАНД ГУБЕРНАТОРІВ

- Тобто, закиди про те, що нібито Суспільне знищило регіональне мовлення, а лише зараз знову щось починає робити, трохи не відповідають дійсності?

- Це звичайна маніпуляція! Я можу сказати, що ми знищили колись встановлений режим державного мовлення. Раніше ОДТРК, по суті, були частиною піар - команд губернаторів! Це не про журналістів була історія. Тобто, ми зараз відбудовуємо журналістику в регіонах через Суспільне.

- Ви сказали: “за умови достатніх ресурсів”, мається на увазі за умови достатнього фінансування чи й людського ресурсу?

- У тому числі й фінансування, у тому числі й людського ресурсу. Це комплексна історія. Наприклад, телебачення – це дорого, не можна питати: «а чого ви нічого не робите?», якщо на це немає коштів. З кадрами та сама історія -  більшість людей, яких випускають українські вузи з кафедри журналістики, треба доучувати! А в гіршому випадку – їх треба перенавчати, щоб вони могли робити якісно свою роботу.

- Хотіла про це пізніше запитати, але ви самі почали говорити... Тобто та освіта, з якою до вас приходять журналісти, щойно випущені з вузів, не є достатньою, на вашу думку?

- Я можу назвати тільки два вузи, які випускають дійсно якісних журналістів - це Могилянка і це Український Католицький Університет.

- Ви проводите їхнє доучування?

- Так, у нас працює Академія Суспільного мовника. Це не тільки навчання нових людей, там вчаться й ті, хто вже працює у нас. Є різні напрямки - від мобільної журналістики до корпоративного англійського.

- Скажіть, будь ласка, а чи є перестороги у вас - не брати журналістів з якихось одіозних каналів?

- Я не бачу таких журналістів на Суспільному. Людина, крім професіоналізму, має також розділяти цінності каналу, і, якщо вона працювала там (на одіозних каналах - ред) в кадрі, є певні сумніви… По-перше, там не було  журналістів. Тобто, вони не можуть називатися журналістами, давайте почнемо з цього. Думаю, тут моя відповідь очевидна.

ЯКЩО Є ГАРНА, ДУЖЕ СУПЕРОВСЬКА ІСТОРІЯ В ЗАКАРПАТТІ, ТО ЧОМУ ЇЇ НЕ МОЖНА ПОДИВИТИСЯ В ХАРКОВІ?

- Повернімося до регіонального мовлення. Раніше ОДТРК самі визначали власну інформаційну політику, зараз вони всі зібрані під єдиним дахом. Чи зміниться наповнення їхнього ефіру?

- Наразі вони всі об’єднані, і ми сприймаємо управління цим усім, як одним каналом, у якого є певні регіональні відмінності.

Це, по суті, модель регіональних мовників у Польщі (TVP3), Італії (RAI 3) і Франції (France 3). Вони працюють за одними стандартами як в діджітал, так і в телебаченні, в радіо, тобто всі дотримуються своїх меж, всім ставляться свої певні завдання.

- А контент, який вони виробляють, це власне ними виробляється?

- Що стосується телебачення, то є частина контенту, який вони точно виробляють самі: це новини, це суспільно-політичні програми, це вечірнє ток-шоу.

Є контент, який регіони виготовляють разом, наприклад, ранкове шоу - воно створюється мережею спецкорів, все збирається в центрі та робиться шоу.

І, власне, є та частина контенту, яка тримається на конкурсах – через пітчінги. І тут цікава річ: найкращий контент, який замовлений локально, якщо він дуже класний, то ми його ставимо в національний слот. Якщо є гарна, дуже суперовська історія в Закарпатті, то чому її не можна подивитися в Харкові?

- Є якісь внутрішні змагання між регіонами, якась дошка пошани умовна?

- У них є всередині система оцінки – така, більше внутрішня історія. Це завжди корисно, коли є здорова конкуренція. Регіональні команди набирають певні бали, і я би волів ще більше мотивувального фактору в цих балах.

- Рейтингами це, напевно, виміряти складно?

- Рейтингами - достатньо складно, але ж не тільки рейтингами єдиними ми маємо вимірювати цю ефективність! Є ще багато факторів, бо є просто прекрасні історії, які роблять на локальному рівні, вони можуть бути не рейтинговими, але прекрасно зайти в інші сенси, важливіші навіть.

ОДИН З НАШИХ ЗАДУМІВ – СТВОРИТИ В ПОДАЛЬШОМУ ТАКИЙ «ІНКУБАТОР», В ЯКОМУ Б МИ ДОРОЩУВАЛИ ІДЕЇ

- Ви згадали про пітчинги на вироблення контенту... Як часто вони проводяться, і хто туди може подаватися?

- Поки що ми проводимо їх раз на рік. З вересня починаємо, жовтень-листопад – проводимо, і в кінці року маємо довгий список ідей, які б ми хотіли запустити. І вже тоді, коли ми отримуємо фінансування і розуміємо скільки у нас є коштів, ми кажемо, що оці проєкти ми профінансуємо, оці проєкти – ми би хотіли, але не можемо (будемо їх пропонувати донорам), а оці проєкти – поки ні.

Ще один з наших задумів – створити в подальшому такий «інкубатор», в якому б ми дорощували ідеї. Бо, буває, що ідеї класні, але люди, які їх подавали, не мають достатньої спроможності професійно та якісно їх виконати, не знають, наприклад, як правильно адмініструвати фінанси. То ми їх просто навчаємо всередині, і спільно з працівниками центрального офісу, продюсерами, таким чином, «дорощуємо» ідею.

Це відома у світі практика. Навіть всесвітньо відомий Нетфлікс час від часу оголошує для молодих письменників конкурси на сценарії, які потім допрацьовуються - для цього створюються акселератори.

- Знаю, що у вас є цікавий проект «Створюй із Суспільним. Розслідування». Це один з тих, про які ви говорите? Це документальні фільми- розслідування у різних регіонах?

- Так, це фільми-розслідування. У минулому році вже випущено чотири таких фільми від нашої власної команди журналістів-розслідувачів. Цього року, наскільки я пам’ятаю, шість регіональних команд будуть виробляти журналістські розслідування на замовлення Суспільного, на умовах аутсорсу. Вони також пройшли пітчинг, подали ідеї, а наша команда розслідувань здійснює супервайзинг, тобто перевіряє дотримання журналістських стандартів і вимог законодавства. Це будуть локальні розслідування в містах: Рівне, Суми, Львів, Миколаїв, Черкаси та на Волині.

- Коли ви говорите про контент на аутсорсі, то хто зазвичай його виготовляє? Це журналісти інших телеканалів, чи, можливо, колишні, скорочені співробітники Суспільного?

- Є і локальні продакшени. Є і люди, які не працювали на ТБ зовсім (але працюють з відеоматеріалами). Є і деякі наші колишні працівники, які були скорочені, але потім подались до нас на пітчинг і отримали фінансування на вироблення контенту. В даному випадку нам не важливо, хто, нам важлива ідея і спроможність її якісно виконати.

- Тобто, розвиток регіонального мовлення не означає, що зараз ви знову наберете штат людей, їх знову стане багато і, нібито, має бути багато контенту?

- Ми маємо бути ефективними. І я впевнений, що, чим більшою буде конкуренція, тим більше ми підвищимо якість контенту, який виробляємо. Тому питання величини штату – це скоріше про те, як управляти цим усім. Ми вибрали цей шлях, він нам здається в цих умовах оптимальним.

ЦЕ ДУЖЕ СКЛАДНЕ ПИТАННЯ – ЯК БАЛАНСУВАТИ СЕНСИ І НАМАГАТИСЯ ЗАХОПИТИ ГЛЯДАЧА

- Коли два роки тому ми говорили з Зурабом Аласанією (він тоді вдруге був обраний на посаду голови правління НСТУ), він розповідав про цікавий регіональний формат - «Звіти наживо». Тоді це було ще на рівні ідеї, яка дозрівала в «інкубаторі». Він говорив: о, ми задамо жару, це буде так цікаво! Наскільки справдилися ті прогнози, чи є рейтинг у такого формату?

- Тут не тільки ж рейтингами міряти! Вимірювання регіонів – це окрема складність. А якщо говорити конкретно про програму, вона свою місію виконує – надає критичне бачення того, як працювали посадовці. Глядач може подивитися на тебе в прямому ефірі або в Ютубі, а журналіст – поставити критичне запитання. У багатьох випадках дуже цікаво: деякі посадовці не бояться, ходять, а деякі – ігнорують. Це для нас продовжує бути викликом, але «Звіти наживо» і «Виборчий округ» дають корисну інформацію. Чи може цей формат бути цікавішим? Звичайно, може, але це вже питання подальшого розвитку.

- Зараз, взагалі, глядачі люблять ток-шоу, люблять щось смажене, сварки, бійки. Ви, звичайно, не можете до цього вдаватися, але як тоді конкурувати з іншими телеканалами, у яких руки розв’язані інколи аж занадто? Чи йти своїм шляхом і не вдаватися до конкуренції?

- Це дуже складне питання – як балансувати сенси і намагатися захопити глядача. Ми розуміємо, що також маємо змінювати вектор, ми не маємо бути виключно серйозними і нудними, ми маємо також давати розваги, бо все ж, люди дивляться телебачення, щоб розважитися. Але це не означає, що в студії мають бути бійки. Є різні способи - наприклад, транслювати спорт. Це також розвага.

- Які ще способи, крім спорту?

- Спорт, якісне кіно, серіали.

НЕ БУДЕ КОМЕРЦІЙНИЙ КАНАЛ ЗАМОВЛЯТИ ФІЛЬМ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ! А СУСПІЛЬНЕ – МАЛО Б ЦЕ ЗРОБИТИ

- Але ж це все не власний контент? Яка, до речі, на Суспільному частка власного контенту?

- Складно порахувати (бо я ж не зовсім телебаченням займався в компанії, тому, боюся помилитися в цифрах), але, однозначно, ми б хотіли її збільшити і вже почали цей шлях, розпочали перемовини з великими продакшенами, на кшталт «1+1 медіа», «Film.ua». Ми б хотіли замовляти у них фільм або серіал, бо ми ж розуміємо, що не буде комерційний канал замовляти фільм про Лесю Українку! А Суспільне мало би це зробити, це було б логічно, та для цього нам треба дещо врегулювати законодавчо.

Є певні законодавчі обмеження, оскільки це – спільне виробництво і воно достатньо зарегульоване. Якщо за нинішньою процедурою піти, то, розпочавши сьогодні, закінчимо узгодження через Кабмін тільки в 2023 році! Тому ми напрацювали проєкт законодавчих змін - вони надані і в парламентський комітет, і цим же продакшенам, щоб спростити нам вихід на ринок, щоб Суспільне стало повноцінним учасником цього ринку.

У Держкіно це вийшло, ну то дайте, щоб і у Суспільного це вийшло! Ми б отримували якісний контент від людей, які вміють його виробляти, і показували б його глядачу. Це б підвищило і вплив на глядача, і рейтинги каналу.

- А як ви оцінюєте спроможність проходження цих законодавчих ініціатив? Наскільки це реально?

- Я думаю у нас немає іншого шляху. Я не думаю, що ми зараз готові говорити про створення в Суспільному якогось власного великого продакшену. Ресурсу на це немає.

Якщо ми говоримо про серіальне виробництво, то це, здається, від 20 тисяч доларів за серію. Це найдешевший серіал. Якісна історія починається від 100 тисяч доларів за серію. Звичайно, якщо декілька компаній складуться грошима і отримають цей серіал, отримають на нього відповідні права, то це хороший приклад співпраці і активного управління.

ТЕЛЕБАЧЕННЯ – ЦЕ БІЛЬШ СТАРША АУДИТОРІЯ, І ДЛЯ НАС Є ВИКЛИКОМ У НАСТУПНІ 4 РОКИ ЗАЙТИ В АУДИТОРІЮ МОЛОДІ ТА ДІТЕЙ

- Дуже гарна ідея, будемо чекати! А скажіть будь-ласка який вік вашої цільової аудиторії? Я пам’ятаю, це десь 50+. Тобто, це більш старші люди?

- Наразі це так. Якщо брати по платформах раннього ефіру, це від 45+ і вище. Телебачення – це більш старша аудиторія. І для нас викликом є на наступні 4 роки зайти в аудиторію молоді та дітей.

У цьому році вже ми провели конкурс і відібрали декілька проєктів, ми інвестуємо близько 20 мільйонів гривень у дитячий контент. Це і анімація в тому числі. Ми ж розуміємо, що діти не прийдуть дивитися телебачення – ця історія буде продовжуватися певний час. Але ті, хто молодший 44, це — діджитал, і ми маємо працювати з ними. У людей молодого віку змінився спосіб споживання контенту – вони вже не чекають 18.00, щоб подивитися цей фільм або ще щось. Вони споживають його по-іншому: коли їм зручно, і там, де їм зручно.

Тим більше український діджитал, такі платформи як «Мегого»  та інші, нарощують оберти, починають розвиватися.

Звісно, ніде телебачення не зникне, але, якщо ми хочемо отримати нові, більш молоді аудиторії, то ми маємо йти в діджитал. І саме це я декларував у своїй програмі. Об’єктивно, ми маємо інвестувати туди, а не намагатися гнути і далі телебачення.

- Про анімацію цікаво. Що це будуть за мультфільми? Якісь тематичні, пізнавальні? Українських авторів чи світових?

-  Це українські автори. Я не готовий повністю все розказати. Ми їх відібрали і запускаємо.

- Ми з’ясували, що ваш потенційний глядач дорослий, а що він від вас чекає? Що показують заміри, що найбільше дивляться ці люди, крім спорту?

- Ви бачите, що вони дивляться на інших каналах? Складність конкуренції з іншими медіа, якщо ми говоримо про телебачення, насамперед полягає в закупному контенті – це фільми, серіали. Тут нам важко, бо на інших телеканалах вже сформовані бібліотеки, та й інвестують вони набагато більші суми.

Ми в цьому році тільки почали – інвестуємо близько 50 мільйонів гривень в закупку серіального контенту та фільмів. Це формує сітку, викликає глядацький інтерес. Ми наразі поки що намагаємось, наскільки можемо. Але також є певні бюджетні обмеження, у нас достатньо сильна законодавча зарегульованість.

КРІМ КОНТЕНТУ І ПРОМОПЛАТФОРМ ІНШИХ МЕТОДІВ ЗРОСТАННЯ РЕЙТИНГУ НЕМАЄ

- Якщо говорити про рейтинги... Можливо, ними й справді не все можна виміряти, тим не менш хочеться. Яке ваше бачення, яким чином їх можна підвищити? Залучення медійних персон, топових журналістів, масштабні промоакції – чи такі методи не спрацюють?

- Крім контенту і промо платформ інших методів для зростання рейтингу немає. Обличчя каналу – це безперечно крута історія, але це скоріше про довіру. Тобто - люди або довіряють, або не довіряють. Коли вони довіряють – вони приходять. Але, по-перше, треба мати що показати, а по-друге, щоб люди знали, де це можна подивитися. Але ми маємо певне законодавче обмеження і певну дискусію щодо того, чи можемо ми витрачати бюджетні кошти на промокомпанії. Там є дискусійний момент, але все ж хочемо також “добити” це, щоб ми могли вкладати і в свої рекламні кампанії.

- Який зараз загальний бюджет Суспільного?

- Загальний бюджет в цьому році виданий формально повний - 2,2 мільярди гривень. Проте 400 мільйонів гривень капітальних видатків закладені з так званого фонду, який фінансується за рахунок ренти від лотерей і гемблінгу й фактично не виконується. Наприклад, станом на травень ми мали б отримати з цих 400 мільйонів десь 150. Фактично ми отримали близько 15 мільйонів. Тому, ми оперуємо цифрою 1,8 мільярдів гривень.

- І зараз всі читачі: «Ого! Скільки їм грошей виділяють!». Напевно, треба розповісти про весь обсяг вашого господарства?

- Так, суспільний мовник це не один канал «UA: Перший». Це «UA: Перший», «UA: Культура», філія в кожному обласному центрі і локальний канал там же.

Це діджитал платформа, це великий підрозділ новин. Це Українське радіо, яке має три канали: «УР-1», радіо «Промінь», радіо «Культура». Це оркестр симфонічної музики будинку звукозапису Українського радіо. Це енергозбиткові будівлі 70-80-х років, в яких ми знаходимося, які нам лишилися. Це той же телецентр «Олівець» на Ільєнка, 42, в якому взимку середня температура в холі близько 12 градусів (проєкт зроблений таким чином, що неймовірної висоти стелі і при цьому – жодної батареї всередині).

Тобто, це – достатньо велике господарство, і це 4 тисячі 200 людей, які там працюють.

Чому, наприклад, у нас вийшла достатньо успішна історія з діджиталом і радіо? Вони дешевші у виробництві, а телебачення – це дорого. Тому у нас фінансування завжди, навіть сьогодні, все одно недостатнє, якщо ми кажемо саме про телебачення - їм не вистачає.

- Ви сказали, що зараз штат — 4200 людей. Це та цифра, до якої ви й планували скоротитися? Це вже оптимальна кількість співробітників?

- Так, оптимальна. Десь 1 800 в регіонах, у Києві – 2 200, і десь 200 вакансій є.

- Чи можете ви якось використати території, які вам належать, але які зараз простоюють? Здати в оренду, наприклад?

- Ми здаємо в оренду приміщення, це правда. Виходимо на «Прозорро» і максимально здаємо – це трохи зменшує навантаження, збитки, але це не вирішує глобальне питання.

Наприклад, у нас у Львові є 10 тисяч кв.м, з яких 600 квадратів – це велика студія, яку ми точно не будемо використовувати. Але вона нікому не потрібна в оренду, вона стоїть, руйнується… Туди треба вкладати.

У Дніпрі також достатньо великі площі, і там дах, який треба ремонтувати, у приміщення є лише стіни, з ним більше проблем, ніж зиску.

Крім того, нам заборонено законодавством відчуження. І, коли я дивлюсь, як «Укрпошта», наприклад, виносить на «Прозоро» приміщення, яке нею не використовується і спільно з Фондом держмайна продають його, отримують кошти, інвестують в себе, то думаю: ну, хоч комусь це можна.

- А є вихід з цієї ситуації?

- Ми подали свої пропозиції про те, що дайте нам можливість бути більш вільними в цьому випадку. Тобто, ми готові, щоб уникнути оцих звинувачень, що ми щось хочемо продати, віддати під максимальний контроль - нехай всі, хто хочуть, дивляться. Це пройде через процедури «Прозорро», під контролем Фонду держмайна. Але давайте поводитися як бізнесова структура, а не просто утримувати весь цей безнадійний спадок.

НАША МЕТА, ЩОБ УКРАЇНСЬКЕ РАДІО В FМ МОЖНА БУЛО ЧУТИ В БУДЬ-ЯКІЙ ТОЧЦІ УКРАЇНИ

- У Суспільного, напевно, найбільше покриття по Україні?

- Радіо – погоджуюся. А от телебачення – напевно, що мультиплекс буде однаковий для всіх каналів. Єдине, що ми наразі ввімкнули “аналог” у Сумській, Чернігівській, Харківській областях, плюс продовжуємо те, що у нас було до цього: це зона розмежування і Херсонська область, там, де територія межує з Кримом. Але покриття саме телевізійним сигналом у нас таке ж, як і в інших.

- А чи доходить ваш сигнал на непідконтрольні території?

- Радійний - так. Якщо ми кажемо про радіо, то у нас найбільше покриття - і наша мета, щоб Українське радіо в FМ можна було чути в будь-якій точці України.

За 4 останні роки ми достатньо його розширили, бо, коли ми прийшли, Українського радіо не було, наприклад, в Харкові, в Одесі, в Івано-Франківську. Не було навіть частоти.

Дякуючи співпраці з Нацрадою ми суттєво розбудували радіо «Промінь», радіо «Культура». Ці радіостанції ще треба добудовувати, але це хоча б щось! Радіо «Промінь» мало якісь 5 чи 6 частот в Луцьку і в Гадячі, а це найвідоміше молодіжне радіо! Найстарше, яке є в Україні. Зараз воно є у двох третинах  обласних центрів, і це прекрасно!

А через середні хвилі, які більш далекопроникні (хоча й достатньо дорогі у використанні) на сьогодні нас можна почути в тому ж Криму.

- Тож радіо може пережити телебачення – воно настільки живуче, легке і не дороге, як ви кажете.

- Воно зручне. Я думаю, що у радіо нормальне майбутнє.

У НАС ЗМІНЮЄТЬСЯ МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ – ЗА ЗУРАБА ЦЕ БУЛА ЛІДЕРСЬКА МОДЕЛЬ, А ЗАРАЗ МИ ПЕРЕХОДИМО ДО КОМАНДНОЇ, ТЕХНОКРАТИЧНОЇ

- Наостанок запитання в дусі «скандал, сенсація, розслідування» - як ви ставитеся до того, що вас називають ставлеником Зураба Аласанії?

- Я з ним працював 4 роки. Я був в його команді. І коли зайшла мова, що ж далі, він сказав, що більше не буде балотуватися. Сказав, що він не хоче, він втомився і запропонував, щоб я це зробив. Моя умова була, що це має вирішити команда, бо стиль управління його і мій відрізняються. Я дуже ціную його, його поради, але тим не менше відповідальність, все одно, наразі буде моя.

- Пам’ятаю, Зураб  говорив в інтерв’ю, що коли він його очолив, то ситуація на Суспільному була така, ніби змінюєш двигун на ходу: «Маєш їхати і ремонтувати цю машину, чи навіть літак, ще й одразу показувати нові продукти. Це вкрай складно в умовах половинного фінансування. І всі тюкають, клюють, штовхають: давай, давай». Він цей літак вам трошки відремонтований вже передав, але все одно ви знаходитесь в складній ситуації, мені здається.

- У нас наразі змінюється модель – за Зураба це була лідерська модель управління, і вона трималася багато на чому особистому. Зараз ми переходимо більше до команди, до технократичної моделі. Сподіваюся, що компанія готова до цього і ми потроху будемо це вибудовувати й униз таким чином.  А чи будемо ми змінювати літак? Я думаю, що так.

- Які перші масштабні кроки ви плануєте зробити, чи, можливо, вже почали робити на новій посаді?

- У нас є річний план – ми по ньому йдемо. У нас є масштабні виклики - Олімпіада. Її треба провести якісно. У нас є будівництво ньюзхаусу на Хрещатику, 26, яке має завершитися восени, і туди мають переїхати люди - працювати там.

У нас є історія з виробництвом діджиталу. Є багато задач, які ми поступово виконуємо.

Моя основна задача – імплементувати те, що ми всі запланували, і щоб перехід з одного керівництва на інше пройшов максимально безшовно, непомітно для інших.

Любов Базів. Київ

Фото: Володимир Тарасов