Судова реформа: чи готуватися до спротиву «суддівської мафії»?
Головною подією цього літа став новий імпульс судової реформи. Це один із пунктів президентської програми, про яку багато говорили у штабі ще кандидата в президенти Зеленського члени його команди.
За нею напружено стежили суспільство та міжнародні партнери України. Наприкінці червня – у середині липня з різницею в кілька днів було ухвалено закон №3711 та закон №5068, які перезавантажують роботу Вищої кваліфікаційної комісії та Вищої ради правосуддя. Обидва ключових для відбору та відповідальності суддів органи будуть у тій чи іншій формі створюватися за допомоги міжнародних експертів. По свіжих слідах Укрінформ писав про це тут, тут і тут.
У такий спосіб запускається принцип добору, який у чомусь є родичем принципів роботи спільноти поліграфологів (слід насамперед перевіряти перевіряючих) ще на етапі відбору. Разом із ухваленням законів вийшли ще заяви членів депутатського корпусу. Одночасно два народних депутати України зареєстрували аж ТРИ постанови про скасування голосування за закон №5068. Вони блокують підписання і набрання законом сили.
Водночас лунають часом агресивні, а часом роздумливі коментарі обережних або навпаки – радикальних критиків реформи.
Основний лейтмотив яких був: ми віддаємо контроль над розвитком судової системи в чужі (іноземців) руки. Хіба це убезпечить судову систему від корупційності майбутніх кандидатів? Адже те, що ми “віддаємо в руки” контроль Етичній раді, зовсім не значить, що прийдуть кращі судді. І чи людину, навіть якщо вона відібрана міжнародними експертами, зупинить, коли сума хабаря буде занадто великою? Міжнародних експертів уже звинувачують у тому, що вони не відчувають життя нашої суддівської системи.
Чи є перезавантаження ВРП і ВККС перемогою? Які небезпеки містить саме існування Етичної ради? І якщо вона є небезпечною для корупціонерів у мантіях, то як нам протидіяти спротиву “суддівської мафії”, як звикли цю спільноту називати?
ЗАКОНИ Я СПРИЙМАЮ ЯК ВЕЛИКИЙ КРОК ДО ПЕРЕМОГИ
Віктор Чумак, експерт, ексзаступник генерального прокурора:
- Ухвалені закони я сприймаю як великий крок до перемоги. Сама ж перемога буде тоді, коли будуть перезавантажені ці два органи (ВРП та ВККС) і коли вони почнуть працювати нормально. Але зроблене депутатами – правильний крок і він дає шанс на запуск судової системи.
Я просто боюся, що це не кінець, що буде спротив, ми ще побачимо подання в Конституційний Суд – і це будуть робити та ж сама «Батьківщина», «ОПЗЖ». Знайдеться пів сотні людей, які подадуть подання до Конституційного Суду щодо неконституційності законів та шукатимуть будь-які зачіпки, щоб пригальмувати розвиток подій.
Не виключаю саботаж під час вибору конкурсної комісії, яка обиратиме нову Вищу кваліфкомісію, щоб затягнути час. Тож навіть при будь-якому оптимістичному сценарії – вся ця історія потребує часу.
Але раніше чи пізніше, й Етична (для ВРП - ред.) і Конкурсна комісії (для ВККС - ред.) будуть сформовані.
Саме тоді повинні розпочатися перезавантаження і перевірки діючих членів Вищої ради правосуддя, тому що спочатку потрібно запустити ВРП, а потім вони мають переобрати ВККС.
І вже потім, коли переобрана ВРП переобере ВККС, власне й розпочне формуватися суддівський корпус.
Тобто, це, в принципі, може затягнутися на достатньо довгий час. Бо буде саботування і з боку суддів щодо формування цієї трійки для Етичної ради, і щодо Конкурсної комісії. Система чинитиме шалений тиск.
Втім “система” має прізвища, тому що ключовим елементом системи – крім процедури, інституцій тощо – є людина. Вона – ключовий інструмент системи, ключовий носій цінностей системи. І тому, якщо це буде якийсь саботаж, то це буде саботаж з боку конкретних осіб, і їх треба називати за прізвищами, за іменами, за посадами. І оце повинно бути величезним тиском з боку громадянського суспільства на тих людей, які будуть опиратися цій процедурі.
Але це – шанс, це в будь-якому випадку – величезний і величезний шанс і крок уперед!
Що стосується побоювань узалежнення, то ми маємо прекрасний кейс. Є Вищий антикорупційний суд, який обирався за таким принципом, і до нього найменше є якихось претензій у суспільства. Він абсолютно нормально працює, стає таким собі маленьким жахом і для суддів, і для прокурорів, і для політиків тощо. Вони в будь-який суд хочуть передати свою справу – Печерський, Солом’янський, будь-який, але тільки не в Антикорупційний! Тому що там ухвалюються рішення не за домовленістю, а за законом.
Можна говорити про ризики, можна говорити про те, що європейські експерти чогось там не знають, але ми вже маємо приклад – і приклад цей позитивний.
ПРЕДСТАВНИКИ СУДДІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ЗАХИЩАЮТЬ УЧОРАШНІЙ ДЕНЬ, ЗАХИЩАЮТЬ МИНУЛЕ
Микола Сірий, вчений секретар, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України:
- Дуже добре, що процес зрушився. Ми критично довго затримались на місці. Бо, з одного боку, лунала серйозна критика на адресу влади щодо відсутності кроків судової реформи, і не було відповіді на цю критику. А з іншого боку – не було якісних зрушень від Вищої ради правосуддя. Ця ситуація з усіх боків виглядала критично неякісною, тому дуже добре, що відбулося таке суттєве зрушення.
Чи цей кластер (два закони) можна назвати повноцінно судовою реформою? Я думаю, що ні, в даному випадку йдеться виключно про розблокування процесу.
Чи визначено цими законопроєктами однозначно позитивний вибір, і чи 100-відсотково буде позитивний результат? Ні, бо самі законопроєкти, на мою думку, не дають категорично позитивної відповіді.
Тому що перезапуск Вищої кваліфікаційної комісії, перезапуск ВРП – самі по собі говорять лише про ротацію. Вони не говорять і не можуть сказати про те, яким буде результат цієї ротації. А результат може бути як позитивним, так і малопозитивним, або – без особливих змін.
Тому існує серйозна залежність від індивідуального наповнення нового складу ВККС і оновлення Вищої ради правосуддя.
Щодо відповіді суддівського корпусу... Справа в тім, що консерватизм у сфері організації правосуддя – це одна з характеристик судової системи. Судові системи, як правило, консервативні. Зазвичай, представники суддівської системи захищають учорашній день, захищають минуле і дуже з нехіттю повертають свій погляд на якісь зміни. І це не лише стосується нашої країни, це загальна тенденція.
Погано, що у нас надовго збереглася тупикова ситуація... Тобто, можна відстоювати якісь усталені підходи, традиції, але при цьому треба демонструвати якість, треба демонструвати продуктивність цієї консервативної позиції. І якщо вона не підтверджується, тоді, очевидно, суспільство буде вимагати змін. У цілому я думаю, що ми зараз перебуваємо все-таки (чи перейшли) в етап руху, а оскільки почали рухатися, відповідно – й ті сили, які захищали “законсервовану” позицію (бажаючи зберегти так, як було), станом на сьогодні програли. Будемо сподіватися, що президент підпише законопроєкти і не тільки підпише, а й політично їх супроводжуватиме.
Тепер, щодо Етичної ради, яка викликає найбільше дискусій. Завжди існують побоювання, пов’язані з традицією, коли легальні процедури підміняються різними таємними домовленостями. І якщо Етична рада буде наповнена особами, які потраплять до неї через позаофіційні домовленості, тут завжди можна очікувати негативів. І це момент загрозливості.
У сьогоднішній нашій практиці це – новий інститут, і за будь-яких дискусій – треба все-таки сказати, що він виглядає, як позитивний інститут. Є прибічники його, є ті, що критикують, не погоджуються, але я думаю, що в цілому Етична рада як інститут себе виправдає, і слід позитивно його оцінювати, підтримувати й очікувати на його якісну роботу.
Я ВВАЖАЮ, ЩО СУДДІВ СЛІД МІНЯТИ ПОВНІСТЮ, РАЗОМ З ПОМІЧНИКАМИ
Андрій Циганков, адвокат:
- У мене нема оптимістичних оцінок. Як і п’ять років тому, я вважаю, що суддів слід міняти повністю, разом із помічниками, через яких здійснюються оборудки. Так само вважаю, що ВРП – структура, яка останнім часом більше спрямована на захист суддів, аніж на визначення принципової позиції. Знаєте, як виглядає типова відповідь ВРП на скаргу на суддю?
Описую ситуацію. Іванов звернувся зі скаргою на суддю такого-то, крапка. Отримано висновок члена ВРП Петрова: рішення – відмовити у задоволенні скарги Іванова на суддю такого-то, крапка. Після цього ця особа пише: скажіть, будь ласка, а можна висновок? Петров зробив висновок «вам відмовлено» – ні аргументів, ні опису, нічого, тобто все це відбувається непублічно. І кожна наступна скарга подібна на попередню. І виходять вони на пенсію під акомпанемент чуток про чверть мільйона, які їм начебто занесли. І непогано потім живуть.
Але не вважаю, що тут необхідні міжнародні експерти з надповноваженнями.
Ну, наприклад, якщо “етичні” люди, обрані Етичною радою, стануть перед вибором – брати чи не брати мільйон доларів, вони скажуть: ні, не будемо, бо я обраний міжнародним експертом?
Далі, чи підніме міжнародний експерт довіру до судді, пенсія якого 250 тисяч гривень, а зарплата лікаря – 5 тисяч?
Чи спроможний міжнародний експерт, не знаючи глибоко Україну, створити безпомилкову систему нагляду? Ну, скільки рішень суду він знає? Яке розуміння у нього мита, зарплати суддів, умов проживання суддів та родин?
Треба змінювати систему правосуддя. А Етична комісія? Для того, щоб була етична комісія ВРП, у суспільстві має бути мораль і етика. Її немає, а заходити в суди з європейськими нормами, що десь там хтось, виключно член ВРП, має бути етичним – ну, це невірно. А чому немає етичної комісії у народних депутатів чи правоохоронних органів?
Ну, хвалять Антикорупційний суд, але вони доганяють корупціонерів п’ятнадцятирічної давнини. А що робити із сьогоднішніми?
Що стосується власне суддівської мафії, то вона просто змінить тактику. Якщо раніше була тактика отримати позиції в ВРП, підтримку ВРП, то на сьогодні буде ризик втрати легіонерів. Система “суддівської мафії” буде жертвувати окремими суддями, але навряд чи підніме відповідальність системи за неправосудні рішення.
Тобто суддя зможе придбати цю посаду й у разі певної ситуації – зможе поступатися нею або продати. Тому, на мою думку, не створена система незалежності суддів. А робиться вибірково для того, щоб отримати важіль впливу на суддів – і все.
НАРАТИВ ПРО "ЗОВНІШНЄ УПРАВЛІННЯ" І "ВТРАТУ СУВЕРЕНІТЕТУ" – СТОВІДСОТКОВО РОСІЙСЬКИЙ
Михайло Жернаков, український юрист, голова правління Фундації DEJURE, координатор Громадської ради доброчесності (2019-2020):
- І під час обговорення проєктів законів, і після прийняття – лунала критика чи навіть запитання: а чи не позбавимося ми суверенітету через міжнародних експертів у судовій системі?
Наратив про "зовнішнє управління" і "втрату суверенітету" – стовідсотково російський. Тими самими термінами оперує Путін у своїй недавній статті про Україну на сайті Кремля. Ті самі тези поширюють в Україні підсанкційні медведчуківські медіа й інші маріонетки, в тому числі й стосовно судової реформи.
Тож критики судової системи або грають у ту саму дудку, що й Путін у своїй статті, або підпадають під вплив тих, хто говорить про зовнішнє управління.
Верховна Рада – це суверенний орган. Вона ухвалила свої рішення від імені українського народу на такий сценарій очищення судової влади. А щодо суверенітету, то за цією ж логікою – країни Євросоюзу “втратили” частину суверенітету, бо передали частину вирішення питань у наднаціональний орган, і Єврокоміся приймає частину документів, обов’язкову для країн-членів. І в нашій Конституції зафіксований рух у ЄС.
Міжнародні експерти довели свою ефективність на конкурсі до Антикорупційного суду, де відібрали 38 суддів – до жодного не було серйозних застережень громадськості. Порівняйте з виборами до інших судів? Це просто небо і земля. Це абсолютно нормальні практики в європейських країнах.
Он у нас – судді та політики обирали суддів останніх тридцять років – і навибирали “вовків”. Саме тому вибрали таку стратегію і таку модель формування органів.
Як будуть добирати міжнародних експертів? Дуже схожа модель з Антикорупційним судом. Їх будуть делегувати міжнародні організації, які здійснюють міжнародно-технічну допомогу Україні у боротьбі з корупцією. Є багато цікавих людей у цих колах, але кого делегувати – вирішуватимуть наші партнери. Хорошу трійку нам делегували в 2019 році на виконання закону 193, подібних експертів пропонуватимуть і зараз.
Чи можливі сценарії спротиву?
Так, окремі депутати можуть оскаржити рішення Етичної ради щодо членів ВРП до Верховного суду. У Верховному суді ці справи потраплять до Касаційного адміністративного суду, де далеко не всі судді доброчесні. Не виключений саботаж з боку ВРП, яка, наприклад, зможе затягувати з призначенням членів ВККС.
Ще Рада суддів може не делегувати своїх представників до Етичної комісії, колись це зробила ВРП з попереднім законом 193, фактично саботувала його прийняття. Зрештою, це може скасувати КС. Є потуги «Батьківщини» зірвати підписання законопроєкту. Чекаємо подання в КС.
Чи маємо ми стратегії протидії? Так. Але ми будемо, у випадку спротиву, реагувати на кожну окрему ситуацію. Насправді, надто велика концентрація уваги громадськості та міжнародної спільноти, щоб два десятки суддів відмовилися делегувати своїх членів. Тоді наступним кроком можна буде просто знести всіх змінами Конституції.
Але я вірю, що прийняті закони – добрий шанс на правильний розвиток подій.
Олена Мігачова, Київ
