1 серпня. Пам'ятні дати

Свято відзначається згідно з Указом Президента України Президента від 27 червня 2007 року у першу неділю серпня.

Історія світової авіації тісно пов’язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Українцями були літакобудівники Ігор Сікорський та Дмитро Григорович. Безстрашні українські льотчики-аси Костянтин Арцеулов і Володимир Дибовський першими навчилися виводити літаки з вільного падіння штопором. Пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою.

Зараз Повітряні Сили Збройних Сил України включають до свого складу не тільки повітряні, а й протиповітряні компоненти, серед яких знаходяться зенітно-ракетні комплекси та радіотехнічні війська, а також ряд спеціальних військ.

Сьогодні день пам’яті Лесі Українки

Цього дня, у 1913 році, в невеличкому гірському курорті Сурамі (Грузія), що неподалік відомого Боржомі, на 42 році життя відійшла у вічність Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка; 1871-1913), видатна українська поетеса, драматург, громадська діячка. В Сурамі родина Косачів – мати Олена Пчілка, її менша дочка Ісидора (Дора), вмираюча Леся та її чоловік – Климент Квітка, поселилися на маленькій дачі з балконом. Лесі спочатку трохи покращало, вона виходила за допомогою Дори на балкон, трохи стояла, а потім напівлягала у шезлонг і довгенько лежала, дивлячись на широкий краєвид – гори, вкриті лісом, і долину, куди збігались гірські потоки. Невдовзі їй різко погіршало. Вона не могла вже їсти, ледве змушувала себе щось випити.

«Увесь цей час у мами й у мене, - розповідає сестра поетеси, - надія змінялась відчаєм…Мучило почуття нашої безпорадності – на очах гине рідна, дорога людина, а ми безсилі врятувати. Тим більше, що й сама Леся це розуміла. Вона не втрачала свідомості, думка її була ясна. Ото тільки часом марила вночі».

На світанку 1 серпня 1913 року Леся Українка відійшла у вічність. Тіло покійної потягом доправили до Києва, 8 серпня відбулись похорони.

Поліція остерігалася, щоб похорон не вилився в українську маніфестацію, як попереднього року, коли хоронили Миколу Лисенка.  Заборонила траурній процесії заспівати «Вічну пам’ять», виголошувати промови на Байковому. «Такого знущання наше громадянство над собою ще не зазнавало. Ховали Грінченка, ховали Лисенка – й промови не заборонялися. Невже тіло слабкої жінки завдало урядові такого страху?», - риторично запитувала львівська газета «Діло».

Сьогодні національне свято Швейцарії – День заснування Швейцарської Конфедерації. Цього дня, у 1291 році, три кантони в Альпійських горах – Швіц, Урі та Унтервальден уклали «довічну угоду» про союз і взаємодопомогу. Нині цей документ, написаний латиною й скріплений сургучними печатками, зберігається в Музеї-архіві Швейцарської Конфедерації у Швіці - головному місті однойменного кантону.

Події дня

Цього дня у 1914 році почалась Перша світова війна. Німеччина оголосила війну Росії й через два дні розпочала воєнні дії проти Франції. Перша світова війна стала першим військовим конфліктом світового масштабу, в ній було залучено 38 з наявних на той час 59 незалежних держав. За час тієї війни було мобілізовано 73,5 млн осіб, загинуло 10 і поранено близько 20 млн військових. Конфлікт мав вирішальний вплив на всю історію XX століття, змінивши усі країни, що брали в ньому участь. З мапи світу зникли три велетенські імперії: Австро-Угорська, Російська і Османська, натомість з’явилися нові країни.

У цей день народилися

в Україні…

Володимир Данилов (1881–1970), відомий український літературознавець, фольклорист, етнограф.

Вивчав життя і творчість Тараса Шевченка, чимало досліджень присвятив життю й діяльності Михайла Максимовича (вивчав і видавав листування Михайла Максимовича, архівні матеріали про нього). Збирав і видавав український фольклор. Автор численних статей з історії фольклористики й етнографії.

Ілько Кучерів (1955-2010), український громадський діяч, соціолог, один із засновників Народного Руху, президента фонду «Демократичні ініціативи» (нині носить його ім’я).

Саме фонд «Демократичні ініціативи», за ініціативи Ілька Кучеріва, став засновником незалежного Національного екзит-полу в Україні - перше опитування виборців було проведене в 1998 році.

Ольга Рапай-Маркіш (1929-2012) - знана художниця-керамістка, скульпторка кераміки та порцеляни.

Народилась у Харкові. Була донькою розстріляного у справі Єврейського антифашистського комітету поета і драматурга Переца Маркіша і репресованої як «член родини зрадника батьківщини» філолога Зінаїди Йоффе.

Мистецьку освіту Ольга Маркіш отримувала у Харківському художньому училищі та в Київському художньому інституті. У 1952 р., після розстрілу батька, її заарештували – забрали прямо з лекції – та відправили до в’язниці, а потім у заслання в село Довгий Міст Красноярського краю.

У 1953 р. Ольга вийшла заміж за художника-скульптора Миколу Рапая, який приїхав до неї у місце заслання.

У 1954 році Ольгу Рапай було реабілітовано, і вона продовжила навчання в Києві. Працювала скульптором на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі.

Композиції Ольги Рапай – це світлий, веселий та казковий всесвіт. З кінця 1960-х років, вона переважно займається монументальною декоративною скульптурою (фантастичні звірі й птахи), та архітектурною керамікою (панно, рельєфи, антропоморфні вази) – в теракоті, майоліці, шамоті.

Ольга Рапай – автор монументально-декоративних творів в архітектурі: композиції-рельєфи на Будинку торгівлі (1967), інтер’єри у Республіканській бібліотеці для дітей (1980), Інституті фізіології ім. Богомольця (1982), Інституті ботаніки ім. М.Холодного (1984), крамниці «Взуття» на Подолі (1989), всі – у Києві.

Один з найвідоміших творів художниці – керамічні композиції загальною площею понад 300 кв.м на фасаді Будинку національних творчих колективів України у Києві на бульварі Т.Шевченка № 50/52 (1987).

Подивитися невеличке відео з роботами Ольги Рапай: https://www.youtube.com/watch?v=CkbZAOEHQhg

Сторінка у ФБ, присвячена творчості Ольги Рапай

…і у світі

Жорж Шарпак (1924–2010), французький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1992).

Жорж Шарпак (Георгій Харпак) народився в місті Дубровиця на території Польщі (нині Рівненська область). У 1931 році сім’я переїздить до Франції, у 1944-му— потрапив до нацистського концтабору Дахау. Після війни працював у лабораторії Фредеріка Жоліо-Кюрі, з 1959 – в Європейському центрі ядерних досліджень у Женеві (CERN).

За розробку детектора елементарних частинок у 1992 році йому було присуджено Нобелівську премію. В середині 1970-х років Шарпак запропонував новий тип детекторів – дрейфові камери. Він є винахідником багатожильних, іскрових, пропорційних та інших камер, які в науковому світі стали називати «камерами Шарпака».

Пішли у засвіти

Борис Гмиря (1903–1969), український співак (бас).

Борис Гмиря – це понад 300 українських народних пісень та романсів, більше 300 музичних творів світової класики, 39 оперних партій, вокальні цикли «Зимовий шлях» Шуберта, «Перські пісні» Рубінштейна, «Пісні й танці смерті» Мусоргського, «П’ятиденка» Шостаковича, а також 135 нотних зошитів, подарованих співакові його сучасниками-композиторами з проханням виконати їхні твори.

Майбутній співак народився у надзвичайно бідній родині, в 11 років замість того, щоб вчитися, змушений був йти батракувати. Працював кур’єром у суді, матросом, кочегаром, вантажником. У 1933 році під час голодомору помер батько, а матір дивом він врятував.

Лише у 27 років Борис Гмиря здобув середню освіту. Збирався стати інженером-будівельником, але любов до співу взяла своє. У 1939 році 36-річний Гмиря закінчує Харківську консерваторію. Співає спочатку у Харківському, а згодом – у Київському театрі опери та балету.