РНБО взялася за якість охорони здоров’я: що планується

В центрі уваги  Ради нацбезпеки і оборони постало питання якості медичної допомоги в Україні. У головному безпековому органі країни вважають, що «реформування системи охорони здоров’я здійснюється здебільшого несистемно та охоплює лише фінансову складову». Відтак РНБО ухвалила ряд рішень (документ вже затверджено президентом), спрямованих на забезпечення громадян України медичною допомогою, серед яких - розробка стратегії охорони здоров'я. Вона передбачатиме введення індикаторів якісної первинної допомоги, розвиток виробництва вакцин, заборона реклами лікарських засобів тощо. Це викликало масу обговорень в медичній спільноті і не тільки - приміром, індустріальний телевізійний комітет уже звернувся  до президента через мораторій на рекламу ліків.

Детальніше про те, що вирішили у РНБО та які реальні кроки необхідні українській медицині, щоб вона стала якіснішою, дізнавався Укрінформ.

Безкоштовні ліки, більше вірусологів і виробництво вакцин

Рішення РНБО "Про стан національної системи охорони здоров'я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою" у ЗМІ вже встигли назвати медреформою. Але направду це швидше удосконалення медреформи (хоч і не за всіма пунктами), адже головний принцип уже запроваджених змін «гроші ідуть за пацієнтом» при фінансуванні закладів залишиться незмінним. У мережі це рішення навіть охрестили жартівливою назвою «за все хороше - проти всього поганого». Та все ж експерти погоджуються з тим, що більшість запропонованих змін точно підуть на користь медицині. Ці зміни мають бути відображені у  Стратегічному плані розвитку системи охорони здоров’я населення на період до 2030 року і вони передбачають:

• включення до тарифів на медичні послуги вартості ліків, медичних виробів та витратних матеріалів;
• контроль за дотриманням нацпротоколів та стандартів надання меддопомоги;
• введення, починаючи з 1 січня 2022 року, індикаторів якості надання первинної медичної допомоги (але чому лише первинної? – Ред.);
• запровадження коригувальних коефіцієнтів до тарифів на медичні послуги, які характеризують складність пролікованих випадків;
• посилення відповідальності за підроблення документів, зокрема електронних, про вакцинацію;
• опрацювання питання щодо доцільності об’єднання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в один вид – спеціалізована медична допомога;
• забезпечення підготовки вишами за держзамовленням фахівців за напрямами «Бактеріологія», «Вірусологія», «Епідеміологія», «Клінічна лабораторна діагностика», «Лабораторна імунологія», «Мікробіологія і вірусологія»;
• введення мораторію на рекламу лікарських засобів на телебаченні та у ЗМІ до 1 січня 2024 року;
• стимулювання розвитку вітчизняного виробництва імунобіологічних препаратів, зокрема вакцин, і налагодження виробництва вакцин за готовою технологією в Україні (аутсорсинг)…

Мораторій на рекламу ліків на ТБ  уже викликав обурення галузі - Індустріальний телевізійний комітет (ІТК) уже звернувся до найвищих державних інстанцій, зокрема до президента України, секретаря РНБО та до прем’єр-міністра України, назвавши його таким, що суперечить Конституції  (в ІТК посилаються на статтю 92 Конституції України, де йдеться, що правові засади і гарантії підприємництва, засади діяльності засобів масової інформації визначаються винятково Законами України. – Ред.) Натомість телевізійники пропонують замість мораторію поширювати соціальну рекламу, яка б спонукала українців до консультацій зі сімейним лікарем при перших симптомах будь-якої хвороби.

Щодо оцінки рішення РНБО в цілому, то співзасновник Українського центру охорони здоров’я (УЦЗ) Павло Ковтонюк у коментарі Укрінформу каже: «Те, про що йдеться в Указі, не становить загрози нацбезпеці і обороні країни, на відміну від спалаху «Дельти» чи низької динаміки вакцинальної кампанії. Я б хотів бачити такий перелік питань в програмі дій уряду, і тоді б це сприймалося нормально», - зазначає Павло Ковтонюк. Він додає, що по суті всі ідеї в документі правильні, але він не є прикладним, бо швидше нагадує перелік наявних проблем у галузі. «Також у рішенні немає визначених пріоритетів і періоду реалізації більшості запропонованих змін (щоб їх утілити, треба не менше 15 років), тому наразі це не практичний документ, а швидше політична заява», - вважає співзасновник УЦЗ.

Але він додає, що сама Стратегія розвитку медичної галузі – дуже потрібний документ, адже попередня стратегія була розроблена на термін до 2020 року. «2022-2030 роки – це хороший часовий проміжок для такого документу, але важливо, щоб сам документ був «живий», тобто написаний з розумінням політичних циклів. У нас на цей період припадає два політичні цикли, які гарантовано обмежують можливості на кілька років, тому потрібно визначити пріоритети, які принесуть найбільше змін», - наголошує Павло Ковтонюк.

Якою має бути Стратегія, слід запитати у лікарів

Рішенням РНБО передбачено розробити медичну Стратегію до 1 грудня 2021 року, тобто за три місяці. І фахівці галузі побоюються, що цього часу може виявитися  замало, щоб підготувати такий документ якісно. Хіба що вони припускають, що стислі терміни потрібні, аби запропоновані зміни можна було врахувати при прийнятті бюджету на наступний рік.

А поки Стратегія в процесі розробки, Укрінформ звернувся до провідних медичних фахівців із запитанням, що в ній слід врахувати в першу чергу, аби наша медицина запрацювала реально якісно. Звісно, кожен із них наголосив на беззаперечному факті – без достатнього фінансування якісних змін не відбудеться.

Головний лікар Мукачівської  центральної районної лікарні ім. Св. Мартина Євген Мешко:

«Потрібно орієнтуватися на профілактику захворювань»

«Я б виділив кілька напрямів. По-перше, потрібно орієнтуватися на профілактику захворювань, особливо онкологічних, і мобілізувати сили і ресурси держави в цьому напрямі.

По-друге - це ефективне використання коштів. Слід переглянути існуючу мережу закладів охорони здоров’я, зокрема спеціалізованих. Відповідальним органам варто бути більш рішучими стосовно вимог та розподілу коштів, а також не зволікати у тих випадках, коли йдеться про закриття неефективних закладів. Адже деякі лікарні живуть в агонії, але не закриваються, бо таке рішення буде непопулярним.  

По-трете - це розвиток кадрового потенціалу і навчання працівників. Проблема у тому, що в нас по багатьох напрямках професійного розвитку немає. Відсутні власні носії компетенцій -  через те, що ми або не володіємо методиками і знаннями та немає експертної бази, або володіємо спотвореними знаннями. Тому добре було, аби держава сприяла вливанню міжнародного досвіду у нашу систему охорони здоров’я».

Головний лікар Національного інституту раку Андрій Безносенко:

«Забезпечити державою лікування онкопацієнтів на 100%»

«У стратегії має бути прописаний чіткий план дій, основні показники і темпи виконання, і що найголовніше – гарантоване фінансування цих дій. Адже будь-які декларативні гасла, які не підкріплені грошима, без системного підходу залишаються гаслами.

На жаль, у сфері онкології сьогодні негативні тенденції - усім онкоцентрам Нацслужба здоров’я скоротила бюджети на 10-25% на 2021 рік. Це негативний дзвінок, бо кількість пацієнтів не зменшилася. Через епідемію вони пізніше звертаються за допомогою, а тому приходять на огляд уже у занедбану стані і потребують складнішого лікування.  Нагадаю, що в Україні смертність від злоякісних пухлин на другому місці. Ми маємо мільйон пацієнтів, які живуть в ремісії після лікування. Тому я представляю велику групу пацієнтів і лікарів і скажу, що сьогодні головна проблема, яка потребує вирішення – це забезпечення державою лікування онкопацієнтів в стовідсотковому об’ємі, що передбачають міжнародні стандарти. Йдеться і про ліки, і про витратні матеріали, і про променеву терапію… Онкологія – це найбільш затратна сфера в медицині. Лікування пацієнтів триває місяці чи роки, поєднане з дорогим обстеженням. Сьогодні є препарати, один курс лікування якими коштує понад мільйон гривень і пацієнти змушені їх купувати власним коштом…

Також важливим для підвищення якості навчання онкологів-спеціалістів працювати за сучасними протоколами лікування, щоб наше лікування не відрізнялося від закордонного. Ми через лікарське самоврядування до цього потроху йдемо, але знову ж таки, без фінансової підтримки держави це важко реалізувати.

Водночас ми маємо велику потребу в кадрах – всього по країні працює 1300 онкологів на мільйон онкохворих людей. До онколога не можна  потрапити у день звернення. Бо заклади не мають достатньо фінансування, щоби взяти більше спеціалістів і щоб достойно їм платити. Поки ця проблема вирішується, продовжується відтік кадрів за кордон.

Має бути «три партнерський» договір. Держава має забезпечити фінансування лікування у повному обсязі. Лікар має вчитися і надавати допомогу згідно з сучасними міжнародними протоколами. А пацієнт має дбати про своє здоров’я навіть коли не хворіє. Тобто проходити профілактичні обстеження, вести здоровий спосіб життя, постійно комунікувати з сімейним лікарем, а в разі хвороби – дотримуватися  усіх рекомендацій. Тільки тоді можна говорити про якісну протидію захворюванням, зокрема і онкологічним.

Заступник директора з лікувально-координаційної роботи Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Костянтин Руденко:

«Фінансування охорони здоров’я має бути на рівні принаймні 5% ВВП»

«Для якісного функціонування медицини потрібно відповідне фінансування. Зараз воно - 3% від ВВП держави, але щоб забезпечити реформи і розвиток певних напрямів, фінансування охорони здоров’я має бути на рівні принаймні 5% від ВВП.

Розпочата реформа має підтримуватися, а особливо - первинна ланка. Кваліфікованих сімейних лікарів не так багато і їх має бути більше. Тому достойна зарплата сімейних лікарів і забезпечення їх житлом і транспортом в разі роботи в сільській місцевості має бути пріоритетним.  

Також важливим елементом якості є навчання лікарів, яке має посилюватися за рахунок професійних Асоціацій. Крім того, ми не повинні відмовлятися від післядипломного навчання.

Водночас потрібно створити умови, щоб лікарі могли максимально реалізувати себе в Україні. Зараз багато талановитих медиків виїжджають у Польщу, Словаччину, Німеччину. Ми регулярно спостерігаємо у нашому Інституті, як емігрують молоді фахівці, яких навчили всьому, оплатили  їм стажування, участь в міжнародних конференціях тощо.

Головним пріоритетом у сфері кардіології має бути забезпечення лікування дітей, екстрених випадків і проведення трансплантацій коштом держави. Зараз усі 45 центрів виконують 24-25 тисяч операцій на серці на рік по всій Україні. А повинні робити 120-140 тисяч. Тобто маємо дуже великий борг перед пацієнтами, що потребують допомоги. Лікування має хоча б частково фінансуватися за рахунок держави. Для цього нам потрібно переглянути тарифи, які не зовсім повноцінно відображають картину».

Юлія Горбань, Київ