Як у НАТО: Рада готує законопроект, який приведе ЗСУ до стандартів Альянсу
Повноваження військового керівництва України будуть приведені до стандартів НАТО. Про це написала у Facebook член фракції «Слуга народу», заступник голови парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар'яна Безугла, наголосивши, що робота над відповідним законопроектом майже завершена. «Законопроект про повноваження Міноборони, Генштабу, Головнокомандуючого і Президента відповідно до євроатлантичних принципів вже виходить на фінішну пряму для реєстрації (в парламенті. – Ред.) у вересні», – написала депутат.
Пані Безугла перелічила основні тези майбутнього законопроекту. Окрім уже згаданого розмежування повноважень військового керівництва, документ також формує Міністерство сил оборони держави, здатне координувати оборону відповідно до рішень Верховного Головнокомандувача, Шо мається на увазі під «формуванням Міністерством сил оборони», на жаль, депутат не уточнила.
За її словами, законопроект «розвантажує» Президента від «мікроменеджменту», вводить відповідальність і підзвітність міністра, зокрема, перед парламентом, суспільством, вибудовує чітку ієрархію стратегій і доктрин, а також визначає повноваження Головкому та командувань.
Що ще відомо про цей законопроект, або Кілька припущень від експертів
Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь та генеральний секретар Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО) Олена Трегуб розповіли Укрінформу, що наразі не володіють інформацією відносно ініціатив, оприлюднених Мар’яною Безуглою.
Втім, експерти все ж поділилися з нами власними міркування про що може йтися в цьому документі. Наприклад, що це за Міністерство сил оборони держави, яке, зі слів депутата Мар’яни Безуглої, збираються формувати.
«Можливо, під формуванням Міністерства сил оборони держави слід розуміти, що до збройних сил приєднаються ще якісь структури. Наприклад, Тероборона, чи Нацгвардія, яку нібито планують вивести з-під МВС», – розмірковує Михайло Самусь.
Олена Трегуб: «Можна припустити, що йдеться про ліквідацію Міноборони та створення натомість нового міністерства зі зміною назви та повноважень, – вважає вона. – Але чи доцільно проводити такі реорганізації під час збройної агресії проти України та економічної кризи, спричиненої коронавірусом?»
«У разі загострення воєнно-політичної обстановки такі трансформації в умовах війни цілком імовірно це може призвести до управлінської кризи силами оборони», – застерігає пані Трегуб.
Ще один момент, на який звернули увагу експерти, стосується розмежування повноважень військового керівництва. Вони нагадують, що у 2018 році в Україні був прийнятий Закон «Про національну безпеку України», який, серед іншого, визначає нову систему командування, контролю та координації операцій сил оборони, встановлює і розмежовує підпорядкування, підзвітність, повноваження та відповідальність, зокрема:
- Міністра оборони України, Головнокомандувача ЗС України, начальника Генштабу ЗСУ, Командувача об’єднаних сил, командувачів видів, окремих родів військ;
- Міноборони України, Генштабу ЗС України, Об’єднаного оперативного штабу та інших органів військового управління ЗС України.
Але… Незважаючи на значну роботу, яка була зроблена у цьому напрямку, існуючий підхід залишається таким, що не відповідає принципам та найкращим практикам НАТО. Приміром, розмежування функцій між Міноборони та Генштабом ЗСУ остаточно не завершено. А все тому, що досі не внесено зміни до низки законодавчих актів, передусім «Про національну безпеку України.
«Необхідно також внести зміни й до низки постанов Кабінету Міністрів та наказів Міністерства оборони… Між положеннями є низка протиріч, як от дублювання повноважень і функцій, які створюють проблеми, зокрема у питаннях планування», – наголошує пані Трегуб.
Як приклад… Відповідно до норм Закону про нацбезпеку, Міністр оборони України відповідає за всебічне забезпечення життєдіяльності, функціонування, розвиток та застосування ЗС України. Одночасно, в цьому ж Законі, передбачено, що Головнокомандувач ЗС України відповідає за готовність до виконання покладених завдань і за безпосереднє військове керівництво та управління застосуванням ЗС України.
«І подібних прикладів багато», – підкреслює Олена Трегуб.
Що ж, нам залишається чекати на текст законопроекту, який в парламентському комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки пообіцяли опублікувати для обговорення найближчим часом.
А поки – поцікавимося особливостями розмежування повноважень військового керівництва в країнах НАТО, куди прагне вступити Україна.
Військове керівництво: хто за що відповідає у Німеччині та США
«Принципи та практики НАТО передбачають чітке розмежування повноважень, розподіл завдань і функцій між органами управління державою (міністерствами) і органами військового управління (штабами) – таким чином реалізується політична відповідальність влади і підзвітність збройних сил перед суб’єктами демократичного цивільного контролю», – розповів Укріфнорму капітан I рангу в запасі, керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
Експерт каже, що президент, як демократично обраний глава держави, відповідає за сферу безпеки і оборони в цілому. Міністр оборони (в США, наприклад, МО може очолити тільки громадянин, який протягом не менш як 10 років не служив в активних підрозділах Збройних сил), будучи членом Кабінету міністрів відповідає за:
- розробку і реалізацію політики, що забезпечує досягнення цілей в сфері національної оборони;
- забезпечення провідної ролі МО у діяльності федеральних органів влади щодо вирішення питань, пов’язаних з національною безпекою;
- здійснення нагляду за ефективністю використання ресурсів і засобів, що виділяються на виконання програм і планів розвитку збройних сил.
Органи військового управління – Генеральний штаб, Оперативні штаби, інші складові сил оборони стратегічного та оперативного рівнів відповідають за застосування збройних сил, здійснюють управління ними, планування їх застосування.
«Задача розмежування повноважень за стандартами НАТО – відокремлення функції генерування сил від функції їх застосування», – наголошує пан Лакійчук. І додає, що, не зважаючи на єдність принципів побудови збройних сил, різні країни НАТО йшли до цього різними еволюційними шляхами і, в результаті, мають різну структуру, яка, при цьому, відповідає вищезазначеній концепції.
«Найбільш зрозуміла для нас «європейська» структура, яка включає Міністерство оборони, як цивільний орган управління обороною держави і Збройні сили, підпорядковані Командувачу ЗС, який має в своєму розпорядженні Генеральний штаб для планування оборони, Оперативні штаби для організації бойових дій, Командування видів і родів Збройних сил – так звана оперативна і організаційна структури)», – каже військовий експерт.
Для прикладу, німецьке Міністерство оборони (Bundesministerium der Verteidigung – BMVg) є федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення і реалізації державної політики в галузі оборони. В складі Міністерства – 10 головних управлінь. Основні з них – управління політики (формує і координує політику в галузі оборони), управління озброєння і військової техніки (відповідає за розробку і реалізацію військово-технічної політики), управління планування (визначає концепцію перспективного розвитку збройних сил), управління стратегії та бойового застосування (розробляє напрямки воєнної політики), бюджетне управління (формує воєнний бюджеу та контролює виконання держбюджету за статтями оборонних витрат).
«Вищою військовою посадовою особою Збройних сил – Бундесверу (Bundeswehr) є Генерал-інспектор, який управляє через Оперативне командування Бундесверу в Потсдамі, інспекторів родів військ (Сухопутні війська, ВПС, ВМС) і військових керівників структур (об’єднані сили забезпечення, медико-санітарна служба та ін.)», – зазначив пан Лакійчук.
Цікава, але складна, структура управління Збройними силами у США. Там, крім Міністра оборони або, точніше, Секретаря оборони США (United States Secretary of Defense – SECDEF), який відповідає за усі питання національної безпеки США, існують окремі міністри видів збройних сил, як от Державний секретар Армії, Державний секретар Авіації і Державний секретар ВМС. А вищим колегіальним органом управління Збройними силами є Комітет начальників штабів США (Joint Chiefs of Staff – JCS).
«КНШ – головний орган оперативного управління військами Збройних сил США. До нього входять Начальники Штабів Армії, Повітряних сил, Військово-морських сил, Корпусу морської піхоти, головнокомандувачі видів збройних сил США, що представляють усі основні компоненти Збройних сил. Його очолює найвища військова посадова особа в США – начальник КНШ, п’ятизірковий генерал», – вказує експерт Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
Отже, як бачимо, незалежно від національних особливостей, принцип розмежування повноважень є для усіх спільним і основоположним.
«У нас же, якщо в двох словах, діє ще радянська система, коли Президент – він же голова Ставки ВГК. А міністр оборони – генерал/маршал, командувач військами. В НАТО позиції політичного управління і керування військами розділені. Політики (президент, міністр оборони) займаються політикою. Військові (НГШ, головнокомандувачі) займаються організацією військ, плануванням операцій і керуванням ними, веденням бойових дій і їх забезпеченням», – підсумував Павло Лакійчук.
Мирослав Ліскович. Київ
