9 вересня. Пам’ятні дати

9 вересня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Цього дня народився Іван Котляревський - український письменник і громадський діяч, перший класик нової української літератури

Іван Котляревський (1769-1838) - автор блискучої «Енеїди», «Наталки Полтавки» та «Москаля-чарівника», народився в сім’ї канцеляриста Полтавського магістрату. Рід Котляревських походив з козацької шляхти. Іван навчався в Полтавській семінарії, де вивчав латину, французьку й німецьку мови, загальні предмети. Вважався одним з кращих учнів. Після закінчення став чиновником Новоросійської канцелярії в Полтаві, але службу покинув і почав учителювати в панських маєтках Золотоніського повіту. Закохався в одну із своїх учениць, Марію. Але дівчина була обіцяна іншому, тому Котляревському відмовили. Після цього 27-річний Котляревський полишає цивільне життя і йде в армію. На військовій службі він перебував 12 років. Брав участь у російсько-турецькій війні 1806-1807 років. Вийшовши в чині капітана у відставку, оселився в батьківському будинку в Полтаві поряд з Успенською соборною церквою (дід письменника був там дияконом). У 1808 році Котляревський очолив Полтавський будинок виховання дітей бідних дворян. На цій посаді він прослужив понад чверть століття. Крім того, був одним із організаторів Полтавського професійного театру, брав активну участь у викупі з кріпацтва актора Михайла Щепкіна (треба було зібрати чималу суму – 8 тис. крб, приміром, за Шевченка взяли 2500). Під час війни 1812 року Котляревський займався формуванням козацького полку для війни з Наполеоном. Власне саме за громадські заслуги цар і дав Котляревському звання майора, а не якийсь цивільний чиновницький титул. До своєї військової кар’єри Котляревський ставився з величезним сентиментом. І про це всі знали. На його могилі в Полтаві на першому пам’ятнику було написано: «Майор Котляревский, сочинитель малороссийской «Энеиды» (через 100 років пам’ятник оновили, і згадка про військовий чин зникла). Певно, що Котляревському б це не надто сподобалося. Славетну «Енеїду», в якій ідеться про мандри запорожців після зруйнування російським царатом Січі 1775 року, він писав упродовж 26 років. Перші три частини поеми з’явилися у Петербурзі в 1798 році – це було піратське видання. Повністю «Енеїду» було видано у Харкові вже після смерті автора. Чим була на той час «Енеїда» та «Наталка Полтавка»? То був чистий і сильний український голос і з’явився він саме тоді, коли його найменше чекали, коли колонізаторам здавалося, що все українське в «Малоросії» (а з іншого боку в «Малопольщі») вмерло. І саме цей голос, голос творів Котляревського поєднав усю Україну, адже його знали і шанували як на Наддніпрянщині, так і в Галичині.   

Цікавий аналіз особливостей «Енеїди» в загальнокультурному контексті: https://lb.ua/culture/2017/08/18/374301_eneida_kotlyarevskogo.html

У цей день народилися

Сергій Бондарчук (1961-2014), учасник Євромайдану, вчитель фізики.

Народився у селі Губин Старокостянтинівського району Хмельницької області. Його мати викладала українську мову та літературу, а батько працював ветеринаром.

Вищу освіту Сергій здобув у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті - закінчив фізико-математичний факультет. Був вчителем фізики та математики.

Це було його справжнє покликання – Сергій Бондарчук був переможцем міського та учасником обласного етапів конкурсу «Вчитель року» у номінації «Фізика», координатором Всеукраїнського фізичного конкурсу «Левеня» у місті Старокостянтинові.

Захоплювався історією України, був членом «Просвіти». У 2005—2009 роках очолював міську організацію Конгресу Українських Націоналістів, по тому – голова Старокостянтинівської міської організації ВО «Свобода».

Спочатку Бондарчук був організатором акцій у Старокостянтинові, а потім поїхав туди, де розгорталися основні події Революції Гідності – до столиці.

20 лютого в гімназії Старокостянтинова пролунав телефонний дзвінок з міського управління освіти. Коротко повідомили трагічну звістку: «Сергій Михайлович Бондарчук, вчитель фізики, загинув на Майдані». Сергій  Бондарчук  був  смертельно поранений,  коли  рятував побратимів.

Валерій Лапікура (1943), тележурналіст і письменник. Разом з дружиною Наталею пише популярні детективи.

Народився в Омській області РФ. Дитинство і юність пройшли в Україні. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1965).

З 1965 — журналіст, редактор, кореспондент, коментатор Держтелерадіо УРСР. З 1992 — політичний оглядач, ведучий програм Національної телекомпанії України. Був автором сценаріїв та ведучим першого на українському телебаченні політичного шоу «Акценти».

У співавторстві зі своєю дружиною Наталею Лапікурою у 2001-му році видав книгу «Хазарська балада» — історико-політичне фентезі, де проводяться паралелі між подіями древньої та сучасної історії України.

Потім подружжя узялося за цикл детективів в стилі ретро «Інспектор і кава». Це романи та повісті з життя працівників Київського карного розшуку 70-х років минулого століття.

Тандем також видав книжку оповідань для дітей «Валерій і Наталя Лапікури про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського». На дитячу аудиторію розрахована і детективна серія про «Мурро і Гавчик».

Подружжя Лапікур створює «народні» та «іронічні» детективі з показовими назвами: «Вилов бандюг по-науковому», «Прищепка на хвості», «Непосидючі покійнички», «Чорна комедь з убивством», «Провінційна полька з вихилясами» тощо.

Серафим Собко (1958-2011), каскадер, тренер історичного фехтування, один з засновників історичної реконструкції та рольового руху в Україні.

Народився в Києві. Учасник Міжнародних фестивалів історичної реконструкції «Генуезький шолом», «Білий Замок», «Шестовиця», «Грюнвальдська битва» і ін.

У біографії киянина Серафима Собко майже два десятки історичних фільмів: «Річард – Левине серце», «Чорна стріла», «Важко бути богом», «Легенда про княгиню Ольгу», «Ярослав Мудрий», «Мамай», «Квентін Дорвард – королівський стрілок ». Він знімався в епізодах, допомагав у створенні образів і постановці битв. Викувані їм кольчуги, шоломи, обладунки активно використовувалися в кінозйомках.

Щорічно протягом 28-ми років Серафим Собко брав участь у підготовці і проведенні воєнізованого шоу на День Києва на Андріївському узвозі.

 «Захоплюватися середньовічною історією і літературою – це одне, а проводити справжні ігрові лицарські турніри в столиці – справа важка і копітка», – говорив у своїх інтерв’ю Серафим Собко.

Світлана Бевза (1982), дизайнерка, модельєрка та власниця бренду BEVZA.

Народилася в Києві, закінчила Київський національний торговельно-економічний університет та Київський національний університет технологій та дизайну.

У 2006 році заснувала власний бренд BEVZA. Відтоді її колекції двічі на рік представлялися на Українському тижні моди в Києві. У травні 2013 і у листопаді 2019 Світлана Бевза перемогла в номінації «Кращий дизайнер жіночого одягу» премії Best Fashion Awards. У 2014 році BEVZA стала першим українським брендом, що вийшов у фінал Vogue Talents у Мілані.

З 2017 року бренд Світлани представлений на Тижні моди в Нью-Йорку.

Одяг від українського бренду обирали такі зірки Голлівуду і відомі моделі: Софі Тернер, Емілі Ратаковскі, Дакота Джонсон, Белла і Джіджі Хадід та інші.

2020 року на початку епідемії коронавірусу Світлана Бевза на волонтерських засадах організувала виготовлення одноразових захисних комбінезонів для українських лікарів.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-