Найбільше горя і страждань війна завдає дітям — і фізичних, і моральних. Обстріли, руйнування, страшні картини смертей ламають звичну для них картину буття, прирікають на страх, голод і холод, а часто - на сирітство. Вони беззахисні перед великою бідою, і хто як не Українська держава має захистити їх маленькі серця. Нині в Україні діє Координаційний штаб з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану. Про його місію, завдання і перші результати роботи розповідає в інтерв’ю Укрінформу радниця - уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук:
- Я постійно думаю, наскільки багато ознак стихійного лиха має повномасштабна війна… І ми повинні забезпечити захист і підтримку найважливішому у нашому житті – дітям. З перших годин війни необхідно було подбати про евакуацію дітей з найбільш небезпечних територій, забезпечити їхні гуманітарні потреби, скоординувати роботу всіх служб і місцевих органів, які опікуються дітьми.
На війні час на зволікання – це втрати, тому там, де йдеться про людські життя, ефективні рішення мають прийматися за хвилини. Країні негайно потрібен був Координаційний штаб із захисту прав дитини в умовах воєнного стану, де були б присутні усі ключові сторони, які опікуються цим питанням.
І рішенням уряду такий штаб було створено - із залученням представників 11-ти міністерств, Офісу президента, Національної соціальної сервісної служби, Верховної Ради, Секретаріату Кабінету міністрів, Офісу генпрокурора, правоохоронців, рятувальників, освітнього омбудсмена, а також експертів міжнародних організацій. Мета одна – захищати права та інтереси українських дітей як на теренах держави, так і за кордоном, і для цього координувати зусилля і дії державних органів та громадських чи міжнародних організацій.
Минуло 30 днів від початку роботи Координаційного штабу. І весь цей час увага приділялася найбільш гострим питанням.
– Ви сказали, що одним з першочергових завдань держави сьогодні є евакуація дітей з місць бойових дій. Як Координаційний штаб забезпечує цю роботу?
- Організація і координація безпечної евакуації окремих категорій дітей та їхніх законних представників у межах України і за кордон дійсно є одним з пріоритетних завдань Штабу. Йдеться про дітей, які проживають і виховуються в інституційних закладах, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, сім’ях опікунів, піклувальників, патронатних вихователів. Ми постійно координуємо та моніторимо дії військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування та закладів, де діти проживають цілодобово. Утім попри те, що ми відпрацювали ефективні алгоритми з переміщення, розміщення і належного догляду за дітьми, зізнаюсь, не завжди усе спрацьовує, як механізм годинника.
Серед проблем є наприклад така: деякі керівники закладів інституційного догляду відмовляються від евакуації і таким чином ставлять під загрозу безпеку дітей. Тому, щоб посилити заходи з тимчасового переміщення у регіонах, де перебування дітей найбільш ризиковане, Штаб звернувся до Кабінету міністрів. У результаті уряд доручив 12 областям вжити негайних заходів щодо евакуації дітей, які проживають в інституційних закладах, на безпечну територію. Йдеться про Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську, Чернігівську, Харківську, Сумську, Луганську, Дніпропетровську, Донецьку, Херсонську та Миколаївську області.
Ми також визначили перелік закладів (включно з установами виконання покарань і слідчими ізоляторами для неповнолітніх і жінок з дітьми) та сімей, які взяли на виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, для евакуації яких необхідно організувати гуманітарні коридори. До роботи вже залучені Мінреінтеграції та Міноборони – вирішуємо із фахівцями питання безпеки евакуації через постійні порушення ворогом режиму тиші.
Безумовно, коли людям доводиться тікати з-під куль і ракетних обстрілів, починається хаос. Утім на війні навіть у хаосі пріоритети виглядають більш ніж чітко: Українській державі важливо не загубити евакуйованих дітей. І для цього треба вести реєстр з тимчасового переміщення. По суті, ця база даних дозволить забезпечити захист прав дітей під час переміщення та їх повернення до своїх громад по закінченню війни.
Ініціювали збір даних Національна соціальна сервісна служба і проєкт міжнародної технічної допомоги «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe, Support to Ukraine’s Reforms for Governance), який фінансується урядом Канади. Дані збираються щодо переміщення дітей із закладів із цілодобовим перебуванням та дітей, які були влаштовані до сімейних форм виховання.
Згідно з останніми даними моніторингу на 15.04.2022 року, всього переміщено 1669 сімей (ДБСТ – 294, прийомні сім’ї - 289, сім’ї опікунів/піклувальників – 1071, сім’ї патронатних вихователів – 15) та 4174 дитини (з числа влаштованих в сім’ї), з яких: 936 - переїхали в межах України, 3238 – за кордон. Із закладів з цілодобовим перебуванням дітей всього евакуйовано 6148 осіб. З них у межах України – 2431 дітей, за кордон – 3717 дітей.
Особлива увага приділяється дітям, які перебували цілодобово в закладах і після початку бойових дій були повернуті батькам, а це — 58 720 дітей. Нам необхідно вивчити їх стан та потреби і організувати належну допомогу. Наразі у цьому напрямку отримуємо допомогу від Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ.
- Що робить Координаційний штаб, аби подбати про безпеку дітей тимчасово переміщених за кордон?
- Насамперед уряд посилив контроль за виїздом дітей, які належать до вразливих категорій, за кордон, таким чином відстоюючи їх безпеку та запобігаючи злочинній діяльності торговців людьми. Тепер, окрім запрошення від приймаючої організації, на кордоні вимагають пред’явити ще й лист підтримки цієї організації державною установою чи органом місцевого самоврядування країни перебування.
Також потрібно обов’язково отримати дозвіл на виїзд від військової адміністрації, погоджений Національною соціальною сервісною службою. Інформацію про усі нововведення поширено серед прикордонників. Штабом також організовано серію відповідних навчань для них щодо правил перетину кордону.
Крім цього, колеги із Нацсоцслужби та команди проєкту SURGe досліджують потреби тимчасово переміщених за кордон дітей та організовують усі необхідні заходи, щоб ці потреби задовольнити.
На засіданнях Штабу також розглядаються проблемні питання, з якими стикаються сім’ї, які взяли на виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і наразі виїхали за кордон.
Так, наприклад, виникає проблема із постановкою на консульський облік дітей. Нині дуже багато людей звертаються до консульських установ, і стати на облік в одноденний термін, як того вимагає законодавство, неможливо. Тому Координаційний штаб ініціює спрощення цієї процедури. Серед ідей – діджиталізувати її та, можливо, навіть зробити доступною через «Дію».
Окремі проблеми виникають в Італії, поодинокі випадки у Польщі та Латвії, коли органи опіки та піклування не визнають такої сімейної форми виховання, як дитячий будинок сімейного типу та батьківської відповідальності батьків-вихователів. Таким дітям місцеві суди у справах неповнолітніх призначають опікунів із числа громадян країни перебування. Для нас така ситуація неприпустима, тому колеги із Мінюсту, Мінсоцполітики та Нацсоцслужби надіслали лист-роз’яснення країнам-учасницям Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей. Згідно з цим міжнародним договором держави повинні визнавати законне представництво та форми влаштування українських дітей, передбачені українським законодавством.
Іще один крок вперед – розвиток діалогу українського уряду з державами, які приймають українських дітей. У цьому напрямі Міністерством соціальної політики надіслано Меморандум про співпрацю у сфері забезпечення соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у 22 країни на підписання. Безумовно, такі кроки дозволять краще координувати зусилля і дії, спрямовані на забезпечення захисту прав, інтересів та добробуту українських дітей за кордоном.
- Як організовано захист прав дітей, які залишилися без батьківського піклування?
- Війна залишає без батьківської турботи все більше дітей: хтось – сиротіє, хтось губиться під час евакуацій – і усі вони потребують нашої з вами допомоги. Тому для Штабу пріоритетним завданням було напрацювати ефективний алгоритм дій у випадку виявлення дитини без супроводу дорослих. Інструкції з цих питань ми надали працівникам поліції, медикам та службам у справах дітей задля злагодженої співпраці. Ну, і врешті перейшли до етапу навчання громадськості через соціальну рекламу на телебаченні. Але цього недостатньо.
Хочу звернути увагу, що ми отримуємо зараз багато звернень щодо того, чи можливо усиновити дитину, яка втратила батьків через війну? Відповідь - ні, бо це довгий і складний процес, який неможливо забезпечити під час війни. Натомість наразі є можливість тимчасового влаштування українських дітей до українських родин, які готові надати тимчасовий прихисток дітям, які залишились без батьків.
Процедура оформлення тимчасового влаштування також є максимально простою. Усім, хто зацікавлений в цьому, варто звертатися до місцевих служб у справах дітей або подати відповідну заявку через чат-бот «Дитина не сама», створений за ініціативи Офісу президента у співпраці з Дитячим фондом ООН ЮНІСЕФ.
Особливо гостро постало ще й таке питання: як у часи війни родичам швидко оформити опіку чи піклування над дітьми, які залишилися без батьківської турботи. Відповідаю: за ініціативи Координаційного штабу було значно спрощено процедуру, як і кількість документів, які потрібно зібрати. Напрацювання затверджені постановою Кабінету міністрів України від 22 березня 2022 р. № 349 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану».
– Які перспективні питання ще потребують вирішення?
- Ми постійно моніторимо - які результати приносить наша робота і на виклики готові швидко реагувати. Утім наразі є ще одне поле, де прагнемо більшої чіткості і врегульованості – це робота приватних закладів інституційного типу. Саме тому Координаційний штаб працює над важливим законопроєктом, який серед іншого запропонує нові стандарти діяльності закладів приватної форми власності для дітей із цілодобовим перебуванням.
Про ці та інші питання я час від часу доповідатиму з різних майданчиків. І попри усі успіхи чи проблеми знаю одне: для кожного з нас ця робота - особлива місія. Як і для вас, дорогі українці та українки, місією є турбота один про одного, особливо про дітей. Бо саме ця суспільна й національна відповідальність відкриває Україні шлях у велике й світле майбутнє.
Розмову вів Олесь Гарджук, експерт з комунікацій проєкту SURGe ( для Укрінформу)