ЗМІ несуть особливу відповідальність за формування національної самосвідомості

Проведена попередня робота у цій царині дозволяє зробити певні висновки щодо міфів, на які спирались противники переходу медіа на державну мову.

В незалежній Україні спротив агентів кремля щодо виведення певних медійних ресурсів на законодавчу базу діяльності України зводився до останніх судомних втовкмачувань, що українці завжди  більшою  мірою  тяжіли до росії та російської мови.

Ця технологія промивання мізків маніпулятивна та не відповідає дійсності. Це доводить історія  воєн та гострих  протистоянь між Україною та росією протягом декількох  століть. І щоразу це були війни за  ідентичність та високі світоглядні цінності українців.

Прикметною в цьому сенсі є Конотопська битва, що відбулась 29 червня 1659 року, річниця якої абсолютно незаслужено чомусь пройшла майже непоміченою. Хоча там чимало паралелей із сьогоденням.

Битва під Конотопом вважається однією  з найбільших перемог українського війська в історії. Вона стала найяскравішим епізодом українсько-російської війни 1658-1659 років та розбила "великодержавний" міф про "споконвічне прагнення України до союзу з росією".

Тоді до війни призвело загострення відносин між гетьманським урядом Івана Виговського та московським царем Олексієм Михайловичем через надмірне  втручання московії у внутрішні справи Гетьманщини, територіальних суперечок щодо завойованих Військом Запорозьким теренів та недотримання царатом Переяславських статей, укладених Богданом Хмельницьким у 1654 році.  Однак, незважаючи на вкрай складну внутрішньо-політичну ситуацію, Івану Виговському вдалося консолідувати значну частину української нації, мобілізувавши її на відсіч московській агресії. Саме в цей доленосний день українцями та кримськими татарами, які воювали на боці України,  була написана одна з найбільш видатних і героїчних сторінок в історії нашої держави.

Однак, у періоди, коли Україна жила під окупацією кремля, москва затято й агресивно вела боротьбу проти української мови, як потужної зброї в боротьбі за стійку  українську ментальність  та незборимість.

Щодо нашого сьогоднішнього утвердження української мови як державної, зазначу, що на ЗМІ, як провідників до умів і сердець громадян України, лежить величезна  відповідальність перед державою щодо використання за україгської мови у своїх інтелектуальних продуктах, бо саме державна мова -  один з найголовніших чинників формування національної самосвідомості.

У кремлі набагато серйозніше ставились до  офіційного справедливого  узаконення  мови, ніж, - ніде правди діти, - в Україні до початку широкомасштабної війни.  І, відповідно, набагато серйозніше оцінюють її об’єднавчий націє- та державотворчий потенціал.

Тож бережімо нашу мову так само, як і вона береже нашу державність та чітко тримає  кордони. У нас немає іншого вибору, аніж як вийти переможцями в цій боротьбі за свою мову і за свою державу.

Тарас Кремінь