Про рушійну роль суржиків
Розвиток мови, висловлюючись не надто науково, — це періодичне формування суржиків і «узаконення» їх, тобто прийняття самими носіями як норми.
Українська, як, власне, і будь-яка інша мова світу, пройшла довгий шлях трансформацій — фонетичних, граматичних, лексичних, — щоб дійти до нас у її нинішньому прекрасному вигляді.
Історія мов полягає у їхніх зіткненнях з іншими мовами, а також із близькими діалектами — з різними ступенями драматичності результатів цих зіткнень.
Чи змінювалась би мова, якби на неї не впливали інші мови? Дехто з науковців вважає, що, крім зовнішніх впливів, існують внутрішні закони лінгвогенезу в кожної конкретної мови.
Я посперечався б із цим твердженням. Але це інша тема.
Повертаючись до української…
Трохи більш як дві тисячі років тому слов’янських мов не існувало взагалі. Простори між Чорним та Балтійським морями населяли носії численних мов, що належали до різних мовних родин. Панівне становище, очевидно займали балтійські та іранські (особливо скіфська), більшість із яких нині мертві.
«Суржик» 1, балто-іранський, сформувався бл. 2500 років тому. Унаслідок взаємодії однієї з іранських із котроюсь балтійською виникла так звана праслов‘янська мова — балтійська у своїй основі, але із сильним іранським суперстратом. Тобто, грубо кажучи, якесь войовниче іранське плем‘я поглинуло якесь осіле балтійське плем‘я і перейняло балтійську мову, дещо переінакшивши на свій лад її фонетику, лексику, граматику.
«Суржик» 2, слов‘янсько-іранський, кувався до V ст. н. е. Численні діалекти праслов‘янської продовжували взаємодіяти з різними іранськими мовами, які були поширені на наших землях, — сарматською, аланською, сакською, роксоланською тощо, причому довше, ніж це прийнято вважати — можливо, до VIII ст. або навіть пізніше.
«Суржик» 3, слов’янсько-германський, творився у III—V ст. Слов'янські діалекти, зокрема праукраїнські, зазнавали впливу готської та, можливо, інших германських мов. Готи в ті часи, прийшовши з півночі, утворили на наших землях своє державне утворення.
«Суржик» 4, внутрішньоукраїнський.
У IX—XVI ст., східнослов‘янські племена консолідувалися в різних державних утвореннях, що виникали на території України. Внаслідок взаємовпливів та превалювання одних діалектних особливостей над іншими й формувалася власне українська мова.
Очевидно, протягом цих двох тисячоліть на розвиток української впливали й інші мови, але їхній вплив не слід перебільшувати — до якихсь кардинальних змін вони не призвели, а щось додали переважно на рівні лексики. Маю на увазі тюркські, романські, кельтські, угро-фінські, грецьку, польську, німецьку, старослов‘янську («давньоболгарську»), відносно молоду російську та деякі інші мови.
Оті названі вище стрибки в розвитку української і визначають її відмінності від інших споріднених мов.
Такі самі «суржиконосні» процеси пережили інші мови.
Скажімо, англійська формувалася під впливом французької (тому в ній 70 відсотків французьких слів) та кельтської; російська — угро-фінських та «староболгарської»; більшість романських мов, зокрема французька, італійська, іспанська, португальська, румунсько-молдовська — це не що інше, як суржики на основі латини та різних тубільних мов; грузинська — суміш картвельських, давніх індоєвропейських та перської, угорська — угро-фінської, слов‘янської та тюркської…
Тож відповідь на питання — скільки років українській мові — не таке просте. Це залежить від того, що вважати точкою відліку.
…Нещодавно один доволі освічений пан повторив мені поширену хибну сентенцію про те, що українська походить від санскриту.
Повторюся — якщо хтось не знає.
Санскрит — найдавніша зафіксована на письмі індоіранська мова. Він споріднений з іншими живими індоєвропейськими мовами, так само як і з українською, — зі словацькою, литовською, шведською, англійською, грецькою, албанською, вірменською, таджицькою, африканс, їдиш, фарсі, осетинською, урду, кашмірською тощо.
Але є один нюанс. Слід враховувати, що слов‘янська постала як результат взаємодії балтійської та іранської мов, і її діалекти ще довго зазнавали іранського впливу.
Тому у слов‘янських мовах більше іранських слів, граматичних форм та звукових особливостей, ніж у інших мовах (за винятком власне іранських та індійських). І складається враження про якийсь особливий зв‘язок між українською та санскритом.
До речі, давні іранські мови не мають жодного стосунку до держави, яка називає себе Іраном. У цій країні розмовляють кількома іранськими мовами, зокрема фарсі та курдською, які є родичками тих мертвих мов, що колись панували у Наддніпрянщині та всьому Північному Причорномор‘ї.
Так само як, наприклад, ісландська, англійська чи нідерландська є родичками мертвої готської.
Володимир Ільченко
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама