Дістаємо "бабусині" рецепти самолікування і... викидаємо

От не знаю, скучили ви за мною чи ні, але мені приємно вважати, що скучили і чекаєте на нову перевірену інформацію. Так, життя зараз наповнено питаннями виживання, у нас іноді не буває світла або води, мобільного зв’язку, інтернету або всього одночасно. Але все це, звісно, не привід скочуватися в середньовіччя. Особливо це стосується способу життя та лікування.

Дехто згадує буремні 90-ті і дістає з антресолі зошити, в яких записано – як лікувався, коли нема чим лікуватися. А там – чого тільки немає! І калина, і часник, і лимони, і імбир, і перець! І все це на алкоголі настояно, до ванни та до чаю додано, в ступі розтерто! Звідки я це знаю? Повірте, я багато таких зошитів бачила.

В ті ж лихі 90-ті я кілька років працювала в газеті, яка спеціалізувалася на народній медицині. Оскільки ця «галузь» ніколи не регламентувалася державою (і досі туди руки державних установ не дійшли), то будь-хто міг назватися «фітотерапевтом», «цілителем», «енерготерапевтом» та почати давати поради стосовно здоров’я, іноді – небезпечні. Відповідав за наслідки, звісно, головний редактор. Тому було важливо, щоб публікації ретельно вичитувалися лікарем. І якщо матеріал був сумнівний – редактор або не випускав би його, або робив примітку на кшталт «Так лікувалися наші пращури» або «Не намагайтеся це повторити!». От тоді чого я тільки не бачила! Але набула дуже корисного досвіду, який допоміг мені розібратися в тому, як перевіряти нетрадиційні  ліки і відділяти ти, що працюють від всіх інших. Саме тоді я зрозуміла, що є народні засоби умовно корисні, є потенційно небезпечні, а є – нейтральні, тобто вони ніяк на наш стан не впливають.

Звичайно, до появи сучасних наук всі «дослідження» людей переважно ґрунтувалися на емпіричному  досвіді. Тобто, якщо умовний мисливець на мамонта захворював, то він потрапляв до рук жінок, в обов’язки яких тоді входило пробувати всі їстівні та потенційно їстівні рослини. А вони, керуючись простими принципами, знаннями, отриманими від родичів та на власному досвіді, призначали йому «лікування». Іноді мисливець помирав попри всі старання, іноді – виживав. Якщо вижив – все, що йому допомагало, входило в склад лікувальних засобів. І так тривало тисячоліттями (іноді мені здається, що й досі триває). Але наука все ж таки розвивалася і з’явився науковий метод спостереження з математичним аналізом.

Наведу приклад – як розрізняються науковий та ненауковий метод спостереження. Наприклад, ви вмієте варити чудовий борщ. Все як повинно бути – свининка свіжа, до борщу сало, пампушки, часник, сметана, кріп. Всі, хто до вас заходять – з задоволенням їдять тарілку-дві та нахвалюють. Ваша сусідка також готує борщ. Ви знаєте, що вона готує на кістках, а сала, пампушок та сметани там взагалі не буває. Але і до неї заходять, і деякі хвалять. Чи означає це, що ваші борщі однаково поживні, смачні та корисні? Як то кажуть, кожен Івась має свій лас, але якщо зі смаком все складно, то поживність можна довести.

Тоді запрошуємо дослідника та беремо 150 молодих спортсменів. 50 людей (хто саме – ніхто не знає, окрім дослідника) отримають ваш борщ, 50 людей – борщ вашої сусідки, але також не будуть знати цього. А 50 людей не отримають борщу взагалі, а поп’ють води. А потім всіх поставлять в шеренгу, скажуть «На старт! Увага!» і вони побіжать напівмарафон.  Потім порахують всіх знову вже після фінішу і виявлять взаємозв’язок між швидкістю, витривалістю та тим, хто що їв перед стартом. І вже на основі цього зроблять висновок – чий борщ на них так вплинув. Потім напишуть статтю «Взаємозв’язок між поживністю борщу та спортивними досягненнями молодих чоловіків віком від 20 до 30 років» і дадуть вам сертифікат, що ваш борщ можна використовувати для підготовки спортсменів до змагань. А що ви з тим будете робити – то вже ваша справа. Головне, щоб сусідка ваш дім не підпалила.

Це дуже простий приклад подвійних сліпих досліджень. В житті та дослідженні лікарських речовин все набагато складніше. Але залишимо це науковцям, всім іншим важливо розуміти принцип – як доводиться ефективність. А тепер уявить собі, що науковці просто пройшлися по ваших знайомим, спитали їх точку зору, чи подобається їм борщ, чи відчувають вони його користь,  потім по знайомих вашої сусідки та спитали точку зору її прихильників. Тоді виходить, що ваші борщі однакові. А ще буває, що сусідка, наприклад, запросила до себе купу людей, пригостила, стопочку налила, подарунків з собою дала. А вам нічого не сказала. Потім людей спитали – як вважаєте – чий борщ більш поживний? Ось вам шкала від 1 до 10. І скоріш за все, в такому сумнівному дослідженні сертифікат отримає ваша сусідка. Бо всі ми люди і дуже суб’єктивно судимо про багато що на світі.

Тому, коли мова йде про ефективність того чи іншого методу – їх треба досліджувати.

На жаль, народні методи, які вважають дієвими противірусними та антибактеріальними  засобами (часник, лимони, ехінацея, мумійо та інші БАДи), не мають доказової дії. Їх перевіряли і достатньо ретельно. З усіх засобів народного лікування найефективнішим виявився… мед! Він доведено допомагає при кашлі, не має побічних ефектів, дозволяє уникнути негативних наслідків для флори кишківника.

Але майже всі «протизастудні» народні засоби я би віднесла до нейтральних, не поганих і не допоміжних. Тобто поки ви їх приймаєте – ви отримаєте ефект плацебо від того, що щось робите. Руки та голова зайняті таким «лікуванням», а імунна система в цей час працює над ураженням ворогів-вірусів, а ви просто їй не заважаєте (іноді їй і справді не треба допомагати нічим, окрім щеплень)

Тому, коли в 90-ті мені до рук потрапляв матеріал рекомендаціями типу «візьміть часник, лимон, горіхи, перекрутить, додайте мед…», я спокійно пропускала його в друк. Не шкодить, займає неспокійний ум пацієнта – вже добре!

Інша справа зараз, коли я працюю в «Добробуті» вже понад 10 років. Окрім того, що ми з колегами  призначаємо тільки доказові ліки, ми ще й не рекомендуємо БАДи, гомеопатичні засоби, в складі яких ті ж самі та інші рослини. І не тому, що саме вони шкодять здоров’ю. А тому що, приймаючи їх при важких хворобах або на їх початку, можна згаяти час та «запустити» хворобу, замість того, щоб швидко її позбутися. Але це вже наша особиста еволюція, наш вибір методів, який робить шлях пацієнта до одужання коротшим та без зайвих витрат на ліки, які не працюють.

Якщо вам смачно їсти часник (з борщем та пампушками теж можна!), якщо подобається калина або малина з чаєм, якщо молоко з медом не викликає алергію, а дозволяє краще відкашлюватися – вживайте на здоров’я. Але розумійте, що по-перше, вони не є ані профілактичними, ані лікувальними засобами, по-друге, завжди робіть це без фанатизму, вживайте помірно. І будьте здорові цієї нелегкої зими!