Висвітлення досвіду ЛГБТІК-спільноти на тлі війни в Україні: поради журналістам і редакціям

Важливе місце в загальній рамці посіли репортажі та історії про ЛГБТІК-військових, які стали до лав ЗСУ, а також необхідність прийняття цивільного партнерства.

Комісія з журналістської етики, як орган саморегуляції роботи журналістів та редакцій, уважно слідкує за висвітленням в медіа чутливих тем.

Зокрема й тих, які стосуються пункту 15 Кодексу етики українського журналіста. Згідно якого ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання.

Комісія застосовує це правило за аналогією й до інших ознак, як, наприклад, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

Прогрес толерантності журналістів

В цілому, відмічається прогрес в питанні толерантності журналістів до дискримінованих груп в Україні, а саме ЛГБТІК-спільноти.

Це підтверджується дослідженням ІМІ за 2021 рік, згідно якого:

• тільки у 5,2% проаналізованих матеріалів щодо ЛГБТІК була присутня некоректна термінологія;
• лише 1,9% проаналізованих матеріалів мали мову ворожнечі щодо ЛГБТІК.

Однак, лише 2,4% матеріалів про ЛГБТІК-спільноту були конструктивними. Це означає, що журналісти не просто готували фактологічні матеріали, але водночас намагалися аудиторії подати ширший контекст.

Раніше Комісія з журналістської етики неодноразово робила заяви та розглядала рішення, які стосувалися проявів гомофобії в українських медіа.

Наприклад, «Заява Комісії з журналістської етики щодо висвітлення журналістами і редакціями чутливих тем» 2019 року, яка стосувалася матеріалу під назвою «Парад педерастов в Славянске: ответ городского совета», опублікованого в розділі «Новости Славянска» онлайн-видання «Карачун».  

Крім того, Заява «Журналісти порушили етичні принципи під час поширення “сенсаційних” заяв (на прикладі висловлювань Патріарха Філарета)». Справа стосувалася початку пандемії Covid-19 в Україні, коли українські медіа поширили новину, зроблену на основі інтерв’ю Патріарха Філарета «4 каналу», який, зазначив, що пандемія коронавірусу начеб-то виникла та поширюється «через одностатеві шлюби».

Репортажі та історії про ЛГБТІК-військових на тлі війни

З початком повномасштабного вторгнення Росії, українські медіа перебувають в напруженому робочому режимі, наживо висвітлюючи російську воєнну агресію в Україні.

Важливе місце в загальній рамці посіли репортажі та історії про ЛГБТІК-військових, які стали до лав ЗСУ, а також необхідності прийняття цивільного партнерства в Україні.

Зокрема, можна відзначити такі матеріали:

•  «Заборона» «Завтра мене може прибити ракетою. Я не хочу ховатися». Дві історії ЛГБТ-військових, які боронять Україну»;
•  «TheVillage» «Навіщо військовим дружній ЛГБТ-підрозділ? Розповідає гей-ветеран»;
•  «Рубрика» «Як українські ЛГБТ+ військові завдають удару кремлю»;
•  «Ліга» «Бійця захейтили за те, що він – гей. Пояснюємо, чому узаконення ЛГБТ-пар важливе у війну»;
• Відео-сюжет «DW Ukrainian» «ЛГБТ-шлюби в Україні: легалізацію пришвидшить війна?»; та онлайн-стаття «Чи посприяє війна легалізації одностатевих шлюбів»;
•  «Букви» «Як би це жахливо не звучало, але Україна проходить свої процеси еволюційні», – представник ЛГБТ із ЗСУ про наслідки війни та її вплив на суспільство»
•  «ВВС Україна» «Мій наречений - військовий і у нього є коханий. Але я мушу вийти за нього»;
•  «Бабель» «Інколи треба прикрутити свого анархіста, щоб система запрацювала». Квір-активістка та бійчиня ЗСУ Анна Зяблікова — про ставлення іноземців до війни, про Київ та «батальйон Маркуса»;
• «Радіо Свобода» «Вийти заміж за гея: чому киянка одружується із другом-геєм, який служить у ЗСУ»;
• «6262.Сайт міста Слов’янська» «Чому гомофобія - це росія, і що таке квір-націоналізм - подкаст із геєм-активістом»;
• «Громадське радіо» «Зараз гомофобія в армії непопулярна і не толерується — Лапіна» та багато інших. 

У травні 2022 року опитування КМІС показало, що українці почали краще ставитись до ЛГБТІК-спільноти за останні 6 років. Крім того, українці переважно підтримують рівні права ЛГБТІК та гетеросексуальних людей. Такі результати соціологічного опитування Національного демократичного інституту, проведеного 2-9 серпня 2022 року.

Можна спрогнозувати, що увага до тематики прав для ЛГБТІК-спільноти, буде тільки зростати в українських медіа.

Рекомендації при висвітленні досвіду ЛГБТІК-спільноти під час війни.

Медіа є не тільки дзеркалом суспільства, вони також мають величезний потенціал для здійснення соціальних змін.

Саме тому журналістам і журналісткам важливо:

1. Розвінчувати дискримінаційні стереотипи в своєму контенті через надання ЛГБТІК-спільноті можливості для самовираження й досягнення відповідного ставлення.
2. Пам’ятати, що ЛГБТІК-спільнота є частиною вразливої групи та потребує додаткової підтримки і видимості. З іншого боку, геї та лесбійки є невід’ємною частиною українського суспільства та боронять Україну, як в лавах ЗСУ, так і в тилу.
3. Змінювати кут подачі матеріалів так, щоби не маргіналізувати досвід ЛГБТІК-людей. Якщо ви хочете розповісти про досвід гея чи лесбійки в ЗСУ – вони можуть стати частиною загального матеріалу, замість публікації окремої статті. Це дасть змогу читачу зрозуміти, що ЛГБТІК-спільнота не вимагає особливої уваги до себе, але потребує рівного ставлення. 
4. Не забувати висвітлювати різні досвіди ЛГБТІК-спільноти. Найчастіше в медіа, приділяється увага геям, лесбійкам і трансгендрним людям. Натомість менше матеріалів про бісексуальних, квір, та інтерсекс-людей.
5. Послуговуватися коректною термінологією в своїх матеріалах. Як-от:

- «геї та лесбійки» або «гомосексуальні люди», замість «гомосексуаліст» (застарілий термін радянських часів);

- «трансгендерна жінка», «трансгендерний чоловік», «трансгендерна людина» замість дискримінаційних «транс», «трансвестит»;

- «здійснити трансгендерний перехід», замість «змінити стать» чи «корекція статі» та інші.

6.  Залучати правозахисні ЛГБТІК-організації коментувати складнощі, з якими стикається спільнота. Оскільки досвід окремих людей може відрізнятися. Правозахисники ж можуть показати загальне становище прав і можливостей. Наприклад, такі організації як: ГО «Інсайт», ГО «Наш світ», ГО «Точка опори ЮА», ГО «Когорта», ГО «Гендер Зед», ГО «КиївПрайд», ГО «Gender Stream», Харківська жіноче об’єднання «Сфера», Асоціація «ЛГБТ «Ліга», ГО «Альянс.Глобал» та інші.  
7. Звертатися за порадою чи роз’ясненням до Комісії з журналістської етики на Гарячу лінію з питань етики і стандартів для журналістів. Її мета – допомагати попереджати помилки та робити матеріали якіснішими на етапі підготовки до публікації. КЖЕ готова запропонувати власну експертизу та юридичну допомогу медіаюриста.

Єлизавета Кузьменко, членкиня Комісії з журналістської етики, голова ГО «Жінки в медіа»

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства