Спровоковане "Дождьом"
Я давно спостерігаю, як у нас формуєься симпатія/антипатія та довіра/недовіра до медіа не за тим, наскільки якісно воно перевіряє та подає інформацію, а просто "подобається/не подобається". Це зрозуміло: зараз війна, у всіх оголені нерви, але це може стати пасткою.
Мені як українці, звісно, приємно, коли телеведучий в іншій країні виходить в ефір з синьо-жовтим значком чи стрічечкою. Але мені як медіафахівцю куди важливіше, щоб ці телеведучі подавали перевірену інформацію і розуміли бекграунд.
Там, де є професіоналізм, факти говорять самі за себе, для цього не треба бути "за Україну" чи "проти Путіна". Будь-яке відео з деокупованих міст і сіл розкаже про цю війну стільки, що годі описати словами. Грамотно підібраний експерт пояснить, чому прикручена батарея в Мюнхені - порівняно мала ціна за відмову від російського газового шантажу. І тоді, можливо, аудиторія цих іноземних каналів сама начепить жово-блакитну срічечку і піде на демонстрацію, вимагаючи від свого уряду ембарго на ціни на нафту і розслідування військових злочинів в Росії.
Тепер про "Дождь".
Мені як українці "Дождь" як телеканал взагалі не потрібен, в мене інші джерела інформації. Я його і не обожнюю, і не ненавиджу, я до нього як до медіа ставлюся приблизно ніяк - просто ому, що я - не його аудиторія. Як у фахівця, в мене регулярно виникають питання.
Мені як медіафахівцю глибоко фіолетово, що там думають про Україну, українців, війну (чи "спецоперацию"?), Путіна тощо його ведучі і редактори. Це не має бути індульгенцією при непрофесіоналізмі. Тому що професіоналізм каналу визначається не тим, як часто його ведучі кажуть "нет войне" чи чіпляють якусь стрічечку, або ж провадяь якісь кампанії з допомоги чи порятунку.
Я не орієнтуюся на особисті погляди журналіста, коли він/вона в ефірі робить відверту фігню. Я не хочу, щоб особиста позиція була індульгенцією від фігні в професійному полі.
Професіоналізм визначається наявністю стандартів та їх дотриманням.
Якщо в медіа є стандарти, не виникає питань, як називати армію - чи "армія Росії", чи "наша армія". Немає питань, чи проводити якісь кампанії на її підтримку, чи ні. І мапа Росії завжди одна і та сама. І війна - це війна (бо це - професіоналізм: просто називати речі своїми іменами).
Не кажіть, кого ви там підтримували - просто будьте професіоналами. Цього було б достатньо.
Не треба нас підтримувати, вболівати, співчувати - просто робіть свою роботу. Задекларуйте свої принципи, опублікуйте редакційну політику і працюйте по стандартах - своїх, власних.
Якщо медіа є офіційним гравцем на медіаринку - воно дотримуєься законів тієї держави, де воно зареєстроване. Якщо Дождь вирішив стати латиським медіа - де був переклад на латиську мову? Це що, так складно - дотримуватися законів країни, яка надала притулок і право на роботу в ЄС? А в Німеччині було б так само? Якщо ні - то в чому різниця? Радянська окупація лишилася в минулому.
Я не розумію агрументів "зачем они закрыли Дождь, он же был за Украину". Повторюся: "за Украину" - це поняття розмите, і воно не лежить в професійній площині медіа. В професійній площині лежить поняття стандартів, правил професії і законів країни, де медіа зареєстроване і оперує. Це так працює по всьому світу, і я не розумію, чому в кейсі "Дождя" люди очікують так багато винятків.
Я не хочу, щоб ми оцінювали якість медіа за принципом "свій-чужий". NYT чи WP не завжди пишуть те, що апріорі подобається нам як українцям, але інколи ця гірка пилюля корисна. Або ж запускає механізм цивілізованої суперечки, і це ще корисніше.
Я не хочу, щоб ми мислили категоріями "ось це медіа порушило правила, але вони там за Україну, то їм можна". Якого б медіа це не стосувалося. А особливо тих іноземних медіа, які не мають, як видно, чіткої редакційної політики і стандартів.
Тому всі ображені на закриття "Дождя" можуть поставити собі кілька простих питань:
- чи все так однозначно в нашій редакційній політиці?
- чи міняється ця політика залежно від нашого місця розташування?
- чи показали б ми карту Росії з Кримом, якби ми були зареєстровані в Америці?
- чи порушили б ми мовне законодавсво, якби ми були зареєстровані в Німеччині?
- чи сказали б ми про "оснащение нашей армии", якби ми мовили з України?
При сталих стандартах редакційний текст не повинен залежати від того, озвучують його з Риги чи з бомбосховища у Києві.
Тому у мене особисто немає моральної дилеми, як ставитися до яких медіа. Професіоналізм медіа - це все-таки не філософська категорія, а цілком вимірювана. Вона має критерії. У вас же немає моральної дилеми, як ставитися до лікаря, який вас неправильно лікував, зате людина він начебто славна? Ну от.
Ніна Кур'ята
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама