«Маршрут Бенксі» на Київщині: про що говорять чорно-білі малюнки
Укрінформ побував на семи локаціях, де скандально відома зірка стріт-арту створив свої роботи, що оцінюються в мільйони доларів. Щоб побачити, як вони поєднуються з середовищем навколо і про що говорять. Адже, за концепцією автора, малюнки працюють у тому просторі, в якому створені.
Розповідаємо про графіті в тій послідовності, яку навів Бенксі у своєму відео, опублікованому на його сторінці в Інстаграмі. У ній яскраво простежується відтворення хронології російсько-української війни.
Перша точка маршруту – зруйнований будинок на вулиці Садовій, 21 у Горенці. Це за 30 кілометрів від центру Києва. З перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну населений пункт опинився під обстрілами загарбників. Ті зруйнували майже 77% території села.
Будинок, на внутрішній стіні якого Бенксі намалював бородатого чоловіка, що спокійно приймає ванну, розташовується неподалік траси.
…Був ранок суботи, дорогою до локації бачимо людей із квітами. На думку відразу спадає, що, ймовірно, десь відбуватиметься церемонія прощання. Підходимо до будинку і розуміємо, що вона буде саме біля нього. На прапорі у вікні квартири на першому поверсі написано: тут жив оборонець України, який загинув, захищаючи її незалежність. 47-річний Віталій Колісник отримав поранення, несумісні з життям, під час оборони Бахмута на Донеччині.
Попрощатися з героєм прийшли десятки людей, які зустріли його живим коридором на колінах. Серед них – і пані Світлана. Від її квартири на останньому, п’ятому поверсі залишилося кілька стін.
«Ось тут була ванна, а там – кухня», – рівним голосом говорить жінка. На графіті всесвітньо відомого художника, намальоване на першому поверсі, на стіні кімнати її сусідів, уваги, здається, і не звертає – всі думки там, у довоєнному житті. В будинок вона з родиною заселилася на початку 80-х років, відразу як його спорудили. Виховувала тут дітей, працювала на місцевому заводі. А 7 березня 2022 року сюди влучила російська авіабомба. Пані Світлана встигла виїхати за пару днів до цього. Зараз винаймає житло в Києві.
Та у будинку, посеред якого зараз зіяє величезна діра, продовжують жити люди. З вікна квартири в під’їзді поруч іде дим – так тут намагаються зігрітися. Адже в будівлі немає води, опалення та світла. Яка доля чекає на її дім, пані Світлана не знає – мешканцям місцева влада про це ще не сповістила.
Чоловік же на графіті спокійно приймає ванну. Він теж із мирного часу, вирішив перепочити після непростого дня, гарненько потерти собі спину. Жодної підлості від сусідів, країни-агресорки, не чекає і злих думок не має. Живе у своєму домі своїми побутовими справами.
На момент знімання малюнок Бенксі в Горенці місцева влада вже обрамила рамкою з оргсклом – щоб захистити від опадів. А вони цьоріч на Київщині не забарилися – вже в листопаді намело снігу, під ногами – рідке місиво. Воно видає характерні звуки під ногами учасників поховальної процесії, які проводжають труну з тілом захисника України під «Пливе кача». У цей двір він більше не повернеться ніколи…
Із довоєнного життя і жінка на графіті Бенксі у Гостомелі. Її повномасштабне вторгнення заскочило зненацька, про що свідчать халат та бігуді на голові. Але українка готова гасити пожежу, що виникла через збройну агресію росії – наділа протигаз, а в руках впевнено тримає вогнегасник. Для створення роботи британський художник використав приставлений до стіни стілець – саме він слугує жінці за опору. Хитка, та все ж допомагає триматися.
Малюнок художник створив на стіні одного з будинків у військовому містечку, що поруч із аеродромом «Антонов». Щоб доїхати сюди, маршрутка зі столичного Академмістечка робить гак, з салону, крім нас, ніхто не виходить. На зупинці зустрічає пес. Хоч і з невеликим острахом, усе ж чекає на смаколик. Обережно бере печиво з руки, кладе на землю і потроху починає пробувати на зуб. Ми ж рушаємо далі.
Навкруги тут все зруйновано вщент, перехожих майже немає. Тільки двоє чоловіків з велосипедами підходять до бювету поруч із будинком №2 на вулиці Проскурівській. «Ну що, є вода?», – питає один іншого. «Є», – констатує той. З крана біжить тоненька цівка.
Військове містечко в Гостомелі росіяни атакували в перший день повномасштабного вторгнення. За аеропорт і селище точилися важкі бої, потім його окупували. Українські збройні сили звільнили Гостомель 2 квітня, разом із іншими населеними пунктами Київщини.
Під час підготовки матеріалу, 2 грудня, "спритники" зрізали зі стіни графіті британського художника в Гостомелі та запакувала за допомогою дерев’яних дощок і поліетилену. Їх затримали правоохоронці. Графіті ж доставили в Бучанське управління поліції, де воно зберігається в кімнаті для речових доказів. Там же і стілець, який був частиною інсталяції. За результатами розслідування буде призначена мистецтвознавча експертиза. Також ведуться консультації щодо зберігання та подальшої долі цього графіті.
Наступні роботи Бенксі уже відтворюють балансування українців в умовах війни. Двічі художник звернувся до образу гімнастки – граційної та водночас витривалої. Перша зображена зі стрічкою в руках та бандажі на шиї на одній із багатоповерхівок Ірпеня.
У дев’ятиповерховому будинку №15 на Гостомельському шосе, на стіні якої оселилася гімнастка, люди більше не живуть. Як і в багатоповерхівках навколо. Тут сліди від масштабних пожеж, влучань боєприпасів. Між спорудами завиває вітер. На цю локацію вже приїжджає більше охочих побачити саме роботу Бенксі.
Пара – чоловік і жінка – поруч із зображенням: фотографують, згадують перші дні вторгнення, як евакуювалися з передмістя Києва. «Ось бачиш, ця дірка яскраво говорить про те, що ховатися в підвалі небезпечно», – говорить жінка своєму супутнику.
Саме отвір від російського снаряда, який влучив в нижню частину будинку, слугує гімнастці Бенксі за опору. У дівчини пошкоджена шия, але незламний дух. Потворну чорну діру вона використовує як основу для балансування на одній нозі, граційно вигнула руку, дивиться вперед.
Друга гімнастка авторства британського вуличного художника робить стійку на руках на уламках бетонних плит, що колись були будинком №353 на вулиці Центральній у Бородянці. Зараз це величезна руїна, проходячи повз яку не помічаєш малюнка Бенксі. «Є там ще та дівчинка?», – говорить до супутниці перехожа поруч із нами. І тільки після цих слів бачиш графіті – між уламками, що нависають над сіро-чорною порожнечею.
Селище зазнало величезних руйнувань під час окупації у березні, особливо дісталося висотній забудові, приватний сектор вцілів більше. Авіабомба росіян, що влучила в цю дев’ятиповерхівку навпроти центральної площі та славнозвісного простреленого пам’ятника Тарасу Шевченку, поховала під завалами десятки людей. І гімнастка, виконуючи свою вправу, ніби дивиться вниз, туди, де в підвалах від російських снарядів ховалися мирні місцеві мешканці.
Зараз тут пустий двір, за час знімання пройшли тільки двоє людей із собакою. Хоча загалом життя у Бородянці нині може здатися схожим на «довоєнне»: на центральній вулиці чимало перехожих, працюють магазинчики. Але тільки якщо заплющити очі й не дивиться на будинки обабіч дороги. У дворі, який залишився сам-на-сам із сніговими кучугурами і обледенілими тротуарами, порожній дитячий майданчик. Але життя навколо все ж вирує – пташине. На деревах під будинком якось особливо багато синиць.
Ще два графіті Бенксі розташовані у Києві. Одне – в самому серці столиці, на розі алеї Героїв Небесної Сотні та Хрещатика, поруч із Майданом Незалежності.
Це зображення двох дітей, хлопчика та дівчинки, за гойдалку яким слугує протитанковий «їжак». Щоправда, за кілька днів після створення хтось прибрав його – ймовірно, в процесі складання таких символів війни до купи. Бо ж люблять українці ґаздувати. Тоді ще не було інформації про те, хто автор цього малюнка. Пізніше «їжака» на місце спробували повернути, але не того, без чорних намальованих на ньому смужок – частини графіті. І вже з другої спроби біля дітей з’явився саме той, автентичний, протитанковий засіб.
У цій роботі увага, очевидно, звернена на майбутнє України – дітей, за чиє вільне життя точиться боротьба. І водночас показано, яким є щоденне життя найменших під час збройного протистояння, коли за іграшки слугують артефакти війни.
Після того, як Бенксі опублікував на своїй сторінці в Інстаграмі інформацію про те, що сім графіті в України його авторства, біля дітей на специфічній гойдалці почало з’являтися особливо багато охочих зробити фото.
Менше таких біля другого столичного малюнка британця – російської ракетної пускової установки з літерою «Z». Замість ракет у неї – зображення чоловічого статевого органу, яке хтось намалював тут до Бенксі.
Художник же використав його для своєї роботи. Вона теж встигла за цей час пережити метаморфози. Спочатку невідомі домалювали до неї козака, який тримав «боєголовку-пеніс» у презервативі. Потім зображення затерли. Зараз графіті взяли в рамку з оргсклом, щоб захистити.
У Бородянці, яка постраждала чи не найбільше з усіх населених пунктів на Київщині, Бенксі створив ще одне графіті. Цього разу «полотном» стала стіна зруйнованої котельні дитсадка «Буратіно» на тій же Центральній, але на початку вулиці. Багатоповерхівки тут першими прийняли на себе удар росіян. З сусіднього будинку – відома вціліла шафка з півником, що стала експонатом музею.
Споруди, що колись були оселями українців, у цьому місці формують своєрідне кільце. У дворі на дереві досі висить новорічна гірлянда, ймовірно, залишилася ще з минулого сезону, який завершився повномасштабним вторгненням рф. Із вікна без скла з поривами вітру намагається вирватися жовта штора. Але продовжує триматися на своєму місці.
На графіті у цьому дворі зображений хлопчик, який перемагає у двобої дорослого дзюдоїста. Відомо, що володимир путін захоплюється цим різновидом боротьби. І армію країни-агресорки рф називали другою у світі. Україна, здавалося багатьом у світі, не має шансів прийняти бій і витримати його. Натомість українці вирішили інакше: дали гідну відсіч російським загарбникам і продовжують на полі бою відвойовувати у ворога свої території.
Цим посланням Бенксі ніби дає зрозуміти, що перемога – за Україною. У це вірить художник, у творах якого зашифровані головні вимоги – мир, справедливість і свобода. І це українці щодня доводять світові, показуючи, що таке звитяга і воля, яка пульсує в серці.
Світлана Горська, Київ – Горенка – Ірпінь – Гостомель – Бородянка – Київ
Фото: Олександра Бутова, Укрінформ
