Плани кремля знищити українську мову провалилися

Тож плани російських воєнних злочинців, з якими вони прийшли на нашу землю, провалилися.

Не позичаючи очей у Сірка, скажемо відверто: уся серйозність ставлення українців до сили головного ідентифікатора нації – мови рідної землі -  остаточно й усвідомлено прийшла з початком широкомасштабної війни, адже стала одним із головних маркерів «свій-чужий».

Однак цьому сприяла і колосальна робота всередині країни.

16 липня 2022 року минуло три роки Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який став одним із найголовніших документів у нашій історії, а його імплементація дала колосальні результати. Вперше за роки незалежності українська почала переважати в усіх сферах: обслуговуванні, культурі, освіті, у транспорті та навіть у побуті.  

Росія сподівалась на те, що їй вдасться зламати українців. Проте такий тиск ще більше зміцнив і згуртував до спротиву. Такого масового переходу на українську, тотального внутрішнього переродження, потреби відчути себе єдиним цілим з рідною країною не було за всю нашу історію.

Саме тому стрімко зріс попит на фахову допомогу в питаннях опанування та удосконалення володіння українською. По всій країні з ініціативи місцевої влади, окремих навчальних закладів, бібліотек, волонтерів відкрито близько 350 майданчиків для опанування державної мови.

Важливим кроком на шляху утвердження й популяризації української мови стало ухвалення обласних, міських, селищних програм із розвитку державної мови, які визначають стратегію і динаміку її розвитку в кожному регіоні, зважаючи на його специфіку. До 15 місцевих програм, ухвалених у 2021 році, цьогоріч додалися ще три обласні (Одеська, Львівська, Закарпатська) та одна міська (Дніпро) програми, а це - додаткові гарантії в популяризації та утвердженні української в усіх сферах суспільного життя. Переконаний, ця робота продовжиться і в наступному році.

В умовах війни, в якій нас хочуть позбавити здорового національного начала, досить суттєвими стали топонімічна деколонізація, революційні зміни в шкільних програмах із зарубіжної літератури та, нарешті, початок очищення від символів колоніального минулого: Катерина, Суворов, Пушкін...

За досить короткий період вдалося не лише зміцнити статус української мови як державної, а й популяризувати її у світі, про що свідчить, зокрема, одноголосне рішення про надання Україні статусу асоційованого члена Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL) у березні цього року та наша тісна співпраця з колегами - дослідниками і захисниками мов країн-членів ЄС - упродовж всього року.

Отже, боротьба за мову триває.

І ми, незважаючи на посади чи ранги, притягаємо до адміністративної відповідальності тих, хто замість бути прикладом іншим порушує Закон про державну мову, адже маємо берегти нашу мову так само, як і вона береже нашу державність та міцно тримає кордони.

Як би не намагалась агресивна, потворна путінська москва стерти нас, нашу ідентичність, національну свідомість, нічого в неї не вийде. Бо наше коріння - глибоке й міцне, наш дух - героїчний, а українською мовою просякнутий увесь наш простір, - відібрати це ні пострілом у груди, ні ракетним терором неможливо.