Песик Ізюм та котик Бахмут

У кожної тварини, яка потрапляє у центр захисту, своя невесела історія. Тут лікують їхні фізичні та психологічні травми, шукають їм нових господарів або повертають, уже вакцинованих та стерилізованих, у середовище, до якого вони звикли.

Якісь із понад 30 собак, що зараз тимчасово перебувають у житомирському центрі захисту тварин, жили на вулиці. Когось лишили господарі, виїжджаючи з міста на початку повномасштабної війни. Деякі пережили обстріли та голод. Покинуті та зраджені, тут вони знову вчаться довіряти людям.

Від початку повномасштабної війни мешканцями центру, який уже шість років допомагає тваринам у Житомирі, стали “переселенці” з інших міст. Серед тих, хто опинився тут, собаки з Бородянки, коти з Кремінної та інші тварини, які втратили дім. Періодично їх привозять сюди прямісінько з фронту військовослужбовці, бо ЗСУ нікого не залишають у біді.

ПІД ПРОВОДОМ ГЕНДИРЕКТОРА ПЕЧЕНЬКИ

Директорка комунального підприємства «Центр захисту тварин» Олександра Мельник зустрічає мене у супроводі чотирилапої «охорони». Мене зацікавлено розглядають троє собак – Печенька, Чака та Пуля. Печенька, демонструючи свою дружелюбність, одразу лягає на спину біля моїх ніг.

- Це вона так просить, аби ви її погладили. Погладьте. Печенька – це наш гендиректор. Вона у нас давно, підібрали ще до створення підприємства. Її переїхало авто. Ми тоді провели операцію, довелося заново вчити її ходити. Разом із волонтерками по черзі брали собаку додому. Потім її перевезли сюди. Печенька в нас найбільш соціалізована, присутня під час усіх наших справ, – розповідає Олександра.

Чаку працівники центру відловили після того, як надійшла заявка, що вона покусала людей. Собака дуже спокійна. Після знайомства вона вмощується біля одного з вольєрів і милується заходом сонця. А Пулю сюди підкинули разом із братиком.

Директорка центру пропонує зайти в будівлю, за нами прожогом вбігає Печенька. “Гендиректорка” прямує в кабінет адміністрації й вмощується біля однієї з працівниць.

Із початку повномасштабної війни Олександра Мельник пів року жила на роботі, бо хвилювалася за тварин. Зараз у центрі тимчасово перебуває 35 собак.

- Основна мета нашої діяльності формулюється як “регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами стерилізації”. Ми їх відловлюємо, стерилізуємо, вакцинуємо і повертаємо. Ця робота фінансується з міського бюджету. За 6 років простерилізували майже 6 тисяч котів та собак. Надаємо також ветеринарні послуги домашнім тваринам, а ще укладаємо договори з територіальними громадами, яким теж допомагаємо регулювати чисельність нічийних собак та котів. У день проводимо в середньому 10-12 операцій, більшість з яких – безпритульним тваринам. За минулий рік через нас пройшло майже 1,5 тис. чотирилапих. Близько 30 тварин, 10 з яких з інвалідністю, центр відправив за кордон, – розповідає директорка.

За її словами, із початку повномасштабної війни на вулицях побільшало покинутих звірят. Ними стали колишні домашні улюбленці, яких люди просто викинули. Саме таким хатнім котам і собакам найважче вижити в місті.

Олександра показує кабінети, в яких лікують тварин. Усім, хто сюди потрапляє, роблять загальний та біохімічний аналіз крові. Олександра зазначає, що домашнім тваринам такі аналізи теж варто періодично проходити, аби вчасно діагностувати хвороби.

ВРЯТОВАНІ З ПЕКЛА БОРОДЯНКИ

Частина вольєрів, у яких перебувають тварини, розташовані в приміщенні, а деякі надворі. Разом із директоркою прямуємо до вольєрів, де живуть п’ятеро евакуйованих із Бородянки собак. Їх разом із майже 500 іншими на початку окупації залишили у вольєрах тамтешнього притулку без їжі та води. Врятовані Фінік, Брюс, Олівер, Піт та Пуся реагують на мене гавкотом, але з часом трохи заспокоюються.

- Мене дуже сколихнула бородянська історія. П’ятьох собак прийняли ми. Вони були виснажені не так фізично, як психічно. Наскільки я розумію, психологічні травми в них з’явилися ще до окупації. Собаки постійно сиділи у вольєрі, як у в’язниці, їх не вигулювали, ними не займалися. Плюс далася взнаки окупація. Ми залучили на волонтерських засадах кінолога-зоопсихолога і почали ними займатися по кілька разів на день. Вони вже трохи їдять з рук, із двома навіть гуляємо, – ділиться історією бородянських переселенців Олександра.

Далі співрозмовниця просить зачекати – і за кілька хвилин виходить із грайливим чорно-білим песиком. Це Ізюмчик, якого влітку врятували військові. Вони знайшли його в одній із хат розбомбленого села Долина на Донеччині. Собака сидів у тумбочці, контужений, з конвульсіями. Першу допомогу йому надали у Києві, а потім привезли в житомирський центр захисту тварин. Упродовж кількох тижнів песик просто лежав і спав, а зараз любить гуляти на повідку. Попереду в Ізюма нові пригоди, адже йому вже знайшли господаря за кордоном і виготовили всі необхідні для виїзду з України документи. Треба лише знайти перевізника, який доставить собаку до нового дому.

МУРКОТЛИВІ БАХМУТ, СОЛЕДАР, КРЕМІННА ТА ЧОРНОБАЇВКА

Серед мешканців центру – і руденька собачка Нора. Вона дуже спокійна та лагідна. Її разом із братиком підкинули військовим на Житомирщині. Братик помер, а вона важко перехворіла ентеритом. Захисники привезли її в Центр на лікування, але домовилися, що обов’язково заберуть назад. Зараз Нору вже вилікували, а згодом вакцинують та стерилізують.

Олександра пригадує, що недавно військові привезли з Кремінної чотирьох котів:

- Ті ж самі військові, які привезли нам Ізюмчика, забрали з Кремінної з собою на ротацію 11 котів. Більшості з них знайшли нові домівки, а цим чотирьом не встигли. Ці військові, коли просуваються, – забирають котів, привозять і прилаштовують. На їхньому рахунку таких уже кілька десятків. Ті четверо котів пробули у центрі близько тижня, ми провели їм усі необхідні процедури, а після оголошення, що вони шукають господарів, усіх розібрали миттєво.

До речі, котів-переселенців у центрі назвали символічно – Бахмут, Соледар, Кремінна та Чорнобаївка. Директорка центру ділиться, що до неї досі телефонують житомиряни, запитуючи, чи немає знову котів. Олександра з невеселою посмішкою каже, що вони точно ще будуть.

У центрі захисту тварин добре знають характер та звички кожного підопічного, тож легко можуть підібрати всім охочим вірного друга, який чекає на свого господаря.

Ірина Чириця, Житомир
Фото автора, Олександри Мельник та Житомирської міської ради