Справжні та несправжні психологи: як обрати допомогу, а не проблему

За останні пару тижнів ми побачили запеклу дискусію щодо того, як відрізнити справжнього психолога від несправжнього. Що ж, дискусія достойна уваги, бо питання довіри, як і професіоналізму – насправді важливі. Тож давайте підійдемо до розмови відповідально – і послухаємо професіоналів.

Цей матеріал – розмова з Валерією Палій, кандидаткою психологічних наук, президенткою Національної психологічної асоціації, та Оленою Нагорною, військовою психологинею. Ми говоримо про вагу та важливість як належних паперів, так і таланту, про комфортність відносин і про незручні запитання, які не треба соромитися ставити. Врешті-решт, у нашому суспільстві існує велика недовіра до психологів. Цей аспект – роль медіа у формуванні довіри чи недовіри до цілої професії – ми теж не можемо скидати з рахунків, але у цьому матеріалі обговорювати не будемо. Бо це вже інша історія, як то кажуть.

Тож почнемо з питання про те, чим важливі «папери» психолога, такі як диплом про фахову освіту, різноманітні грамоти та відзнаки, досвід та навички врешті-решт. Тобто про здобуте власною працею і визнане професійною спільнотою. І водночас про особисті риси – талант, жвавий та допитливий мозок. Те, що від природи, від тата із мамою.

ТОЛКОВИЙ ПСИХОЛОГ – ЦЕ В ПЕРШУ ЧЕРГУ ЩО: ТАЛАНТ, ЖВАВИЙ МОЗОК, ДОКУМЕНТИ ПРО ОСВІТУ?

Валерія Палій стверджує, що тільки природних даних недостатньо, але вони можуть бути хорошою передумовою. А от якісна теоретична підготовка дає спеціалісту розуміння базових дисциплін, які є визначальними у роботі. Наприклад, анатомії центральної нервової системи, психофармакології, патопсихології та інших. Без цих дисциплін фахівець не може бути якісним клініцистом і може помилятися, невірно діагностувати проблеми свого клієнта, і навіть піддавати ризику життя і майбутнє останнього.

Насправді бути психологом – це не просто слухати, давати поради і займати експертну позицію, і це не про чутливість як рису. Бути психологом – це знати основи будови тіла і мозку, мати розуміння вікових особливостей розвитку, орієнтуватися в симптомах і синдромах психічних розладів. Також це і майстерне використання психодіагностичних інструментів. Це все вчать в університетах. Базові речі протягом перших 4 років бакалаврату, а вже більш чітко спеціалізують в магістратурі, в залежності від подальших професійних планів. Важливо пам’ятати, що на робочому місці щодня психолог приймає важливі рішення, а тому для нього чи неї дуже важливо мати хорошу підготовку.

Її думку підтримує і Олена Нагорна. Вона каже, що для того, щоб бути ефективним психологом, потрібно отримати освіту державного зразка. І постійно вдосконалювати професійні навички, в тому числі, і відповідно вимог фахових спільнот з європейською або міжнародною акредитацію. Іншими словами, фахівець має пройти два таких пильних перехресних контролі. З одного боку, має бути базова структурована освіта, підтверджена державою, з іншого – кваліфікація, підтверджена професійними спілками..

До речі, в законодавстві України поки що немає вимоги щодо наявності у психолога кваліфікаційного рівня в тому чи іншому напрямку психології. Але для клієнта наявність сертифікату дає гарантію якісної терапії і захищеність від неетичної поведінки. Наприклад, у манікюрному салоні фахівчині завжди вішають на стіну дипломи про проходження курсів підвищення кваліфікації (хоча це також необов’язково). Тож не треба дозволяти копирсатися у наших мізках і людям без підтвердження наявності у них відповідних знань та кваліфікації.

Звісно, талант, здібності, особистісні характеристики, життєвий досвід, вміння цей досвід опрацьовувати, навички і здібності до комунікацій з людьми, розвинута емпатія – все це робить деяких фахівців більш ефективними. Але мати право називатися психологом і психотерапевтом можна тільки тоді, коли суспільство і наукова спільнота мають підтвердження, що ця людина отримала систематизовані науково доведені фахові знання. А розвивати здібності потрібно завжди – саме це і робить фахівця професіоналом.

ЯКІ «ДИПЛОМИ» – ВАГОМІШІ?

Перш за все, звернімо увагу на той момент, що психолог має вищу гуманітарну освіту за напрямом “Психологія”. Тож підтвердженням кваліфікації є диплом державного зразка за спеціальністю “053 Психологія” – не курси, не онлайн проєкти, а саме університетська освіта, – наголошує Валерія Палій. – Також в Україні випускають і лікарів-психологів – тобто фахівців, які мають вищу медичну освіту – втім їх не так багато, як психологів з гуманітарною освітою.

Щодо самих ВИШів, то в межах України роботодавці цінують випускників Українського католицького університету, Києво-Могилянської академії, Національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету ім. В.Н. Каразіна та деяких інших.

Щодо післядипломного навчання спеціаліста, то воно є дуже важливим, але його специфіка може відрізнятися від сфери роботи фахівця. Післядипломною освітою ми називаємо підвищення кваліфікації. Наприклад, за багатьма міжнародними нормами психологи опановують навчання у доказових методах психотерапії чи психологічних інтервенцій. Як правило, такі навчання проводяться фаховими професійними об’єднаннями в Україні і за її межами. Вони тривають від 1 до 5 років (в більшості випадків 3-5) і передбачають здобуття додаткових практичних і теоретичних навичок, проходження власного досвіду психотерапії чи клієнтського досвіду, і перші кроки роботи під супервізією (професійним наставництвом). Фахівець, який, скажімо, займається виключно психодіагностикою, може здобувати додаткову освіту в роботі з конкретними методами оцінки. Таке навчання менш тривале. Але важливо розуміти, що справжні фахівці-психологи багато навчаються після університету, тому що це дозволяє їм працювати ефективно та за високими стандартами.

Втім зверніть увагу, що професія психолог передбачає безперервну освіту, тобто фахові психологи постійно мають відвідувати різні післядипломні навчання, тренінги, лекції, курси. Чому це важливо? На таких заходах фахівці знайомляться з новими підходами та останніми дослідженнями, мають власний клієнтський досвід, спілкуються з однодумцями та розширюють власний професійний світогляд. В нашій професії прийнято вважати, що як тільки ти ізолюєшся від інших і перестаєш вчитися – ти або стаєш непрофпридатним, або маєш інші проблеми. Це погано для нашої роботи. А за вимогами Європейського сертифікату з психології EuroPsy, який діє в 25 країнах Європи (і в Україні також), мінімальна вимога до підвищення кваліфікації за рік для психолога складає 40 годин додаткових навчань.

ЯК ПЕРЕВІРИТИ ОСВІТУ ВАШОГО ПСИХОЛОГА?

Клієнт може сміливо запитати психолога про диплом державного зразка (бажано рівня вищої освіти бакалавр та магістр), а також попросити документи про додаткову освіту в конкретному методі психотерапії чи підході – наголошує Валерія Палій. – Всі українські дипломи, видані після 2000 року відображаються в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО). Тож попросіть фото диплому вашого психолога та перевірте чи є він в ЄДЕБО.

Якщо ж ви хочете перевірити післядипломне навчання спеціаліста, скажімо чи він навчався травматерапії, – зверніться в Асоціацію, чи установу, яка навчала. Також бажано мати копію чи вихідні дані документа, який підтверджує навчання там.

Щодо “чорних реєстрів” Валерії Палій невідомо нічого, а от реєстри власних членів чи акредитованих спеціалістів часто можуть вести професійні спільноти. Наприклад, Національна психологічна асоціація, до якої входить близько 1600 українських психологів, має власний реєстр членів. Однією з основних умов членства в фаховому об’єднанні є базова психологічна освіта. Там перевіряють документи кожного свого члена через відкриті бази, і таким чином допомагають верифікувати дипломи для тих, кому це може бути актуальним.

Олена Нагорна додає важливий наголос: дуже важливо розуміти, хто видав сертифікат, де саме була отримана освіта. Якщо це інституція, яка не несе жодної відповідальності за знання, які вона розповсюджує, такий псевдо-документ не буде означати високого фахового рівня спеціаліста.

Тож можна виділити три базові умови, які здатні суттєво мінімізувати ризики, – підсумовує Валерія Палій.

1. Диплом державного зразка про вищу освіту в сфері психології. Запитати диплом і проглянути його – це ваше право. В ньому має бути зазначений рік навчання, заклад вищої освіти, спеціальність. Якщо спеціаліст відшучується, знаходить приводи, щоб не показати документ, звинувачує вас у надмірній підозрілості тощо – це непрофесійно.

2. Наявність післядипломної освіти. Яка проводиться фаховими професійними об’єднаннями і передбачає здобуття додаткових практичних і теоретичних навичок, проходження власного досвіду психотерапії чи клієнтського досвіду, і перші кроки роботи під супервізією (професійним наставництвом).

3. Членство у професійних спільнотах. Великі фахові спільноти мають Етичні кодекси і можуть надавати консультації щодо етичної діяльності своїм членам, або порушувати розгляд скарг проти них, якщо на їх діяльність надходять скарги.

А ще важливо врахувати і певні необхідні внутрішні правила взаємодії, вони наступні.

А. Робота з фахівцем має свою рамку: тривалість, формат, місце, періодичність, вартість.

Б. Фахівець повинен гарантувати сталі і прозорі для вас умови.

В. У вас не повинно бути жодних додаткових стосунків з фахівцем – флірт, дружба, спільні бізнес справи, романтичні стосунки. А ще спеціаліст не повинен використовувати те, що може здатися вам емоційними маніпуляціями – недоречно жартувати, знецінювати вас, ігнорувати чи «карати» за погану поведінку (наприклад уникати чи скасовувати зустрічі без зрозумілих і об’єктивних підстав).

Ну і пам’ятайте, що психологи не призначають медичних препаратів – вони можуть проводити діагностику, консультування, реабілітацію та корекцію, а також психотерапію за умови наявності додаткового навчання в окремих напрямках і методах.

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ – ЦЕ ТЕ, ЩО ВІДРІЗНЯЄ КОЖНОГО КЛАСНОГО ФАХІВЦЯ

Абсолютно універсальних людей не буває. Це неможливо в жодній професії. Тому фахівець у царині психології обирає для себе спеціалізацію, розвиває конкретні знання і навички, а також окреслює межі власної компетентності.

Олена Нагорна наголошує: Популярний психолог – це просто тренд. Кожна людина має обрати для себе того фахівця, з яким вона зможе рухатися вперед і розвиватися. Причому абсолютно нормально в різні періоди життя звертатися до різних фахівців. Зростає людина – змінюються її потреби і вимоги. Формується інший рівень сприйняття світу, самоусвідомлення – і можна змінювати фахівців, з якими людина працює. Або, наприклад, на якісь питання людина буде шукати відповіді в когнітивно-поведінковій терапії. А через деякий час – в екзистенційній або логотерапії. Тому це абсолютно нормально знаходити для себе відповіді у різних людей, за різними напрямками, за допомогою різних методик, але надзвичайно важливо, щоб це була робота з кваліфікованими спеціалістами.

Кожен психолог може протягом своєї фахової кар'єри здобувати різні знання, навички в різних методиках. Чим більшою кількістю методик людина володіє, тим більший набір її інструментів. Але як доводить життя і як показує практика, не можна бути у всіх методиках першим. Тобто необхідно знати інструменти, але бажано володіти повними компетенціями в кількох методиках, якими й володіти майстерно.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДРУЗІВ ТА КОЛЕГ: ВАЖЛИВІ, АЛЕ Є ЩЕ ДЕЩО

Коли ви обираєте психолога, то головне – критичне мислення і відсутність зайвої сором’язливості. Звісно, рекомендації людей, яким ви довіряєте, важливі. Але запитати про фах безпосередньо у спеціаліста – несоромно і відповідально. Адже немає нічого поганого у тому, що ви хочете бути впевненими у кваліфікації людини, якій маєте намір довірити своє психічне здоров’я.

Олена Нагорна наголошує: зараз треба бути дуже уважним, тому що з’явилося багато людей, які вважають, що отримавши психологічну просвіту, яку проводять наші та іноземні фахівці різних рівнів, вже можна бути психологом. Але якщо таке навчання прослухала людина без базової освіти, без опанування механізмів, які при цьому працюють – це ризик для клієнта. Тобто якщо освіта людини, яка називає себе психологом, складається лише з відкритих он-лайн тренінгів, то є ризик що то непрофесійна, або недосконала освіта.

Але знову ж таки, не забуваємо, що психолог і психотерапевт – це різні компетенції. І дуже важливо, щоб фахівець сам міг чітко окреслювати коло своїх компетенцій, і могти перенаправляти до іншого спеціаліста, якщо у певних питаннях він не має знань потрібної глибини.

Обираючи фахівця, переконайтеся в його кваліфікації. Для цього недостатньо лише рекомендацій друзів. Краще запитати самого фахівця: «Як я можу переконатися у вашому рівні кваліфікації? Чи можете ви продемонструвати мені ваші дипломи, сертифікати, або де я можу знайти підтвердження вашої освіти?» Фахівець, професіонал завжди скаже: “Окей, не питання, у мене є такі й такі копії дипломів, сертифікатів”. За необхідності дасть роз’яснення, яка організація їх видала, в який період відбувалось навчання і т.д. Прозорість в комунікації, в тому числі з психологом, надзвичайно важлива.

Валерія Палій нагадує ще й про те, що у кожного з нас власні очікування, і тому рекомендації можуть не спрацювати. Я знаю, що часто побажання можуть бути дуже різні: вік, стать, манера спілкування, метод, почуття гумору. Це нормальні критерії пошуку, бо вам з людиною має бути комфортно. Людина має вас поважати, створювати стабільні умови роботи (час, періодичність, оплата). Не поводити себе дивно, або так, щоб після зустрічі ви почувалися зле. Але в рекомендаціях важливо, щоб той, хто рекомендує, сам мав успішний досвід роботи з таким спеціалістом. І, звичайно, повторюємо мантру: диплом, післядипломна освіта, членство в професійних об’єднаннях.

Звісно, диплом це важлива умова, і може максимально захистити від ризиків, втім це не є 100% гарантією якості. Так буває в усіх професіях. В нашій роботі важлива особистість спеціаліста, його досвід, знання, відкритість світу, готовність зрозуміти. Я завжди раджу перед записом просто подзвонити, або прийти познайомитися на перший прийом. Там ви можете поставити усі питання до спеціаліста щодо освіти, метода, досвіду. Слідкуйте за власними відчуттями. Якщо вас щось насторожує: неготовність відповідати, дивні жарти, дивні звички – не залишайтеся.

Тож підіб’ємо основні підсумки. Вибір психолога – відповідальна справа. І навіть рекомендації друзів можуть не спрацювати, бо у кожного з нас власні очікування. Що ж до «легких шляхів» – різноманітних онлайн консультацій та відеоблогів, це взагалі окрема історія, яка заслуговує на окрему розмову. Але освіта, спеціалізація та підтверджене членство в профільних асоціаціях – перше, що ви маєте перевірити. Друге – особисті відчуття та комфорт у відносинах. Третє – відсутність намагання людини робити те, в чому вона не є фахівцем. Тож ставтеся відповідально до вибору того, кому маєте намір дозволити допомагати вам здобути рівновагу, впевненість та силу йти вперед.

Тетяна Циба

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства