Радісне дитинство попри війну

Нещодавно у Львові активні та відповідальні дорослі з Фінляндії та України відкрили сучасний дитячий майданчик для користування учнями початкових класів – результат ґрунтовної реконструкції занедбаного внутрішнього дворика загальноосвітньої школи №62. Тепер діти зі Львова та переселенці зможуть більш радісно проживати своє дитинство.

Реновація дворика відбулась у рамках ініціативи Joy of Play («Радість гри») – благодійного проєкту для активного розвитку дітей України. Проєкт ініційований сім’єю Хартвалл (Hartwall), власниками львівського готелю «Леополіс».

Рада, що ми, Інститут «Республіка», Активна Громада стали партнерами цього чудового проєкту. Це одне з наших покликаннь – створювати умови для добробуту, розвитку громад. А коли цей добробут ще й безпосередньо стосується дітей, моє серце радіє удвічі більше.

Жодна дитина не заслуговує проживати своє дитинство у час війни. Разом з тим, якщо цей виклик став нашою реальністю, у руках дорослих – зробити все можливе, щоб навіть у цей час, час війни, діти могли радіти, насолоджуватись життям, грати, бешкетувати, розвиватись, творити.

Від того, наскільки щасливі діти будуть сьогодні, залежить наскільки щасливе життя вони збудують у майбутньому.

Сьогодні щасливе дитинство є викликом. Деякі діти під час війни стають більш закритими, або більш агресивними. Вони сумують за домом. Вони проживають горе втрати. Їм може бути страшно – за себе, за батьків, інших близьких. Часто у нашій психологічній практиці (Активна Громада надає психологічну підтримку як дорослим, так і дітям) трапляються діти та підлітки зі страхом смерті, тому у них проявляється підвищена тривожність. Деякі з них проявляють надмірну прив'язаність до дорослих, а деякі – навпаки стають менше спілкуватись, не створюють нових соціальних контактів.

Також у багатьох надломлене базове відчуття безпеки та захисту від батьків, бо батьки самі часто не в ресурсі. Поганий сон, дитина вночі кричить чи взагалі не може заснути сама – також є частими проявами. Окрім того у частини дітей знизилась продуктивність в навчанні. Діти мають фонову тривожність, навіть якщо не бачили військових дій. Тому зараз вкрай важливо усіма можливими методами повертати відчуття безпеки та піклування, радості та веселощів українським дітям, де б вони не були.

Безмежно вдячна сім'ї Хартвал, командам компаній Лапсет, Рейма, готелю Леополіс, Школі №62, нашій команді Інституту Республіка за цей чудовий проєкт, за можливість бути співтворцями радості та відчуття щастя для дітей. Іншого і відчувати не можливо, коли дивишся на цей прекрасний майданчик. У самої виникало бажання там пограти. А діти ж тільки побачили майданчик, в першу чергу облюбували сітку, по якій можна лазити, та гойдалку.

Фінські партнери особливо розуміють ситуацію в Україні, бо ще їх батьки проходили російсько-фінську війну. І вони часто про це згадували при розмові. Зокрема, джерело ідеї створення компанії Лапсет з виготовлення дитячих майданчиків була саме наслідком викликів, які понесли фінські родини після війни. Ерккі Ікехеймо (Erkki Ikaheimo), співвласник компанії згадував на відкритті, як його тато, один із засновників, хотів принести радість дітям у післявоєнні часи і створити умови для щасливого дитинства. Думаю, йому це вдалось зробити не лише для фінів, а й для українців зараз.

А ще, після відкриття, ми з дітьми багато малювали. Малювали радість. Асоціації, які у дітей виникали з відчуттям радості, це Україна, мир, перемога, мама, тато, рідні, звісно ж ще і цукерки, фрукти, тварини, веселка, море та в цілому природа. Арттерапія дозволяє дітям переключитись і більше відкритись емоційному світу, промалювати те, що всередині відчуває дитина по справжньому.

Цей проєкт вкотре показав, що об’єднання відповідального бізнесу, громадських організацій та відкритості державних, комунальних установ призводить до створення кращого сьогодні і нашого майбутнього.

Щиро сподіваюсь, що цей проєкт та схожі інші стануть натхненням для об’єднання зусиль бізнесів, влади, громадських організацій і в інших містах. Це допоможе нам швидше відновити нашу Україну та щасливе дитинство дітей.

Олександра Гліжинська

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства