Вислухати філософа... То який в України конфлікт із Росією?
Прочитайте останній текст п. Дацюка, це цікаво. Завжди цікаво читати людину, яка творчо переосмислила раннього Курґіняна, з його пропозицією перетворити комуністичну і загалом радянську ідеологію на нову релігію як сімбіоз віри та меркантилізму. І пропонує відмовитися від національного на користь цивілізаційного.
Людину, яка не знайома з українською поезією навіть так побіжно, як я – у тексті не згадуються ані поети кола Молодої музи, ані кола Української хати, ані чисельні автори часів нетривалого радянського відродження.
Людину, для якої і націоналістична, і соціалістична теорія та дискурс 1920-50-х, їхні видозміни та теоретичні пошуки спрощені до згадки кількох постатей, що насправді не відігравали значної ролі в інтелектуальних та ідеологічних дискусіях. Людину, яка зводить усі здобутки власне українського інтелектуального середовища до терміну "ресентимент". У тексті присутня характерна маніпуляція, нація трактується як суто моноетнічний витвір, що протиставляється цивілізації, буцімто національне та цивілізаційне є антагоністами, причому перше є гальмом, а друге – педаллю дросельної заслонки.
Текст Дацюка – це така собі ода мультикультуралізму, поєднана із погано прихованими закликами відмовитися від української ідентичності на догоду абстрактним цивілізаційним цінностям. Насправді будь-яка цивілізація є дуже конкретною і прив'язаної до етносу. Не існує загальної західної, християнської, східною, ісламської тощо цивілізації. Сучасна західна цивілізація є сумою локальних цивілізацій, французька християнська цивілізація відрізняється від німецької або італійської або польської християнських цивілізацій, і відчутно. Водночас вони симбіотично і вдало поєднані у одну велику цивілізацію.
Можливо, для декого буде відкриттям, але цілком можливо бути водночас націоналістом, соціалістом і при цьому не бути націонал-соціалістом (Іван Багряний). Можна бути етнічним росіянином або євреєм і вважати себе частиною української нації і бути таким насправді (Микола Хвильовий, Наум Тихий).
Пан Дацюк вважає, що тривалий конфлікт між Україною та Росією зумовлений українським ресентиментом та націоналізмом. Насправді усе і простіше, і складніше. Цей конфлікт не ідеологічний, а якраз суто цивілізаційний, це конфлікт між творенням і руйнуванням, між "садок вишневий коло хати" і "ми раздуваєм пожар міровой". Між цивілізацією і антицивілізацією, якщо завгодно.
Ну, й нагадаю, що автором наукової роботи, чи не першої з цього питання, у новітній час, написаної українською та про Україну зокрема, цілком націоналістичної, хоча й не без впливу марксизму – "Теорія нації" був український соціаліст д-р Володимир Старосольський. Син діяча польського визвольного руху (етнічного українця) та австрійки, який свідомо перейшов з польської на українську, міністр закордонних справ ЗУНР, один із засновників руху Січових стрільців, голова Української соціал-демократичної партії (в Галичині).
І ще таке, з приводу критичних висловлювань п. Дацюка на адресу п. Грицака. З Грицаком можна не погоджуватися або погоджуватися, але в жодному його тексті я не пам'ятаю подачі думок у якості категоричного імперативу. На відміну від автора тексту, про який ідеться у цьому пості.
Дмитро Редько
FB
реклама