25 років тому в Україні засновано Національну службу посередництва і примирення, яка була покликана шукати та сприяти консенсусу між учасниками соціально-трудових відносин. На той момент, у буремні 1990-ті, країна переживала потужні економічні та фінансові потрясіння. Багато хто пам’ятає походи шахтарів на Київ, страйки вчителів. Саме НСПП брала участь у вирішенні більшості трудових спорів та конфліктів.

Укрінформ розпитав Дмитра Кухнюка, що уже рік очолює НСПП, які завдання постають перед установою сьогодні з урахуванням непростої майбутньої відбудови країни після завершення воєнних дій.

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ТРУДОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

- Національна служба посередництва і примирення розпочала діяльність 25 років тому. Чому виникло питання про її створення саме в той період? Які завдання вона була покликана виконувати?

- Так, службу створив Президент України 17 листопада 1998 року як постійний державний орган. Якщо говорити про передумови для її створення, об’єктивно 90-ті роки були найважчими з точки зору розвитку економіки країни: економічна криза, постійні невиплати зарплат, критичний стан державних підприємств. Як результат – країною ширилися акції соціальних протестів та страйки. Особливо на державних підприємствах, серед лікарів, вчителів і шахтарів. Таке становище потребувало розв’язання конфліктів цивілізованим правовим шляхом. Тому і виникла ідея про створення так званого «посередника», незалежного від влади та сторін конфлікту. Ним і стала Національна служба посередництва і примирення. Якраз у 1998 році ухвалено Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», яким було передбачено створення служби, що працює донині. До того жоден державний орган чи установа в нашій країні не виконували подібні функції. Хоча схожі організації в деяких країнах діють понад 100 років. Наприклад, у США є Федеральна служба посередництва і примирення. У Швеції аналогічна служба створена ще в 1906 році. У Великій Британії є служба зі схожими повноваженнями – консультаційна служба арбітражу та примирення.

Тобто завдяки законові 1998 року було створено цивілізований механізм вирішення колективних трудових спорів та конфліктів. Тому що є і нецивілізований, коли конфлікти стають акціями соціального протесту з перекриттям автомагістралей, страйками тощо. Цей закон і на сьогодні досить прогресивний, хоча тепер ми працюємо над новим законопроєктом «Про колективні трудові спори». І цей закон уже буде більш проєвропейським. Наприклад, він запроваджує медіацію в колективних трудових спорах.

- Наскільки практика трудових спорів була і є поширена в Україні?

- Досить поширена, хоча щодо співвідношення з іншими країнами важко сказати, може, і проводили такі дослідження. Загалом в Україні фіксують відносно високий загальний рівень колективних трудових спорів. Їхня кількість пропорційно зростала у періоди складних суспільних перетворень і змін у державі – в 1999–2000 роки, потім – під час кризи 2005 року, війни та спаду економіки після 2014 року.

- Які питання стають найчастіше причинами трудових спорів?

- Основними причинами виникнення колективних трудових спорів, конфліктних ситуацій є порушення трудового законодавства: заборгованість, несвоєчасна виплата заробітної плати або неналежний рівень її оплати, недотримання умов праці. Але найчастіше йдеться саме про заборгованість із заробітної плати, кількість таких трудових спорів загалом становить майже 50%.

Трапляються випадки порушень порядку звільнення. Особливо якщо мова про масові звільнення, – це також може спричинити колективний трудовий спір.

- А як це на практиці відбувається? Іншими словами, коли настає черга саме НСПП втрутитися у справу?

- Ми не чекаємо, щоб до нас дійшла черга. У НСПП є відділення в усіх областях. Ці відділення моніторять стан соціально-трудових відносин, дані про бюджетне недофінансування галузі чи підприємства, беруть інформацію зі статистичних даних, із преси, соціальних медіа зокрема. Фахівці відділень беруть участь у комісіях з погашення заборгованості із виплати заробітної плати, співпрацюють з місцевими адміністраціями й відповідно знають ситуацію нарівні з профспілками, організаціями роботодавців. Якщо у трудових колективах виникає конфліктна ситуація, то наші фахівці беруть її на облік та здійснюють відповідні заходи для того, щоб вона не переросла у спір.

А якщо цьому запобігти не вдається, тоді формуємо вимоги сторін, робимо подання на реєстрацію спору. Реєстрацією спору займається вже центральний апарат НСПП. І тоді починаються певні процедурні моменти. Після врегулювання спору його знімають з реєстрації і питання вважають вирішеним.

ПРО ІНСТРУМЕНТИ ВПЛИВУ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ТРУДОВИМ КОНФЛІКТАМ

- Якими інструментами оперує служба, здійснюючи свої повноваження?

- Основний наш інструмент – це узгоджувальні зустрічі та примирні процедури. Як незалежний регулятор і посередник у колективних трудових спорах та інституція, що покликана сприяти соціальному діалогу, НСПП не наділена будь-якими контрольними повноваженнями, а лише надає рекомендації, консультує та допомагає сторонам знайти компроміс у конфлікті.

Звісно, у процесі вирішення колективних трудових спорів ми можемо звертатися до органів прокуратури, правоохоронних органів чи інших державних органів з нагляду за дотриманням законодавства про працю з пропозиціями здійснити ті чи ті заходи для усунення порушень. Загалом же служба ухвалює рішення, які мають рекомендаційний характер. Наше завдання – максимально сприяти миру в соціально-трудових відносинах, робити свою роботу швидко, ефективно та розвантажувати судову систему. Тому що наша судова система працює повільно, звернення до суду – це довго та дорого. І часто наймані працівники не захищені в таких ситуаціях. Хоча, буває, роботодавці також. Особливо це актуально під час воєнного стану.

- Тобто ваше головне завдання – не довести справу до суду, правильно?

- Наше завдання – зняти напруження в колективних трудових відносинах і врегулювати конфлікт. В ідеалі – не через компроміс, а так, щоб обидві сторони відчували себе у виграші. Як кажуть, «win-win» – коли ніхто нікому не поступився у чомусь і водночас обидві сторони залишилися задоволеними, як розв’язано конфлікт.

- Вдається?

- Переважно так.

- Скільки спорів / конфліктів удалося розв’язати за весь час роботи служби?

- За весь час діяльності НСПП вирішено понад 3200 спорів, з яких 3101 – повністю, тобто майже 97% від загальної кількості конфліктів вдалося владнати, зокрема завдяки зусиллям служби.

Конфліктних же ситуацій значно більше. За 2001–2023 роки НСПП сприяла врегулюванню майже 12 тисяч конфліктних ситуацій, з них понад 11 тисяч урегульовано.

Отже, якщо говорити про середню кількість, то НСПП сприяє врегулюванню близько 130 спорів на рік.

- Які справи, де посередником була НСПП, отримали широкий резонанс?

- Наприклад, це спір між працівниками авіакомпанії «Аеросвіт» та Фондом державного майна України, Міністерством інфраструктури України у 2011 році. В авіакомпанії відбувалися масові скорочення, накопичилася заборгованість із виплати заробітної плати, виникли питання щодо безпеки праці. Ситуація була критичною – бортпровідники та члени екіпажів літаків схилялися до страйку і невиходу на роботу. Страйк суд заборонив, але ситуація залишилася складною. Щоб не допустити загострення, НСПП проводила узгоджувальні зустрічі та примирні процедури для виконання вимог працівників. У результаті цього між сторонами укладено угоду про припинення колективного трудового спору.

Або можна ще згадати про конфліктну ситуацію у трудовому колективі Криворізького залізорудного комбінату, страйк шахтарів. У ніч з 2 на 3 вересня 2020 року 12 шахтарів шахти «Октябрська» не піднялись на поверхню, розпочавши підземний протест, з вимогами підвищити заробітну плату на 30% та встановити погодинну оплату праці. Згодом до них приєднались гірники ще трьох шахт: «Родіна», «Тернівська», «Гвардійська». Загалом протестували 393 особи. Тоді представники НСПП спільно з представниками влади та публічними діячами провели перемовини з адміністрацією шахти та робітниками, провели понад 45 консультативних зустрічей і запропонували вирішити розбіжності у результаті вступу в колективний трудовий спір згідно із законодавством.

Надалі була укладена угода про примирення, шахтарі підприємства піднялися на поверхню, тож конфлікт було розв’язано.

- Ви зауважуєте, що ідеальний варіант вирішення трудового спору – владнати ситуацію без перекосів у бік однієї зі сторін. І все ж, чиї інтереси враховують найчастіше?

- Спори вирішують переважно на користь працівників. Тобто якщо це заборгованість із виплати заробітної плати, її однозначно треба погасити. Відповідно ми намагаємось знайти можливість домовитися з роботодавцем, як це зробити. Адже роботодавець і сам бажає зберегти виробничий процес. Він зацікавлений мати обігові кошти й не хоче, скажімо, збанкрутіти, зокрема внаслідок конфліктних ситуацій на підприємствах.

ПРО ВПЛИВ ВІЙНИ НА СФЕРУ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

- Під час воєнного стану з’явилися певні обмеження, зокрема в трудових відносинах. Як воєнні дії вплинули на практику спорів, пов’язаних із трудовою діяльністю? Яку динаміку спостерігаєте: побільшало чи поменшало конфліктних ситуацій?

- Спорів стало менше з об'єктивних причин: унаслідок релокації підприємств, трудової міграції, через занепад цілих галузей, зокрема металургії або вуглевидобувної промисловості, підприємства якої розташовані переважно в зоні бойових дій.

Із 24 лютого 2022 року за сприяння НСПП було проведено 2914 примирних процедур, спрямовані на вирішення та запобігання спорів, 59 засідань примирних комісій, 1 засідання трудового арбітражу та 2854 узгоджувальних зустрічей зі сторонами таких спорів. Крім того, ми сприяли вирішенню двох сотень трудових спорів на різних рівнях – трьох на національному, чотирьох на галузевому, двох на територіальному і 192 на виробничому рівнях. Відверто кажучи, нечасто трудові спори доходять до національного чи галузевого рівня. Зазвичай їх вирішують на підприємстві.

Нинішній період ми розглядаємо як певне «вікно можливостей» для Національної служби. Ми намагаємось використати цей час для навчання наших працівників, посилення інституційної спроможності установи, також через внесення змін до законодавства. Працюємо над цифровізацією процесів та сервісів, зокрема триває робота над створенням нового сайту, який має стати сучасною платформою для того, щоб служба ефективно виконувала свої завдання.

- Ви очолили НСПП майже рік тому. Які з планів та завдань за цей час удалося реалізувати?

- Ми з командою зосередилися на модернізації служби загалом, її оновленні, розвиткові комунікації, посиленні кадрового складу, цифровізації процесів та сервісів, налагодженні партнерських відносин із зацікавленими сторонами, активізації роботи служби для розвитку соціального діалогу. Ці питання для нас були пріоритетними.

Усе, що вдалося зробити, і те, що в планах, безумовно, має на меті посилення потенціалу та інституційної спроможності НСПП. Учасники соціально-трудових відносин і суспільство повинні розуміти місію та значення НСПП, її діяльність має бути повністю транспарентна. Працівники та роботодавці повинні знати, чим ми можемо бути корисними для захисту їхніх прав.

За цей рік ми розширили партнерство з потенційними стейкхолдерами. Уклали 15 меморандумів та договорів про співпрацю. Зокрема, з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка; ВГО «Асоціація правників України»; ВГО «Українська академія медіації», ГО «Національна асоціація медіаторів України», Національною академією правових наук України, Дослідницькою службою Верховної Ради України. Щоб розширити правову просвітницьку діяльність служби та полегшити доступ до юридичної допомоги учасникам соціально-трудових відносин, нещодавно підписали меморандум про співпрацю з Координаційним центром з надання безоплатної правової допомоги. Налагоджуємо взаємодію з Національною школою суддів України для формування єдиної судової практики в колективних трудових спорах.

Плануємо продовжити діяльність, навчаючи незалежних посередників та трудових арбітрів.

Думаю, не буде перебільшенням, коли скажу, що останнім часом НСПП стала значно помітнішим фактором соціального діалогу. Тобто ми активно співпрацюємо з профспілками та організаціями роботодавців на всіх рівнях і посилюємо соціальний діалог. Це вкрай важливо в умовах воєнного стану. Позиції всіх зацікавлених сторін мають зближуватися, щоб ухвалювали виважені, мудрі рішення у соціально-трудовій сфері, щоб не було масових скорочень, щоб працівники вчасно отримували заробітну плату, і ми належно відповідали на виклики воєнного часу.

- Як би ви оцінили рівень соціального діалогу в Україні, наскільки він відповідає реаліям воєнного сьогодення та процесу європейської інтеграції? Як, на ваш погляд, має виглядати нова модель соціального діалогу в Україні? І яку роль відіграє в побудові цього діалогу Нацслужба?

- У квітні в складі делегації за участі представників уряду, репрезентативних на національному рівні профспілок та організацій-роботодавців я відвідав штаб-квартиру Міжнародної організації праці. Там під час зустрічей досвідчені функціонери МОП висловлювали щире здивування та захоплення з приводу того, що під час війни в Україні відбувається соціальний діалог, що сторони активно обмінюються інформацією, проводять переговори, працюють над удосконаленням законодавства і знаходять спільні виважені рішення. Так що тут, напевно, гріх нам скаржитися, ми, навпаки, можемо бути прикладом для наслідування для інших країн.

На сучасному етапі на соціальний діалог, крім руйнівних наслідків повномасштабної збройної агресії РФ проти України, впливають також інші проблеми в соціально-трудовій сфері, через різні причини накопичені та нерозв’язані до війни, наслідки пандемії Covid-19 та світовий тренд цифровізації в економіці. Якщо говорити про вплив новітніх технологій, то ми є свідками позитивних змін на ринку праці, – з’явилися нові можливості працевлаштування, зокрема дистанційні.

Водночас війна стала потужним тригером євроінтеграційних процесів. Сьогодні, за координації НСПП, триває реформування законодавства у трудовій сфері. Якщо буде прийнятий законопроєкт «Про колективні трудові спори», про який я вже згадував, в Україні буде запроваджена європейська практика медіації в колективних трудових спорах. До речі, назва нашої служби англійською звучить як National Mediation and Conciliation Service. Важливо, щоб оновлена модель соціального діалогу в Україні відповідала найліпшим міжнародним практикам.

ПРО ЗАКОНОДАВЧІ НОВЕЛИ В РЕГУЛЮВАННІ ТРУДОВИХ СПОРІВ

- Стосовно проєкту нового закону «Про колективні трудові спори». Крім запровадження інструменту медіації, які ще новації він містить?

- Зокрема, він знімає обмеження для найманих працівників на проведення страйків. Тепер це питання регулюють понад два десятки законів. Наприклад, закон «Про національну поліцію України» забороняє працівникам правоохоронних органів організовувати страйки. Законопроєкт «Про колективні трудові спори» пропонує перевести конфлікти та спори у сфері соціально-трудових відносин в законне русло для того, щоб, з одного боку, працівники могли використати конституційне право на страйк для захисту своїх інтересів, а роботодавці – щоб адекватно діяти в непростих умовах. Тобто ми прагнемо запропонувати суспільству швидкий та ефективний механізм вирішення колективних трудових спорів для зняття напруження в соціально-трудовій сфері без обтяження судової системи.

На мою думку і думку колег, частина колективних трудових спорів не повинна підпадати під юрисдикцію суду й може бути врегульована в позасудовому порядку. Також для частини колективних трудових спорів має бути встановлена обов'язкова досудова процедура врегулювання, щоб врегульовувати більшість колективних трудових спорів, не доводячи їх до суду. Це ще одне із завдань законопроєкту, над яким працюємо.

- Тобто робота триває у такому напрямі, щоб задовольнити усі сторони?

- В ідеалі, так. Також ми маємо відпрацювати чи запозичити найліпші європейські практики вирішення колективних трудових спорів для їхньої подальшої імплементації та використання для врегулювання конфліктних ситуацій, які, безумовно, виникнуть під час повоєнного відновлення. Є обґрунтовані очікування післявоєнного сплеску конфліктогенності, зокрема в соціально-трудових відносинах, адже ситуація в економічній сфері не поліпшиться одразу, до цього додасться повернення з фронту ветеранів із ПТРС та загостреним почуттям справедливості, збільшення кількості людей з інвалідністю. Усі ці фактори можуть вплинути на мир і спокій в соціально-трудових відносинах. Отож ми очікуємо на збільшення активності НСПП і попиту на нашу експертизу.

- Що, на вашу думку, є вдалою практикою для вирішення трудового спору?

- Максимальне задоволення вимог, які формує сторона працівників з дотриманням інтересів роботодавців. До того ж швидко та ефективно. За такою методикою, про яку ми говорили, щоб усі сторони відчували себе виграшно. Я розумію, що це складно… Зазвичай кожен колективний спір, коли до нього доходить, це і певні прояви емоцій, і суб’єктивності, і непорозуміння. От Служба посередництва і примирення й має сприяти та допомагати знаходженню такого порозуміння.

- Ви вже згадували про співпрацю з Міжнародною організацією праці. Які рекомендації чи напрацювання має врахувати Україна у процесі побудови нової моделі соціального діалогу, щоб зайняти достойне місце серед європейських держав?

- Міжнародна організація праці – одна з найстаріших міжнародних організацій. Вона була створена ще до Організації об'єднаних націй. І за цей час напрацювала великий масив конвенцій і рекомендацій. Часто вони збігаються з основними директивами та інструкціями ЄС, і дотримання цих рекомендацій є запорукою успішної євроінтеграції України. Багато в цій сфері вже зроблено, є конкретні документи, які Україна ратифікувала та імплементувала.

НСПП планує продовжити співпрацю з МОП у сфері навчання незалежних посередників (трудових медіаторів, якщо буде прийнято новий закон) та трудових арбітрів, підвищення їхнього професійного розвитку, розвитку нових та поглиблення наявних компетенцій працівників служби. Спільно з МОП плануємо проведення стратегічної сесії з діагностики ефективності НСПП для запобігання та вирішення колективних трудових спорів, результатом якої має стати розроблення дорожньої карти з розвитку Служби на найближчі роки.

- Які ще законодавчі ініціативи очікувати від НСПП?

- Невдовзі плануємо розпочати роботу над новою редакцією закону про соціальний діалог в Україні. Попередній був ухвалений ще у 2010 році, та не всі його механізми ефективно працюють донині. Ми потребуємо перезавантаження чинної моделі соціального діалогу в Україні з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації праці та найліпших міжнародних практик. Соціальний діалог – це основа сталого економічного розвитку будь-якої країни. У країнах, які є нашими партнерами, сфера охоплення колективними договірними відносинами неухильно зростає, це, певною мірою, і пояснює високий рівень життя там. В Україні ж, на жаль, ця сфера звужується. На мою думку, ефективний соціальний діалог – це запорука миру в соціально-трудовій сфері та важливий чинник швидкого відновлення країни після війни.

Юлія Абакумова, Київ
Фото – Геннадія Мінченка