Мистецтво творити зміни

Радянський міф руйнує громадянську свідомість, за ним, громадянин не може бути автором змін. Це – міф імперії. Раб – лише учасник тих змін, які створив хтось інший. Тому імперії існують, поки є раби. Україна – вільна та могутня країна тільки за умови, що кожен громадянин є творцем змін.

Зараз в Україні ще є люди, які бачать себе виключно споживачами змін. Вони розвиваються лише задля цієї можливості. Однак, країну творять вільні люди, що продукують зміни. Україна не зможе розвиватись як нація, якщо суспільство буде продовжувати рухатися в старій, «совковій» парадигмі.

Як навчитись творити зміни? Це складне мистецтво, яке вимагає постійної роботи над собою. Насамперед, зміни творять люди, які плекають мудрість. Вони її знаходять у книгах, навчанні, змістовних діалогах. Це перший крок.

Однак тут слід бути обережними. Поняття змін має на увазі заміну старого на нове, проте, нерозумні люди вміють руйнувати, але не знають, що збудувати натомість, тож живуть на руїнах. Мудрі позбуваються лише того, що заважає створити краще.

Друга складова творення змін – дисциплінований рух до цінностей. Життя завжди проти творців змін, але їхня відданість цінностям, світлу більша за суспільний спротив. Вони наполегливо продовжують рух.

І наступне, – творці змін уміють обʼєднуватися. Злочинці групуються, щоб більше зробити зла. Люди світла, змін – аби будувати кращий світ разом.

Візьмемо первинну ланку. В громаді ініціативна група обговорює і втілює зміни у своєму середовищі. При цьому, одним із головних завдань громади є плекання розумної надії в серці молодих людей. Не таємниця, що молоді люди переважно виїжджають з ОТГ до міст чи інших країн. Причина такої внутрішньої еміграції не брак економічних ресурсів, а втрата віри у можливість творити зміни. Якщо молодь залучити до діалогу про розбудову громади, це буде перший крок до демонстрації їх значимості. Другим є пошук шляхів реалізації задумів молодих людей у громаді. Президент Ізраїлю Шимон Перес (2007-2014 роки) говорив про молодих людей, які заробляли кошти в містах, але повертались в кібуци, аби реалізувати свої мрії. Молодь може бути зацікавленні реалізацією власного потенціалу більше, ніж економічними можливостями. Але пропозиція має виходити від людей щирих і ідейних. Волонтерством не зможе зацікавити той, хто шукає лише вигоду. Розвиваючись, люди масштабуватимуть зміни уже у всій країні.

Реальність може бути краща за наші мрії про вільну та сильну Україну лише за умови, коли зможемо опанувати мистецтво творити зміни в собі і ближніх. Адже рабів до раю не пускають.

Ігор Скрипніченко, теолог, віце-президент Полтавської богословської семінарії, радник Почесного консула України в Сієтлі, США (на громадських засадах).

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства