Про клуб «рускоговорящіх бізнесмєнов»
Котрий день у стрічці майорять гнівні, скорбні, пафосні, обурені і т.д. простирадла на адресу "ухилянтів", "мамкіних бізнесменів", "мажорчиків" і навіть "кієвлянчиків", які цілим YBC клубом злякались і попросили жінку в формі ЗСУ пересісти подалі.
Купа трагічних роздумів хлюпочеться в улюбленому національному жанрі "що ж ми за народ такий?", аж врешті я не втерпіла, потратила ще 2 хвилини на Ґуґля – і з інтересом прочитала вєсьма бойкоє інвертю, котре засновник так глупо зашквареного клубу не кліпнувши очком дав усього-то в 2019-му, – і тепер не розумію, чого всі дивуються: станом на 2019-й пацик і не приховує, що це мережа, заточена під російську економічну еміґрацію (не виключено, цілком собі ФСБшний проєкт), майже прямою мовою про це каже:
"Наша цель – создать клуб в 100 городах планеты, от Лондона до Сиднея, от Токио до Сан-Паулу, и чтобы в каждом городе были свои 100-150 русскоговорящих людей, близких по духу, по ценностям, которые в нужный момент просто помогут друг другу..."
Мої ж ви мурзіки.
А тепер уявіть собі, що ви – "рускоговорящіє бізнесмєни", члени міжнародної тусовки на рускіх щах, клубочитесь у Києві чи Львові, пересиджуєте "ету сітуацію" (NB, в цих колах саме так заведено висловлюватись, не "війна" і не "ес-ве-о", по словах їхніх пізнаєте їх!), нишком ждете російську армію, потомушо всьоравно Росію побєдіть нєльзя (ця докса у них в головах непохитна!), – і тут раптом одного вечора бачите в клубі серед своїх – людину в формі ЗСУ! Ясно, що їм зробилося страшно – і випав і поволочився за Штірліцем парашут, і будьоновка збилася за вухо…
(Пригадався знаменитий кейс із Машею Столяровою на Інтері, яка подібно «спалила контору», коли в кадрі були родичі Героїв Небесної Сотні, – тут завжди та сама закономірність: варто заграти їхнім «штірліцам» «Зродились ми великої години…», як їх усіх починає корчити, мов чортів од ладану…)
А «рускоговорящого бізнеса», який працює на ворога чи прямо, чи сімсот раз опосередковано, у нас іще, дасть Біг, повилазить на яв, як вати з прогнилого матраца. Настроюймось на довгу дистанцію й бережімо нерви – доки СБУ ловить дрібноту, колгоспних «наводчиків» за 40 тис. грн, і «поверхом вище» не дивиться, ми принаймні можемо навчитись не множити сутності та не бідкатися над усіма цими відходами «рускогоміра», що, мовляв, як же ж нам з ними жити в одній країні: відповідь – ніяк, бо це й не Україна. Не варт пояснювати вкраїнськими проблемами те, що можна пояснити російськими грішми.
Шануймося.
Оксана Забужко
FB
реклама