Як переклад жестовою мовою на нацвідборі на “Євробачення” викликав (не)порозуміння

Сенсаційний факт: з трьох лідерів голосування національного відбору на “Євробачення-2024” народну перемогу здобула Катерина Заботкіна, перекладачка української жестової мови. 

Саме її експресивний спосіб перекладу для багатьох глядачів став приводом дізнатись більше про… сурдопереклад, мову жестів, жестову мову. Який би з термінів ви обрали? Правильна відповідь – українська жестова мова. Варіант “сурдопереклад” на сьогодні вважається некоректним, а словосполучення “мова жестів” стосується зовсім не тих жестів, які творять мову, а типових емоційних рухів, які люди використовують при спілкуванні.

Оцінити виступ Катерини чуючі люди змогли лише як елемент шоу, але як оцінюють її роботу ті, для кого і було запрошено перекладачку, – жестомовні люди? Адже скласти враження про такий переклад без мінімального рівня знання жестової мови неможливо. Катерина, до речі, у своєму пості після фіналу “Євробачення” зізналась, що є самоучкою, навчалась жестової мови з відеоуроків. Напевно, таке зізнання вчинило злий жарт із оцінкою її роботи. На своє нерозуміння перекладу почали нарікати нечуючі люди. Однією із перших підняла питання користувачка мережі “Х” під ніком “Та сама нечуюча”: “Поки ви хвалите перекладачку жестової мови на “Євробаченні”, я, як жестомовна особа, її зовсім не розумію. Емоції, ритм, звуки інструментів – гарно передає, але не слова та зміст”, – написала вона у своєму твіті.

Користувач Фейсбуку Ростислав Демчук, журналіст, й зовсім звинуватив Катерину в непрофесійності і вигадуванні жестів і нагадав історію, коли у США нібито за звинуваченнями у махінаціях засудили перекладачу жестової мови. Цікаво, що на сьогодні автор цей пост видалив без пояснень, хоча питання щодо підстав для звинувачень лишились, так само не вдалось знайти інформації про кримінальне переслідування перекладачки жестової мови у США.

Натомість, витримавши певну паузу, із заявою виступило Українське товариство глухих (УТОГ). Заступниця голови УТОГ Тетяна Кривко у коментарі Інтерфаксу зазначила: “Це насправді не був професійний переклад, який міг би бути, якби його здійснювали досвідчені перекладачі жестової мови. Про це вже кілька днів дуже багато говорять у спільноті глухих. Глухі люди кажуть просто: “Я нічого не зрозумів”.

Однак, не всі люди з порушенням слуху “не зрозуміли”. Скажімо, користувачка Тетяна Веселова прокоментувала під постом Катерини так: “Я – нечуюча людина. Багато сурдоперекладачів пройшло переді мною, можу порівняти. Ви неймовірно круто передали нечуючим емоції, слова і музику! Рівень – екстра!”

Своєрідно підсумовує дискусію та пояснює причини виникнення суперечок між жестомовними людьми перекладачка жестової мови Тетяна Радченко: “Одразу скажу – спочатку бачила позитивні коментарі від самих жестомовних людей. Потім, як по чиїйсь команді, всі почали буквально цькувати колег. Так, вони молоді, але ж потенційно – колеги, бо ми робимо спільну справу – розширюємо інформаційний простір для жестомовних людей.

Це нова спеціалізація для наших перекладачів, нам ще в ній рости і розвиватися. Школа музичного українського перекладу тільки зароджується. Це не заздалегідь місяцями напрацьовані художні номери, це теж передбачає мінімальний час для підготовки. Так, саме емоцію, картинку, образ, темпоритм має донести перекладач. А іноді – які тексти, такі й переклади, то вже точно не вина перекладача...”

У коментарі Укрінформу Богдан Лукович-Чайка, актор театру міміки і жесту “Райдуга” при УТОГу (унікальний театр для людей із вадами слуху), пояснив, що для повністю нечуючих з народження, неможливо зрозуміти музику взагалі, оскільки вони не знають, не розуміють що таке ритм. Натомість, мають можливість чути ритм або відчути навіть музику слабочуючі, особливо з слуховими апаратами або імплантами. Тож Богдан пояснює: “Мені пісні в перекладі жестовою мовою не значать нічого, – я не чую музику, натомість бачу мало слів і мало відчуваю ритм”. 

Жестова мова, як зазначають викладачі, це не дослівний переклад, а образний. Це пов’язано зі специфікою людей із вадами слуху. Ада Лук’янова, перекладачка та викладачка української жестової мови з Полтави, веде музичний гурток для глухих дітей і пояснює в інтерв’ю особливість такого перекладу: “У співі жестовою мовою є багато особливостей. Глухі люди мислять картинками, сюжетно-образно, і тому, якщо просто буде набір жестів, пісня глухим людям не “зайде”, виглядатиме просто як набір слів. А треба, щоб це була саме пісня.Тому я дивлюсь на текст, накладаю жести і дивлюсь, чи виходить якась історія у вигляді картинок – тільки таку пісню можна брати”.

Звертають увагу й інші фахівці на те, що переклад має продемонструвати чи “перекласти” стан і настрій пісні, але для сучасних пісень пишуть специфічні (як для читання чи окремого сприйняття) тексти… Для прикладу: спробуйте переказати “про що йдеться” хоча б у цих рядках із тексту пісні-переможниці нацвідбору на “Євробачення-2024”:

З нами Мама Тереза і Діва Марія

Босі, ніби по лезу, йшли по землі

With us mama Teresa, Diva Maria

All the Divas were born as the human beings

“Виконання пісень жестовою мовою дає розуміння про що йдеться в пісні”, – додає Богдан Лукович-Чайка. Актор також оцінив переклад Катерини Заботкіної: “Вона може більше намагалась передати ритм музики, це не погано.Там не тільки треба перекласти кілька слів, зміст пісні. Музику без ритму перекласти неможливо”.

Хвиля обговорень, окрім загального тла зацікавлення чи хоча б спроб порозумітись, порушила ще й тему, яка пов’язана з адаптацією та безбар’єрністю нашого суспільства. І після обговорення, як правильно називати жестомовних перекладачів чи саму мову, тепер вже говорять і про особливості власне української жестової мови. 

Після тривалого періоду заборон, лише віднедавна, з 2006 року, її почали розвивати та навчати у школах та на курсах. Можна сказати, що українська жестова мова нині переживає ренесанс. При УТОГ функціонує Експертна група з дерусифікації. На сторінці у ФБ експерти та волонтери пропонують власне українські варіанти, за які йде голосування і обирається найпопулярніший. Тим часом варто нагадати, що в Україні існують курси з вивчення саме української жестової мови при УТОГ та ГО “Відчуй”. 

А ще окрема тема – це суспільний простір, який мав би бути пристосованим для людей з інвалідністю і вадами слуху в тому числі. Війна лише збільшуватиме кількість таких людей. Як зазначає Богдан Лукович-Чайка, “важливо, що чуючі намагаються долучити людей з вадами слуху і до пісень, бо жестової мови в Україні мало”. Також є проблеми із титруванням відео: “У нас часто  фільми йдуть без субтитрів, я дивлюсь, нічого не чую, а здогадатись важко. Спробуйте дивитися кіно без звука”, – додає Богдан. – Ще кілька років тому почалась акція із популяризації жестової мови, однак поки що її результати малопомітні. Є проблеми і з сферою послуг: “Часто люди не знають слів, понять жестової мови в лікарнях, банках, поліції, за кордоном це краще організовано, я це знаю з досвіду”, – ділиться враженнями актор.

Яскраве шоу, яке викликало таку бурхливу реакцію, дозволяє ще раз акцентувати увагу і на проблемах цієї сфери. Погоджується із цим і Володимир Сироватко, начальник відділу Мінветеранів у Вінницькій області, який у ФБ зазначив: “Ми дуже мало, а точніше нічого не знаємо про жестомовних людей та їх культуру і мову. А вона є і розвивається! Хочу нагадати, що у Верховній Раді зареєстрований проект закону # 2340 від 29.10.2019 р. “Про українську жестову мову”, на ухвалення якого чекають люди, яким жестова мова є рідною, тим, хто її вивчає та застосовує професійно, і надають нею соціальні послуги. Звичайно він потребує доопрацювання, адже час не стоїть на місці.

Будемо сподіватись, що переклад пісень українською жестовою мовою у виконанні Катерини Заботкіної приведе не лише до сплеску хейту, захоплення чи просто зацікавлення, але й до більшого розуміння і, головне, вирішення проблем безбар’єрності у нашому суспільстві. 

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото ілюстративне