Як жити, щоби по смерті про тебе говорили так, як про Москаля

Один з найяскравіших українських політиків і державних мужів, народний депутат України двох скликань, чотири рази очільник ОДА (двічі у різні терміни – Закарпатської та двічі – Луганської областей), виходець із системи МВС, генерал-лейтенант…

За будь-яким політиком з таким послужним списком в українських реаліях слідує, якщо не досьє із компроматом, то «візочок з гноєм», принаймні у жанрі усної народної творчості. І час від часу, залежно від обставин, з того візочка у будь-якого політика летять плітки, фейки та ще й «переосмислені» опонентами складні моменти біографії.

І от що цікаво: до Геннадія Геннадійовича нічого такого ніколи не прилипало. Рідкісний випадок, нічого з кинутого йому вслід за життя Москаля не бруднило. Натомість вчора у Прощену неділю, коли він пішов з життя, безліч людей з усіх сфер, де працював Геннадій Геннадійович (у політиці колеги називали його Ген Генич) відгукнулися щемкими та теплими спогадами.

Сам він себе жартома називав «Головний Москаль України».

У чому феномен депутата та генерала, який, бувши у кадровій обоймі трьох президентів (Кучми, Ющенка, Порошенка), залишався улюбленцем медіа та людей? Як так треба жити, щоб після перебування на цих посадах не зіпсувати собі некролог?

Ось деякі з власних з наших та колег спогадів, які власне пояснюють, як це можливо – залишатися світлим спогадом і для жителів політичного Олімпу, і для виборців, і для журналістів.

 ПОЛІТИКИ НЕ МАЮТЬ ПРАВА ДОМОВЛЯТИСЯ З КРИМІНАЛІТЕТОМ

Факт маловідомий. Геннадій Москаль був першим, хто, працюючи начальником Головного управління МВС України в Криму та одночасно заступником міністра внутрішніх справ України, ще 1997 року (!) запустив широке використання на практиці поліграфа. Це він став одним із драйверів розвитку в Україні «детектора брехні». Вчені поліграфологи в інтерв’ю з автором завжди це підкреслювали, і казали, що без поліграфа неможливо нині уявити й розслідування кримінальних злочинів, і виявлення агентури при призначенні на важливі посади.

Загальновідомий факт, що у буремні 90-ті Геннадій Геннадійович боровся з організованою злочинністю в Криму. Був навіть такий крилатий вислів – «Кримська війна Москаля», але розгоном та посадкою криміналітету, війну не було завершено, бо ані судова, ані правоохоронна системи не були готові її завершити. Окремі злочинці ще при Кучмі почали повертатися на півострів.

І захоплювало те, що генерал Москаль продовжував викривати та боротися з цим навіть, коли перебрався вже в столицю, він абсолютно не боявся називати імена чинних на той момент депутатів і казав, що це бандити, й він готовий це підтвердити у будь-якому суді, включно із Європейським, бо: «Політики можуть і повинні домовлятися між собою, але вони не мають права домовлятися з криміналітетом».

«Не мають права – і все. Це аксіома», - казав Геннадій Геннадійович. І він таки не домовлявся з криміналітетом, а також – не домовлявся із політиками, яким була не потрібна Україна.

НІЧОГО, ОКРІМ СОКОВИТОЇ ПРАВДИ...

Журналісти дуже любили його афоризми та провокували його на гострі та дотепні реакції. Колись під час конфлікту з Нестором Шуфричем (зараз підозрюваний у державній зраді, - ред.), перебуваючи на посаді очільника Закарпатської ОДА, він сказав, що психіка Шуфрича така, як є, бо він впав в дитинстві «з коляски». «Коляска», з якої впав нині підозрюваний депутат, стала мемом, і Шуфрич ледве не хотів надати його в суді, як речовий доказ своєї непідсудності.

Луганському сепаратисту Плотницькому Москаль пізніше бажав «неуспіху в труді та геморою в серці».

Вікопомній «регіоналці» Олені Бондаренко на засідання комісії, яка досліджувала смерті на Майдані: "Пані Олено! Ну, цей спектакль не для слабкодухих. Це чергова від Януковича партія: той звідти х*рню говорить, а вона звідси. І ми маємо все це слухати... Ви займалися фальсифікацією достатньо вже років. А тепер ми лише розслідуємо вашу фальсифікацію. Пані Олено, до побачення! Приходьте ще. Щоб не останній раз ми вас бачили. Можете чоловікові влаштовувати такі сцени, а не мені!»

ЯК ГЕННАДІЙ МОСКАЛЬ ВІДМОВИВСЯ ВІД МІЛЬЙОНА ЖВАНІЇ

А історію, про яку після смерті Геннадія Москаля розповів Олесь Доній, я чула ще в кулуарах парламенту.

Пам’ятаєте таке огидне явище, як «тушки», – найяскравіший прояв парламентської корупції? Коли депутати проходили в парламент по списку однієї партії, а потім за гроші олігархів перебігали до іншої, або починали в унісон голосувати разом з тими, на кого покажуть.  У Верховній Раді 6 скликання Геннадій Москаль входив до групи «Народна Самооборона», туди ж входив і Давид Жванія, який пізніше перебіг до Партії регіонів. Ось як розповів історію про «купівлю» депутатів Олесь Доній.

«Група "Народна Самооборона" буквально посипалася. З 18 чоловік лише шестеро (!!!) не взяли гроші. Пропонували по 1 млн готівкою. Прямо в кабінеті. Пропонував, до речі, один з перебіжчиків, з самої ж "Народної Самооборони"- Давид Жванія. Фактично, друга людина по впливу у групі після Юрія Луценка. Ген Генич був один з тих, хто мільйон доларів не взяв. Він був непростою людиною, в структурі МВС надміру простих людей система або пережовувала або випльовувала. Натомість про нього там ходили легенди. Не знаю, що з тих легенд правда, а що вигадка, та всі ці легенди були про те, як Москаль долав гідру бандитизму. А от про 1 мільйон — це не легенда, це те, що я можу засвідчити. Для такого кроку слід мати власні переконання. У Ген Генича вони були».

КОЛИ РОЗПОЧАЛАСЯ ВІЙНА...

У 2014 році Геннадій Геннадійович вдруге очолив Луганську область. Журналісти пам’ятають його гострі слова, які він казав на камери, наприклад, не пропускаючи фуру з алкоголем на непідконтрольну територію: "Х*й я клав на ваші погрози, пішки ходитимете з того й з іншого боку. А пиво.. Мочу хай п'ють. Хотіли референдум ? Нехай їм і забезпечують».

Але Юрій Луценко нагадав про інші, непомітні столичному оку справи Москаля, як очільника області: «Паливо, американський пологовий центр, підручники для шкіл, фортифікації, вода та хліб по прифронтових селах. За це його поважали й вороги... Бачив особисто, як на окупованій території до нього збігалися люди й вірили кожному його слову». Пишуть, що він намагався сприяти збереженню культури, організував у зручному місці оптовий ринок, робив багато речей, які серйозно полегшували життя місцевих.

Москаль їздив по області та жартував: «Я постійно тут знаходжусь і чую, що "ЛНР" наступає. То в четвер, то в п'ятницю. Ми їх чекаємо з нетерпінням вже з давніх-давен. Але щось я їх не бачу. Все у нас готове для їхнього прийому. Навіть вже труни замовлені».

Міцне слівце, яке вживав Геннадій Геннадійович при діалогах з місцевими не надто переймало жителів регіону. "Не сотвори собі кумира – написано в Біблії. Створили? Ось помилуйтеся наслідками. "Партія регіонів" підпалила Донбас і ось ці ваші п**ри, даруйте, втекли першими з районної ради, де вони є?," – казав очільник області місцевим жителям. І при цьому у тих самих висловах Москаль сварив журналістів, коли вони нешанобливо відгукувалися про жителів Луганщини.

Коли пізніше разом із гуманітарним вантажем він заїхав до бойовиків, вони сказали йому таке: «Проходь, Москаль, ми тебе знаємо. Ти хоч і бандера, але правильний».

XXX

Я думаю, що нинішня згуртована реакція аналітиків та журналістів на смерть Геннадія Геннадійовича могла б стати красномовним уроком для всіх лідерів – колишніх, нинішніх і тих, хто хоче ними бути. Як треба жити та працювати, щоби на твою смерть ніхто не сказав несправедливе, нечесне.

Питаєте, як саме?

- Не взяти мільйон, коли твій голос хочуть купити.

- Не поступитися й кроком, щоб не пускати злочинців у вищі шаблі влади.

- Щиро дбати про людей, які залежні від твоєї роботи – пологові будинки, теплотраси, постачання.

- Завжди казати правду.

- Не боятися.

Царство Небесне Вам, Геннадію Геннадійовичу. Ми вас не забудемо.

Ярослава Міщенко, Київ