Принципове питання: чи можна продавати червонокнижні рослини, вирощені на городі?

Нині в Україні сезон первоцвітів. Після тривалого періоду відсутності зелені саме вони стають і першими «жертвами» людського прагнення принести красу додому або використати пагони в їжу. Понад 600 представників рослинного світу нині під охороною Червоної книги. Серед них значна кількість первоцвітів. Якщо врахувати, що кількість первоцвітів, які ростуть в Україні – 40 видів, то під охороною перебуває 15 з них. Серед них:

• білоцвіт весняний (геофіт);

• підсніжник: білосніжний, складчастий, Ельвеза;

• пізньоцвіт трилистий (анкарський);

• рястка: відігнута, гірська;

• тюльпан: двоквітковий, запашний, Біберштейна;

• шафран: сітчастий, вузьколистий (сузький), банатський, Гейфеля (карпатський), Пуріня;

• брандушка різнобарвна;

• собачий зуб (еритроній);

• цикламен коський (Кузнецова);

• рябчик шаховий;

• оставник одеський (гімносперміум);

• гадюча цибулька гроноподібна;

• черемша (цибуля ведмежа).

Боротьба із несанкціонованим збиранням та продажем таких рослин ведеться не перший рік. Завдяки зусиллям екологів, природоохоронців та державних інституцій, які покликані застосовувати та накладати штрафи на порушників, у великих містах країни особливо помітне зменшення пропозиції таких рослин. Однак, загалом, ситуація залишається загрозливою, а до всього додаються і воєнні ризики знищення довкілля.

Скажімо, еколог, директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, який опікується первоцвітами, стверджує, що природних ареалів горицвіта чи підсніжника практично не залишилось. Фахівці шукають місця, які могли б отримати охоронний статус, але горицвіт вже практично зник.

І хоча візуально кількість продавців сон-трави чи черемші у містах теж очевидно знизилась, але це не за рахунок контролю над продажем первоцвітів. Адже від початку війни, з 2014 року, нагляд за винищенням первоцвітів скасовано. Тоді вийшла постанова Кабміну «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», в яку внесено доповнення і продовжено 13 березня 2022 року.

Як зазначає в розмові еколог Олексій Василюк: «Після анексії Криму з 2014 року, звісно, первоцвіти звідти до нас не возять. Та їх досі зривають у Карпатах і продають по різних містах України. Склалась ситуація, що можливо лише сподіватися на свідомість людей, які не будуть зривати або ж купувати ці види рослин».

Для прикладу Володимир Борейко називає країни-сусідки, де зміни відбулись на рівні споживацьких традицій. «У Польщі підсніжників взагалі знайти не можна. У Прибалтиці вважають несмаком дарувати чи взагалі купувати червонокнижні рослини».

Разом з тим, є ще один вагомий нюанс, який став каменем спотикання. Йдеться про різночитання закону щодо саме культивування і продажу рослин (та тварин), які є під охороною Червоної книги.

Адже, відповідно до законодавства та позиції екологів, вирощування та збут червонокнижних рослин навіть на присадибній ділянці підпадає під дію адміністративного законодавства. На думку інших фахівців, за наявності дозвільних документів можливі і вирощування, і продаж таких агрокультур. То ж чи можуть шафран або рябчики стати приводом для штрафів? У цьому аспекті зупинимось детальніше на прикладі черемші, яка багато років давала старт весни на ринках України.

Черемшевий приклад: за і проти

Сезон червонокнижної ведмежої цибулі або черемші вже добігає кінця. Однак, коли подекуди ще лежав сніг, в Україні – на ринках, на зупинках транспорту, просто на вулицях – вже з’явились перші продавці з пучечками пагінців зелені. Звісно, всі вони переконують, що рослину виростили у теплицях поблизу Києва. Натомість жодних документів, які б засвідчували промислове вирощування черемші вони не надають. Олексій Василюк: «На розі вулиць з’являються жінки з нещасним виглядом, які стоять і тримають кілька букетів для продажу. Якщо до них підходять правоохоронці, вони відповідають, що мають кілька букетів, які виростили вдома, і розповідають про хворе серце. Хоча насправді, це масштабний і нечесний бізнес».

З одного боку, можливість вирощування і культивування таких рослин дозволяє зняти кілька проблем – полегшити тиск на дикоростучі рослини, тобто це може допомогти відновити ресурс, якщо на ринку буде достатньо «культивованої» продукції. Завдяки вирощуванню тварин чи рослин в промислових масштабах можна створювати агрокультури, нові форми і види, залучати фінанси та фермерів до роботи та в кінцевому результаті зняти ажіотаж. Як приклад часто доводиться читати про Німеччину, де ніби плантації черемші є у промисловому аграрному потоці. Втім, конкретних прикладів таких плантацій нам знайти не вдалось.

Так само не вдалось знайти і легальних фермерів на Київщини, які б у промислових масштабах вирощували черемшу на продаж. Саме на таких покликається один із столичних ринків, рекламуючи черемшу із дозволами на продаж. Але тут є один нюанс. У випадку із нашим законодавством такі агропідприємства перебувають у «сірій» зоні і можуть мати штрафи та перевірки.

Натомість легально у магазинах ви можете придбати насіння черемші, цибулини сон-трави чи крокусів, які культивують у Нідерландах. Так само, до речі, у магазинах можна придбати червонокнижну рибу родини осетрових, вирощену на спеціалізованих аквафермах. То ж чим черемша як легальна бізнес-стратегія відрізняється від стерляді? Напевно, оборотами коштів і контролем над ситуацією.

Всеволод Поліщук, ресторатор зі Львова, порушив тему дозволів на вирощування червонокнижних рослин. Всеволод зізнається, що в його ресторанах дотримуються екологічних приписів і вже другий рік не пропонують страви із сезонного місцевого продукту – черемші. «До 2023 року ми у Львові на ринку мали перевіреного продавця зелені. Це офіційний постачальник з величезними кількостями продукту – після черемші в нього з'являвся кріп, петрушка, шпинат. На черемшу були документи: звідки вона приїхала, де її виростили». Втім, Всеволод зізнається, що він вирішив не ризикувати після появи роз’яснення чиновника Держекоінспекції у Львівській області Богдана Катюбіна виданню Еспресо Захід: «Люди почали вирощувати черемшу на городах, так само як підсніжники і шафран. Але у законі немає винятків: де б ти її не виростив, продавати не можна. Росте на городі – нехай росте, а зривати і продавати не можна. Штраф буде такий самий, як за лісову черемшу».

Тож під штрафи можуть потрапити і господарства, де культивують, скажімо, шафран для виготовлення прянощів.

Всеволод Поліщук каже, що різночитання закону призводить до ось таких прикладів, що вирощування і продаж червонокнижних рослин чи тварин з високою маржею прибутків можна, а з низькою – зась. «Насправді черемша – це цікавий продукт, сезонний, наш, локальний, і з ним круто працювати. Але продажі загалом невеликі, це буквально 2-3 тижні часу і не робить погоди в бізнесі. Це дуже невеликі виторги заради того, щоби ризикувати штрафами». У своєму дописі пан Поліщук порівнює ті самі історії з осетровими та черемшею: «Якщо ви загуглите, наприклад, про осетра і ресторани, ви знайдете заохочення продажу саме аквакультурної риби (себто спеціально вирощеної). Не видно жодних протестів ні щодо шафрану, ні щодо устриць. В усіх ситуаціях, окрім черемші, держава не проти продажу спеціально вирощеного на городі. Хіба для черемші є якась інша Червона книга?» – запитує ресторатор.

Укрінформ попросив прокоментувати ситуацію у юрисконсультки МБО «Екологія-Право-Людина» Марти Панькевич: «Власники земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України, не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів. Проте, якщо йдеться про червонокнижні види, то такий дозвіл все ж потрібний. Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України, підлягають державному обліку в порядку, який поширюється на всю територію України, в тому числі і на приватні земельні ділянки.

Відтак продаж вирощених на власній приватній ділянці червонокнижних рослин без відповідного дозволу є незаконним», – зазначає Марта Панькевич.

Наявність дозволів – це важливо, однак, залишається питання контролю. Еколог Володимир Борейко стверджує: «Не можна продавати види, занесені до Червоної книги. Тобто вирощуєш - вирощуй собі дома, а продавати не можна».

Еколог пояснює заборону продавати навіть культивовану продукцію відсутністю контролю за її походженням: «Річ у тім, що, по-перше, неможливо зрозуміти, нарвали ви, наприклад, підсніжники або виростили. Скажімо, дома можна виростити 20-30 рослин. А по решту – «йдуть в природу» і добивають цей вид там». Ще один аспект – «дикороси» складно адаптовуються в умовах культивації і в екологів є підозри, що для розведення цих видів використовують цінні зразки саме з природи. Пан Борейко: «Як приклад сон-трава. Дуже багато людей виривають її, викопують, несуть і не знають, що сон-трава не може рости на підвір'ї, бо в неї величезний корінь, десь до одного метра».

Економічний фактор, як стверджують екологи, нині, на жаль, грає на руку браконьєрам. З природи, не доклавши зусиль, можна отримати чималі кошти. Володимир Борейко: «Для того, щоб вирощувати такі види, треба вкладати гроші. Черемша теж не буде просто так рости, їй потрібні особлива земля та умови. Вигідніше піти накосити тої черемші і продати».

Підтримка екологами повної заборони на збут будь-якої продукції з червонокнижного списку є практично повною. «Можливо потім, коли в людей зміняться мотивації, буде нагода переглянути закон. На мій погляд, поки йде масове винищення тієї ж черемші, законодавство відповідає сьогоденній практиці».

Укрінформ очікує на відповідь ще одного учасника – Державної екологічної інспекції України, який долучимо до коментарів.

Поки ж питання культивування червонокнижних рослин і тварин залишається неврегульованим остаточно, зловживання в обидва боки цілком можливі. Здається, що змінювати варто не лише споживацькі підходи до природокористування, а й мати однакові підходи до всіх. Бо коли одним дозволено, але з документами, а іншим не дозволено – з документами чи без них, виграють саме ті, хто по-хижацьки рубає гілку на дереві, на якій сам і сидить. «Сіра» зона має стати контрольованою. В наших реаліях це робота на перспективу.

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото: Суспільне. Новини