Які реформи є важливими для українців у 2024 році?

У 2022 та 2023 роках дослідники «Вокс Україна» проводили опитування українців, щоб дізнатися про їхнє сприйняття реформ та громадянську активність. Цього року фахівці провели подібне дослідження, щоб з’ясувати, чи змінилося сприйняття нашими співвітчизниками важливості реформ. Чи залучені вони більшою чи меншою мірою до громадянської активності? Яких реформ вони найбільше очікують та чи готові миритися з певними незручностями перехідного періоду? Якими є найбільші перешкоди та найочікуваніші результати реформ?

ГОЛОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ

1. Рейтинг важливості реформ 2022 та 2024 років практично не змінився: у першій четвірці залишаються цифровізація, реформування армії, охорони здоров’я та антикорупційні заходи.
2. Антикорупційні заходи є найбільш очікуваними реформами у 2025 році. Відповідно, зниження рівня корупції є найбільш жаданим результатом реформ, тоді як зростання добробуту посідає друге місце. У 2022 році боротьба з корупцією та підвищення добробуту теж знаходилися на вершині рейтингу, однак різниця між ними була меншою. 
3. Найбільшою перешкодою для реформ українці сьогодні вважають брак політичної волі; на другому місці – протидія корисливих інтересів. У 2022 році перешкоди мали зворотний порядок: протидія зацікавлених груп займала першу сходинку, а відсутність політичної волі – другу. Пасивність громадян у 2024 році перемістилася на третє місце з п’ятого, яке займала у 2022 році.
4. 37% респондентів вважають, що державні службовці повинні отримувати зарплату, наближену до ринкового рівня, 42% – середню по Україні, і лише 21% думають, що посадовцям потрібно платити мінімальну зарплату.
5. Українці загалом добре розрізняють, які дії є корупційними, а які – ні.
6. Найпоширенішими громадськими активностями у 2024 році є донати (64%), підписання петицій (44%) та волонтерство (34%) – так само, як і у 2022 році.
7. Люди, які роблять пожертви, і ті, хто планує приєднатися до НУО чи стати волонтером, з більшою імовірністю визначають практично всі реформи як важливі. Ті, хто бере участь у засіданнях уряду, своєї громади чи ОСББ, частіше називають важливими децентралізацію та цифровізацію.
8. Особи, обізнані про зміст програми МВФ чи плану фінансової підтримки України (Ukraine Facility), а також ті, хто вважає, що держслужбовці мають отримувати близьку до ринкової заробітну плату, частіше визнають важливість більшості реформ (можливо, ці люди загалом більше цікавляться політикою та соціальними питаннями). Належність до групи з низькими доходами зменшує ймовірність визнання важливості деяких реформ (освіта, податкова реформа, охорона здоров’я, децентралізація) і є незначущою для інших.
9. Очікувані результати реформ та думки щодо основних перешкод на шляху реформування корелюють із визначенням пріоритетних реформ на 2025 рік. Наприклад, ті, хто вважає, що реформи мають привести до підвищення ефективності державних витрат, частіше пріоритизують податкову реформу, а ті, хто очікує підвищення тривалості життя, схильні надавати перевагу реформам у сферах освіти та охорони здоров’я.
10. Ті, хто вважає певну реформу важливою чи корисною для суспільства, частіше пріоритизують проведення цієї реформи в 2025 році. Ми практично не знаходимо перехресного ефекту для реформ, щодо яких ми не запитували про важливість або суспільну користь (митна, пенсійна реформи та євроінтеграція). Для них більш значущими є очікувані результати реформ та перешкоди до їхнього впровадження.

ОПИС ДАНИХ

Опитування проводилося у вересні 2024 року дослідницькою та маркетинговою компанією InfoSapiens за допомогою онлайн-панелі, яка налічує понад 50 тисяч учасників. Вибірка охоплює 3090 респондентів віком від 18 років, а її структура відповідає структурі населення України станом на січень 2022 року. У вибірці дещо більше ВПО, ніж можна було очікувати: їхня частка становить 14%, тоді як кількість ВПО віком понад 18 років в Україні наразі приблизно 2,2 мільйона осіб, що становить 7% довоєнного населення цього віку на підконтрольних уряду територіях. Частка біженців у вибірці – 4% – є нижчою, ніж серед загального населення: близько 4,5 мільйона українців віком 18+ проживають за кордоном, що становить 15% населення цього віку на контрольованих урядом територіях у 2021 році. Це може пояснюватися тим, що деякі українські біженці більше не мають українських номерів телефонів, тож не можуть бути включені до панелі.

ОПИСОВА СТАТИСТИКА

47% респондентів – чоловіки, 58% перебувають у шлюбі, а 24% – самотні (решта розлучені або вдови/вдівці). 53% не мають дітей віком до 18 років, 27% мають одну дитину, 13% – двох дітей, решта – більше. 71% респондентів ніколи не покидали місця свого проживання, 12% переїжджали в інше місце після 24 лютого 2022 року, але на момент опитування вже повернулися, 14% переїхали в межах області або в іншу область (здебільшого зі східних та південних регіонів), а близько 4% наразі перебувають за кордоном. Більшість біженців та ВПО готові повернутися, хоча й не найближчим часом (рисунок 1). Для аналізу ми брали регіони та типи населених пунктів, де респонденти проживали до 24 лютого 2022 року, оскільки, якщо регіональні змінні й мають якийсь вплив (чого ми не очікуємо), цей вплив, імовірно, пов’язаний із місцем, де людина мешкала довше. Розподіл населення за регіонами до та після початку повномасштабного вторгнення є досить схожим (таблиця А1 у Додатку).

Рисунок 1. Чи плануєте Ви повернутися? (відповіді ВПО та біженців)

58% респондентів працюють (із них 59% у приватному секторі, 9% у громадських організаціях, решта – у державному секторі), 15% безробітні, а 3% – військовослужбовці. 50% вибірки мають вищу, 29% – професійну, а 19,5% – середню освіту.

Відносна більшість (46%) наших респондентів не є надто бідними: вони можуть дозволити собі купувати їжу та одяг, але відчувають труднощі з придбанням товарів тривалого користування (рисунок 2). Очікувано, більшість людей повідомляють про погіршення свого матеріального становища через війну.

Рисунок 2. Розподіл респондентів за розміром доходів та змінами матеріального стану після повномасштабного вторгнення

Примітка: на рисунку показано частки загальної вибірки; кольори відображають відповіді на запитання «Як змінилося матеріальне становище вашого домогосподарства після 24.02.2022?».

ЩО УКРАЇНЦІ ДУМАЮТЬ ПРО РЕФОРМИ?

Нинішні думки громадян щодо важливості реформ дуже схожі з думками 2022 року. Реформа армії, цифровізація, антикорупційні заходи та реформи у сфері охорони здоров'я залишаються у першій четвірці, хоча в дещо іншому порядку. Судова, податкова реформа та мала приватизація сприймаються як менш важливі (рисунок 3).

Цього року ми також запитали респондентів про вплив реформ на суспільство (рисунок 5), тобто чи на їхню думку суспільство в цілому виграло або програло від впровадження основних реформ. Ми розрізняємо важливість і суспільний вплив, тому що, хоча реформа може бути важливою, деякі суспільні групи можуть від неї постраждати: наприклад, ті, хто ухилявся від сплати податків, не будуть задоволені реформою податкового адміністрування. Рисунки 3 та 5 дуже схожі, а кореляція між важливістю реформи та її очікуваною користю для суспільства позитивна (хоча ніколи не перевищує 0,5).

Ми також спостерігаємо значно більшу частку відповідей «не знаю» на запитання про суспільну вигоду від реформ порівняно з питанням про їхню важливість. Отже, необхідно більше комунікації щодо реформ, особливо стосовно їхніх переваг та недоліків для різних соціальних груп.

Рисунок 3. Будь-ласка, оцініть важливість таких реформ

Примітка: дані впорядковані за сумою відповідей «дуже важливо» та «скоріше важливо».

Рисунок 4. Порівняння важливості реформ в опитуваннях 2022 та 2024 рр.

Примітка: оцінка реформи розраховується як зважене середнє відповідей на запитання «Наскільки важливою є певна реформа?», де 4 = дуже важлива, 3 = скоріше важлива, 2 = скоріше неважлива, 1 = зовсім неважлива, 0 = ніколи не чув/-ла про неї.

Для кожної з реформ їхній «індекс важливості» сьогодні є нижчим, ніж у 2022 році (рисунок 4). Можливо, у 2022 році люди вважали, що реформи швидко підвищать стійкість країни. На відкрите запитання про важливі реформи, не включені до опитування, близько 2% респондентів написали про необхідність зміни уряду (маючи на увазі не лише вибори, але й зміну повноважень президента та парламенту, скорочення кількості народних депутатів тощо). Приблизно 1% респондентів зазначили, що реформи є марними, і приблизно така сама частка – що вони впроваджуються неналежним чином, а тому «звичайні люди» не відчувають їхнього ефекту. Схожа частка респондентів згадала про важливість вступу до НАТО, тоді як дуже небагато написали про перемогу або завершення війни (зазначимо, що ці результати не можна екстраполювати на все населення, оскільки люди могли обирати, чи відповідати на відкриті запитання, чи ні).

Рисунок 5. Коли реформи впроваджуються, деякі громадяни та підприємства виграють від цього, а деякі програють. На Вашу думку, чи виграло, чи програло суспільство в цілому від таких реформ?

Примітка: дані на рисунку впорядковані за сумою відповідей «безумовно виграло» та «скоріше виграло».

Серед очікуваних респондентами у 2025 році реформ (рисунок 6), антикорупційна є беззаперечним лідером. Це не дивно, оскільки найбільш очікуваним результатом реформ є зниження рівня корупції (рисунок 7). Відповідно українці вважають відсутність політичної волі (61%) та протидію зацікавлених груп (50%) основними перешкодами на шляху впровадження реформ (рисунок 8), причому 2% вказали «корупцію» як власний «інший» варіант у цьому питанні. Зверніть увагу, що у 2022 році «протидія корисливих інтересів» займала перше місце (64%), тоді як «відсутність політичної волі» була на другому (52%). Те, що у 2024 році «політична воля» вийшла на перше місце, може свідчити про те, що сьогодні українці покладають більше відповідальності за повільне впровадження реформ на уряд. 

Значно вища увага до корупції сьогодні порівняно з 2022 роком може бути наслідком низки корупційних скандалів, які останнім часом сколихнули Україну. Це, звичайно, не означає, що журналісти мають припинити викривати корупцію. Радше навпаки – уряд повинен впроваджувати (та комунікувати!) відповідні реформи.

Ще однією помітною зміною є те, що цього року «більший вплив громадян на рішення уряду» займає третє місце серед очікуваних результатів реформ (у 2022 році це було четвертою позицією), що узгоджується з третім місцем «пасивності громадян» як перешкоди для реформ, яка піднялася з п'ятого місця у 2022 році. Це свідчить про те, що громадяни усвідомлюють власну відповідальність за зміни в Україні та, ймовірно, більш готові брати участь у цих змінах. Відтак уряд та медіа могли би висвітлювати інформацію про доступні інструменти участі громадян.

Рисунок 6. Які реформи мають впроваджуватися у першу чергу в 2025 році? (максимум три відповіді)

Рисунок 7. Очікувані результати впровадження реформ

Примітка: респонденти могли обрати до трьох варіантів відповіді, а також запропонувати власний. У 2022 році в цьому запитанні був додатковий варіант «вищий ВВП», який обрали 31% респондентів.

Рисунок 8. Що є головними перешкодами для реформ?

Примітка: респонденти могли обрати до двох варіантів відповідей, а також запропонувати власний. *Відповідь «корупція» виокремлена з «власних» відповідей. У 2022 році респонденти могли обрати до трьох варіантів, тому порівнювати слід лише рейтинг альтернатив, а не частки респондентів, які їх обрали.

Ми запитали наших респондентів, чи знають вони про основні програми (план Ukraine Facility та програму МВФ), у яких перераховані реформи, які український уряд пообіцяв упровадити. Більшість опитаних або нічого не знають про ці документи, або лише щось про них чули (що також означає низьку обізнаність). Близько п'ятої частини респондентів дізналися про зміст цих документів із медіа, тоді як лише 4-5% читали ці документи самостійно (рисунок 9).

Рисунок 9. Чи обізнані Ви з цими документами?

Порівняно з 2022 роком сьогодні респонденти менше готові миритися з матеріальними чи організаційними труднощами, пов’язаними з реформами (рисунок 10). Це може свідчити про виснаження ентузіазму «єднання навколо прапора». Тож публікації про поступ реформ та їхній вплив на наше життя могли би підтримати розуміння суспільством їхньої необхідності. Наприклад, українська банківська система не змогла б відносно легко впоратися з повномасштабним вторгненням без переживання певних болісних моментів під час очищення банківського сектора у 2014-2015 роках.

Рисунок 10. Впровадження реформ може супроводжуватися матеріальними або організаційними труднощами, поки не буде імплементовано нові правила. Чи готові Ви миритися з цими негараздами?

ЧИ МОЖУТЬ УКРАЇНЦІ РОЗПІЗНАТИ КОРУПЦІЮ?

Ми поставили низку запитань для визначення «обізнаності про корупцію» серед респондентів. Вони класифікували 19 гіпотетичних ситуацій таким чином: «корупція», «неправильний вчинок, але не корупція», «допустимий вчинок, не корупція» або «залежить від обставин». Відповіді на ці запитання представлені на рисунку 11. На основі цих відповідей ми побудували два індекси обізнаності про корупцію. Перший індекс враховує всі відповіді (деталі у таблиці A2 у Додатку) та лежить у діапазоні від -1 до 32 (середнє значення – 22, медіана – 23) з теоретичним діапазоном від -4 до +38.

Другий індекс враховує лише три запитання з найочевиднішими відповідями – про хабарництво, відкати та працевлаштування родича на посаду нижчого рівня (непотизм). Люди, які ідентифікують ці ситуації як корупцію, отримують по 1 балу за кожну правильну відповідь, тож діапазон цього індексу становить від 0 до 3. Коефіцієнт кореляції між цими індексами 0,75, тому для регресійного аналізу ми використовуємо їх окремо.

Рисунок 11. На Вашу думку, такі дії чиновників центральної та місцевої влади – це корупція чи ні?

Примітка: «к» означає корупцію, «н» – неправильний вчинок, але не корупція, «з» – залежить від додаткових обставин, «нк» – не корупція.

ЩО ДУМАЮТЬ УКРАЇНЦІ ПРО ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ?

Одним із питань, яке часто обговорюється у контексті корупції, є зарплати державних службовців. Дехто вважає, що низькі зарплати держслужбовців змусять їх «відчути біль звичайних громадян» і, відповідно, працювати старанніше. Згідно з таким підходом, український уряд під час криз обмежував зарплати чиновників, щоб задовольнити популярні уявлення про справедливість. Однак такі популістські кроки можуть відвертати висококваліфікованих фахівців від роботи в уряді (а неефективний уряд коштує дорожче, аніж уряд із високими зарплатами).

Щоб дізнатися, наскільки популярними серед населення є низькі зарплати держслужбовців, ми запитали респондентів, які, на їхню думку, зарплати мають отримувати чиновники. Дещо неочікувано частка людей, які вважають, що зарплати державних службовців мають бути наближені до ринкового рівня (37%), значно перевищує частку тих, хто вважає, що вони повинні виживати на мінімальну зарплату (21%). Втім, 42% переконані, що держслужбовці мають отримувати середні зарплати (рисунок 12). Близько десятка з 3090 респондентів зазначили, що зарплати на держслужбі мають залежати від результатів роботи.

Рисунок 12. На Вашу думку, яку заробітну плату мають отримувати держслужбовці?

Безумовно, гідні зарплати не є достатньою умовою для забезпечення якісної роботи державної служби, але вони мають бути частиною ширшої реформи держслужби. Як бачимо, українське суспільство загалом не прагне, щоб держслужбовці були «бідними й голодними».

ДЖЕРЕЛА НОВИН

Як і в інших дослідженнях (наприклад, Internews), українці здебільшого отримують інформацію із соціальних мереж та онлайн-медіа, й лише близько чверті використовують телебачення (рисунок 13). Серед соціальних мереж найбільш поширений Telegram – ним користуються понад 60% людей (рисунок 14). Зважаючи на його російське походження, це проблема, і уряд має активізувати зусилля з перенесення принаймні офіційних комунікацій з Telegram на інші платформи.

Рисунок 13. З яких джерел Ви отримуєте новини? (максимум дві відповіді)

Рисунок 14. Якими соціальними медіа Ви переважно користуєтеся? (максимум дві відповіді)

УЧАСТЬ У ГРОМАДСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Більшість людей ніколи не брали та не планують брати участь у діяльності громадських організацій, протестах, урядових ініціативах чи створенні петицій (рисунок 15). Найпоширенішими громадськими активностями є донати (64% людей роблять пожертви) та підписання петицій (44%). 34% респондентів волонтерять для армії або в інших галузях. Показники для 2022 року практично не відрізняються.

Для всіх видів активностей, окрім донатів та волонтерства, частка тих, хто планує долучитися до них, є вищою, аніж частка тих, хто бере участь у цій діяльності зараз або робив це під час повномасштабної війни. Це не означає, що всі, хто має такі плани, насправді долучаться до цих активностей, але це вказує на те, що люди вважають ці дії корисними. Загалом лише 8% опитаних ніколи не брали участі в жодній із перелічених активностей та не планують робити цього в майбутньому.

Рисунок 15. Участь респондентів у різних громадянських активностях

Примітка: числа в дужках показують частки людей, які наразі беруть участь у певних активностях (наприклад, 63,5% роблять пожертвування, а 34,3% волонтерять). Сума в рядках становить 100%.

Рисунок 16. Частка респондентів (%), які брали участь у певних громадянських активностях під час проведення опитування, 2022 та 2024 рр.

Участь у виборах є значно вищою, аніж в інших громадських активностях (таблиця 1). 62,5% наших респондентів брали участь у всіх або майже всіх виборах, 70% планують брати участь у виборах у майбутньому. 57% респондентів раніше брали участь у виборах та планують голосувати, коли це стане можливим.

Таблиця 1. Участь у попередніх виборах та плани взяти участь у виборах, коли це стане можливим

	← Плани щодо участі →
Попередня участь ↓	Так, в усіх	Лише в центральних	Лише в місцевих	Ні	Не знаю	Відмова	Сума попередніх
В усіх або майже всіх виборах відколи мені виповнилося 18 років	56,9%	2,2%	0,2%	1,8%	0,7%	0,7%	62,5%
Лише у виборах на центральному рівні	5,1%	4,4%	0,5%	0,8%	0,1%	0,3%	11,2%
Лише у місцевих виборах	1,8%	0,7%	0,9%	0,5%	0,0%	0,0%	4,0%
Дуже рідко	3,2%	2,6%	1,2%	3,3%	0,2%	0,9%	11,3%
Ніколи	1,1%	0,9%	0,4%	4,2%	0,0%	0,6%	7,2%
Відколи мені виповнилося 18, виборів не було	2,1%	0,8%	0,3%	0,5%	0,1%	0,2%	3,9%
Сума планів	70,1%	11,5%	3,5%	11,1%	1,1%	2,6%

Примітка: у рядках показано попередню участь у виборах, у стовпцях – плани участі.

ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА СПРИЙНЯТТЯ ВАЖЛИВОСТІ ТА СУСПІЛЬНОГО ВПЛИВУ РЕФОРМ

У цьому дослідженні нас найбільше цікавило, чи впливає громадянська активність людини на її сприйняття важливості реформ. Для цього ми оцінили (за допомогою пробіт-регресій), як участь у громадських активностях впливає на ймовірність того, що особа вважає певну реформу «дуже важливою» або «скоріше важливою». Аналогічно ми оцінили ймовірність того, що людина вважає, що суспільство «безумовно виграло» або «скоріше виграло» від певних реформ. У регресії було включено демографічні фактори, змінні зайнятості та джерела новин.

Участь у громадській організації не має значущої кореляції з імовірністю, що людина вважає певні реформи важливими чи корисними для суспільства. Водночас ті, хто лише планує долучитися до громадської організації, частіше вважають важливими податкову, освітню, судову реформи, а також реформи армії, державних підприємств та державної служби. Аналогічно теперішня участь у волонтерській діяльності не підвищує імовірність вважати будь-яку реформу важливою, тоді як ті, хто лише планує волонтерити, частіше вважають важливими п’ять із тринадцяти реформ, про які ми запитували (освіта, цифровізація, армія, ринок землі та мала приватизація). Можливо, ці люди загалом більше цікавляться політикою.

Ті, хто залучений до розробки законодавства, з меншою імовірністю вважають податкову реформу, реформу освіти та публічних закупівель важливими – можливо, вони більше зацікавлені в інших реформах. Люди, які надсилають запити до державних органів, частіше вважають судову реформу важливою (ймовірно, вони краще усвідомлюють важливість виконання законів).

Ті, хто раніше брав участь у засіданнях державних органів, а також ті, хто зараз бере участь у зустрічах своїх громад чи ОСББ, частіше вважають, що суспільство виграло від цифровізації та децентралізації. Цілком можливо, що саме ці реформи уможливили їхню участь у таких активностях.

Люди, які роблять пожертви, частіше вважають важливими 8 із 13 реформ, про які ми запитували (ця змінна не є значущою для охорони здоров’я, публічних закупівель та трьох «найменш популярних» реформ – судової, державних підприємств та державної служби). Вони також частіше вважають, що Україна виграла від реформ у сфері освіти, охорони здоров’я, публічних закупівель, армії, державної служби та цифровізації.

Респонденти, які вважають, що зарплата державних службовців має бути близькою до ринкового рівня, а в багатьох випадках також і ті, хто думає, що вона має відповідати середній в Україні, частіше сприймають усі реформи як важливі порівняно з тими, хто пропонує, щоб держслужбовці отримували мінімальну зарплату. Вони також частіше стверджують, що суспільство виграло від усіх реформ. Респонденти, які можуть правильно класифікувати більше ситуацій як корупцію, частіше вважають майже всі реформи значущими (хоча ці коефіцієнти дуже малі). Цей результат можна інтерпретувати як вищий рівень обізнаності про те, як працює уряд і хто відповідає за впровадження реформ. 

Ті, хто планує брати участь у виборах, частіше визнають важливість усіх реформ порівняно з тими, хто не планує голосувати, а також із більшою імовірністю вважають 8 із 13 реформ корисними для суспільства. Попередня участь у виборах майже ніколи не є значущою (ймовірно, це теж можна пояснити вищим інтересом цих людей до політики).

Респонденти, для яких основним джерелом новин є телебачення, більше схильні вважати всі реформи важливими та корисними для суспільства порівняно з тими, хто переважно покладається на друзів/родичів або взагалі не стежить за новинами. Водночас ті, хто отримує новини переважно з радіо (ймовірно, це або жителі віддалених місць, або ті, хто багато подорожує), частіше, ніж телеглядачі, визнають важливість освітньої реформи. Ті, хто переважно використовує соціальні мережі як джерело новин, частіше, ніж телеглядачі, вважають цифровізацію важливою і корисною для суспільства. 

Очікувано, люди, обізнані зі змістом плану Ukraine Facility або програмою МВФ (кореляція між цими змінними становить 0,58, тому ми використовуємо їх у регресіях окремо), частіше вважають, що практично всі реформи є корисними для суспільства, порівняно з тими, хто лише чув або взагалі не чув про ці документи. Для деяких реформ ці змінні є незначущими чи майже незначущими, але їхні коефіцієнти завжди додатні. Отже, більша обізнаність про реформи, необхідні для стабільного розвитку України та інтеграції до ЄС, сприяє більш позитивному сприйняттю реформ.

Респонденти з нижчим рівнем доходу рідше вважають важливими податкову реформу, децентралізацію та ринок землі, а представники групи з найнижчими доходами також рідше називають важливими реформи освіти, охорони здоров’я та армії. Водночас ці люди надають більшого значення антикорупційним реформам.

Статус зайнятості (деталі див. у таблиці A3 у Додатку) практично не впливає на ймовірність того, що людина вважатиме реформу важливою чи корисною для суспільства. Самозайняті особи та працюючі студенти частіше підтримують податкову реформу, тоді як найняті працівники, самозайняті та працюючі пенсіонери частіше вважають важливою реформу публічних закупівель.

Як і очікувалося, регіональні змінні рідко є значущими. Проте жителі великих міст та Києва частіше вважають важливою медичну реформу, ніж селяни та жителі інших регіонів, можливо, через те, що відчули її вплив сильніше. Біженці надають менше значення податковій реформі, ніж ті, хто проживає в Україні, тоді як ВПО частіше вважають, що суспільство виграло від реформування сфери охорони здоров’я. 

Наявність дітей позитивно та значущо впливає лише на сприйняття важливості освітньої реформи. Ця реформа також є більш важливою для людей молодших 35 років, тих, хто має середню освіту, та жінок – ймовірно, це особи, які або самі навчаються, або піклуються про освіту своїх дітей.

Ті, хто має вищу освіту, частіше вважають, що медична реформа є важливою, а також що суспільство виграло від малої приватизації та реформи державних підприємств. 

Цікаво, що стать є значущим фактором для оцінки важливості та суспільної користі багатьох реформ. Так, чоловіки надають менше значення реформам освіти, охорони здоров’я та цифровізації (ймовірно, тому, що турбота про освіту та здоров’я членів домогосподарства все ще здебільшого є відповідальністю жінок). Вони також рідше вважають податкову реформу та децентралізацію важливими, але частіше зазначають, що суспільство виграло від цих реформ.

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПРІОРИТИЗАЦІЮ РЕФОРМ НА 2025 РІК

Респонденти могли назвати до трьох реформ, які, на їхню думку, є найважливішими для впровадження у 2025 році (див. рисунок 6). Цей вибір може визначатися кількома чинниками: сприйняттям важливості та суспільної користі реформ, результатами реформ, які людина вважає найбільш бажаними, або людина може вважати пріоритетом впровадження реформ, які «відстають». Отже, ми включили до моделі важливість та суспільну користь реформ, а також очікувані результати й перешкоди для впровадження реформ разом з іншими вищезгаданими факторами. Для всіх реформ, окрім податкової та освітньої, сприйняття їхньої важливості або суспільної користі позитивно пов’язані з імовірністю того, що людина назве їх пріоритетом на 2025 рік.

Очікувані результати реформ та сприйняття перешкод на шляху впровадження реформ також значущі для вибору людиною пріоритетних реформ на 2025 рік (таблиця 2). Наприклад, ті, хто очікує, що реформи мають підвищити ефективність витрат уряду, частіше називають податкову реформу пріоритетом на 2025 рік; ті, хто вважає, що реформи мають збільшити тривалість життя, частіше пріоритизують освітню та медичну реформи; а ті, хто очікує, що реформи мають зменшити рівень корупції, частіше обирають антикорупційні заходи, а також реформи армії та судової системи (можливо, вони вважають корупцію в цих сферах особливо шкідливою). 

Схожі результати стосуються і перешкод для реформ. Наприклад, ті, хто вважає, що корупція та протидія корисливих інтересів є основними перепонами на шляху реформ, частіше називають антикорупційну реформу пріоритетом. Водночас ті, хто гадає, що нестача знань (експертизи) є важливою перешкодою для впровадження реформ, більш схильні вважати пріоритетними реформи у сфері освіти та охорони здоров’я.

Таблиця 2. Вплив очікуваних результатів реформ та перепон для їхнього впровадження на ймовірність того, що респонденти назвуть конкретну реформу пріоритетною на 2025 рік (граничні ефекти)

Примітка: зеленим та рожевим кольорами позначено відповідно позитивні та негативні значущі коефіцієнти (на рівні 5%); коефіцієнти в білих клітинках незначущі.

Респонденти, залучені до діяльності громадських організацій, частіше надають пріоритет приватизації і меншою мірою – децентралізації та реформам у сфері закупівель. Ті, хто бере участь у протестах, частіше називають пріоритетними реформи армії та освіти й рідше – податкову та судову реформи (зрозуміло, що наразі протестна активність є вельми обмеженою, а вуличні акції зазвичай стосуються нагадування владі про українських військовополонених). 

Ті, хто бере участь у розробці законів, частіше віддають перевагу цифровізації та децентралізації (імовірно як інструментам їхньої діяльності) та рідше – медичній та освітній реформам. 

Ті, хто робить пожертви, були волонтерами до початку повномасштабної війни або планують ними стати, більш схильні пріоритизувати на 2025 рік реформі в армії, тоді як нинішні волонтери більше наголошують на антикорупційних заходах.

Респонденти, які вважають, що держслужбовці мають отримувати зарплату, вищу за мінімальну, частіше надають пріоритет реформам у сфері освіти й цифровізації і рідше – медичній реформі.

Ті, хто бере участь лише у місцевих виборах або загалом рідко голосує на виборах, рідше пріоритизують реформи в армії та антикорупційні заходи – можливо, їх менше цікавлять поточні справи.

Учасники опитування, які працюють або є військовослужбовцями, частіше надають пріоритет податковій реформі порівняно з тими, хто не належить до робочої сили. Військовослужбовці також частіше називають пріоритетом на 2025 рік реформи в армії. Натомість держслужбовці рідше надають пріоритет реформі армії, але частіше – реформі системи охорони здоров’я. 

Освітня реформа є пріоритетною для респондентів до 35 років, тих, хто має дітей, осіб із вищою освітою, а також для жінок. Жінки та молодь до 35 років також надають пріоритет медичній реформі (ймовірно, тому, що більше піклуються про здоров’я старших родичів).

Є ще три реформи, які були у нашому переліку пріоритетів на 2025 рік, але не увійшли до запитань про важливість реформ чи їхню суспільну користь: реформування митниці, пенсійна реформа та євроінтеграція. Під час оцінки імовірності того, що людина назве ці реформи пріоритетними на 2025 рік, ми врахували в моделі всі змінні щодо важливості реформ і їхньої користі для суспільства. Перехресний вплив реформ виявився незначущим - лише ті, хто вважає важливою реформу державної служби, частіше надають пріоритет реформуванню митниці у 2025 році. Працевлаштовані та молодь до 35 років рідше вважають митну реформу пріоритетною, тоді як мешканці Західної України надають їй перевагу частіше. 

Пенсійна реформа є пріоритетною для осіб без вищої освіти, тих, хто не належить до робочої сили, а також для тих, хто очікує від реформ насамперед підвищення добробуту, тривалості життя та задоволеності ним. Можливо, ці респонденти стурбовані тим, що їхні пенсії будуть недостатніми (дуже часто під «реформою» українці розуміють збільшення пенсій, а не, наприклад, зміни у дизайні пенсійної системи).

Євроінтеграція з більшою ймовірністю буде пріоритетною реформою для осіб віком 45+, для тих, хто очікує, що реформи підвищать добробут, а також для тих, хто вважає, що головними перешкодами на шляху реформ є корупція, відсутність політичної волі та нестача коштів. Імовірно, ці люди вважають, що наближення України до ЄС знизить корупцію та підвищить добробут. 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Рейтинг реформ за важливістю з 2022 року практично не змінився: цифровізація, реформування охорони здоров'я, армії та антикорупційні реформи залишаються чотирма ключовими пріоритетами. Погляди українців на очікувані результати реформ та перешкоди для їхньої реалізації також дуже схожі з тими, що спостерігалися у 2022 році. Проте розрив між зниженням рівня корупції та іншими очікуваними результатами реформ, як-от підвищення добробуту чи тривалості життя, збільшився. Це свідчить про те, що корупція стала менш прийнятною у суспільстві. Це спостереження підтверджується тим, що сьогодні «брак політичної волі» є головною перешкодою для впровадження реформ (у 2022 році ця перешкода була на другому місці). «Пасивність громадян» стала третьою за важливістю перепоною на шляху реформ, піднявшись із п’ятого місця у 2022 році. Вочевидь, українці вважають, що громадяни можуть і повинні брати на себе більше відповідальності за впровадження реформ.

Ми також виявили, що громадянська активність, особливо участь у виборах, корелює з вищою підтримкою певних реформ. Особа, краще обізнана з певною сферою, з більшою імовірністю вважає реформи у цій сфері важливими або корисними для суспільства. Крім того, ми встановили, що ті, хто вважає, що держслужбовці мають отримувати зарплату, вищу за мінімальну, з більшою ймовірністю називають важливими та/або корисними для суспільства більшість реформ. Водночас сьогодні частка осіб, готових терпіти матеріальні чи організаційні труднощі під час перехідного періоду впровадження реформ, дещо знизилася порівняно з 2022 роком.

Отже, ми рекомендуємо:

1. Уряду та ЗМІ посилити роз'яснювальну комунікацію щодо реформ. Ця комунікація має бути як ретроспективною (наприклад, як змінилися правила за останні 5-10 років та як це покращило наше життя сьогодні), так і орієнтованою на майбутнє (наприклад, що зміниться для українців із запровадженням правил ЄС у певних сферах);
2. Уряду не варто мислити в парадигмі «непопулярних реформ». Загалом реформи досить популярні серед українців, і за належної комунікації люди активно підтримають їхнє впровадження. Зокрема, роз'яснення того, як працює державна служба та як уряд планує підвищити її ефективність, можуть як залучити до неї нових людей, так і зменшити підтримку популістичних кроків щодо органів влади;
3. Центральній і особливо місцевій владі варто бути відкритішою до участі громадян. Громадські активісти та ЗМІ мають роз’яснювати, як таку участь організувати та які для цього є інструменти. Такі форми громадянської участі як громадські слухання, обговорення законопроектів, громадські ради та ін. важливі для підтримки демократії в Україні, особливо сьогодні, коли вибори неможливі.

ДОДАТОК

Таблиця А1. Регіональний розподіл респондентів до та після 24 лютого 2022 року

регіон	до 24.02.22	наразі	тип населеного пункту	до 24.02.22	наразі
Центр	26,6%	28,1%	село	32,1%	29,5%
Схід	10,3%	6,6%	місто до 50 тис.	21,7%	20,6%
Київ	8,5%	9,0%	місто 50-100 тис.	5,5%	5,0%
Північ	14,3%	14,5%	місто 100-500 тис.	16,2%	16,1%
Південь	13,9%	10,7%	місто 500+ тис.	24,5%	25,0%
Захід	26,4%	27,2%

Опис регіонів: Схід: Донецька, Луганська, Харківська обл.; Захід: Волинська, Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Чернівецька обл.; Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська обл.; Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська обл.; Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Хмельницька обл.

Таблиця А2. На Вашу думку, чи є корупцією такі дії держслужбовців або працівників місцевих органів влади

	Так	Це не корупція	Це недобрий вчинок, але не корупція	Залежить від додаткових обставин	Не знаю
Отримання хабара	+2	-1	0	0	0
Отримання «відкату» на закупівлі	+2	-1	0	0	0
Користування робочим автомобілем у власних цілях	1	0	+2	1	0
Відвідування дня народження олігарха	1	0	+2	1	0
Прийняття подарунку від друзів на суму понад 10 000 грн	+2	0	1	1	0
Брати робочий ноутбук додому	0	+2	1	1	0
При звільненні забрати офісні меблі собі	+2	0	0	1	0
Спільна відпустка з керівником іншої державної інституції	0	1	1	+2	0
Допомога знайомим у проходженні конкурсу на держслужбу	1	1	1	+2	0
Підписання контракту на надання послуг з постійним підрядником без конкурсу	1	1	1	+2	0
Отримання родичами держслужбовця подарунків від бізнесу, щодо якого держслужбовець має ухвалювати рішення у своїй роботі (наприклад, авіаквитків родичам заступника голови Державної авіаційної служби України)	+2	-1	1	0	0
Призначення підвищених премій більш лояльним співробітникам	1	0	+2	1	0
Виділення частини двору багатоповерхівки для власного автомобіля	+2	0	1	1	0
Найм на роботу родича на підпорядковану посаду	+2	-1	0	0	0
Пришвидшений розгляд звернення за дрібне заохочення (наприклад, цукерки)	+2	0	1	0	0
Людина з освітою лікаря суміщає роботу на держслужбі і в лікарні	1	1	1	+2	0
Співробітник податкової служби через 3 місяці після звільнення влаштувався на роботу на підприємство, яке раніше перевіряв	1	0	+2	1	0
Співробітник Державної аудиторської служби здійснює перевірку державного органу, яким керує його племінник	1	0	+2	1	0
Приховування інформації про випадки корупції в оточенні держслужбовця	+2	0	1	1	0

Примітка: «+» позначає правильну відповідь, за яку особа отримує 2 бали. Інші числа у клітинках вказують кількість балів, які особа отримує за ці відповіді. Ситуації, що використовуються для розрахунку «простого« індексу корупції, виділені жирним шрифтом.

Рисунок А1. Гістограми індексів обізнаності щодо корупції

Примітка: Теоретично максимальне значення індексу, розрахованого на основі відповідей на всі запитання, становить 38, а для індексу, заснованого на трьох запитаннях, – 3.

Таблиця А3. Визначення зайнятості (% від загальної кількості респондентів)

	Працівники
	У приватному секторі	Державний службовець	Працівник державного або комунального підприємства
Працівник	26,7%	2,7%	13,5%	-
Приватний підприємець	5,3%	-	-	-
Працюючий пенсіонер	1,3%	0,2%	1,5%	-
Працюючий студент	0,9%	0,1%	0,3%	-
Військовий	-	-	-	3,2%
Працює лише у своєму домогосподарстві	-	-	-	6,1%
Непрацюючий пенсіонер	-	-	-	11,1%
Непрацюючий студент	-	-	-	3,0%
Не працює, але шукає роботу	-	-	-	15,1%
Не працює і не шукає роботу *	-	-	-	3,3%

*Ця категорія визначається як «повністю поза робочою силою» і використовується як база в регресіях

Фото: depositphotos.com/ua

Автори:

Ілона Сологуб, наукова редакторка «Вокс Україна»

Вокс Україна

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства