Збірна, з якою ми колись частенько стрічались

Симпатику футболу зі стажем, мабуть, згадається молодість і сакраментальна фраза «Ба, знайомі все обліччя». Так-так, був час на стику дев'яностих і двотисячних, коли ми так часто грали з вірменами у відборах чемпіонатів Європи та світу, що аж оскому набило. У чотирьох циклах поспіль! Але потім (що правда, то правда) була довгенька перерва. Зразу зазначимо - збірній Вірменії наша футбольна дружина ніколи не програвала. Маємо 5 перемог та 3 нічиї, різниця голів - 17:8. Так, вірмени не перемагали, але крові нам добряче попили. Якби не кляті нічиї, можливо, й бійшлись би ми без тих стикових матчів плей-офф, котрі тоді жодного разу не пустили Україну на «Європу» та «світ».

Тож, згадаємо те, не таке вже й далеке, минуле, яке, щоправда, через щільну насиченість футбольного життя забувається дуже швидко. На усіх вісьмох матчах - у Києві, Єревані, Львові - ваш кореспондент працював безпосередньо на стадіонах. Отож, маємо інформацію з перших рук, вірніше, з першої ручки і блокнота від Укрінформу.

Наведу «цитати» з кількох ігор. Загальне враження від матчів: майже усі вони були напруженими, деякі - валідольними. Часом здавалося, і небезпідставно, що у відбіркових групах вірмени найбільш затято діяли саме з Україною - віддавалися на полі на всі сто відсотків, очікуючі на свій шанс у контратаках. Найцікавіший матч-«перестрілка», безперечно, був 2003 року у Львіві. Він приніс ефектний хокейний рахунок- 4:3.

Травень 1997 року, Київ. Україна - Вірменія - 1:1

ТАКА БЕЗГЛУЗДА НІЧИЯ

Це була була найбільш показова гра українсько-вірменського футбольного протистояння. Нашу збірну тоді очолював Йожеф Сабо. Україна мала чудові шанси потрапити на чемпіонат світу-1998. Наші обіграли у Белфасті Північну Ірландію, яка тоді у рейтингу була вищою за нас, на НСК «Олімпійський» - Португалію, у гостях - Албанію, лідирували у групі... «Після фінального свистка болгарського арбітра Атанаса Узунова уболівальики (а їх на трибунах Національного спортивного комплексу «Олімпійський» зібралося близько 70 тисяч) залишали арену довше, ніж зазвичай. Ниби зачаровані, прихильники нашої команди не могли відірвати очей від футбольного газону, не вірячи в те, що гра вже завершилася, і вони не святкуватимуть перемогу своїх улюбленців над одним з аутсайдерів. Що ж, «запланованої перемоги над вірменами не сталося. Наші футболісти не показали рішучості й наполегливості, що було притаманно їм у матчах із північноірландцями та португальцями. Можливо, приспав активність господарів швидкий гол Шевченка на 6-й хвилині, коли форвард використав передачу з правого флангу захисника Дмитруліна. Маючи беззаперечну ігрову перевагу, наша збірна діяла на диво «беззубо», і до реальних гольових моментів справа не доходила. У середині другого тайму гостям двічі вдалися гострі контратаки правим флангом. На жаль, наша команда поставилася до цих тривожних сигналів лише як до прикрої випадковості. З третьої спроби вірмени взяли своє. Отримавши м'яча у бузпосередній близькості від воріт хавбек Артур Петросян (пізніше він тренував збірну Вірменії. - прим. ред.) парашутиком послав його над Шовковським. Сталося це на 75-й хвилині».

Жовтень, 1997, Єреван. Вірменія - Україна. 0:2

У ЄРЕВАНІ УКРАЇНА ПРИВІДКРИЛА ВіКНО У ПАРИЖ

«Пам'ятаючи про гіркий досвід київського матчу, нашій команді конче потрібен був другий гол (перший на хвилині на 33-й хвилині забив Шевченко. - ред.). І він відбувся за десять хвилин по перерві. Ребров фінтами стягнув на забе захист і відпасував на Максимова. У подальшому зустріч проходила з деякою перевагою господарів, у складі яких вирізнявся швидкий Карапет Мікаелян. Полегшено зітхнули ми лише після того, як на 72-й хвилині арбітр за дві жовті картки вилучив Мікаеляна з поля».

Йожеф Сабо: «Звісно, нас влаштовував лише позитивний результат. Але з вірменами небезпечно кидатися на амбразуру: вигравати треба «поступово», турбуючись про власні тили. Знали про проблеми, які були у господарів на правому флангу, тому зусиллями Скрипника і Косовського нагнітали темп саме на цьому відрізку  поля».

Жовтень, 1998, Київ. Україна - Вірменія. 2:0

ЙДЕМО БЕЗ ВТРАТ. НАСТУПНА СТАНЦІЯ - ПАРИЖ

«Хвацько закручений календар 4-ї відбіркової групи чемпіонату Європи вибрав Україні у суперники команди з гірських країн. П'ять днів тому це була майстерно «вроблена» між Іспанією та Францією у мальовничу ущелину Східних Піренеїв Андорра. Але якщо Андорра була для України Terra Incognita, то із самобутнім футболом карказьких бразильців - вірменів ми чудово знайомі. ...У нас одним з найкращих на полі був київський ветеран, 30 річний Олег Лужний, який грає все краще і краще. На 32-й хвилині він залишив свій звичний правий фланг, змустився до центру і зробив метрів з тридцяти націлену передачу на Сергія Скаченка. Той не підвів - м'яч затріпотів у сітці вірменських воріт. Після п'ятнадцятої хвилини другого тайму ініціативу перехопили гості. Деякі з них, до речі, перебувають нині у дещо підвішеному стані, бо ніде не грають, а шукають собі гідні зарубіжні клуби. Це й знайомий нам по київському «Динамо» Єрванд Сукіасян, і Арутюн Варданян... Вірмени дуже старалися показати «товар» з найліпшого боку. Проте, гол нашого хвильоріза Андрія Гусіна на 70-й хвилині питання про переможця зняв».

Вересень, 2002. Єреван. Вірменія - Україна. 2:2

ВІРМЕНСЬКЕ РОЗЧАРУВАННЯ

«Ох і щастить же нам на цих вірменів! Українська національна збірна у світових та європейських кваліфікаціях вже учетверте поспіль виходить саме на них. Представники Закавказзя, так би мовити, самі зірок з неба не зривають, а нам ставлять вже третю нічийну підніжку. Причому сталося це на самому старті відбіру Євро-2004... Українські футболісти у поєдинках з вірменами завжди були фаворитами. Завжди, крім цієї гри. Велика кількість травм в нашій команді, проблеми в ігрових лініях, відсутність Андрія Шевченка... Усе це не могло не додати позитиву темпераментним вірменським уболівальникам. «Настав час нашої перемоги!» - вигукували вони, зустрічаючи українців на вулицях Єревана. Що ж можна сказати про саму гру, підсумковий результат якої приніс таке розчарування? Вразила різність таймів. До перерви українська збірна могла забити, як мінімум, чотири м'ячі, однак за рахунку 2:0 чомусь зупинилася... Пропускати у доданий арбітром час дуже прикро. Спочатку фін Вуорела відмінив наш аут, який зафіксував лайнсмен. Українці на секунду зипинилися. Вірмени швидко ввели м'яч у гру. Пішов простий навіс на ворота, прямо до рук голкіпера Реви. Єзерський притримав Мовсесяна - пенальті. Одинадцятиметровий удар чітко, у нижнє «павутиння», виконав Саркісян».

Червень, 2003. Львів. Україна - Вірменія. 4:3.

ФУТБОЛ НЕ ДЛЯ СЛАБОНЕРВНИХ

«Про футбольне протистояння футбольних збірних України та Вірменії вже час писати не лише спортивні репортажі, але й бестселери із серії популярних жанрів «не для слабонервних». ...За рахунку 1:2, нарешті, вийшов з тіні Андрій Шевченко. Спочатку заробив і реалізовав пенальті, а потім хитро завершив комбінацію, яку розпочав Сергій Ребров і продовжив Андрій Воронін. Та радість знову була недовгою: не пройшло й хвилини, як рахунок знову став рівним - 3:3. За повного потурання нашого захисту свій традиційний м'яч забив «спеціаліст» з української збірної Артур Петросян. Але це, на щастя, ше був не фінал. На другій доданій хвилині після навісу Вороб'я Воронін виграв «повітря» у штрафному майданчику вірменів і проштовхнув м'яча ближче, на «п'ятак». Федоров і Венглинський практично удовох по-хокейному запалили червоне світло за воротами Березовського - 4:3!»

А закінчити цей історичний екскурс хочу словами про вірменських футболістів їхнього нинішнього тренера іспанця Хоакіна Капарроса, який раніше працював із «Севільєю»: «Типовий вірменський гравець - достатньо самолюбний гравець. У цьому відіграє свою роль національна культура і все, через що пройшов народ. Країні довелося пережити багато бід, але вірмени знають, як за себе постояти. Коли їх збивають з ніг, вони знову піднімаються, і це видно на полі. Словом, багато самолюбства у хорошому розумінні, багато хоробрості. Ми змогли використати це і передати футболістам».

Нашим же футболістам-збірникам хочеться побажати у всіх іхніх поєдинках яскравої гри і спортивного везіння. А іще - щоб арбітри, бажано не із сонячних Піренеїв, завжди зараховували голи у ворота опонентів і чітко бачили порушення правил у чужих штрафних майданчиках...

Усі очні зустрічі футболістів України та Вірменії:

07.05.1997. Чемпіонат світу-1998. Відбірковий турнір

Україна - Вірменія - 1:1

Голи: Шевченко (6-та хвилина) -  Петросян (75)

11.10.1997. Чемпіонат світу-1998. Відбірковий турнір

Вірменія - Україна - 0:2

Шевченко (33), Максимов (54)

14.10.1998. Чемпіонат Європи-2000. віббірковий турнір

Україна - Вірменія - 2:0

Скаченко (31), Гусін (80)

09.06.1999. Чемпіонат Європи-2000. Відбірковий турнір

Вірменія - Україна - 0:0

07.10.2000.  Чемпіонат світу-2002. Відбірковий турнір

Вірменія - Україна- 2:3

Петросян (17, 44) - Шевченко (45, 59), Гусин (55).

05.09.2001. Чемпіонат світу-2002. Відбірковий турнір

Україна - Вірменія - 3:0

Шевченко (11), Воробей (85, 90).

07.06.2003. Чемпіонат Європи-2004. Відбірковий турнір.

Україна - Вірменія - 4:3

Горшков (28), Шевченко (65, з пенальті, 73), Федоров (90+2) -

Саркісян (15, з пенальті, 52), Петросян (74)

07.09.2002 . Чемпіонат Європи-2004. Відбірковий турнір.

Вірменія - Україна - 2:2

Петросян (73), Саркісян (90+3, з пенальті) - Серебренников (2), Зубов (33).

Юрій ЩЕРБАК, Київ