Паралімпійські ігри для України: Історія героїзму параатлетів та волі до перемоги

Паралімпійський рух в Україні має довгу та гідну історію, що почалася задовго до відновлення незалежності України. Проте, саме з 1991 року українські паралімпійці почали впевнено заявляти про свою державу на світовій арені. Початок нашого тріумфального шляху відбувся у 1996 році на X літніх Паралімпійських іграх в Атланті, США. У дебютних для України іграх наші атлети здобули сім медалей: одну золоту, чотири срібні і дві бронзові. Але цей перший успіх був лише передвісником великих досягнень, які чекали на нас попереду.

Українська паралімпійська збірна продовжувала розвиватися і на наступних іграх у Сіднеї 2000 року вже завоювала 37 медалей. Це був значний стрибок уперед, який продемонстрував усьому світу, що Україна прийшла у паралімпійський спорт не на один рік, а для тривалих і значних досягнень. Протягом усіх наступних Паралімпійських ігор українські атлети стабільно займали місця у верхніх рядках медальних заліків.

Одним із найвизначніших досягнень нашої країни став виступ на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро. Українська збірна здобула рекордну кількість медалей – 117, з яких 41 була золотою. Це дозволило Україні посісти третє місце у загальному медальному заліку, залишивши позаду такі великі спортивні держави, як США, Німеччину та навіть господарку змагань – Бразилію. Українські паралімпійці на іграх стали справжнім символом незламності та волі до перемоги. Наступні XVI Паралімпійські ігри, що відбулися у Токіо, стали також успішними для України. Наша збірна здобула 98 медалей і посіла шосте місце у загальному заліку.

Та справжній тріумф чекав українців на зимових Паралімпійських іграх у Пекіні-2022, на самому початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Національна Паралімпійська збірна зайняла 2 загальнокомандне місце, поступившись лише Китаю.

Вихід українців на головну арену Паралімпіади-2022 в Пекіні із закликом миру для України та світу назвали найяскравішим моментом Паралімпіади. Увесь світ визнав героїчну боротьбу українських паралімпійців проти країни-агресорки.

У період боротьби за здобуття ліцензій на Паралімпіаду в Парижі, саме під час повномасштабної війни, українські паралімпійці відкрито заявляли світу про російські злочини. Також, на чемпіонатах світу, Європи та інших кваліфікаційних змаганнях, українці підняттям руки, стиснутої в кулак, і відмовою від будь-яких протокольних і церемоніальних дій жорстко реагували на появу так званих «нейтральних атлетів». Деякі організатори паралімпійських змагань у зв’язку з цим погрожували дискваліфікувати українців. Керівництву ж Національного паралімпійського комітету України вдалось відстояти українських атлетів та їхнє право говорити правду про розвʼязану росією війну.

«Український параолімпійський рух показує всю суть нашого характеру. Він демонструє нашу волю до перемоги, незважаючи ні на що. Завзятість, бажання та вміння домагатися свого є головною рисою всіх параолімпійців країни», – каже заступниця керівника Офісу Президента Олена Ковальська.

За роки незалежності українські паралімпійці довели власний героїзм. Успіхи паралімпійців не лише привертають увагу до України на міжнародній арені, але й надихають мільйони продовжувати боротись, незалежно від обставин.

ПАРАЛІМПІАДА 2024: НОВА МОЖЛИВІСТЬ ДЛЯ УКРАЇНИ

XVІІ літні Паралімпійські ігри відбудуться з 28 серпня по 8 вересня 2024 року в Парижі, Франція. Це вже восьмі літні Паралімпійські ігри, у яких братимуть участь українські атлети. І кожного разу наша збірна підходить до цього змагання з амбітними надіями та високими очікуваннями.

Цього року на Паралімпіаді розіграють 549 комплектів нагород, що на 9 комплектів більше, ніж на попередніх іграх у Токіо. У змаганнях візьмуть участь близько 5000 атлетів з інвалідністю із понад 160 країн світу, що робить ці Ігри одним із найбільших спортивних заходів у світі.

Українська паралімпійська збірна буде змагатись у 17 з 22 видів спорту, включаючи такі дисципліни, як боча, пара бадмінтон, академічне пара веслування, пара велосипедний спорт, волейбол сидячи, голбол, дзюдо, пара легка атлетика, настільний пара теніс, пара пауерліфтинг, пара каное, пара триатлон, пара плавання, кульова пара стрільба, пара стрільба з лука, пара тхеквондо, а також фехтування на візках.

Цього року наша команда буде однією з найбільших в історії України – 140 атлетів з інвалідністю. Вони представлятимуть 19 областей України та місто Київ, що підкреслює загальнонаціональний характер нашої збірної. Значна частина підготовки команди проходила на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру в селі Яворів Львівської області, де Міністерство молоді та спорту України створило усі необхідні умови для тренувань атлетів з інвалідністю.

ГЕРОЇ СЕРЕД НАС: ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПАРАЛІМПІЙЦІВ

Паралімпійські ігри – це не лише спорт. Це історії людей, які змогли подолати найважчі випробування і продовжують  боротися за свою мрію. Кожен з українських паралімпійців – це приклад незламності та волі до перемоги, а їхні історії заслуговують на особливу увагу.

Ярослав Семененко – плавець, який утратив обидві руки, але не втратив віру в себе. Він народився у Донецьку, і в 2014 році змушений був покинути рідне місто через російську війну. Згодом Ярослав переселився до Маріуполя, де тренувався і готувався до змагань. Але в 2022 році його наздогнала війна – цього разу вже у Маріуполі. Разом із дружиною він провів три тижні під обстрілами, виживаючи без води та їжі. Коли ситуація стала критичною, вони вирішили покинути місто, ризикуючи життям. Їм вдалося втекти, і тепер Ярослав знову на тренувальному полігоні, готовий боротися за медалі на Паралімпіаді в Парижі.

Наталія Олійник – представниця Луганської області, яка стала справжньою зіркою у пара пауерліфтингу. У 2008 році вона отримала травму хребта після падіння з висоти і втратила можливість ходити. Але це не зупинило її – Наталія знайшла нове життя у спорті. Вона почала займатися пауерліфтингом у 2012 році і вже через кілька років стала срібною призеркою Паралімпійських ігор у Токіо. Її історія – це приклад того, як спорт може допомогти людині подолати найважчі випробування і знайти новий сенс у житті.

Євген Корінець – ще один приклад неймовірної мужності. До повномасштабного вторгнення він був професійним волейболістом, але коли почалася війна, пішов до лав Збройних сил України. На фронті отримав важке поранення, внаслідок якого йому ампутували ногу. Але Євген не здався – він повернувся у спорт і тепер представляє Україну у пара волейболі сидячи. Його історія – це приклад того, як сила духу і віра в себе можуть допомогти подолати будь-які складнощі.

Олександр Алфьоров – заслужений тренер України, який уже 23 роки очолює національну паралімпійську збірну з пара пауерліфтингу. Він виховав багатьох чемпіонів і попри війну продовжує готувати нових чемпіонів. Його робота – це не лише тренування, але й підтримка своїх вихованців у найважчі моменти.

ВИКЛИКИ ВІЙНИ: ЯК УКРАЇНСЬКІ ПАРАЛІМПІЙЦІ ГОТУЮТЬСЯ ДО ІГОР

Війна, яку розвʼязала росія, принесла багато страждань українським паралімпійцям. Багато хто з них втратив домівки, тренувальні бази, деякі пережили жахи окупації та фільтраційних таборів. Але попри всі труднощі вони продовжують тренуватися і готуватися до Ігор.

Війна не оминула жодного з українських паралімпійців. Дехто з них утратив своїх рідних і близьких, дехто залишився без даху над головою. Наприклад, із початку війни понад 100 житлових будинків атлетів з інвалідністю, тренерів та членів їхніх родин було пошкоджено або зруйновано. Особливо постраждали Донецька, Херсонська та Харківська області.

Незважаючи на це, українські паралімпійці продовжують боротися та тренуватись. Їхня підготовка до Ігор проходила у надскладних умовах війни, проте українські атлети зберігають волю до перемоги.

ЖЕСТ ПРОТЕСТУ: ЯК УКРАЇНСЬКІ ПАРАЛІМПІЙЦІ РЕАГУЮТЬ НА РОСІЙСЬКУ АГРЕСІЮ

Під час кваліфікаційних змагань до Паралімпіади 2024 року українські паралімпійці неодноразово стикалися з російськими агентами, які виступали під нейтральним прапором. Але наші атлети відкрито демонстрували свою позицію, піднімаючи руку, стиснуту в кулак, на знак протесту і відмовляючись від будь-яких протокольних і церемоніальних дій з російськими атлетами.

Цей жест став символом протесту проти російської агресії і символом підтримки українського народу в боротьбі за свою свободу. Деякі організатори змагань навіть погрожували дискваліфікувати українських атлетів через такі дії, але Національний паралімпійський комітет України зміг відстояти українських атлетів.

Серед українців, які отримували погрози від російських паралімпійців, був і Ярослав Семененко. Один із російських атлетів, з яким Ярослав був знайомий, дзвонив йому на початку вторгнення і заявляв: "Так вам і треба. Ви повинні знати, що таке велика росія. Ми підтримуємо спецоперацію путіна". Таких дзвінків було чимало, але всі вони лише зміцнили рішучість українських атлетів боротися за свою країну та загартували українську волю до перемоги.

СИМВОЛІКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАРАЛІМПІЙСЬКОЇ ЗБІРНОЇ

Одним із ключових символів, що підкреслюють боротьбу українських паралімпійців, стала паралімпійська спортивна форма. Національний паралімпійський комітет України зумів розмістити на формі мапу України, що стало символом боротьби за територіальну цілісність і незалежність України. Крім того, у парадній формі використали колір військової форми українського воїна, що підкреслює єдність наших атлетів зі Збройними силами України.

Ця форма стала символом незламності українських паралімпійців, їхньої рішучості та волі до перемоги. Вони готові вийти на арену Паралімпіади в Парижі не лише як атлети, але й як представники країни, яка бореться за свою свободу.

Паралімпійські ігри 2024 року стануть ще одним випробуванням для українських паралімпійців. Але ці Ігри – це не лише змагання за медалі. Це історія про боротьбу, віру і перемогу України. Наші атлети готові довести всьому світу, що Україна – це країна героїв, які ніколи не здаються.

Кожна перемога українських паралімпійців – це крок до великої перемоги України. Історії паралімпійців надихають, їхні досягнення вражають і їхня незламність дає надію мільйонам українців. Паралімпіада 2024 року в Парижі стане ще одним яскравим підтвердженням того, що Україна – це країна неймовірної волі до перемоги!

Сергій Биков, речник Міністерства молоді та спорту України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства