Думаєте, як відпочити восени? На Одещині можна смачно поїсти. І випити
Високий туристичний сезон уже закінчився, а значить, можна потроху підбивати його підсумки. І традиційно найвідвідуванішим напрямком залишається Одеська область з її морем, потужним рекреаційним кластером та розвиненою інфраструктурою.
“За 8 місяців цього року вже є приріст туристів приблизно на 1,1 млн, порівняно з таким же періодом минулого року, коли область відвідали 5,4 мільйони туристів. З потоку іноземних туристів у нас дуже великий приріст з Туреччини і Ізраїлю, хоча безперечним лідером є Молдова. Основна маса внутрішніх туристів – із західної України”, – розповідає начальник управління туризму, рекреації та курортів Одеської ОДА Олександр Шека (на першому фото). Але такий туристичний потік забезпечує не лише морський курортний відпочинок, а й потужна база для гастрономічного та винного туризму. Осінь для цього – ну дуже вдалий час. Скажіть комусь із місцевих, що вино – це алкоголь, і вам одразу ж заперечать: вино – це продукт харчування! (І так, до речі, прийнято вважати в Європі). Тому не дивно, що в регіон, де у нас одні з найоригінальніших винних теруарів (територія, де вирощуються певні сорти) їде мало не вся Україна. Славнозвісний “Шабо” і “Колоніст” є потужною базою вітчизняного виноробства, а нещодавно свої двері відвідувачам відкрила і Європейська сироварня. Укрінформ дізнавався, куди б поїхати уже в оксамитовий сезон на Одещині, де і цікаво, і смачно.
Цікаво про виноробство з 200-літньої історією? Вирушайте в “Шабо”
Туристу варто тільки-но в’їхати у знамените селище Шабо, що знаходиться в Білгород-Дністровському районі і вдихнути місцеве повітря, як одразу розумієш, що це – край виноробства. Здається, що сп'яніти можна навіть від аромату, який ближче до цехів підприємства стає все насиченішим. І так уже 200 років, бо ще в 1822 році європейську технологію виробництва вина сюди привезли швейцарські переселенці, які заснували Шабо. Подолавши шлях у 2649 кілометрів, вони висадили тут виноградні плантації. Цікаво, що в Шабо зберігся місцевий унікальний сорт винограду – тельті курук, який залишився ще від турецьких поселенців, що мешкали тут в середньовіччі. Нині ж «Шабо» – відомий на всю країну виробник вина і коньяків, площа виноградників якого становить 1250 га, а загальний обсяг винної і коньячної продукції – близько 15 мільйонів пляшок на рік. Експортується продукція «Шабо» у 20 країн, причому дуже активно на Схід – у Китай, Японію, Корею, Казахстан тощо, але це лише 10% загального обсягу. Все ж таки більша частина виробництва – для українського споживача.
Центр культури вина Шабо // Фото: Сергій Ляшонок
У “Центрі культури вина Шабо” двері туристам відкриті завжди. Відвідувачам розкриють секрети виноробства – від вирощування винограду до нюансів його переробки і зберігання. А ще в “Центрі…” створений музейний лабіринт, поділений на періоди історії краю, починаючи від античних часів і донині. Там же, на глибині п'яти метрів – двохсотлітній “Королівський підвал”, де якось, просто на стіні розписався король Румунії Кароль ІІ. А під час дегустації вам розкажуть, що келих треба тримати лише за ніжку, а щоб відчути весь аромат – слід добре його збовтати і, нахиливши під кутом в 45 градусів, вдихнути і прислухатися до тонких фруктових ноток. Тут на практиці втілюють головне, що значиться на єдиному в Україні пам'ятнику виноградній лозі: “Вино – це культура”. Його встановили власники “Шабо”, сім'я Іукурідзе, цьогоріч 24 серпня як знак вдячності українському народу, землі і, звісно, винограду.
Екскурсії з дегустаціями і без проводять о 10-й, 13-й, 16-й та 18-й. Вартість екскурсії без дегустації складатиме 200 гривень, а з нею – 280 гривень. VIP-екскурсія обійдеться в 750 гривень.
Яке з вино без сиру? Та ще й такого, що люблять у Голландії
У тому ж селищі Шабо працює й “Європейська сироварня”, але у неї ще зовсім коротка історія, бо ж відкрилася вона лише в травні, але від того не менш цікава. Гендиректор та, власне, інвестор “Європейської сироварні” Ростислав Зиновський, зізнається, що ідею виношував десять років, поки не продумав все до дрібниць. “Корів ми тримаємо за технологією, яку підгледіли у США. Тварини увесь рік – під відкритим небом, а щоб захистити їх від прямого сонця чи дощу, на території ферми облаштовані навіси. Доїння – тільки автоматичне. Якість молока для нас дуже важлива, а вона, передусім, залежить від бактеріальної чистоти. Ми її досягаємо завдяки виконанню протоколу доїння – це ретельна обробка вимені кожної корови до і після доїння. А хімікатів неорганічного походження у нашій продукції дуже мало», – говорить Ростислав Зиновський і проводить до переробного цеху. Обладнання сюди привезене з Голландії, де навчалися і технологи. Вони розкажуть про всі тонкощі технології варіння сиру: процес займає рівно два місяці, два дні і 17 годин. Проте з усього молока, яке дають 600 дійних корів, на переробку йде лише 2 тонни за добу із загального удою, з 12 тонн.
“Європейська сироварня” в селищі Шабо
Виготовляють у європейській сироварні лише один сорт сира – гауда – але різних видів, приміром, дуже популярні у відвідувачів – з прованськими травами чи фенугреком (рослина з бобових). Технолог Наталія Корнюшенко розповідає, що правильно дегустувати сир потрібно починаючи від менш насиченого зразка – до найбільш вираженого. Так само подають до сиру і вино – спочатку біле, а потім червоне, з більш насиченим смаком. Це звісно найприємніша і найсмачніша частина екскурсії. Та що відвідувача підкупає найбільше, це те, як у людей, які тут працюють, очі горять любов'ю до своєї справи.
Вартість звичайної екскурсії – 100 гривень, разом з дегустацією – 170 гривень і проводиться вона кожну годину з 11-ї до 18-ї. Для туристів тут ще і міні-зоопарк, де можна почухати за вухом корівок, зона відпочинку і фірмовий магазин.
А в “Колоністі” можна випити вина з екс-міністром енергетики
Інша знаменита виноробня Одещини “Колоніст” розташована в селі Криничне, що в Болградському районі, на березі прісноводного озера Ялпуг. Ще у 2005 році її разом з сім'єю заснував Іван Плачков – екс-міністр енергетики України та нинішній голова наглядової ради “Київенерго”, аби присвятити себе пристрасті – виготовленню вина, причому вина особливого, не розрахованого на мас-маркет. Особливе задоволення для відвідувачів – коли в гостях у себе приймає сам господар. Назву “Колоніст” виноробня взяла від болгарських колоністів, які оселилися тут у XIX столітті, а Іван Плачков є нащадком цих людей. Екскурсію виноробнею він починає з розповіді про чотири філософські засади “Колоніста”: створювати традиції, виготовляти чесне вино як для себе, вино має стати частиною долі шанувальників, та найголовніше – воно має бути бажаним.
“Вологи у нас небагато, 200-250 мм, і це добре для виноградної лози, бо її коріння йде глибоко в землю, на суглинкові ґрунти, багаті на мінерали. Оскільки виноградники розташовані на похилих схилах, то вони вбирають подвійне сонячне проміння – від сонця, а також віддзеркалене від поверхні озера”, – розповідає пан Плачков. А далі починається найулюбленіша частина екскурсії. Гостям пропонується власноруч зібрати спілий виноград, наповнивши ящики по самі вінця. Для чого? А щоб потім як у знаменитому фільмі з Адріано Челентано чавити його ногами, пританцьовуючи під ту самісіньку пісню. Повірте, такі враження не забуваються! (Хоча звісно, це лише розвага для туристів, а не частина сучасного виробничого процесу). А щоб додати іще яскравіших вражень – господар пригощає справжнісінькими, щойно з печі… равликами під часниковим соусом. І не думайте відмовитися, у Європі таке задоволення обійдеться аж у 40 євро.
Виноробня "Колоніст"
Від збирання врожаю – до переробки – у цех. Іван Плачков говорить, що від збору винограду до початку переробки проходить не більше години. А увесь необхідний процес забезпечує найсучасніше обладнання з Франції, Німеччини та Італії. Важливо, що температурний режим тут суворо контролюється, щоб вино зберігало корисні властивості. Бродіння вина “високої гами” відбувається у бочках, виготовлених з французького 150-річного дуба. Пан Плачков зізнається, що аби їх придбати, довелося закласти свого часу ледве не усе майно.
Звісно, обсяги виробництва в “Колоністі” в рази менші за виробництво в промислових масштабах – 250 тисяч пляшок на рік. “Експортуємо мало, бо українського попиту вистачає. Експорт в основному в Брюссель, Польщу, Лондон, Бордо. Але це лише мала частка – до 10 тисяч пляшок, і збільшувати ці обсяги ми поки не збираємося. А за кордон веземо лише для того, щоб похвалитися перед світом якістю українського вина”, – каже пан Плачков і проводить гостей до іншої гордості – саду, де висаджено понад 1000 незвичних для цього краю рослин, привезених з Нікітського, Одеського, Київського ботанічних садів та з-за кордону. Тут і кипариси, і лавровий лист, і фініки, і гранати – і все добре росте на одеській насиченій сонцем землі.
І знову ж таки у виноробні «Колоніст» переконуєшся, що успіх справи залежить від любові до неї. Це підтверджує господар виноробні Іван Плачков, який під час дегустації розповідає про свою віддушину: “Немає більшого задоволення, ніж в рідному селі з родиною робити вино, де на підприємстві працюють не чужі люди, а родичі і сусіди, а потім приймати гостей і розповідати про все це”.
Юлія Горбань. Одеська область
Фото: Сергій Ляшонок
