Ефес: тут кожен камінь має свою історію
Античне місто Ефес, засноване у 10-7 ст. до н.е. на узбережжі Егейського моря, території сучасної турецької провінції Ізмір. Це, безумовно, унікальне місце. На його території розміщувалося одне із семи чудес світу – храм Артеміди (зараз за межами музею). Тут діяла одна з семи церков в Азії, які згадуються в Євангелії. Сюди після страти й воскресіння Христа втекли Діва Марія та Іоан Богослов.
Свою золоту добу пережив Ефес у римський період, це була провідна метрополія Азії. Тоді тут мешкало більш як 200 тисяч людей. Ефес був містом доньки Зевса – однієї з найпопулярніших героїнь давньогрецького епосу, покровительки тварин та рослин Артеміди, сестри-близнючки Аполлона. Окрім політики та торгівлі, тут розвивалися наука, освіта й культура. Це був один із найважливіших портів античного світу, занепад якого почався, коли через природні процеси море «відійшло» від міста на 9 км.
Більшість будівель – від агори до бібліотеки, від лазень до елітних будинків, які ми можемо побачити зараз, – відносяться до елліністичної та римської епох. Нині місто має два входи. Раджу рухатися зі сходу на захід, йдучи викладеними мармуром вулицями вниз та знайомлячись з його принадами «від меншого до більшого».
ДЕРЖАВНА АГОРА
Наша прогулянка почнеться з урядового кварталу, де розміщувалися адміністративні будівлі. Перша і дуже важлива з них – лазня державної Агори. Тут не просто милися, а вирішували справи державної ваги, ведучи довгі розмови на серйозні теми. Лазні – це ще й свідчення культури та наукового прогресу, адже в Ефесі існували каналізація й водопровід. Труби з обпаленої глини, які проходять через усе місто, можна побачити й нині. Вражає, в якому стані вони збереглися й дійшли до наших часів.
Лазні в Ефесі відігравали важливе місце в суспільному житті, вони були найулюбленішим місцем проведення часу ефесців. У найбідніших його кварталах вони були безкоштовними. У місті також працювала опалювальна система, на кшталт сучасної «теплої підлоги». Вода в місто надходила за допомогою акведуків.
На державній площі – агорі – проводили засідання уряду й релігійні обряди, будинок уряду стояв поруч. Громадські місця, доступні для загалу, були відділені від офіційних будівель, куди могли заходити лише посадовці. Базиліка на агорі служила товарною біржею, посередині площі стояв храм імператора Августа.
ОДЕОН – БУЛЕТЕРІОН
Ця споруда зовні схожа на театр, служила у 1 ст. н.е. будівлею муніципалітету. Іноді його використовували в ролі театру. Ефес був містом-державою, якою управляли дві ради: консультативна та народна. В одеоні, який ще називають малим театром, кілька разів на рік засідала консультативна рада, народна засідала у великому театрі, про який мова піде згодом.
СВЯЩЕННИЙ УЗВІЗ
Ця дорога від агори веде в Ортіхію – місце, де народилася Артеміда. Нині це Ортіджія – острів у Сицилії. Цією дорогою в античні часи влаштовували урочисту ходу, аби вшанувати богиню та принести в жертву тварин, яких учасники поклоніння вели із собою. У кінці спуску, по два боки – два п’єдестали: рельєф Асклепія – бога медицини, та Гермеса – оповісника Зевса.
ПЛОЩА І ХРАМ ДОМІЦІАНА
Далі по маршруту – площа Доміціана та храм, зведений на його честь. У римський період імператорів прирівнювали до богів, оскільки вони уособлювали силу, безпеку та єдність імперії. Будувати храми на честь імператорів могли лише ті міста, які отримали дозвіл – неокорат. Він додавав місту престижу й політичної ваги, отримання його було питанням конкуренції між містами.
Ефес отримував неокорат чотири рази й здобував перевагу в його наданні перед Смірною (нині Ізмір) та Пергамоном (нині Бергама). Храм Доміціана – один із тих, що будували на честь імператора. Доміціан був відомий своєю гординею та жорстокістю, викликав страх у народів імперії. Ефесці, звівши на його честь храм, не лише підняли свій престиж, а й викликали прихильність імператора. Перед храмом встановили семиметрову статую імператора, яку видно було здалеку. Але після смерті безжалісного Доміціана – народи, що зазнавали утисків і гніту за його правління, добилися, аби його ім’я було витерте зі стін храму, а статую зруйнували.
ФОНТАН ГІДРЕОН
В античні часи фонтани, окрім функції порятунку від спеки, свідчили про пишноту й багатство міст, тому їм надавали особливого значення. Часто вони були найрозкішнішими спорудами, в оздоблення яких закладали особливий зміст.
У Ефесі було багато фонтанів, їх будували і на честь імператорів, і на честь тих, хто фінансував їхнє зведення. Фонтан Гідреон – один із найважливіших. Його збудували за часів імператора Августа. Пізніше, аби він став символом єдності римських імператорів, до нього додали кілька статуй інших імператорів. Для того періоду це була велична споруда, яка складалася з двох окремих басейнів. Перед спорудою досі стоять розкішні колони тих часів.
ВУЛИЦЯ КУРЕТІВ
Це одна із центральних вулиць міста, названа на честь куретів – захисників Артеміди. Вона тягнеться від площі Доміціана до бібліотеки Цельса, яка сьогодні є найбільш вражаючою будівлею античного Ефесу. Курети дуже допомогли, коли народжувалися близнюки Артеміда й Аполлон. Аби дати немовлятам народитися та захистити їхню матір Лету від гніву Гери, дружини Зевса, курети влаштували шум, брязкаючи зброєю. Дев’ятеро з куретів, напівміфічних істот, які згодом отримали земне втілення, служили при храмі Артеміди. Це була дуже почесна праця, куретів переобирали щороку. На цій вулиці також виставляли скульптури – пам’ятники громадянам, які найбільше допомогли місту. Під плитами вулиці проходить розгалужена система гідрокомунікацій.
БРАМА ГЕРАКЛА
Аби потрапити з площі Доміціана на вулицю Куретів, потрібно пройти через браму Геракла. Ця брама розділяла верхню, адміністративну частину міста, від нижньої, яка мала більш соціальний та громадський характер. Сьогодні ми можемо бачити колони бокових стін цієї брами. На обох зображено Геракла (Геркулеса у римській міфології), замотаного в шкіру немейського лева, вбивство якого було одним із найважчих з 12 подвигів Геракла. Сміливець загнав лева, якого боялася вся округа, в печеру та задушив. Шкура лева була невразливою до пошкоджень, тому Геракл зняв її з лева й огорнувся нею, отримавши таким чином потужний захист і силу.
ХРАМ АДРІАНА
Це одна з найпишніших будівель Ефеса, яка височіє над вулицею Куретів. За часів Адріана (117-138 рр.) Ефес отримав неокорат, збудувавши храм на честь імператора вдруге. Двері та стіни храму пишно прикрашені. Тут можна побачити фризи, які зображують сцени з міфів, оповідають про життя та пригоди богів. На одному з фризів зображено засновника Ефесу – Андрокола, який полює на дикого кабана. За легендою, лідер іонійських переселенців Андрокол, коли шукав місце для закладання Ефесу, пішов за порадою до оракула. Провісник сказав, що Андроколу допоможуть визначитися риба і кабан. Так і сталося. На привалі, коли Андрокол смажив рибу, іскра з вогнища потрапила в кущ, звідки вибіг кабан, якого той успішно вполював. У цій місцині й побудували згодом величний Ефес.
МАВЗОЛЕЙ ОКТАГОН
Вважається, що цей мавзолей, який має форму восьмикутника, належить сестрі єгипетської цариці Клеопатри Арсеної. Клеопатра та її чоловік Марк Антоній в 41 р. до н.е. відвідували Ефес. За легендою, Арсеноя була проти коронування Клеопатри, яка мріяла про створення єдиної світової імперії, для чого намагалася об’єднати Єгипет з Римською імперією. Клеопатра вбачала в сестрі загрозу своєму правлінню, тому Арсеною спочатку вислали в Ефес, а згодом старша сестра замовила її вбивство Марку Антонію. Ця будівля не схожа на ефеські й по формі є мініатюрою Фороського маяка у Єгипті, ще одного з семи чудес світу.
БУДИНОК НА СХИЛІ ПАГОРБА
Як на мене, це одне з найбільш вражаючих місць античного Ефеса для сучасного ока. У цьому будинку проживав священнослужитель храму Діоніса і впливовий у місті меценат. Його помешкання – двоповерхова будівля, яка складалася з двору й кімнат навколо. Також у ній були велика зала для релігійних церемоній та басейн. Одразу після входу потрапляєте в базиліку, це найбільш прикрашена його частина. Тут приймали гостей.
Нижня частина стін у будівлі викладена мармуром, а верхня – прикрашена малюнками, фресками та мозаїками, які викладали також і на підлозі. Вони свідчать про шану, яку власники віддавали мистецтву, літературі й філософії. Більшість кімнат першого поверху добре збереглися, інші поверхи були відреставровані. Будівля накрита від впливу дощу та сонця.
Піднявшись на верхній поверх та вийшовши з будинку, можна побачити панораму всього міста.
БІБЛІОТЕКА ЦЕЛЬСА
Це сучасний символ Ефеса. Бібліотека була однією з найбільш помітних будівель у місті й в античні часи. У 110 році її побудував син римського сенатора Цельса як мавзолей для свого батька. Тут розміщувалася одна з найбільших бібліотек античного світу, яка також була університетом. Книги сюди надходили завдяки благодійникам або передавалися у спадщину. Син Цельса – Аквіла – пожертвував на утримання цієї бібліотеки та придбання книжок-сувоїв отримані у спадок від батька 20 тисяч золотих. Величезний на ті часи статок.
У тогочасних бібліотеках служили інтелектуали – поети, філософи, мудреці того часу. А самі будівлі були витворами архітектури. Чотири статуї при вході в бібліотеку Цельса символізують чотири його чесноти: мудрість, доброчинність, мислення, знання.
У 262 році в Ефесі стався великий землетрус, який зруйнував читальну залу бібліотеки, а фасад зруйнували землетруси пізніше. Фасад знайшли у 1905-1906 роках та реконструювали без будь-яких доповнень у 1970-80-х роках. Отож, те що бачимо зараз, є повною відповідністю античної споруди.
ТОРГОВА АГОРА
Ця площа була не лише ринком, а й місцем для зустрічі та обміну новинами. Поруч знаходяться великий театр (де збиралася народна рада) і стадіон агори. Тут проводили вистави, спортивні змагання й інші розваги. На площі були зібрані найкращі скульптури, стояли храми та монументи. Ще на агорі, як і в наші часи, стояли годинники – водяний та сонячний. Сонячний годинник, який вдалося знайти археологам, нині (як і деякі інші артефакти античного міста) зберігається в музеї Ефеса, що розміщений неподалік – у містечку Сельчук.
ВЕЛИКИЙ ТЕАТР
У цьому театрі, розрахованому на 25 тисяч місць та побудованому біля підніжжя гори, постійно було людно. Тут проводили мистецькі вистави, змагання, суспільні, політичні, релігійні зібрання. Актори в тогочасних театрах взували дерев’яні сандалії, аби здаватися вищими, та користувалися масками, що давало їм змогу виконувати кілька ролей. Маски також служили мікрофонами – посилювали звучання голосу. Грати в театрі могли лише чоловіки.
У грецький період театри виконували більше релігійну функцію, тоді як у римський – політичну. У римський період театри також були ареною для гладіаторських боїв і боїв із тваринами.
ПРОСПЕКТ АРКАДІЯ
Це найрозкішніший проспект портового міста, який із 5 століття н.е. мав освітлення. Для того часу це була велика розкіш, дозволити яку могли лише дуже заможні та модернові міста. Ефес і був таким. Проспект Аркадія має довжину 600 та ширину 11 метрів. Уся його пишнота мала на меті вразити гостей міста, які прибували в Ефес із боку моря. Перше, що кидалося в очі – гігантський театр та безліч малих і великих архітектурних творінь.
Із часом ліворуч на п’єдесталах були встановлені статуї чотирьох авторів Євангелія. Цим монументом місто вказувало на свою приналежність до християнської релігії.
Проспект був побудований у грецький період, але названий на честь римського імператора Аркадія, за часів правління якого його реставрували. Інша назва цього проспекту – портовий. Тут проводили урочисті церемонії та зустрічали поважних гостей. Також тут розміщувалися портові лазні (ці якраз менше для спілкування, а більше для підтримання гігієни та захисту міста від хвороб), крамниці й гімназії, які були місцями для фізичного і духовного розвитку (тогочасні школи). На проспекті були встановлені верстові стовпи, від яких вимірювалася відстань між містами.
ЦЕРКВА БОГОРОДИЦІ
Збудована в пізній античний період і є першою церквою Богородиці. Славу та визнання вона здобула після Вселенського собору єпископів у 431 році, де була визначена її конфесія. Довжина церкви складала 260 метрів. Є свідчення, що на її території діяла медична школа, лікарі та професори якої мали особливі привілеї, зокрема були звільнені від податків.
За повір’ям, Іоан Богослов і Діва Марія з Єрусалиму прибули в Ефес та мешкали у цій місцевості до самої смерті. За 6 кілометрів від Ефесу знайшли й відреставрували будиночок, у якому мешкала Діва Марія.
Піклуватися про Діву Марію своєму найулюбленішому учневі, Іоану Богослову, заповідав Ісус, коли його вели на Голгофу. Деякі джерела повідомляють, що більшу частину свого Євангелія Іоан Богослов написав у Ефесі. Його перебування тут сприяло поширенню християнства в усьому римському світі.
ХРАМ АРТЕМІДИ
У дохристиянський період важливою частиною діяльності в усіх сферах життя – від політики та економіки до побуту – було поклоніння богам. В Ефесі найважливішою богинею вважали Артеміду, її називали засновницею, рятівницею, матір’ю природи, донькою головного бога – Зевса. Артеміда була впливовою в східних релігіях, і це додавало місту особливої ваги. Ефеська Артеміда відрізняється від тієї, що була в грецькій міфології. Вона мала більшу вагу та рівень поклоніння. Вся історія міста була пов’язана з нею до самого прийняття християнства. Нині від величного храму, який був місцем паломництва в стародавні часи, лишилося небагато – лиш кілька колон, що мало нагадують про велич будівлі того часу. Вони розміщуються в районі Сельчука (найближчий до Ефесу населений пункту).
Сьогодні музей під відкритими небом Ефес – це одна з найбільш відвідуваних у Туреччині пам’яток історії. До пандемії, у 2019-му, античне місто відвідали 1,8 млн туристів. За вісім місяців нинішнього року – 340 тисяч туристів. Завдяки тому, що місто добре збереглося й було відновлене у своїй первісній красі та величі, прогулянка його вулицями схожа більше на подорож машиною часу, аніж на звичайну екскурсію. Ще більшої приємності їй додає українськомовний аудіогід, його було запущено у жовтні минулого року, під час візиту до Туреччини президента України Володимира Зеленського.
Ольга Будник, Ефес–Анкара
Фото автора
