Відпочинок на Кіпрі: що обов’язково відвідати й покуштувати
Сезон активного відпочинку на Кіпрі починається вже в березні, наприкінці травня стартує пляжний. Це досить популярний напрямок серед українців, бо Кіпр – це завжди красиво, цікаво і смачно. Просто не знаєш, за що хапатися, обираючи екскурсію чи страву в меню таверни. Пропонуємо власну добірку – топ-7 яскравих вражень від Кіпру.
Є речі, які просто гріх оминути, коли вже прилетів на Кіпр. Розваг й історичних пам’яток тут повно, але нижче розповідаємо про ті, що точно заглиблять у своєрідну атмосферу славетного острова.
ПОБЛУКАТИ В АПЕЛЬСИНОВИХ САДАХ. Їх особливо багато на півночі, в центрі острова. Якщо рухатися «глибинкою» з Лімасола чи Пафоса на північ, до Поліса, цитрусові долини траплятимуться на око весь час. Щось екзотично-магічне є у деревах, облитих соковитими плодами; апельсинові гори, недбало накидані у кузові вантажівки, вражають уяву. На Кіпрі сезон їх дозрівання триває з грудня по березень, а ближче до квітня стається диво: починається цвітіння й одночасно на деревах можна побачити і квіти, й апельсинки. Аромати стоять казкові! І фото виходять яскраві (якщо не загороджено – можна помилуватися скраєчку, але краще спитати дозволу заглибитися). А потім шукайте в магазинах помаранчевий мед: це саме той, що бджоли збирали на цитрусових плантаціях. Місцеві кажуть, лікує проблеми шлунка, хвороби серця і навіть ревматизм із варикозом.
На вулицях міст апельсинів-мандаринів теж повно, але не спокушайтеся: це декоративні й дикі рослини, дуже кислі, ще й брудні від дорожньої пилюки.
ВІДДАТИ ШАНУ АФРОДІТІ. Оскільки острів Афродіти – друга назва Кіпру, присвятимо день пам’яті її культу. Петра ту Роміу – легендарне місце народження богині на гальковому березі моря на півдорозі між Пафосом і Лімасолом. З траси є спеціальний з’їзд – не проминете. Нічого особливого, але фото з величезними каменюками і лазуровою водою дуже красиві виходять. Другий пункт – сільце Куклія (16 км від Пафосу). Тут знайдете руїни святилища богині, яким понад 3000 років. Воно було величезним центром паломництва з усього Середземномор’я, вважають історики. Про масштаби храму судять з підмурків та залишків колон – вони вражають. Та й взагалі десь із 1200 років до нашої ери тут було розкішне місто, й археологам дісталися неймовірні руїни вілл знаті з мозаїками. Любителям античних пам’яток сподобається в Куклії. Наостанок прямуйте у ботанічний сад Акамас і шукайте там купальні та стежку Афродіти: чудовий день на природі гарантований. Природна стежка (старт – за 10 км від селища Лачі, всього 7,5 км, 3-4 години) – найкращий пішохідний маршрут Кіпру, веде через неймовірної краси місцини, а в затінку біля купальні (один із пунктів трекінгу) приємно освіжитися в спеку.
ПЕРЕЙТИ КОРДОН З НЕІСНУЮЧИМ ТРПК. З 1974 року північна частина Кіпру вважається тимчасово окупованою, там – самопроголошена Турецька Республіка Північного Кіпру. Цікаве явище з точки зору геополітики і цінний досвід для мандрівника – перейти кордон між «двома Кіпрами». Пунктів його перетину кілька, найцікавіший – пішохідний, той, що перетинає горезвісну вулицю Лідрас в столиці Нікосії. Просто посеред красивої торгової вулиці стоїть будка паспортного контролю Республіки Кіпр, далі – буферна зона і починається Лефкоша, контрольована так званою ТПРК. Цей район міста викликає живий жаль. Колючий дріт, паркани, нагляд ООН, понівечені будівлі, що майже 50 років стоять пусткою… Особливо вражає окупований бік. Одразу після переходу кордону починається класичний турецький базар. Але варто відійти на 2 метри вбік – і картинка міняється. Старі будинки, що давно просять ремонту, подекуди – напіврозвалені, зі слідами стрілянини… хоча в багатьох ще й люди живуть.
До слова – Республіка Кіпр офіційно не рекомендує туристам відвідувати окуповані території. За їхню безпеку відповідальності там ніхто не несе, страхові поліси і законодавство країни там не діють. Але діалог між Кіпром і його відтятою північчю існує, перехід кордону – буденна річ для кіпріотів і звична розвага для іноземців.
ЗНАЙТИ СЛІДИ ХРЕСТОНОСЦІВ. На біду, саме на північній частині острова знаходиться купа середньовічних і античних пам’яток, зокрема, аж три неймовірних замки. На форумах мандрівники одне одному радять відвідати їх, взявши в оренду авто (його на КПП попросять додатково застрахувати – від 20 євро за 3 дні). Це нескладно влаштувати, а замок Святого Іларіона на верхівці гори Кіренійського хребта того вартий. Укріплення з 12 століття слугувало точкою оборони від піратів і пережило чимало пригод. Збереглися усі три рівні оборони з мурами і бійницями, висіченими камінними сходами, погребами-тунелями, баштами і навіть вікнами у готичному стилі. А поки підіймаєшся на верхівку, милуєшся чудовими панорамами хребта. Обережненько, бо куди ступаєш, теж треба зазирати: хтозна, як ті лицарі тут ніг не скручували собі.
Всього за 11 км від замку знаходяться руїни абатства Беллапаїс, ще одного дітища хрестоносців. У 13 столітті в його спорудження вклали душу ченці ордену августинців. Коли монастир отримав у спадок часточку Животворного Хреста, він став центром паломництва. Це був чудовий комплекс, від якого лишилося чимало збуджуючих уяву руїн. Готичні арки павільйонів і трапезної, просторий (хоч і моторошний) погріб, храм, в якому застиг час – ніби ось-ось ступлять на поріг середньовічні абати у білих шатах... Страшно уявити, які пристрасті вирували тут в епоху Хрестових походів.
СКУШТУВАТИ МЕЗЕ. Це така ніби презентація основних кіпрських смаколиків – не одна страва, а цілий сет, набір усього потрошку. Порції в ресторанах на Кіпрі, порівняно з українськими, величенькі, усього й за цілу відпустку не скуштуєш, а тут раз – і за один обід маєш уявлення про усі гастрономічні фішки острова. Добірки у кожному закладі роблять власні, але зазвичай спочатку несуть холодні закуски (оливки, сири, цзадзики та інші соуси), салатики, тахіні, а далі – гарніри й основні страви з м’яса (сувлакі, стіфадо, клефтико, афелія…) та риби (бо мезе може бути м’ясне, рибне або мікс). Зазвичай то кілька десятків мисочок-тарілочок усього за 17-20 євро. А головне – подача часто перетворюється у такий собі перформанс, що може тривати й дві години. Бо то ціла церемонія! Ще й десерт буде.
ПІТИ ПІД ВОДУ. У Червоному морі дайвери дивляться рибок, а біля берегів Кіпру – цілі підводні музеї. Неймовірної краси печери, гроти (цілі лабіринти) а також рифи, морські тварини є поблизу кожного курорту і дайвінг-центри з задоволенням з ними познайомлять. Але є й власні родзинки – трагічно затонулий паром «Зенобія» біля Ларнаки, наприклад, і штучно затоплені судна. «Ліберті» біля мису Греко, «Немесис III» на Протарасі, катер «Кіренія» в Айя-Напі, яхта «Діана» біля Лімассола тощо – улюблені об’єкти для лоскотання нервів. Хоча в першу чергу на Кіпр їдуть заради «Зенобії», вона – у десятці найцікавіших затонулих дайвінг-об’єктів світу. Шведський паром пішов на дно ще у 1980-му разом з вантажем: військовим спорядженням, вантажівками, продуктами. Дайвери прозвали його «середземноморським Титаніком» і мають цілий маршрут, де що цікавого дивитися (іграшки «Лего», «Жигулі»-«копійка» тощо). Морські мешканці давно освоїли судно, ніби риф. Дуже цікаво, кажуть, помилуватися.
Поблизу пляжу Green Bay в Протарасі є ще цікавинка: підводний парк скульптур – спеціально затоплених дайвінг-центром “Aquanaut Diving School” статуй. Всього 10 м глибини – і можна блукати поміж скульптур давньогрецьких богів, дивовижних колон, тварин, амфор. Вражає!
ВІДВІДАТИ ВИНАРНЮ. Навіть якщо не вживаєте й краплі, не пошкодуєте. Вино – то частина стародавньої культури Середземномор’я, куди ж без нього? Крім кількох великих виробників на острові повно дрібних, сільських винарень. Особливо багатенько зустрічається побіля Пафоса і Лімассола. Просто їдучи дорогою на північ, постійно зустрічаєш вказівники до виноробних господарств, більшість з яких проводять екскурсії-дегустації. Vasilikon Winery, Fikardos Winery, Tsalapatis Winery, Kalamos Winery, Eleonoras Winery… їх десятки й усі раді гостям. Покажуть і погреби, й продукцію, і власні родинні музеї виноробства, ще й наллють усього, чим багаті.
На Кіпрі спокон віків культивують два чудових, унікальних сорти винограду – Mavro та Xinisteri. Саме з них виробляють славнозвісне місцеве вино «Командарія» і технологія незмінна, кажуть, відколи її запровадили ченці ордену госпітальєрів у 12 столітті (вони й назву вину дали). Перш ніж пускати виноград на «Командарію», його традиційно витримують днів 10 на сонечку. Дуже особливий присмак у солодкого винця виходить. Та на Кіпрі, здається, поганих вин не буває взагалі. Навіть те, що коштує 1,55 євро за літр і продається у картонних пачках, дуже пристойно смакує. Багатовіковий досвід винокуріння, як-то кажуть, не проп’єш.
Тетяна Негода, Київ
