Ядерний саміт у Вашингтоні: Можливості для України
У столиці США 31 березня формально розпочнуться зустрічі в рамках Саміту з ядерної безпеки, на який зберуться глави держав та урядів з понад 50-ти країн, а також керівники впливових міжнародних організацій.
Про те, які питання виноситимуться на обговорення, в принципі, говорить сама назва форуму. Втім ніхто не заперечує, що ця нагода буде також використана для обговорення глобальних проблем і конфліктів, а також розширення взаємодії не тільки в ядерній галузі. Принаймні, попередня програма Президента України, який прибуває до Вашингтона в середу, передбачає не лише його участь у роботі саміту, але й ряд важливих зустрічей із керівництвом США, генсеком ООН та главами кількох держав. Спробуємо розібратися, про що говоритимуть цими днями у Вашингтоні, що привезе з собою українська делегація, і що хотіли би почути від неї західні лідери.
САМІТ - ДІТИЩЕ ОБАМИ
Американці звикли прискіпливо контролювати витрати бюджетних коштів, особливо коли йдеться про ініціативи виконавчої влади. Тому природно, що програма саміту у Вашингтоні максимально фокусуватиметься на ядерній безпеці. Що ж очікує американська сторона від проведення такої масштабної події?
Для розуміння цього - трохи історії. Ідея проведення Саміту з питань ядерної безпеки належить безпосередньо президенту Обамі, який у 2009 році під час виступу в Празі озвучив занепокоєння щодо широкого обігу у світі радіоактивних речовин та висунув ініціативу зібрати глобальний форум для розв'язання цієї проблеми. З того часу відбулося три саміти. Перший - у 2010 році в Вашингтоні, другий - у 2012-у в Сеулі та ще один у Гаазі, в 2014-у. Нинішня зустріч у столиці США може стати останньою в цьому форматі, оскільки невідомо, чи підтримає його наступний американський президент.
Сама ідея саміту полягає в тому, щоб країни-учасниці взяли на себе зобов'язання в плані ядерної безпеки. Це було відображено у плані дій та комюніке за результатами попередніх трьох зустрічей. Головних вимог було п'ять, і вони полягали в тому, щоб значно скоротити обіг збагаченого урану, посилити безпеку на ядерних об'єктах у кожній із країн, розширити членство в міжнародних організаціях (зокрема, МАГАТЕ), виявити та запобігти незаконному обігу радіоактивних речовин, зібрати передовий досвід і розвинути технології в галузі ядерної безпеки.
Крім цього, велика кількість країн-учасниць добровільно взяла на себе додаткові зобов'язання. Зокрема, Україна під час першого саміту в Вашингтоні в 2010 році погодилась віддати всі наявні запаси високозбагаченого урану (близько 90 кг). У березні 2012-го остання партія була вивезена з Харківського фізико-технічного інституту. Це дозволило українським вченим отримати еквівалентну кількість низькозбагаченого урану й відповідне обладнання, а також фінансування для побудови новітнього "Джерела нейтронів" у Харкові. Перший пуск цієї установки відбувся минулого тижня
Загалом же, як заявили в адміністрації США, три чверті зобов'язань, які взяли на себе учасники попередніх зустрічей, були виконані, інша частина здебільшого перебуває в стадії реалізації. Очікується, що під час нинішнього саміту у Вашингтоні також буде підписане коротке комюніке, яке визначатиме подальші напрями міжнародних зусиль у сфері ядерної безпеки.
ІЗОЛЬОВАНІ КРАЇНИ
Делегації не всіх ядерних країн приїдуть цього разу до Вашингтона. Зокрема, не буде Росії - вона ще на підготовчому етапі в односторонньому порядку відмовилась від своєї участі, заявивши, що цей формат їй не цікавий і є "повторенням пройденого". У Штатах з цього приводу висловили жаль і натякнули, що не впевнені, чи продовжує Росія поділяти думку, що "утримання в безпеці ядерних матеріалів і боротьба з ядерним тероризмом є пріоритетами, вартими персональної уваги світових лідерів". Це зайвий раз наводить на думку, що Москва, яка в умовах політичної ізоляції прагне використати будь-яку нагоду для участі у високих міжнародних зустрічах, насправді не відчуває виграшних позицій у сфері ядерної безпеки. Або ж уникає зайвої міжнародної уваги, наприклад, у питанні поширення свого ядерного арсеналу на території окупованого Криму чи в інших "делікатних" моментах своєї політики.
Не буде на Саміті у Вашингтоні й делегації з Ірану. В цьому випадку виглядає так, що Штати самі обмежили Тегеран від участі у "відповідальній дискусії". Як заявили з цього приводу в Білому домі, США очікують, що "країни-учасниці відіграватимуть конструктивну роль, тому Іран не отримав запрошення". Напевно, американцям вистачає діалогу з Тегераном у рамках ядерної програми, а також роботи в інших форматах щодо вгамування мілітарістських амбіцій цієї країни, яка в такий спосіб прагне набути регіонального лідерства.
ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ
Для української делегації участь у Саміті в Вашингтоні є цілим набором можливостей. Задача полягає в тому, щоб використати їх по-максимуму. По-перше, це саме той привід, щоб зайвий раз нагадати, зокрема, США та Великій Британії про важливість Будапештського меморандуму. Внаслідок затягування гібридної війни з боку РФ цей документ став для Заходу справжнім подразником через неможливість забезпечити його виконання. Втім, і забути про нього неможливо, бо Україна - не остання, кому Захід у майбутньому може запропонувати гарантії безпеки в обмін на роззброєння. Тому і в старій Європі, і за океаном воліють зайвий раз не згадувати про невиконані обіцянки, що аж ніяк не відповідає нашим інтересам.
По-друге, Україна має демонструвати успіх, і сфера ядерної безпеки є одним із тих напрямів, де ми можемо заявити про це, а також розширити взаємодію з іншими країнами. Йдеться, передусім, про успішне виконання взятих раніше зобов'язань (наприклад, вивезення високозбагаченого урану з Харкова), а також участь у програмах двостороннього та багатостороннього співробітництва.
По-третє, й, напевно, один із найголовніших пунктів - саміт дає додаткову можливість переговорів тет-а-тет зі світовими лідерами, що випадає не так уже й часто. За програмою візиту Петра Порошенка, двосторонніх переговорів із президентом США не передбачено. За неофіційною інформацією, адміністрація Білого дому взагалі наполягла на виключенні формату двосторонніх зустрічей в "Овальному кабінеті", замість цього організувавши в четвер офіційний обід з главами делегацій. Тут залишається можливість для неформального спілкування Порошенка й Обами, втім це не гарантовано через велику кількість інших важливих гостей і дефіцит часу.
ДВОСТОРОННІЙ ФОРМАТ
Перед обідом з Обамою, в цей же день, запланована окрема зустріч Петра Порошенка з віце-президентом США Джо Байденом. Мабуть, це найкращий варіант у нинішній ситуації для детального обговорення питання України. Очевидно, що в умовах обмеженого часу йтиметься про найбільш актуальні проблеми, причому з точки зору США і України акценти можуть різнитися. Зокрема, офіційний Вашингтон останнім часом уважно стежив за ситуацією з перестановками в Уряді України та Генеральній прокуратурі, зосереджуючи також увагу на боротьбі з корупцією та проведенні реформ. Українська ж сторона, зі свого боку, висловлювала не менший інтерес до посилення ролі США в Мінському процесі. Пріоритетом України є примушення Росії та її ставлеників на Донбасі виконувати основні пункти Мінської угоди, а також вибудова логічної модальності імплементації цього документа - спочатку деокупація, а потім вибори в східних областях.
Напевно, цікавою темою буде обговорення результатів останнього візиту Джона Керрі до Москви та бачення Путіним рішення спірних питань, у тому числі по Криму. Логічно буде припустити, що йтиметься також про шляхи визволення Надії Савченко та інших українських заручників з російського полону. Список тем для обговорення може бути довгим, втім очевидно, що переговори з Байденом стануть одним із ключових елементів візиту Петра Порошенка до Вашингтона.
Втім це не єдина двостороння зустріч президента в американській столиці. Попередньо заплановані також його переговори з Генеральним секретарем ООН Пан Гі Муном, Президентом Польщі Анджеєм Дудою, Президентом Аргентини Маурісіо Макрі й прем'єр-міністром Нідерландів Марком Рютте.
Участь України в Саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні - це насамперед можливість нагадати про себе Заходу, який останнім часом змушений переключитися на не менш важливі загрози тероризму, кризу біженців у Європі, війну в Сирії. Навіть у США, які, фактично, є найбільш потужним "адвокатом" України в протистоянні російській агресії, питання Донбасу й Криму поступово зникають з актуальних тем зовнішньополітичних дискусій. Більше того, у відповідь на запитання про Мінські домовленості, американські чиновники все частіше апелюють до першочерговості реформ в Україні та подолання корупції. А це зайвий раз підкреслює, що час та можливості Заходу допомагати Україні в боротьбі за власну свободу є не безмежними, тож їх потрібно використовувати з максимальною користю.
Ярослав Довгопол, Вашингтон.
