Різдвяна ялинка по-німецьки
Традиція заносити до будинку ялинку, прикрашати її перед Різдвом та новорічними святами прийшла саме з Німеччини. І зараз німці дуже трепетно ставляться до вибору пухнастої красуні – напередодні Різдва величезні ялини, ялинки і ялиночки буквально заполоняють німецькі міста. Тут не шанують штучні дерева і вважають їх неекологічними. Справжньою турботою про природу вважається саме купівля справжньої ялинки, яка пахне лісом і створює святковий настрій.
ПОЧАТОК ГАРНОЇ ТРАДИЦІЇ
Дякувати за те, що на Новий рік і Різдво наші будинки і міста прикрашають ялинки, ми повинні німцям. Достеменно відомо, що звичай прикрашати новорічну ялинку прийшов до нас саме з Німеччини.
Згідно з переказами, започаткував гарну традицію німецький реформатор Мартін Лютер у 1513 році. Повертаючись додому через ліс у переддень Різдва пізно ввечері, він був зачарований виглядом зоряного небосхилу, на тлі якого проступали ялинки. Їхні гілки і самі наче були покриті яскравими зірочками. Щоб зберегти це відчуття дива, він приніс додому ялинку і прикрасив її свічками, поставивши на верхівку зірку – в пам'ять про Віфлеємську зірку.
Так і повелося. Пізніше традиція поширилася і на інші європейські країни. Правда, обов'язковим атрибутом Різдва прикрашена ялинка стала лише у XIX столітті, спочатку - у тій самій Німеччині.
Напередодні Різдва величезні ялини, ялинки і ялиночки буквально заполоняють німецькі міста. Пухнасті красуні прикрашають площі та майданчики перед адміністративними будівлями, зали та коридори. Вони стоять в гордій самоті та мальовничими групами. Ними обносять "нефотогенічні" стовпи і вибудовують цілі ялинкові огорожі. Іноді вони стоять просто так. Їх неймовірно багато. Так багато, що стає шкода їх, які у більшості своїй прожили зовсім недовгий вік – для досягнення висоти 2 метрів треба не менше 10 років – лише заради того, щоб порадувати людей кілька тижнів.
Природа нагородила Німеччину дрімучими смерековими лісами. Ліс був домом для племен германців, сьогоднішні їхні нащадки просто не мислять себе поза і без лісу. Але вважають за правильне рубати мільйони ялинок до Різдва.
УСІ ЯЛИНКИ – ГОЛОВНІ
Поняття "головної ялинки" у Німеччині просто немає. І навряд чи можна знайти таку навіть в окремому місті. Марно я намагалася з'ясувати у моїх берлінських друзів, яка ж зі столичних ялинок є справді "най-най". Мої розпитування навіть спантеличили співрозмовників. Було запропоновано кілька, але найчастіше називалися 2 місця – перед будівлею відомства федерального канцлера і на Брайтшадплатц, поряд з меморіальною церквою кайзера Вільгельма.
Ялинка біля відомства глави уряду і справді гарна: висотою 15 метрів, вагою 2 тонни і зовсім молодиця – всього 27 років після посадки. Доставила красуню з Нижньої Саксонії сім'я Елькас, яка ось уже кілька поколінь займається вирощуванням ялинок; "сестри" нинішнього дерева відправлялися не тільки по всій країні, але і до Кенії, Єгипту та Об'єднаних Арабських Еміратів, стаючи "посланцями християнської культури".
Все в цій ялинці гарно, крім одного: підійти до неї простому перехожому не вдасться – територія відомства обгороджена. Так що радіють її вогникам зблизька лише Ангела Меркель та співробітники відомства.
Зовсім поруч, біля бундестагу, також поставили величезну ялину. Одні лише вогники, ніяких куль, але красиво. Однак ніхто не вважає це дерево настільки ж важливим, як сам парламент.
Однією з улюблених ялинок є та, що стоїть на Брайтшадплатц. Цього року її висота становить 17 м, вона росла 36 років у передмісті столиці Бісдорф. Крім краси й пишності, з минулого року вона ще має абсолютно особливе значення. Буквально в декількох десятках метрів від цього символу християнських традицій був здійснений страшний теракт: 19 грудня 2016 року фура на повному ходу влетіла на Різдвяний ринок, убивши 12 чоловік і покалічивши кілька десятків. Свічки біля ялини сьогодні горять ще і в пам'ять про жертв трагедії.
ВЕЛИКЕ СВЯТО – ВЕЛИКИЙ БІЗНЕС
У секторі лісового господарства в Німеччині задіяно понад 1,1 млн осіб. Цільовим чином під ялинково-різдвяну засадку в країні відведено аж 50 тис. га лісу. Існує кілька "профільних" структур на кшталт Федерації ялинкових виробників, Асоціації різдвяної ялинки тощо.
Майже 2/3 всіх різдвяних ялинок постачають три федеральні землі - Північний Рейн-Вестфалія, Шлезвіг-Гольштайн і Нижня Саксонія. Попит на цю продукцію покривається сьогодні на 90% за рахунок власних ресурсів. Імпортують зовсім небагато і в основному з Данії, рідше - з Польщі та Ірландії.
Експортують часом у дуже далекі країни. Але це не стільки бізнес, скільки дарунки. Хотілося б згадати у зв'язку з цим одну зворушливу традицію: щороку ось уже понад 60 років Гамбург дарує найкращу ялина Рейк'явіку. На знак подяки за допомогу після закінчення Другої світової війни. Тоді багато жителів Гамбурга голодували, і чимало життів врятував ісландський торговець рибою, який просто почав варити юшку в порту і наливати суп усім, хто до нього підходив, безкоштовно. Вдячні гамбуржці це запам'ятали, і тепер головна ялинка Ісландії – родом з Гамбурга.
Загалом ялинковий бізнес досить прибутковий. Щорічно продають майже 25 мільйонів різдвяних ялинок, і ця цифра неухильно зростає, цього року, за оцінками, досягне 30 млн. Люди останнім часом купують по 2 дерева додому: одне, "головне", як правило, не менше 1 м 70 см, і друге – трохи менше, наприклад, для балкона або веранди. Виручка продавців різдвяних дерев минулого року склала орієнтовно 700 млн євро. Цього року вона буде не меншою, навіть при тому, що ціни практично залишилися незмінними – в середньому 14 євро за метр.
Найчастіше громадяни (таких третина) відправляються на ялинкові базари, яких у кожному місті достатньо. Або у будівельні магазини, де цей товар також в асортименті. Інтернету не надто довіряють при купівлі такого делікатного товару, послугами онлайн при придбанні ялинки користуються менше 1%.
Хітом продажів (і встановлення на площах) є ялиця Нордмана – пухнаста, насиченого зеленого кольору, пахуча, така, що довго не обсипається та ще й не надто колюча (80% від усіх продажів). Друге почесне місце займають голубі ялини, потім ялини червоні і нарешті ялиці Нобіліс.
Кілька слів про ялицю Нордмана. Взагалі, це ялиця кавказька. Її першовідкривачем вважається фінський німець Олександр фон Нордман. Цікавим є той факт, що на початку 1830-х він був запрошений працювати до Одеси (Фінляндія до того часу вже була приєднана до царської Росії). Нордман служив професором зоології та ботаніки у знаменитому ліцеї Рішельє, заснував інститут садівництва і очолював місцевий ботанічний сад. Учений здійснив кілька експедицій і брав участь у розкопках у Криму і на Кавказі, де в горах біля міста Боржомі на висоті більше півтора кілометрів і знайшов чудової краси ялицю. Завдяки, у тому числі, зусиллям ботаніка з середини XIX століття дерево, яке отримало його ім'я, почали вирощувати за межами Кавказу.
ЗРІЗАТИ ЯЛИНУ НЕ ТІЛЬКИ ШКІДЛИВО, АЛЕ Й КОРИСНО
Німецькі природоохоронні організації насолоджуються Різдвом зі справжньою лісовою красунею ніяк не менше, ніж прості смертні. Жодних протестів проти безжальної вирубки тут не лунає. І не тому, що це якесь лицемірство. Просто у країні дійсно не йдеться про варварську вирубку, дерева вирощують спеціально. І не без користі для природи: експерти підрахували: всього 1 га саджанців ялинок переробляє 145 тонн вуглекислого газу. Це якнайкраще відповідає політиці країни у галузі захисту клімату.
Більш того, є користь і від ялинок, які відпрацювали свій "вихід". Справжні арійці викидають ялинки, як правило, відразу після Нового року, не пізніше 6 січня, коли в країні відзначається День трьох волхвів. Їхньою утилізацією займаються міські прибиральні служби, які збирають дерева у перші тижні після свята. На спеціальних пунктах дерева подрібнюють, а потім пускають на "зелену" енергію як замінник викопного палива. "Тим самим ви робите внесок у справу ресурсозбереження та захисту клімату!" - підбадьорюють і продавці, і комунальники за мовчазної згоди екологів. Тому, купуючи живу ялинку, ви не просто робите свято собі, ви ще й про природу дбаєте! Ось воно як...
Якщо що природозахисники і радять, так це купувати не зрізані рослини, а у діжках. Таке деревце можна потім висадити в грунт, і воно буде рости далі. Щоправда, шанси на те, що воно прийметься, 50 на 50.
Ще одним трендом, який набирає популярність, є "дерево в оренду". Але цією послугою в основному користуються фірми, які замовляють великі дерева у великих діжках з достатнім місцем для кореневої системи, які дійсно будуть продовжувати рости і використовуватися у наступні роки.
Набирає силу й інша "мода" – "біо-ялини", ті, які вирощені без мінеральних добрив і пестицидів. Ці коштують удвічі дорожче – 25 євро за метр. Звичайно логічно, враховуючи хоча б те, що постачальники, щоб дерева не "надихалися" усіляких вихлопів дорогою до великих міст, використовують спеціальний транспорт, в якому забезпечені умови герметичності. А як перевірити, чи дійсно дерево "біо", запитаєте ви? Ну, тут все засновано на довірі, і лісник, який себе поважає, не буде обманювати довірливого покупця.
Штучні ж ялинки у Німеччині недолюблюють. Примітно, що не в останню чергу саме тому, що ті менш екологічні (яка вже екологія у пластика). Та й коштують красиві дорожче. Правда, економія полягає в тому, що не треба витрачатися щороку. Але для німців штучна ялинка у будинку – це просто моветон якийсь.
Звичайно, атмосферу Різдва створюють не тільки пухнасті красуні. З кінця листопада по всій Німеччині глінтвейном, смаженим мигдалем і каштанами, сувенірами та іграшками гостей радують численні Різдвяні базари, яких немає, мабуть, більше ніде у світі. Хочеться побажати німцям і всім нам мирного і по-справжньому радісного свята!
Ольга Танасійчук, Берлін
