США цілком виразно пригрозили Росії військовою силою
Російську Федерацію можуть відключити від міжнародної системи передачі фінансової інформації SWIFT. Такий варіант методу тиску на РФ розглядається.
Таке в інтерв’ю “Голосу Америки” заявив спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер.
Новина, загалом, так собі. Коли йдеться про відповідь на агресивні дії Росії, то про “можуть”, “можливо”, “не виключено” ми чуємо давно і постійно. А тому подібні заяви вже сприймаємо без ентузіазму, інколи навіть із роздратуванням.
Однак це загалом. А якщо конкретно, то варто зазначити, так би мовити, контекст заяви Волкера. Він, до речі, у згаданому інтерв’ю озвучив кілька таких самих неприємних для Кремля висловлювань. А контекст такий: в останні дні США зробили кілька цілком виразних і конкретних військових погроз на адресу Росії. Такого за час з лютого 2014 року, відколи Росія вдалася до відвертої військової агресії щодо іншої держави, не було. Були санкції, у тому числі дуже болючі, були образливі для лідерів Кремля вислови і кроки західних лідерів, була масова висилка російських дипломатів, але заяви американського адмірала (командувача Другим флотом Ендрю Льюїса) про те, що у разі, якщо буде треба, США завдадуть росіянам воєнної поразки у Криму або у Калінінградській області — не було. Тобто, раніше американці (йдеться, звісно, про офіційних осіб) уникали публічного (підкреслимо це) висловлювання про можливість воєнного зіткнення американських і російських збройних сил.
Це тільки на перший погляд видається мало значущим фактом. До речі, він не одинокий. Їх є ще ціла низка з означенням “раніше не було”.
Приміром, ракетний есмінець США демонстративно з’явився там, де його появу росіяни не можуть розцінити інакше, як відкритий виклик — у Японському морі біля самої затоки Петра Великого (це там де Владивосток і головна база всього Тихоокеанського флоту Росії). І не просто з’явився, далі була заява офіційного речника Тихоокеанського флоту США Рейчел МакМарр: “Ці операції демонструють, що США будуть літати, плавати і діяти всюди, де це дозволено міжнародним правом”. Тобто, з’явилися раз, і тепер з’являтимемося постійно.
Мабуть, тут варто дещо деталізувати. Есмінець не заходив у російські територіальні води, формально жодного приводу для невдоволення росіян нема і бути не може. Однак є ще й неформальні обставини: Росія не хоче, щоб до її найголовнішої військово-морської бази так близько підходили американські кораблі (територіальні води — це всього 12 морських миль, трохи більше 20 кілометрів); бажання логічне з воєнної точки зору (тому Росія й претендує на розширення своїх територіальних вод у цьому районі Японського моря), і досі американці його поважали, а тепер — не поважають. Це і є виклик, відповіді на який американці не бояться.
Згадаємо також тотальне стеження за російськими дипломатами у Великій Британії, цілком офіційно оголошене британською владою. Це вже новинка з війни між спецслужбами і теж з розряду “раніше не було”. Нарешті, США, конкретно — державний секретар, попередили Росію, що виходять з Договору про обмеження ракет малої та середньої дальності, якщо протягом наступних 60 днів Росія не припинить його порушувати. Росія, звісна річ, не припинить, а отже за 60 днів розпочнеться (хоча, власне, вже розпочалася) гонка озброєнь в сфері ракет, здатних нести ядерні заряди.
Отже, повторимо, йдеться не про окремі мало значущі факти. І не про чергові антиросійські заяви-погрози політиків, які знову й знову не втілюються у життя.
З часів СРСР вважалося, що не може бути й мови про пряме зіткнення збройних сил США і Росії (СРСР), бо це неминуче призведе до загальної війни (із застосуванням, звісно, ядерної зброї), а отже — до загибелі планети. Відповідно, кожного політика чи генерала-адмірала, котрий би наважився публічно говорити про допустимість такого зіткнення, усі дружно назвали б ідіотом. А ось сьогодні — щось кардинально змінилося. Сьогодні адмірал США каже: якщо буде війна біля Криму, то ми переможемо Росію! Або — біля Калінінграда!
Зміна може бути лише одна: США перестають (чи вже перестали?) боятися глобального військового конфлікту з Росією. Тобто, СРСР вони вважали суперником, який може наважитися на світову війну, а нинішню Росію — не вважають. Чому не вважають? — не тому, звісно, що мають нинішніх кремлівських за великих гуманістів. Взагалі, таких “гуманітарних” міркувань у такій справі бути не може, тільки — суто військові. Отже, США сьогодні оцінюють військові можливості Росії, а також здатність російського керівництва застосувати ці можливості “на всі сто” - аж до ядерного конфлікту, дуже низько, настільки низько, що роблять висновки: 1) Росія не наважиться на загальний ядерний конфлікт; 2) а у локальних, без застосування ядерної зброї, у Росії нема жодних шансів проти США, причому вона навіть не здатна завдати американцям так званих неприйнятних втрат.
Ось звідси і випливають згадані “демонстрації, що США будуть літати і плавати...” На які Росія, звісно, “відгавкується”, погрожуючи “адекватною відповіддю” (приміром, начальник російського Генштабу генерал армії Герасимов завив на зустрічі з іноземними військових аташе, що країни, які розмістять у себе американські ракети, стануть цілями для російських ракет). Однак підкріпити ці погрози вже нічим.
Яким чином усі згадані нові обставини у стосунках США і Заходу з Росією вплинуть на нашу війну з Росією — окрема цікава тема. Зазначимо тільки, що Україна знову й знову об’єктивно потрапляє у сприятливу міжнародну кон'юнктуру, от тільки використати її сповна вдається, м’яко кажучи, не завжди.
Юрій Сандул. Київ
На першому фото: американський ракетний есмінець USS McCampbell
