А Паризька кліматична угода має сенс без участі США?
Цими вихідними сталася непересічна подія для майбутнього людства – Паризьку кліматичну угоду, яка прийде на заміну Кіотському протоколу в 2020 році, було доповнено “книгою правил”, які ухвалили майже 200 країн. Це відбулося в межах міжнародних кліматичних переговорів під егідою ООН, які тривали з 1 по 14 грудня у польському місті Катовіце. Але ж США – країна з найбільшою економікою світу – підтвердили своє небажання приєднуватись до Паризької кліматичної угоди, про що раніше заявляв президент США Дональд Трамп. То чи залишається в цій угоді сенс?
Про те, що означає прийняття “книги правил” та які наслідки потягне за собою відмова США дотримуватися Паризької кліматичної угоди і дізнавався детальніше Укрінформ.
Що важливого в «книзі правил» Паризької угоди?
Нагадаємо. Паризька угода спрямована на боротьбу з глобальним потеплінням шляхом зменшення викидів вуглекислого газу. На відміну від Кіотського протоколу, в Паризькій угоді не прописані зобов’язання сторін, а йдеться про національно визначений внесок (НВВ), який країни встановлюють самостійно і звітують про його виконання. Кожні 5 років НВВ переглядається на більш амбітний. Країни, які підписали угоду, зобов’язуються скеровувати свої зусилля на те, щоб до 2050 року не допустити зростання середньорічної температури у світі більш, ніж на два градуси Цельсія. Бо ж глобальне потепління спричиняє посухи, танення льодовиків, затоплення прибережних територій, зникнення окремих видів тварин і рослин тощо.
З моменту прийняття в 2015-му Паризька угода досі залишалася документом певною мірою «розмитим». Вона не містила чітких вказівок навіть про те, як звітувати країнам про викиди та про виконану роботу по їхньому зменшенню так, щоб дані були однотипними і дозволяли аналізувати прогрес у цьому питанні. І от цю проблему вирішило прийняття “книги правил” кліматичної угоди. Щоправда, у найбільш дискусійному питанні – методиці розрахунків при торгівлі квотами на шкідливі викиди – країни так і не дійшли згоди, залишивши його на наступне засідання, яке пройде за рік у Чилі.
Загалом, цьогорічні кліматичні переговори надій не виправдали. Про це заявляють міжнародні та українські екологічні організації, адже наукові підрахунки прогнозують світове потепління на 3,3 Сº при впровадженні поточних планів країн-учасниць угоди. А значить треба уже говорити про максимально допустиму межу потепління до 2050 року у півтора градуси, а не два, передбачених угодою. Екологи наголошують: аби реально протистояти змінам клімату, країни мають посилити свої національні внески у міжнародні кліматичні домовленості і поступово переходити на 100% відновлюваної енергії в загальному споживанні.
Чому США проти і чим це загрожує?
Президент США Дональд Трамп ще під час передвиборної кампанії заявляв, що вважає зміни клімату надуманою проблемою, і обіцяв, що США вийдуть із Паризької угоди, пояснюючи це невигідними умовами. Мовляв, угода обмежує промислове зростання США, вимагаючи “драконівських” фінансових зобов’язань.
Чи буде втілено заяви президента Трампа в реальність – покаже час. Утім час недовгий. Адже згідно з Паризькою угодою, країна зможе вийти з неї через три роки після набуття чинності (а це відбулося у 2016-му), і ще рік знадобиться для завершення процедури виходу: у листопаді 2020 року, тобто. А це вже час президентських виборів у США. А значить, дуже важливою в цьому питанні буде позиція і потенційних наступників Трампа, якщо він не зможе виграти вибори. Утім, про те, якими можуть бути наслідки, якщо США все ж таки вийдуть з Паризької угоди, Укрінформ запитав у експертів.
Ілля Єременко, голова Української кліматичної мережі говорить, що радикального впливу на дію угоди це не матиме.
“Можна говорити про політичний вплив. США входять у першу п’ятірку країн за кількістю викидів парникових газів у світі. І замість того, щоб сприяти реалізації Паризької угоди, там намагаються гальмувати цей процес. Наприклад, представники їхньої урядової делегації тривалий час «не помічали» звіт про гранично допустимі 1,5 градуси. А США, між іншим, на другому місці після Китаю за сукупними викидами СО2”, – наголошує Ілля Єременко. Але водночас він додає, що США як нація в цілому підтримують Паризьку угоду. Навіть більше – чимало представників країни, окремо від урядової делегації, беруть участь у конференціях, представляючи свої міста, підприємства, які йдуть шляхом зменшення викидів, надихають долучатися до спасіння планети й інших.
“Взагалі ж у США існує окрема ініціатива We are still in (“Ми все ще залишаємося”), підписанти якої представляють більше половини! економіки США. І вони самостійно докладають зусиль, аби регулювати викиди парникових газів в атмосферу”, – додає еколог.
Михайло Чиженко, начальник відділу кліматичної політики та звітності Департаменту з питань зміни клімату та збереження озонового шару Мінприроди, який очолював українську делегацію на кліматичних переговорах, сказав про тривожний дзвінок для угоди:
“Якщо США почнуть процедуру виходу з кліматичної угоди, а до них приєднається Бразилія, яка теж заявляє про подібні наміри, то включно з Росією та Туреччиною, які не ратифікували угоду з самого початку, йтиметься про 30% світових викидів СО2, які «забезпечують» ці країни. Звичайно, це ставить під загрозу майбутнє Паризької угоди, яка планувалася як глобальна і мала залучити всі країни. З іншого боку делегація США зараз дуже активно бере участь у переговорах, для них важливо, щоб ті правила, які зараз приймаються, влаштовували їх, коли вони повноцінно запрацюють з 2020 року”.
А що було з Кіотським протоколом без США?
Варто нагадати, що США відмовилися і від ратифікації наразі діючого Кіотського протоколу. Ще в 2003 році Анна Герольд, одна з провідних членів німецької делегації на міжнародних кліматичних переговорах зазначала, що після виходу США стало дуже важко вести перемовини з іншими учасниками протоколу, особливо з країнами, що розвиваються. Мовляв, чому вони повинні докладати неабияких зусиль, коли найбільший отруювач атмосфери – Сполучені Штати Америки – ігнорують міжнародні зобов’язання? Вона також розповідала, що влітку того ж року без внесків США 34 країни-учасниці не змогли приїхати до Бонна на чергову робочу конференцію ООН.
Але, за словами Михайла Чиженка, при всіх перешкодах, країнам врешті вдалося досягти поставлених протоколом цілей. “Мета першого періоду Кіотського протоколу, який закінчився в 2011-му, була досягнута. Навіть без участі США та Канади країни змогли досягти показника -5% викидів, порівняно з 1990-м роком. Це сталося головним чином завдяки країнам з перехідною економікою, зокрема й Україні”, – сказав він і додав, що за період з 2008-го по 2017 рік економіка України не викинула в атмосферу 4,4 мільярди тонн СО2, що рівноцінно річному викиду всіх країн Євросоюзу.
Пан Чиженко додає, що Україна має потенціал в зеленій політиці та енергоефективності. «Поки що частка відновлювальної енергетики у нас лише близько 1% із загального енергобалансу. Згідно з зеленою стратегією, цей відсоток до 2035 року має зрости до 25%. Це реально, але маємо фінансові та технічні проблеми на шляху до цього.
По-перше, відновлювана енергія зараз є дорожчою, і що більше її буде, тим більше вона потребуватиме коштів з енергоринку, щоб платити її виробникам.
По-друге, наша мережа непідготовлена. Треба перебудовувати нашу систему енергопостачання, енергорозподілу тощо. Дуже важко контролювати виробництво сонячної і вітрової енергії. Є вітер чи сонце – є енергія. А хто гарантує, що саме в часи пікового навантаження, ви отримаєте з таких електростанцій електроенергію? Тож треба розвивати потужності для акумулювання електроенергії. За нинішніх технічних можливостей це – лише питання часу. Але маємо ще один нюанс. У нас об'єднана електромережа, яка дісталася нам від часів СРСР, у той час як у Європі, що активно користується відновлюваною енергією, мереж багато. І якщо раптом щось десь не спрацьовує, завжди існує резервний варіант. А нам щоб вирішити ці технічні моменти, потрібні величезні кошти», – підсумовує Михайло Чиженко.
Але схоже, труднощі не лякають чотири українські міста: Львів, Житомир, Кам’янець-Подільський і Чортків (Тернопільська обл.), – які вже задекларували перехід на 100% ВДЕ до 2050 року. А розробники українського мобільного додатку «Кліматичні Краплі» хочуть привчити школярів до відповідальності перед природою. Додаток відстежує «кліматично-дружні» вчинки користувачів, конвертує їх в електронні бали, які можна обміняти на знижки від екологічно-відповідального бізнесу – ресторанів, магазинів. А зробити маленький внесок у покращення стану атмосфери можна дуже просто – посадити дерево, навчитися розділяти відходи та робити будівлі енергоефективними.
Юлія Горбань, Київ
