Режим жорсткого карантину, запроваджений французьким урядом у відповідь на пандемію коронавірусу, є обов’язковим і для представників дипломатичного корпусу, і для співробітників міжнародних організацій, що працюють у Страсбурзі. Та, незважаючи на це, Україні доводиться продовжувати боротьбу проти російської агресії на дипломатичному фронті. Про особливості роботи українських дипломатів у цих умовах розмовляємо з постійним представником України при Раді Європи Борисом Тарасюком.

РФ ПРИНИЖУЄ РОЛЬ ІНШИХ НАРОДІВ У ПЕРЕМОЗІ НАД НАЦИЗМОМ

- Пане посол, цього тижня в Україні відзначаються День пам’яті та примирення й День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Як оцінюєте роль України в захисті історичної правди, яку намагається спотворити й переписати Росія?

- Для мене особисто ці дати мають важливе значення. День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні цивілізовані країни відзначають 8 травня, дарма що в Радянському Союзі святкували 9-го. Адже СРСР, як це зазвичай робилося, переписав історію по-своєму. Також хочу нагадати, що в Радянському Союзі на державному рівні День перемоги почали відзначати лише в 1960-ті роки. Доти влада не наважувалася оголосити це святом, оскільки не знала, що робити із сотнями тисяч, мільйонами покалічених війною людей, ветеранів.

Я переконаний, що оголошення в Україні 8 травня Днем пам’яті та примирення, перенесення акцентів від святкування перемоги, було абсолютно правильним рішенням.

Але для мого покоління відзначення Дня перемоги було особливим. Ми зростали на розповідях про війну, виховувалися на перегляді воєнних фільмів. Мої батьки були учасниками війни, фронтовиками. Вони зустрілися на фронті й завершили війну разом у травні 1945 року в Берліні. У нашому сімейному альбомі є фотографія батьків перед зруйнованим Рейхстагом.

РОСІЯ ПОШИРЮЄ МІФИ СТАЛІНА

- Що робить сьогодні Росія? Продовжує поширювати міфи, які насаджувалися Сталіним. Намагається все перекрутити на свій лад. Переписується, викривляється історія. РФ не лише переписує історію України, а й перебирає її на себе, включаючи добу Київської Руси, коли Москви взагалі не існувало.

Сьогодні російська пропаганда намагається поширювати тези про те, що нібито лише Росія здобула перемогу в Другій світовій війні. Ніби не було мільярдних поставок усього необхідного за лендлізом від Сполучених Штатів.

Нині Росія чинить спроби не лише привласнити історичну перемогу, а й намагається принизити роль інших народів у її здобутті. Путін договорився до того, що взагалі відмовився визнати роль українського народу в цій перемозі. 

Ми повинні боротися з цим, не давати можливості Росії переінакшити історію, у тому числі на рівні міжнародних організацій.

Цього тижня засідає Комітет міністрів Ради Європи в режимі відеоконференції, на якому я поширю документ, де викладено позицію України щодо Другої світової війни й правду про внесок українців у перемогу над нацизмом.

ВШАНОВУВАТИ ПАМ'ЯТЬ ЖЕРТВ ВІЙНИ РАЗОМ З АГРЕСОРОМ Є ЦИНІЗМОМ

- Чи запрошувала вас російська сторона до участі в церемонії вшанування пам’яті жертв Другої світової війни 8–9 травня у Страсбурзі, Ельзасі? З 2014 року українські дипломати в багатьох країнах світу проводять власну церемонію покладання вінків і квітів, адже робити це спільно з агресором неприпустимо…

- На щастя, не запрошували, очевидно, знаючи наперед, якою була б моя відповідь. Вона була і є негативною. З 2014 року, після початку російської агресії проти України, було б цинізмом брати участь у вшануванні пам’яті загиблих, у тому числі українців, разом з агресором.

Для мене така практика відзначення разом з росіянами, проведення протокольних заходів, покладання квітів була припинена ще в 1990-х роках. Упродовж 1998-2000 років я був у Брюсселі постійним представником України при ЄС, НАТО, у Західноєвропейському союзі, а також у країнах Бенілюкс. Уже тоді, у 1998-му, я категорично відмовився від запрошення російського посла вшанувати пам’ять жертв війни під егідою Росії. Ми це робили окремо.

У Страсбурзі цього року ми також вшануємо пам’ять полеглих, у тому числі українців. Але, звичайно, не спільно з представниками агресора. 

РЕПРЕСІЇ АГРЕСОРА: КОРОНАВІРУС НЕ ПОСЛАБИТЬ УВАГУ

- Повернімося до дипломатичних буднів. Розкажіть, як функціонує постійне представництво України, Рада Європи та її статутний орган – Комітет міністрів – в умовах карантину?

- Карантин, пандемія коронавірусу вплинули на діяльність усіх міжнародних організацій, у тому числі Ради Європи. Після запровадження французькою владою обмежень організація не працює у звичному режимі. Засідання в палаці «Європа» не проводяться. Уся діяльність здійснюється у формі листування, коли Генеральний секретар, посадові особи секретаріату звертаються до країн-членів з листами з відповідними пропозиціями. Далі уряди через постійні представництва надають свої відповіді. Отже, робота триває, хоча у незвичному для дипломатів форматі.

Засідання Комітету міністрів РЄ відновилися, але проводяться в режимі відеоконференцій.

- Які пріоритети відстоює Україна в Раді Європи сьогодні? Зрозуміло, що вони залишаються незмінними щодо захисту національних інтересів. Але чи є якісь особливості в умовах глобальної епідемії?

- Постійне представництво України продовжує поширювати серед колег документи щодо міжнародної політики нашої держави. Зокрема, цього тижня українська сторона порушила питання щодо Другої світової війни. Ми показали правдиве бачення подій, де відкинуто російські інтерпретації історії.

Окрім цього, триває робота з інформування та привернення уваги до утисків з боку російської окупаційної влади на території Криму, зокрема, щодо заборони діяльності Меджлісу кримськотатарського народу. Ми нагадуємо, що сотні українських і кримськотатарських патріотів піддаються репресіям, включаючи судові розправи й ув’язнення. Ця кричуща ситуація постійно на порядку денному Ради Європи.

Також підтримуємо й вітаємо позицію комісара РЄ з прав людини про необхідність особливого захисту найбільш вразливих прошарків населення у Європі в умовах пандемії коронавірусу. 

Але в цій доповіді не йдеться про українців, котрі потерпають від російської окупації, агресії як у Криму, так і на територіях Луганської і Донецької областей. Українська сторона порушить це питання на рівні Комітету міністрів.

Пріоритети залишаються незмінними: припинення російської агресії, безчинств окупаційних властей і масових порушень прав українських громадян країною-агресором.

Про це в Раді Європі ми не дамо нікому забути.

БРАКУЄ ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ ПОКАРАТИ РОСІЮ

- Росія на рівні міжнародних організацій, включаючи Раду Європи, ООН, ОБСЄ, намагається «деполітизувати» боротьбу з глобальною пандемією коронавірусу та домогтися зняття санкцій. Як ви оцінили б такі спроби на рівні Ради Європи? Які настрої національних урядів країн-членів щодо цієї російської ініціативи?

- Актуальне питання… Особливо активно й агресивно поводиться російська делегації в стінах Організації Об’єднаних Націй. Нагадаю про нещодавню спробу Росії провести резолюцію Генеральної асамблеї, яка б закликала до зняття санкцій в умовах пандемії. Це дуже тривожна ситуація. РФ, хоч і програла в дискусіях з просування такої ініціативи в ООН, але спроби переконати країни світу відмовитися від політики обмежень і санкцій, накладених на Росію та інші недемократичні режими, не полишаються.

Стосовно Ради Європи, то організація не має повноважень накладати економічні й персональні санкції, як це зробили Євросоюз і США. Але в організації в червні минулого року відбулися неприємні події, коли Росію було повернуто до Парламентської асамблеї РЄ без виконання жодних вимог ПАРЄ. На жаль, РФ домоглася цього за потурання значної більшості країн-членів. Єдине, що може зробити Рада Європи, – це виключити країну з організації. Звичайно, що Росія заслуговує на те, щоб бути виключеною з Ради Європи. Але бракує політичної волі, яка б призвела до цього.

Постійне представництво, Міністерство закордонних справ України поширили серед країн-членів документ, і він набув статусу документа Комітету міністрів, де попереджається про спроби Росії позбутися санкцій, накладених за агресивні дії.

- Якою є реакція на цю ініціативу української дипломатії з боку країн Ради Європи?

- Інформації про те, що серед країн-членів Ради Європи є такі, хто готовий підтримати скасування антиросійських санкцій ЄС і США, немає. 

Більше того, я переконаний, що у червні Євросоюз продовжить дію обмежувальних заходів, накладених на Російську Федерації.

УКРАЇНА ІНІЦІЮВАЛА КОДЕКС ПОВОДЖЕННЯ ВЛАД У КРИЗОВИХ УМОВАХ

- РФ також ініціює свою так звану «військово-гуманітарну» допомогу деяким країнам Європи в боротьбі з епідемією. Такі операції пройшли в Італії, Сербії та викликали жорстку критику щодо їхньої ефективності, доцільності й справжніх намірів Кремля. Зараз, як повідомляють ЗМІ, РФ вимагає від італійського уряду заблокувати продовження санкцій проти РФ.

- Дії Росії, як і все, що чинить кремлівський режим, є цинічними. Скориставшись бідою, яка випала на долю деяких країн, вони намагаються надавати так звану військово-медичну «допомогу». Її мета – в отриманні політичних вигод, включаючи зняття санкцій.

Але не всі країни купуються на такі жести РФ. Наприклад, Боснія і Герцеговина відмовилася від отримання російської «допомоги». На собі відчули «гуманітарну допомогу» й Сполучені Штати, яким Росія виставила рахунок у 660 тисяч доларів.

Будь-які дії Російської Федерації – це продовження наступу в розв’язаній по всьому світові гібридній війні. 

- А яким ви бачите світ після коронавірусу, зокрема конфігурацію міжнародних відносин, діяльність міжнародних організацій, місце і роль Ради Європи?

- Пандемія коронавірусу – це біда, яка охопила весь світ. Вона спричинила неабиякі зміни в нашому повсякденному житті, позначилася на психології людей. Не відомо, скільки триватиме пандемія. Режим карантину також поставив на паузу багато традиційних подій міжнародного життя. І це не мине безслідно.

На мою думку, у найближчому майбутньому міжнародні організації робитимуть більший акцент та тому, щоб убезпечити світ від подальших катастроф. Хочу нагадати, що Україна в Раді Європи внесла пропозицію про вироблення кодексу стандартів і поводження країн в умовах не лише пандемії, а й за будь-яких техногенних та природних катастроф. Метою такого кодексу є захист прав і свобод людини у кризових ситуаціях. Адже нинішня пандемія засвідчила спроби порушення прав людини. Так, уряди вживають заходів для убезпечення своїх громадян від цієї хвороби. Але це також може бути використано для порушення прав і свобод. Це питання надалі лише загострюватиметься. Тому опрацювання нових стандартів, ухвалення відповідних міжнародних документів мають унормувати дії влад у кризових ситуаціях.

Андрій Лавренюк, Страсбург

Фото: Данііл Шамкін, Сергій Аніщенко, Укрінформ