Україна і МВФ: довгоочікуваний і нелегкий восьмий крок

У мегаполісах найбільш розвинених країн виділяються висотні будівлі бізнесових центрів. Кожна з них має кількадесят поверхів і належить до престижного сімейства хмарочосів. Втім, їхня престижність вимірюється не тільки і не стільки висотою, як тим могутнім фінансово-економічним впливом, який мають банки, фонди, корпорації, інші організації, що розміщуються в їхніх стінах, на ділове, соціальне та й загалом усе життя конкретних країн і всього світу. Класичний приклад – Нью-Йорк з його Манхеттеном. Колись, у радянські часи, такі центри називали джунглями «жовтого диявола» (під дияволом розумілися гроші, золото). Радянська система розпалася, а «джунглі» залишилися і продовжують більш-менш справно виконувати в сучасному світі свою місію «гаманця» і фінансового регулятора. Принаймні кращого від них поки що не придумано.

…З погляду «висотності» ця будівля у центральній частині Вашингтона не виділяється – має всього лише десять поверхів. Але в даному разі не це визначає її роль у житті планети. Принаймні абревіатура МВФ (IMF англійською) широко відома в усіх її куточках. Із середини дев’яностих років, коли почалося входження молодої Української держави у світову фінансово-валютну систему, ця абревіатура стала добре відома і в нас. А в ці дні в Україні про МВФ – Міжнародний валютний фонд – не говорить хіба що лінивий або зовсім байдужий.

КОМУ Й ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН МВФ?

Коли у травні 1997 року нам, кільком українським журналістам, випало побувати у штаб-квартирі Міжнародного валютного фонду, там його справами керував Мішель Камдессю. Приязна, щира, уважна до співбесідників людина з доброю посмішкою. І водночас – з діловою хваткою, глибокими знаннями світових фінансів і економіки. Народився в сім’ї французьких журналістів. Закінчив три вищі навчальні заклади. Стрімко піднімався по кар’єрній драбині. Так, перед призначенням директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду був керівником Банку Франції, головою Валютного комітету Європейського економічного співтовариства, адміністратором Центрального банку країн Західної Африки.

На посаду директора-розпорядника МВФ вибирався і переобирався тричі і був на ній найдовше: з 1987 по 2000-ий рік. Саме на другий і третій терміни його перебування на цьому посту припала розбудова відносин МВФ з Україною. Чи могла Україна обійтися без підтримки Міжнародного валютного фонду? Однозначно – ні.

Але спершу про те, коли, за яких обставин і для чого був створений МВФ. Друга світова війна призвела до гострої кризи світової валютної системи, яка була створена і оформлена міждержавною угодою ще в травні 1922 року на Генуезькій міжнародній економічній конференції (в дужках зазначимо, що в ній взяла участь і делегація радянської Росії, яка не приєдналась до її основоположних документів, а підписала двосторонній договір з «ображеною» Німеччиною).

Ще в ході Другої світової, у квітні 1943 р., почалася робота над проєктом нової світової валютної системи. Ініціювали й очолили цей процес США, які прагнули закріпити у новій системі панівну роль долара. Бреттон-Вудська конференція (назва від американського міста Бреттон-Вудс, штат Нью-Гемпшир, де вона в квітні 1944 року відбулася) голосами 730 делегатів з 44 країн узгодила принципи нових валютних відносин у світі.

Створення Міжнародного валютного фонду випливало з цього процесу і відбувалося під егідою ООН. Фонд почав працювати в грудні 1945 року як спеціальне агентство Організації Об’єднаних Націй для регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті при дефіциті платіжного балансу. Засновниками МВФ стали 29 країн, а нині він об’єднує 189 країн-членів. Його резервними валютами, крім долара, є британський фунт, євро, японська єна і китайський юань.

Діяльність МВФ багатоцільова. Фонд сприяє міжнародній співпраці у валютно-фінансовій сфері, розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі. Важливим його завданням є забезпечення стабільності валют і запобігання їх знецінення з метою отримати конкурентні переваги. Цінною є також допомога МВФ у створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також у ліквідації валютних обмежень. Особливо важливим, зокрема, для України, є такий напрям у діяльності МВФ, як надання державам-членам коштів у іноземній валюті для виправлення їх платіжного балансу.

МВФ підтримав у важкі часи шляхом кредитування багато країн-членів. А деякі з них він просто рятував. Ось лише кілька адрес. Економічна криза у Мексиці 1994 року (цій країні було виділено 18 млрд дол. США). Російський дефолт 1998 р. (22,6 млрд). Криза в Бразилії того ж року (41,5 млрд). На подолання двох криз в Аргентині у 2001 і 2018 роках було надано 78,7 млрд доларів. Боргова криза 2010 року в Греції обійшлася Фонду у 139,73 млрд дол. Фінансова криза в Португалії коштувала майже сто мільярдів американських доларів.

Як формуються ресурси МВФ? Основне їхнє джерело – внесення кожною країною-членом коштів до статутного капіталу Фонду відповідно до її квоти та за рахунок позичених коштів. Розмір квот встановлюється на підставі ваги країни у світовій економіці. При розрахунках квот застосовується спеціальна формула. Зазначимо, що найбільша сума квот припадає на США, Японію, Німеччину, Великобританію та Францію. Загалом частка 25 розвинених країн становить близько 63 відсотків. Фонд також використовує й запозичені кошти, зокрема, одержує позики Центрального банку і скарбниці Саудівської Аравії.

Хто керує МВФ? Його вищий керівний орган – Рада керуючих, в якій кожна країна-член представлена керуючим і його заступником (переважно це міністри фінансів або керівники центральних банків). Рада приймає рішення з ключових питань життєдіяльності МВФ. А забезпеченням повсякденної роботи Фонду займається Виконавча рада або директорат. Вона складається з 24 директорів, 5 з яких призначаються країнами з найбільшими квотами, тими, котрі ми вище назвали. Виконавча рада обирає і директора-розпорядника, який керує поточною роботою штату співробітників МВФ, який налічує понад 2700 чоловік з більш ніж 140 країн. За майже 75-літню історію на посаду директора-розпорядника обиралися 12 чоловік. Найчастіше французи (5).

ВАЛЮТНА ПАРАСОЛЬКА ДЛЯ УКРАЇНИ

Саме при одному з них – Мішелеві Камдессю – закладалися основи і здійснювалися перші кроки співробітництва України з Міжнародним валютним фондом. Наша країна аж ніяк не могла не скористатися цією співпрацею. Насамперед, для підтримки своєї валютно-фінансової і економічної системи. Згадаймо перші роки незалежності, коли Росія буквально виштовхала Україну з рублевої зони і перестала давати нам грошові знаки, внаслідок чого український уряд змушений був ввести купоно-карбованці. Банківська система була в руїнах, почався неконтрольований процес створення нових банків – їх тоді з’явилося понад триста. Сто з них за короткий час збанкрутіли, а більшість із тих, що залишилася, ледве трималася на плаву. А над усім цим – галопуюча інфляція.

Її вдалося зупинити, а банківсько-фінансову систему більш-менш стабілізувати тільки в 1996 році, коли з’явилася національна грошова одиниця – гривня.

Пам’ятається, у розмові з нами, українськими журналістами, Мішель Камдессю високо оцінив те, як продумано й ефективно була введена гривня і проведена грошова реформа в Україні. Він також дав високу оцінку співпраці українських урядовців і спеціалістів валютно-фінансової сфери з Міжнародним валютним фондом.

Думається, що це співробітництво було суттєвим фактором у стабілізаційних процесах тих років. На час нашої зустрічі з М.Камдессю вже був пройдений перший етап – виконана Програма системної трансформаційної позики на суму 763,1 млн. дол. США, метою якої була підтримка платіжного балансу України, а також завершувався другий етап – трирічна (1995 – 1998) Програма Stand by на суму 1935 млн дол. США, метою якої була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України. Тоді ж, під час нашого відвідання штаб-квартири МВФ, готувався третій етап – Програма розширеного фінансування «Extended Fund Facility», за котрою Україна отримала 1,591 млн американських доларів , які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України. Після того було ще чотири етапи, під час яких наша держава одержала багатомільярдні кошти для підтримки своєї економіки і валютно-фінансової системи. Немаловажне й інше – саме співпраця МВФ та його кредити стимулюють зарубіжних інвесторів, які уважно стежать за тим, як вона розвивається, бо є ознакою стабільності ділового життя в Україні та довіри до неї.

НА СТАРТІ НОВОГО ЕТАПУ

Сьогодні Україна на порозі восьмого етапу співробітництва з Міжнародним валютним фондом. Вступом до нього стала телефонна розмова в грудні минулого року Президента України Володимира Зеленського з нинішнім директором-розпорядником МВФ Кристаліною Георгієвою. Йдеться про нову програму кредитування.

Кристаліна Георгієва – друга жінка, яка зайняла цей пост (першою була її попередниця француженка Крістін Лагард). Вона – болгарська економістка. Закінчила Університет національного і світового господарства, там же захистила кандидатську дисертацію. Працювала у Світовому банку (віце-президентом з питань стійкого розвитку), єврокомісаром і віце-президентом у Комісії Європейського Союзу. Була одним із претендентів на пост Генерального секретаря ООН.

У ці дні завершується процедура надання Україні чергового траншу МВФ. Українська сторона виконала умови Фонду. Тепер уже позаду пов’язані з цим гострі колізії. Насамперед – в українському парламенті, де було врешті-решт прийнято Закон, яким забороняється власникам збанкрутілих банків повертати їх через суд. Йдеться, зокрема, про Приватбанк, який був врятований державою від банкрутства в 2016 році. Офіційний представник МВФ Джеррі Райс у зв’язку з цим заявив, що Фонд вітає ухвалення закону. Він також нагадав, що МВФ і Україна збираються домовитися про 18-місячну програму, яка допоможе Україні справитися з викликами коронавірусної кризи. Коли ситуація відновиться, наголосив Джеррі Райс, співпраця знову сфокусується на довгострокових структурних реформах в Україні.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства