Отруєння Навального: Росія має бути покарана. Ким – коли – як?
А чи є у когось сумніви в цій справі? Все здається настільки очевидним, що й не треба якихось особливих доказів, хто насправді стоїть за отруєнням головного російського опозиціонера Олексія Навального. При цьому оцінювати зараз якість його тих чи інших політичних заяв («Крим не бутерброд» Ред.), або відносини з конкретними «баштами Кремля», а відтак – реальну опозиційність – не варто. Бо склалася нова ситуація. І питання – що далі? – стає як ніколи вчасним.
Передусім: що далі буде із реакцією міжнародної спільноти на отаку зухвалість або безпосередньо російської влади, або – тісно з нею пов’язаних олігархічних кіл з КДбістським минулим? Чи варто очікувати нарешті якісної, жорсткої та недвозначної позиції, що відкриє дорогу конкретним санкціям? Та якими ці санкції будуть? Чи – за традицією – світ відмовчіться, вкотре колективно «занепокоїться», а потім – знов повернеться до набридлих геополітичних та економічних ігор із російським режимом?
Усім усе зрозуміло, але…
Згідно із заявою уряду Німеччини, пан Навальний був отруєний розробленою ще за радянських часів речовиною «Новічок». Уряд ФРН та шпиталь берлінський «Шаріте», де зараз перебуває в комі наступна жертва, звернулися до лабораторії Бундесверу – а там, швидко встановили що це «Новічок». 2018 року ця ж бойова отруйна речовина була використана російськими кілерами у Великій Британії проти колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля та його доньки. Обурення було багато, але згодом – все вщухло. Скрипалі чудом вижили, щоправда, вони зникли відтоді, де їх переховують – нічого невідомо, як і про віддалені наслідки отруєння «Новічком».
Що це все значить? Найпростіше та наочне: російські спецслужби чи то певні люди з оточення Володимира Путіна зухвало демонструють усьому світові власну безкарність та зневагу до будь-яких норм моралі та суспільної безпеки. І абсолютно не має значення – знав особисто Путін чи надав він такий-от наказ, або це за власної ініціативи зробили люди, з оточення якогось російського олігарха, близького до Путіна. Чому неважливо? Ну, якщо це робиться з відома глави держави – то він злочинець, а відтак – злочинна і уся його влада. Але не краще, кали таке робиться без наказу. Адже постає питання: як несанкціоноване з гори, по спеціальній процедурі, зброї масового ураження можливе в країні, яка володіє першим у світі арсеналом ядерної зброї? Причому ці «якісь люди» вчиняють таке вже не вперше? В усіх цих варіантах є очевидним: це тероризм, а держава, що не здатна на таке, або не може (не хоче) цьому запобігти– є або відкрито терористичною, або – спонсорує тероризм.
А що ж говорять у світі? США поринули у вир передвиборчих перегонів, тому реакція Держдепу наразі стримана: факт отруєння Навального – не буде сприяти діалогу із РФ. Високий представник ЄС з зовнішньої політики Жозеп Борелль був більш конкретним та жорстким: «Європейський Союз у можливо потужних термінах засуджує отруєння російського опозиційного лідера Олексія Навального. (…) Використання хімічної зброї є абсолютно неприйнятним за будь-яких обставин та є порушенням міжнародного законодавства. (…) Ті, хто несе за це відповідальність, мають постати перед правосуддям». Майже однаково відреагували глава британського уряду Борис Джонсон та міністр закордонних справ Канади Франсуа-Філіп Шампань – обидва зосереджують свою думку на неприпустимості використання хімічної зброї та вимагають від уряду РФ пояснень.
Найбільш відверто висловився глава МЗС Литви Лінас Лінкявічус: «За цим стоїть російська влада. Винні у такому цинічному злочині повинні понести відповідальність за наслідки». Україна, треба це відзначити, оперативно стала на бік своїх союзників Заява МЗС: «Тільки одностайна рішуча позиція й твердий осуд цивілізованого світу, включаючи санкції, можуть змусити владу Росії припинити чинити злочини, брутально порушуючи права людини та руйнуючи правові засади світоустрою як щодо провідних опозиційних політиків, так і цілих держав».
Отже, мова про санкції уже зайшла і, скоріш за все, вони будуть. Але які?
Труба і гроші, гроші і труба…
Одразу відкинемо те, що не викликає у Кремлі якоїсь реакції взагалі – тобто, персональні санкції. Ну, з’явиться тепер «список Навального», як колись такий саме перелік персон причетних до вбивства у тюрмі Сергія Магнитського. Ну, не зможуть вони їздити закордон – Кремлю це «по барабану», як кажуть. Арешт активів, звісно, більш дієвий механізм, але – першим, наприклад, під підозрою і щодо отруєння Навального уже традиційно ходить дивний персонаж – наближений до Путіна олігарх Євгеній Прігожин (не плутати із відомим попсовим ватним продюсером). Але, враховуючи напівкримінальний ґрунт його бізнесу та тісну аффіляцію із режимом, він давно вже все перевів у Росію. Теж саме стосується інших, хто може попасти у «список». Тому – ці санкції, м’яко кажучи, керівництву РФ до одного місця.
Що ж може реально вдарити? Відповідь очевидна: це загроза відмови Німеччини від добудови газогону «Північний потік-2». Поки що ми спостерігали цілком прозору картину: попри усі аргументи, в тому числі політичного характеру про посилення залежності від терористичної РФ, уряд Ангели Меркель на поступки не йшов – угода має бути виконана, ми підписалися. Основна причина – тиск певних кіл великого німецького бізнесу, що насамперед рахує гроші та витрати, які б цей «потік» вирішив би.
Але цього разу ключова роль – перейшла до особистих стосунки Путіна та Меркель. Знають вони один одного дуже довго, були в їх відносинах й «медові» часи, або як зараз – неприхована втома один від одного. Путін багато разів користався довірою Меркель – та зраджував її. Тобто, ставив пані канцлерін у незручне становище – в питаннях щодо війни проти України чи в Сирії, щодо анексії Криму ,та й щодо внутрішніх питань в самій РФ. Цей кошик образ тепер явно переповнився...
Меркель розуміє всю значущість проєкту «ПП-2» для російської економіки загалом та особисто для Путіна. Тобто, вона розуміє історичний масштаб її можливого рішення щодо закриття будівництва німецькою стороною за політичною ознакою. Меркель під фінал своєї довгої політичної кар’єри моє можливість продемонструвати, що цінності та принципи бувають важливішими за гроші. Крім того, у партії Меркель навесні 2021-го – нові великі вибори, правда вже без самої Меркель. І такий от принциповий та яскравий хід проти Путіна зможе додати ХДС/ХСС голосів.
І ви знаєте – ефект буде. Путін відчуває тільки силу – це й повторювати не треба. А в разі «катастрофи ПП2» постане питання – а куди цей газ подіти? І раптом з’ясується, що продавати його реально більше нема куди. І це може стати початком економічного краху російського режиму.
Другій варіант, менш вірогідний, це відключення РФ від міжнародної платіжної системи «Свіфт». Менш вірогідний, тому що ключове слово тут мають сказати США, а там фактично до кінця січня наступного року буде не до зовнішніх справ від слова «зовсім». Проте, така загроза –вплине на економіку РФ однозначно і в руйнівний, катастрофічний спосіб. Тут достатньо сказати про досвід Ірану, уряд якого так саме демонстрував свою зневагу до міжнародних норм пристойності і проти якого було застосоване саме таке покарання.
Як би там не склалося – нам робити своє: поширювати правду про агресію РФ, про анексований Крим, про жах і відчай на Донбасі, про ще й інформаційну війну, розв’язану проти України. Разом із кейсом Навального, це – прямі прояви агресивної політики Кремля, відтак – причина для санкцій – збереження уже діючих, та запровадження нових. Це робота усім – журналістам, активістам, професіоналам різних галузей, урядовцям – кому поширювати правду про злочини путінізму, кому розвивати дипломатичну активність і кріпити оборону. І тоді прийде час, коли міжнародний істеблішмент не відкараскається – і доведеться нам побачити і санкції, і крах «ПП-2», а може й вимкнення «Свіфту». Головне – не сумніватися, діяти. Перемога буде наша.
Віктор Чопа, Київ
