Восьмий марш у Білорусі: пошкоджений водомет і міцний протест

Зазвичай, коли описуємо недільний марш протесту, ми перед тим говоримо про суботній жіночий марш-репетицію. Але після того, як останні кілька тижнів силовики відзначилися жорсткістю при їх розгоні, організатори змінили тактику. Замість жіночого маршу запропонували іншу програму. По-перше, жіночі прогулянки містом з квітами. Причому не колонами, не з вишиковуванням у ланцюжки, а хто як гаразд - хоч поодинці, хоч по двоє-троє. І у фоторепортажах це виглядало ефектно.

По-друге, пропонувалося проводити пікніки і чаювання. Де завгодно - на природі, у парку, на подвір'ї. Здавалося б, абсолютно невинні заходи. Але в умовах, коли влада боїться всього і все забороняє, то і вони отримують флер сміливості і забороненості. Крім того, подібні акції сприяють подальшому згуртуванню білоруського суспільства на низовому рівні. У зв'язку з цим соціологи вже, до речі, згадують, що демократії, особливо, скажімо, північноамериканські, якраз і починали формуватися на рівні подібних первинних громад. Таким чином, формування і розвиток подібних соціумів дає стійкість, більш міцний фундамент для тривалого протесту.

ЗАЯВА МЗС БІЛОРУСІ: І ЗРОЗУМІЛА, І ЗАГАДКОВА

А тепер відійдемо ще на кілька днів. У четвер країни ЄС нарешті зуміли подолати опір Кіпру і ввести санкції проти Білорусі. Так, не дуже жорсткі (список з 40 чиновників режиму, причому без самого Лукашенка), але важливо, що початок покладено. Водночас білоруське МЗС останніми днями переживало важкі часи - з нього звільняли або самі йшли десятки професіоналів. Але для Лукашенка, як і для товариша Сталіна, «незаменимых нет». Якісний рівень найважливішої для кожної держави структури знизився, зате який простір для кар'єрного зростання - одночасна поява стількох вакансій ... Так от, минулої п'ятниці санкції ЄС і МЗС Білорусі перетнулися – у п'ятничній заяві цього МЗС з цього приводу.

Особливої уваги у ньому вартують два таких послідовних абзаци:«ЕС угрожает нам тем, что пересмотрит свои отношения с Беларусью. Это будет его выбор. Белорусская сторона, в свою очередь, также готова к подобному пересмотру отношений и будет и далее адекватно реагировать на любые недружественные действия. Попытки навязать белорусам каких-то одобренных извне представителей, проекты неких "правительств в изгнании" и т.п. обречены на провал. Судьба таких структур печальна – еще не стартовав, они оказываются на обочине исторического процесса».

Дуже цікавий пасаж. Таке враження, що у ньому білоруська влада проговорюється, чого вона найбільше бояться. А саме - створення «правительств в изгнании». А от останнє речення заяви МЗС зовсім загадкове: «Отдаляя от себя Беларусь, наши партнеры из ЕС, увы, забывают трагические уроки истории, которая им этого не простит». Що тут мається на увазі? У чому гіпотетичний трагізм? Що у разі подальшого обриву контактів з Білоруссю влада може повернути свавілля 9-11 серпня або навіть посилити його. Як ще це можна пояснити?..

Також у п'ятницю білоруське МЗС заявило про рішення провести переакредитацію журналістів іноземних засобів масової інформації за новими правилами. Після позбавлення статусу ЗМІ популярного порталу Tut.by це стало ще одним прикладом наступу на свободу слова.

З іншого боку, 2 жовтня була оголошена назва недільної акції – «Марш звільнення політв'язнів». А наступного дня, у суботу, надійшла новина, що у Мінській лікарні швидкої допомоги помер 41-річний Денис Кузнєцов. За кілька днів до того, 29 вересня, його доставили з ізолятора Окрєстіна із вкрай жахливим набором травм, розривів і переломів. При цьому в ізоляторі медикам сказали (і це також зазначено у довідці), що Кузнєцов просто впав з другого ярусу ліжка. Однак, за деякими даними, сам пацієнт встиг заявити медикам, що його побили міліціонери.

При цьому причина потрапляння Кузнєцова до Окрєстіна точно не відома: чи брав він участь в акціях протесту, чи потрапив туди по битовусі, чи був захоплений під час якогось випадкового «хапуна». Але смерть є смерть, причому від множинних і різноманітних травм, які неможливо отримати від самого лише падіння з двоярусного ліжка. І це стало додатковим підтвердженням правильно підібраної теми маршу і кінцевої точки його маршруту – Окрєстіна.

І ГРЯНУВ МАРШ! ВОСЬМИЙ РАЗ ПОСПІЛЬ

Як завжди, до початку акції влада стягнула до центру Мінська силовиків і спецтехніку. Жовтнева площа була оточена військовими і обгороджена металевим парканом. Пам'ятаючи минулі проходи зі скандуванням повз офіси силовиків, посилені патрулі міліції були виставлені біля будівель МВС і КДБ. Біля стели «Минск – город-герой», де зазвичай збираються демонстранти, зосередили водомети, автозаки, міліцейські автобуси і «бусики». Військові оточили стелу по периметру і оперезали її колючим дротом.

Багато підприємств торгівлі і ресторани у центрі міста, які постраждали минулої неділі, вирішили цього разу не відчинятися. Ну і, звичайно ж, у Мінську за традицією відключили мобільний інтернет, а також центральні станції метро. Але не 6-7, як раніше, а цілих вісім. (Пізніше були тимчасово зачинені ще чотири станції далі від центру).

Під час проходження проспекту Машерова протестувальників атакували водомети. І ось тут сталася подія, яка стала фірмовим знаком цього саме маршу. Кілька протестувальників відкрили бічний щит водомета, виламали з нього кілька деталей, зокрема, трубу, каністру з фарбувальною помаранчевою рідиною, і вивели машину з ладу.

На відео це виглядало надзвичайно ефектно: машина з відпадаючими деталями, після цього - вода, що б'є не в бік мітингувальників, а вгору, на зразок струменя зі спини кита.

Здавалося б, не така велика і серйозна подія, але вона – одна з тих, які розвінчують владу, її показне всесилля, задають позитивний настрій протесту.

Не менш важливим є те, що кільком колонам маршу вдалося досягти заявленої мети - ізолятора на вулиці Окрєстіна. Біля СІЗО протестувальники скандували: «Выпускай!», «Караева под суд», «Жыве Беларусь!». Крім того, активісти наклеїли портрети загиблих учасників мирних демонстрацій, карикатури на Лукашенка і біло-червоно-білі наклейки на вивіску ізолятора Окрєстіна та його вхідні двері. А на паркані Окрєстіни написали червоною фарбою: «Фашисты».

Цікаво, що перед тим на територію ізолятора заїхало кілька машин із силовиками. Але для зовнішнього оточення вони не вийшли. Чекали штурму об'єкта, чи що? Це усе в сумі виглядало досить дивно. Який сенс було оточувати ланцюгами силовиків інші місця, але при цьому дозволити протестувальникам, умовно кажучи, «прибити щита до воріт» СІЗО. При тому, що саме Окрєстіна була заздалегідь оголошена метою маршу?..

Акції, як завжди, відбулися і в інших містах Білорусі. Силовики взяли за моду розпорошувати перцевий газ в обличчя протестувальників. Тепер на відео потрапила ця дія у Вітебську.

Показово безглуздим було затримання у Гродно 13-річної дівчинки (її відпустили, коли за нею прийшла мама).

 

Силовики ніби спеціально дбають про те, щоб приводи для обурення не закінчувалися.

ПОНЕДІЛОК: ЖУРНАЛІСТИКА ПРАВИЛЬНА І НЕПРАВИЛЬНА

На ранок понеділка Правозахисний центр «Вясна» опублікував список з іменами затриманих – близько 250 осіб. На звичайному рівні. От хіба що дивує більша, ніж зазвичай, кількість заарештованих журналістів. З іншого боку, зрозуміло, до того і йшло.

Також у понеділок МЗС Білорусі опублікувало оновлений «Порядок аккредитации в Беларуси журналистов иностранных СМИ». Суть переакредитації - у тому, що, відповідно до постанови Радміну, дія виданих раніше акредитацій зарубіжних репортерів припинилася 2 жовтня. Розгляд нових відбуватиметься протягом 30 календарних днів для постійних акредитацій та 5 робочих днів для тимчасових. При цьому можуть запитуватися приклади попередніх матеріалів, що полегшує відсіювання неугодних журналістів.

Чудовий приклад «правильной» журналістики дає БелТА. Серед топновин: «Картина выходных: посещение Лукашенко храма Иоанна Предтечи, День учителя и учения волонтеров». Воістину - все саме так. А що, ще щось було?..